13.08.2021 Справа № 920/296/21
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., при секретарі судового засідання Кириченко-Шелест А.Г., розглянувши матеріали справи № 920/296/21
за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз
України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6,
код ЄДРПОУ 20077720)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське
підприємство "Харківенергоремонт (41100, Сумська область, м. Шостка,
вул. Гагаріна, буд. 1, код ЄДРПОУ 34113412)
про стягнення 63130728 грн 68 коп.
за участю представників сторін:
від позивача: Поліщук В.О.,
від відповідача: не з'явився,
Суть спору: Позивач звернувся до суду 24.03.2021 з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 63130728 грн 68 коп. заборгованості за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 08.10.2018 договору №6496/18-ТЕ-29 постачання природного газу. А також, просить стягнути з відповідача судові витрати.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2021 справу № 920/296/21 розподілено судді Заєць С.В.
Ухвалою суду від 29.03.2021 було відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 27.04.2021, 11:20.
Представник позивача в судове засідання 27.04.2021 не прибув, проте подав до суду клопотання №39/5-3239-21 від 27.04.2021 (вх.№4145/21) про відкладення розгляду справи.
Представник відповідача в судове засідання 27.04.2021 не прибув, відзив на позовну заяву не подав, проте 26.04.2021 від відповідача надійшло до суду клопотання № 544 від 22.04.2021 (вх.№4101/21 від 26.04.2021) про відкладення розгляду справи на іншу дату.
Ухвалою суду від 27.04.2021 клопотання представника позивача №39/5-3239-21 від 27.4.2021 (вх.№4145/21) про відкладення розгляду справи задоволено; клопотання відповідача № 544 від 22.04.2021 (вх.№4101/21 від 26.04.2021) про відкладення розгляду справи на іншу дату задоволено; відкладено підготовче засідання на 13.05.2021, 11:50.
Ухвалою суду від 12.05.2021 задоволено заяву №39/5-3397-21 (вх.№1940) від 05.05.2021 представника позивача - Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі № 920/296/21 позами межами суду за допомогою системи “EasyCon”.
13.05.2021 судове засідання не відбулося через перебування судді Заєць С.В. у відпустці 13.05.2021.
Ухвалою суду від 14.05.2021 призначено підготовче засідання на 27.05.2021, 12:50; задоволено клопотання відповідача № 587 від 05.05.2021 (вх.№1999 від 11.05.2021) про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції; доручено Шосткинському міськрайонному суду Сумської області (41100, м.Шостка, вул. Свободи, 63) забезпечити проведення судового засідання по справі №920/296/21, призначене на 27 травня 2021 року об 12 год. 50 хв. в режимі відеоконференції в приміщенні Шосткинського міськрайонного суду Сумської області. У судовому засіданні в режимі відеоконференції братиме участь відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт; ухвалено провести судове засідання у справі № 920/296/21, призначене на 27 травня 2021 року о 12 год. 50 хв. за участю представника Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".
В судовому засіданні 27.05.2021 судом постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви до 06.07.2021, 11:00.
Ухвалою суду від 27.05.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.
02.06.2021 від представника відповідача надійшло до суду клопотання № 683 від 01.06.2021 про долучення до матеріалів справи документів, що підтверджують повноваження представника відповідача.
01.07.2021 від представника відповідача надійшло до суду клопотання № 807 від 30.06.2021 про долучення до матеріалів справи документів, що підтверджують повноваження представника відповідача.
06.07.2021 судом оглянуті надані представником відповідача документи та залучено їх до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 06.07.2021 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 29.07.2021, 11:00.
В судовому засіданні 13.08.2021 представник позивача просив суд перейти до розгляду справи по суті за відсутності представника відповідача, надав усні пояснення в обґрунтування позовних вимог та просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання 13.08.2021 не прибув.
Згідно ст. 114 Господарського процесуального кодексу України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Враховуючи час, наданий сторонам для підготовки до судових засідань в даній справі та для подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив.
08.10.2018 року між ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківненергоремонт» (Споживач, відповідач) укладений договір постачання природного газу № 66496/18-ТЕ-29 (надалі - договір, а.с. 16-26).
Додатковими угодами № 1 від 22.10.2018, № 2 від 27.10.2018, № 3 від 31.10.2018, № 4 від 26.11.2018 (договір викладено в новій редакції), № 5 від 12.02.2019 року, № 6 від 14.03.2019 року, № 7 від 20.03.2019, № 8 від 28.03.2019, № 9 від 23.04.2019 року змінювалися умови договору, зокрема, щодо ціни газу, кількості та якості газу, а також умови оплати за отриманий газ.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 226 «Деякі питання акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» перейменовано в Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».
08.06.2021 на виконання Наказу ДК «Укроборонпром» № 15 від 15.01.2021 Казенного підприємства “Шосткинського казенного заводу “Імпульс” реорганізовано в Державне підприємство “Шосткинський завод “Імпульс”.
Відповідно до предмету укладеного між сторонами договору, Постачальник зобов'язався поставити Споживачу природний газ, а Споживач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.
Відповідно до п. 2.1. договору Постачальник передає Покупцю у період з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року (включно) замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 22970, 917 тис.куб.м.
Пунктом 4.2 договору Сторони погодили, що ціна за 1000 куб.м. газу становить 6235,51 коп. гривень, крім того податок на додану вартість- 20%. Всього разом з податком на додану вартість - 7482,61 грн.
Загальна вартість цього Договору дорівнює вартості фактично використаного за цим Договором природного газу (п. 4.3. Договору).
Позивачем на виконання умов договору було поставлено, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 139248846 грн. 65 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с. 45-49).
Відповідно до п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Обгрунтовуючи позов позивач вказував на те, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплатив за переданий йому газ, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем наявна заборгованість в сумі 63130728 грн 68 коп.
Вирішуючи спір у даній справі суд керується наступним:
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до вимог частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно вимог статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частиною першою статті 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до вимог частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Пунктом 1 частини першої статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами п. 6.1 договору, оплата за природний газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що факт отримання відповідачем від позивача природного газу підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, копіями актів приймання-передачі природного газу за період з жовтня 2018 по лютий 2019 року, проте в порушення умов укладеного договору та вимог ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання щодо своєчасного та в повному обсязі оплати отриманого газу, у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем складає 63130728 грн 68 коп., тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 63130728 грн 68 коп. заборгованості за отриманий природний газ суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується наступним:
Відповідно до ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 794500 грн. 00 коп. покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 123, 129, ст. 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» (41100, Сумська область, місто Шостка, вул. Гагаріна, буд.1, код ЄДРПОУ 34113412) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 63 130 728 (шістдесят три мільйони сто тридцять тисяч сімсот двадцять вісім) гривень 68 коп. заборгованості та 794 500 (сімсот дев'яносто чотири тисячі п'ятсот) гривень 00 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 13.08.2021.
Суддя С.В. Заєць