Номер провадження 2/754/596/21
Справа №754/17495/19
Іменем України
30 липня 2021 року м.Київ
Деснянський районний суд міста Києва
під головуванням судді Бабко В.В.
за участю секретаря судового засідання Івченка В.І.
за участю позивача ОСОБА_1
за участю представника відповідача ОСОБА_2
за участю представника відповідача - адвоката Маляренка С.В.
за участю третьої особи на стороні позивача ОСОБА_3
за участю третьої особи на стороні відповідачів ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , Деснянської районної в місті Києві держаної адміністрації, треті особи без самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи без самостійних вимог на стороні відповідачів: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 про визнання дій незаконними та скасування розпорядження, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання дій незаконними та скасування розпорядження.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 26.02.2020 відкрито провадження по справі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 08 квітня 2019 року Київською міською прокуратурою №3 відкрито кримінальне провадження № 42019101030000097 за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст. 364 ККУ, встановлено, що службові особами Деснянської РДА використовуючи службове становище всупереч інтересам служби приймають рішення про видачу ордерів на нежитлові (допоміжні) приміщення житлового будинку по АДРЕСА_1 , що перебувають в спільній власності співвласників багатоквартирного будинку, чим завдали тяжкі наслідки охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян. З матеріалів зазначеного кримінального провадження стало відомо, що порушення житлових прав співвласників будинку вчиняються посадовою особою ОСОБА_5 , яка 26.10.2018 здійснюючи повноваження виконувача обов'язків голови Деснянської РДА, вийшла за межі своїх повноважень і видала акт індивідуальної дії, а саме Розпорядження від 26.10.2018 №579 на чужий для РДА будинок, та відповідно на чуже майно, серед якого й нежитлове (допоміжне) приміщення №109, що перебуває в спільній власності співвласників цього будинку. Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав від 03.12.2019 допоміжне приміщення НОМЕР_3 на підставі незаконно виданих відповідачем правовстановлюючих документів було приватизовано та відчужено в приватну власність ОСОБА_10 . Також, як вбачається з Розпорядження № 571від 05.10.2016, багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 з 19.10.2016 був прийнятий на баланс ОСББ «Самоврядна громада Жукова 53-А». Таким чином, з цього часу Деснянська РДА, її посадові особи не мали права розпоряджатись вказаним об'єктом нерухомого майна, зокрема видавати розпорядження про видачу ордерів, тим більше на нежитлові (допоміжні) приміщення. Позивач вважає, що такі дії відповідача підлягають визнанню незаконними, а оскаржуване розпорядження скасуванню. У зв'язку з викладеним позивач просить суд визнати дії виконувача обов'язків голови Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_5, що полягають у видачі нею Розпорядження Деснянської РДА від 26.10.2018 №579 незаконними та скасувати розпорядження.
07.04.2020 до суду надійшов відзив від заступника голови Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_5, відповідно до якого зазначено, що ОСОБА_5 з 03.06.2014 обіймає посаду заступника голови Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації на підставі розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 02.06.2014 № 256-к «Про призначення ОСОБА_5 ». Суб'єктом видачі розпорядження, оскаржуваного в межах заявленого позову, є Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, як орган державної влади, суб'єкт владних повноважень, що випливає зі змісту самого розпорядчого документу. ОСОБА_5 підписала зазначене розпорядження, як виконуюча обов'язки голови райдержадміністрації, на підставі розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.10.2018 №140-к «Про відпустку ОСОБА_11 », яким на відповідача було покладене виконання обов'язків голови Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації на період перебування голови райдержадміністрації Г.Заболотного у щорічній відпустці. Отже, доводи позивача про те, що відповідач видала акт індивідуальної дії, є хибними. Щодо видачі ОСОБА_4 та іншим мешканцям гуртожитку за вищевказаною адресою ордерів на право зайняття відповідних кімнат, було розглянуте на засіданні наглядової ради з питань розподілу і утримання житла у гуртожитках та використання гуртожитків і прибудинкових територій при Деснянській районній в місті Києві державній адміністрації, що відбулось 18.10.2018. За результатами розгляду зазначеного питання, членами наглядової ради шляхом голосування (одноголосно) було прийняте рішення рекомендувати громадській комісії з житлових питань Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації видати ОСОБА_4 ордер на займане житлове приміщення у гуртожитку - кімнату АДРЕСА_2 . Окрім того, питання щодо видачі ОСОБА_4 ордеру на зайняття кімнати АДРЕСА_2 на підставі її відповідного звернення було розглянуто на засіданні громадської комісії з житлових питань Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, що відбулось 25.10.2018. За результатами розгляду зазначеного звернення, членами громадської комісії з житлових питань Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації шляхом голосування (одноголосно) було прийняте рішення видати ОСОБА_4 ордер на право зайняття з родиною з 2-х осіб (вона та малолітня дочка, ОСОБА_10 ) кімнати АДРЕСА_3 . Отже, безпідставність доводів ОСОБА_1 про перевищення відповідачем службових повноважень при вирішенні питання, щодо видачі ОСОБА_4 ордеру на житлове приміщення за вищевказаною адресою підтверджується відповідними документальними доказами. Разом з тим, зміст оскаржуваного розпорядження свідчить про те, що ОСОБА_1 не є учасником (суб'єктом) правовідносин у видачі Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_4 ордерів на житлові приміщення у гуртожитку, отже оскаржуваний розпорядчий документ не породжує для позивача права на захист, тобто права на звернення до суду з даним цивільним позовом. Позивачем до суду не надано жодного доказу на підтвердження того, що Розпорядженням порушені його права власника житла у гуртожитку - співвласника приміщень загального користування, оскільки всі приміщення розташовані на першому поверсі гуртожитку є нежитловими і відносяться до допоміжних приміщень. При цьому слід зазначити, що відповідно до Технічного паспорту, виготовленому Комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 09.07.2018 на кімнату АДРЕСА_4 , зазначена кімната розташована на 1 поверсі п'ятиповерхового будинку та складається з однієї кімнати жилою площею 14,6 кв.м. Таким чином, належність кімнати АДРЕСА_4 , саме до числа жилих приміщень, що підтверджена відповідними документальними доказами, повністю нівелює доводи позивача про те, що дане приміщення є нежитловим (допоміжним) та перебуває у спільній сумісній власності власників житлових приміщень. Позивачем до суду не надано жодних доказів на підтвердження порушення його прав, яке полягає у зміні стану його суб'єктивних прав та обов'язків, припиненні чи неможливості реалізації певного права та/або виникнення додаткового обов'язку, яке було зумовлено безпосередньо вчинення відповідачем дій щодо підписання оскаржуваного Розпорядження. За врахуванням вищевикладеного, приймаючи розпорядження від 26.10.2018 №579 «Про видачу ордерів мешканців гуртожитку», оскаржуване в межах заявленого позову, Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація діяла виключно в межах наданих повноважень та з неухильним дотриманням норм діючого законодавства України у зв'язку з чим правові для визнання неправомірними дій відповідача, як посадової особи, яка підписала Розпорядження, виконуючи обов'язки голови Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації та скасування Розпорядження у розумінні розпорядчого документу - відсутні. Отже заступник голови Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_5 просить суд відмовити в задоволені позовних вимог.
20.05.2020 до суду надійшли заяви від ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 про залучення їх до справи в якості третіх осіб, обґрунтовуючи тим, що рішення по справі може вплинути на їх інтереси, права, обов'язки, як співвласників гуртожитку.
Відповідно до ухвали внесеної до протоколу судового засідання від 25.05.2020 було вирішено питання про залучення до справи в якості співвідповідача Деснянську районну в місті Києві державну адміністрацію та в якості третіх осіб: ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 .
25.06.2020 до суду надійшов відзив від представника Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації Жуковьскої Яни Володимирівни, відповідно до якого зазначено, що ОСОБА_5 з 03.06.2014 обіймає посаду заступника голови Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації на підставі розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 02.06.2014 № 256-к «Про призначення ОСОБА_5 ». На підставі розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 15.06.2020 № 56-к ОСОБА_5 прийняла на себе виконання обов'язків голови Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації з 15.06.2020. Вищенаведене об'єктивно свідчить про те, що на момент виникнення спірних правовідносин відповідач обіймала посаду заступника голови Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації. Змістом розпорядчого документу, оскаржуваного в межах даного позову підтверджується, що суб'єктом його прийняття є саме співвідповідач - Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, як орган державної влади, суб'єкт владних повноважень, а не відповідач ОСОБА_5 . Разом з тим, зміст оскаржуваного розпорядження свідчить про те, що ОСОБА_1 не є учасником (суб'єктом) правовідносин у видачі Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_4 ордерів на житлові приміщення у гуртожитку, отже оскаржуваний в межах заявленого ним позову розпорядчий документ не породжує для Позивача права на захист, тобто права на звернення до суду з даним цивільним позовом. Своїм розпорядженням від 12.10.2012 № 561 «Про визначення балансоутримувача відомчого житлового фонду ПАТ «ХК «Київміськбуд», прийнятим на виконання розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.09.2012 № 1605 «Про безоплатне прийняття відомчого житлового фонду, службового житла, зовнішніх інженерних мереж ПАТ «ХК «Київміськбуд» до комунальної власності територіальної громади м. Києва», Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація визначила балансоутримувачем гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва. Рішенням Київської міської ради від 09.10.2014 № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством Києва» створено комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» та віднесено до сфери управління Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації. Пунктом 9 вищезазначеного рішення встановлений обов'язок КП «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва передати новоствореному комунальному підприємству "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" житловий фонд, який був переданий до сфери управління Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації та знаходиться у нього на балансі, а також інше нерухоме та рухоме майно, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та перебуває на їх балансі станом на 01 серпня 2014 року. На виконання зазначеного рішення, Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією видано розпорядження від 30.01.2015 № 48 «Про закріплення на праві господарського відання за комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» майна». Узагальнюючи викладене, слід зазначити, що гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради та перебуває у сфері управління Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації. Пунктом 3 Рішення Київської міської ради від 24.05.2012 № 596/7933 «Про приватизацію жилих приміщень у гуртожитках м. Києва» зі змінами, внесеними до нього Рішенням Київської міської ради від 13.11.2013 № 473/9961 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 24 травня 2012 року № 596/7933 «Про приватизацію жилих приміщень у гуртожитках м. Києва», районним в місті Києві державним адміністраціям делеговано право видачі ордерів на жилі приміщення в гуртожитках мешканцям, які постійно в них проживають, зареєстровані та перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов. За врахуванням наведеного, Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація мала відповідні підстави для прийняття 26.10.2018 розпорядження №579 «Про видачу ордерів мешканцям гуртожитку». Разом з тим, оскаржуване в межах заявлених позовних вимог розпорядження повністю відповідає вимогам актів діючого законодавства України і жодним чином не порушує будь-чиї права та інтереси, натомість воно поліпшує житлові права ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , а також членів їх сімей, узаконюючи їх право на проживання і користування житловим приміщеннями, у яких вони мешкали протягом тривалого часу та створює правові передумови для реалізації вказаними громадянами права на приватизацію житла у порядку та на підставах, визначених відповідними - нормами чинного законодавства України. За врахуванням вищенаведеного, приймаючи розпорядження від 26.10.2018 №579 «Про видачу ордерів мешканцям гуртожитку», оскаржуване в межах заявленого позову, Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація діяла виключно в межах наданих повноважень та з неухильним дотриманням норм діючого законодавства України, отже ознаки неправомірності у її діях відсутні у зв'язку з чим жодних правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не існує.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 15.09.2020 витребувано у Київського міського бюро технічної інвентаризації належним чином посвідчену копію інвентаризаційної справи №123817 на житловий будинок (гуртожиток) АДРЕСА_1 .
28.09.2020 Київське міське бюро технічної інвентаризації на виконання ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 15.09.2020 надали копію інвентаризаційної справи №123817 на житловий будинок (гуртожиток) АДРЕСА_1 .
11.11.2020 до суду надійшли пояснення від третьої особи ОСОБА_3 , відповідно до яких зазначено, що відповідач вважає себе неналежним відповідачем, що суб'єктом видачі розпорядження, оскаржуваного в межах заявленого позову, є нібито Деснянська РДА, проте, такі доводи є хибними, оскільки згідно ст. 6 закону прямо визначено, що Розпорядження в межах своїх повноважень видає не РДА, а голова місцевої державної адміністрації. Такі повноваження відповідач отримала на підставі Розпорядження РДА від 19.10.2018 № 140-к, відповідно до якого прийняла на себе виконання обов'язків голови Деснянської РДА, відповідно щодо видачі оскаржуваного розпорядження (власноруч підписаного) - є належним відповідачем. Доводи відповідача, про те, що рішення було прийнято не нею, а якоюсь наглядовою радою, та громадською комісією - не спростовують суті позовних вимог, оскільки такі комісії не мають владних управлінських функцій (є дорадчими) і згідно положень про такі комісії, не наділені повноваженнями приймати рішення по будинками, що не входять до сфери управління Деснянської РДА, зокрема по АДРЕСА_1, що з 19.10.2016 знаходиться у приватній власності його співвласників в особі об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Самоврядна громада Жукова 53А». Більш того відповідач є головою такої наглядової ради, і здійснюючи вказані повноваження голови комісії також несе відповідальність за неналежну роботу та незаконні рішення такої ради, що не відповідають положенню про таку раду. Не відповідають дійсності доводи відповідача, про те, що позивач нібито не є учасником правовідносин у видачі Деснянською РДА розпорядження та ордеру на НОМЕР_5, оскільки згідно технічної документації на будинок, висновку прокуратури Деснянського району м. Києва від 03.06.2014 та листа відповідача від 12.09.2014 №102/03/11-6059, вказане приміщення є допоміжним і перебуває у спільній сумісній власності власників житлових приміщень, у томі числі позивача, а тому видача на це приміщення ордеру для його приватизації безумовно порушує житлові права позивача. Отже, жоден з приведених доводів відповідача не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки жоден з зазначених актів законодавства не надає права відповідачу приймати рішення про надання жилої площі у гуртожитку по АДРЕСА_1.
До суду надійшло вступне слово від представника Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації Жуковьскої Яни Володимирівни, відповідно до якого зазначено, що 09 липня 2012 року Дочірнім підприємством «Екос» Публічного акціонерного товариства Холдингова Компанія «Київміськбуд» був виданий наказ №94 «Про надання нежитлових приміщень для проживання мешканцям у гуртожитках», зі змісту якого вбачається, що нежитлові приміщення у гуртожитках, що перебували на балансі ЖУ «Південне» та ЖУ «Лівобережне» ДП «ЕКОС», які раніше використовувались, як підсобні, службові, підлягають переобладнанню, проведенню нумерації та наданню працівникам, які цього потребують, як житлові кімнати для проживання. Зважаючи на те, що 28 липня 2014 року юридичну особу Дочірнє підприємство «ЕКОС» ПАТ «Холдингова компанія Київміськбуд» припинено у встановленому законом порядку, отримати від вказаної юридичної особи завірену належним чином копію вказаного вище документу не вбачається можливим. У зв'язку з викладеним, Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією були зроблені відповідні запити до ПАТ «ХК «Київміськбуд», якого визначено правонаступником припиненої юридичної особи та Печерської районної в місті Києві державної адміністрації. Станом на день розгляду справи відповідь ПАТ «ХК «Київміськбуд» на адресу Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації не надходила. Згідно відповіді Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 02.11.2020 № 105/01-6156/1, запитуваний документ до архівного відділу Печерської районної в місті Києві державної адміністрації не передавався у зв'язку з чим надати його не вбачається можливим. Разом з тим, вказаний наказ є беззаперечним доказом обставин, яке мають істотне значення, оскільки він повністю спростовує доводи позивача відносно того, що приміщення, на які співвідповідачем були видані ордери третім особам: ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 не є житловими і підтверджує, що їх переобладнання у житлові та заселення до них працівників підприємства - власника службового житла відбулось саме з ініціативи та згоди власника службового житла, а не співвідповідача, як на цьому наголошує позивач, наказ був виданий 09.07.2012, а безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Києва відомчого житлового фонду та його передачу до сфери управління районних в м. Києві державних адміністрацій, зокрема гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 відбулось на підставі Розпорядження виконавчого органу Київської міської лади (Київської міської державної адміністрації) від 12.09.2012 № 1605 «Про безоплатне прийняття відомчого житлового фонду, службового житла, зовнішніх інженерних мереж ПАТ «ХК» «Київміськбуд» до комунальної власності територіальної громади міста Києва», тобто після 12.09.2012. Вищенаведене доводить те, що співвідповідач не переобладнував нежитлові приміщення у гуртожитку і громадян у них не заселяв, а прийняв до сфери управління гуртожиток з переобладнаними під житлові приміщеннями, у яких вже проживали громадяни, які були заселені до кімнат у гуртожитку у зв'язку з перебуванням у трудових відносинах з Дочірнім підприємством «ЕКОС» ПАТ Холдингова компанія Київміськбуд». Додатковим підтвердженням наведених обставин є листи Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва від 26.09.201 № 50-3468, за змістом яких на день та час прийняття КП «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва на баланс будинку, приміщення на першому поверсі були переобладнані для проживання та заселені мешканцями. З матеріалів цивільної справи вбачається, що треті особи на стороні позивача: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 у 2014 році отримали ордери на жилі приміщення у гуртожитку, що видані саме співвідповідачем - Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією. При цьому треті особи повністю підтримують позовні вимоги ОСОБА_1 у даному спорі і вважають, що співвідповідач не має ані правових підстав, ані достатнього обсягу повноважень видавати мешканцям гуртожитку ордери на жилі приміщення. За врахуванням правової позиції ОСОБА_1 , ордери, видані співвідповідачем третім особам: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 та розпорядження про видачу даних ордерів, також підлягають визнанню недійсними па скасуванню відповідно. Натомість вищевказані ордери та розпорядження, на підставі яких вони видані ані позивачем, ані третіми особами: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 не оскаржувались і не оскаржуються. Більше того, на підставі зазначених ордерів треті особи на стороні позивача реалізували своє право на приватизацію займаного житла, отримавши у встановленому порядку відповідні Свідоцтва про право власності. Співвідповідач не погоджується з такою вибірковою позицією позивача, оскільки вважає, що ОСОБА_1 тлумачить норми чинного законодавства України на власний розсуд, спотворюючи їх правовий зміст на власну користь.
Позивач ОСОБА_1 в судових засіданнях підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на докази які містяться в матеріалах справи та на обставини, які викладені в позовній заяві.
Представники відповідача ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в судових засіданнях заперечували проти позовних вимог та просили відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на обставини, які викладені у відзиві.
Представник відповідача Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації Жуковська Я.В. в судових засіданнях заперечувала проти позовних вимог та просила відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на обставини, які викладені у відзиві та письмовому вступному слові.
Третя особа ОСОБА_6 в судових засіданнях не заперечував проти позовних вимог та просив їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на докази та на обставини, які викладені в позовній заяві.
Третя особа ОСОБА_3 , в судових засіданнях не заперечував проти позовних вимог та просив їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на докази та на обставини, які викладені в позовній заяві та в поясненнях.
Третя особа ОСОБА_7 в судових засіданнях не заперечував проти позовних вимог та просив їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на докази та на обставини, які викладені в позовній заяві.
Третя особа ОСОБА_4 , в судових засіданнях заперечувала проти позовних вимог та просила відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Третя особа ОСОБА_9 , в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Третя особа ОСОБА_8 , в судове засідання не з'явився, хоча відповідно до ст.128 ЦПК України повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи, однак судова повістка від третьої особи повернулася до суду з відміткою - «за закінченням терміну зберігання». Третьою особою не подано заяви про розгляд справи за його відсутності та не подано пояснень на позовну заяву.
13.05.2021 в судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_14 .
Свідок ОСОБА_14 є Головою ОСББ та представником наглядової ради, зазначив, що всі мешканці які приватизували свої кімнати зробили це завдяки винесеним Розпорядженням Деснянської районної в місті Києві адміністрації з погодженням Наглядової ради про видачу ордерів мешканцям гуртожитку, оскільки без спеціальних ордерів приватизація не була можливою. Крім того пояснив, що ордери видані роботодавцем на заселення в гуртожиток не є спеціальним ордером завдяки якого відбувалася приватизація, а є лише підставою зайняти 1 ліжко місце в гуртожитку. Також додав, що перший поверх став житловим з 2007 року, заселявся громадянами, ще «Київміськбудом». На сьогодні на першому поверху 6 кімнат приватизовані, а 5 кімнат не приватизовані.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення.
Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Вислухавши учасників справи, свідка, ґрунтуючись на засадах верховенства права, на повно і всебічно з'ясованих обставинах, об'єктивно та безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів, наявних у справі, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Розпорядження № 121 виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.01.2011 «Про реалізацію районними в місті Києві державними адміністраціями окремих повноважень», доручено районним в місті Києві державним адміністраціям реалізувати окремі повноваження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), надані виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) згідно з Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Згідно з пунктом 13 Додатку 4 до Розпорядження № 121 виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.01.2011 «Про реалізацію районними в місті Києві державними адміністраціями окремих повноважень», одним з делегованих повноважень є видача ордерів на заселення жилої площі.
Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.09.2012 № 1605 «Про безоплатне прийняття відомчого житлового фонду, службового житла, зовнішніх інженерних мереж ПАТ «ХК» «Київміськбуд» до комунальної власності територіальної громади міста Києва» передбачене безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Києва відомчого житлового фонду та його передачу до сфери управління районних в м. Києві державних адміністрацій, зокрема гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1.
Пунктом 13 Розпорядження № 2131 виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.11.2012 «Про затвердження актів приймання-передачі відомчого житлового фонду ПАТ «ХК» «Київміськбуд» в комунальну власність територіальної громади міста Києва до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій», затверджений, серед інших, акт приймання-передачі гуртожитку по АДРЕСА_1 з відомчого житлового фонду ПАТ «ХК «Київміськбуд» в комунальну власність територіальної громади міста Києва до сфери управління Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації.
Тобто, судом установлено, що Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація не переобладнувала нежитлові приміщення у гуртожитку і громадян у них не заселяла, а прийняла до сфери управління гуртожиток з переобладнаними під житлові приміщення, у яких вже проживали громадяни. Які були заселені до кімнат у зв'язку з перебуванням у трудових відносинах з ДП «ЕКОС» ПАТ «Холдингова компанія Київміськбуд».
Розпорядження № 561 від 12.10.2012 «Про визначення балансоутримувача відомчого житлового фонду ПАТ «ХК «Київміськбуд», прийнятим на виконання розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.09.2012 № 1605 «Про безоплатне прийняття відомчого житлового фонду, службового житла, зовнішніх інженерних мереж ПАТ «ХК «Київміськбуд» до комунальної власності територіальної громади м. Києва», Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація визначила балансоутримувачем гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва.
Рішенням Київської міської ради № 389/9446 від 22.05.2013 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 15.12.2011 № 844/7080 «Про впорядкування прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва житлового фонду, гуртожитків, інженерних мереж та об'єктів соціальної інфраструктури», районним в місті Києві державним адміністраціям делеговано право забезпечувати передачу житлового комплексу або його частини, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва та передані до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій (за винятком нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва), з балансу суб'єкта господарювання комунальної власності територіальної громади міста Києва, що віднесений до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій, на баланс об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.
Рішенням Київської міської ради № 270/270 від 09.10.2014 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством Києва» створено комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» та віднесено до сфери управління Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації.
Пунктом 9 вищезазначеного рішення встановлений обов'язок КП «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва передати новоствореному комунальному підприємству "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" житловий фонд, який був переданий до сфери управління Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації та знаходиться у нього на балансі, а також інше нерухоме та рухоме майно, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та перебуває на їх балансі станом на 01 серпня 2014 року.
На виконання зазначеного рішення, Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією видано розпорядження № 48 від 30.01.2015 «Про закріплення на праві господарського відання за комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» майна».
Розпорядження № 571 Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 05.10.2016 «Про передачу багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 з балансу комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» на баланс об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Самоврядна громада Жукова, 53-А», гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1, був переданий на баланс об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Самоврядна громада Жукова, 53-А».
Наказом №253 Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» від 12.10.2016 передано з балансу Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 на баланс об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Самоврядна громада Жукова, 53-А».
Згідно акту приймання-передачі основних засобів від 19.10.2016, на підставі розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 05.10.2016, житловий будинок загальною площею 5543,07кв.м. передано об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Самоврядна громада Жукова, 53-А».
Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначає правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку.
До того ж основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання (ч.4 ст. 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Згідно із додатку до рішення Київської міської ради від 24.05.2012 №596/7933 «Про приватизацію жилих приміщень у гуртожитках м.Києва» наведений перелік гуртожитків міста Києва, які залишено у статусі «гуртожиток» та надано дозвіл на приватизацію їх приміщень. У пункті 22 вказаного додатку визначено, що гуртожиток по АДРЕСА_1 віднесений до об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва.
Отже, гуртожиток розташований за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, віднесений до сфери управління Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, знаходиться на балансі Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Самоврядна громада Жукова 53-А» (нині - «ЕКОС-53а»).
01.11.2016 представник Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Самоврядна громада Жукова 53-А» направив керівнику Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єктів нерухомого майна лист-повідомлення щодо Розпорядження № 571 Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 05.10.2016 «Про передачу багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 з балансу комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» на баланс об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Самоврядна громада Жукова, 53-А».
Рішення Київської міської ради від 24.05.2012 № 596/7933 «Про приватизацію жилих приміщень у гуртожитках м. Києва» зі змінами, внесеними до нього рішення Київської міської ради від 13.11.2013 № 473/9961 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 24.05.2012 № 596/7933 «Про приватизацію жилих приміщень у гуртожитках м. Києва» районним в місті Києві державним адміністраціям делеговано право видачі ордерів на жилі приміщення в гуртожитках мешканцям, які постійно в них проживають, зареєстровані та перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов.
Судом установлено, що ОСОБА_5 з 03.06.2014 обіймає посаду заступника голови Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, що підтверджується розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 02.06.2014 № 256-к «Про призначення ОСОБА_5 ».
Згідно розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.10.2018 № 140-к ОСОБА_5 прийняла на себе виконання обов'язків голови Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації з 15.10.2018 по 28.10.2018.
05.07.2018 Голова правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЕКОС-53А» направив лист В.о. начальника КП КМР «КМБТІ» Ященко Надії Миколаївні відповідно до якої зазначив, що просить видати технічний паспорт на квартиру (кімнату) АДРЕСА_4 в зв'язку з приватизацією за рахунок квартиронаймача ОСОБА_15 .
Згідно витягу з протоколу №3-2018 зазначено, що 18.10.2018 на засіданні наглядової ради з питань розподілу і утримання житла у гуртожитках та використання гуртожитків і прибудинкових територій при Деснянській районній в місті Києві державній адміністрації розглядалося питання про видачу ордеру в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_5 ОСОБА_4 .
Згідно Технічного паспорту, виготовленому Комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 09.07.2018 на кімнату АДРЕСА_4 , зазначена кімната розташована на 1 поверсі п'ятиповерхового будинку та складається з однієї кімнати жилою площею 14,6кв. м., відноситься до числа жилих приміщень, що підтверджена відповідними документальними доказами.
Однак, судом установлено, що відповідно до витягу з протоколу №16 засідання наглядового розподілу і утримання житла у гуртожитках при Деснянській РДА від 23.10.2014 житлові кімнати АДРЕСА_15 самочинно переобладнанні з підсобних приміщень.
Згідно витягу з протоколу №12 від 25.10.2018 засідання громадської комісії з житлових питань при Деснянській районній в місті Києві державній адміністрації, за участю заступника голови Романюк Т.Г., секретаря Пилипчук І.П., членів комісії: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , запрошені: Заступник голови Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_5, представники ГО «Київська міська спілка ветеранів АТО Деснянського району» Пилипець Р.М., ОСОБА_23 одноголосно проголосували за видачу ордерів мешканцям гуртожитків АДРЕСА_6 , а саме видати ордер ОСОБА_4 .
Розпорядженням № 579 Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 26.10.2018 видано ордер ОСОБА_8 , склад сім'ї якої: вона, сестра ОСОБА_24 , - на окрему кімнату АДРЕСА_7 , житловою площею 12,80кв.м., у якій вона з родиною зареєстрована та постійно проживає; видати ордер ОСОБА_9 , склад сім'ї якого: він один,- на окрему кімнату АДРЕСА_8 , житловою площею 19,00кв.м., у якій він зареєстрований та постійно проживає; видати ордер ОСОБА_4 , склад сім'ї якої: вона, дочка - ОСОБА_10 , на окрему кімнату АДРЕСА_4 , житловою площею 14,60кв.м., у якій вона з родиною зареєстрована та постійно проживає.
Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади, в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою, відповідно до статті 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» .
Згідно до ст.2 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують:
-виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня;
-законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян;
-виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку;
-підготовку та виконання відповідних бюджетів;
-звіт про виконання відповідних бюджетів та програм;
-взаємодію з органами місцевого самоврядування;
-реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.
Відповідно до статті 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Положеннями статті 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19 Конституції України).
Згідно із ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», актами місцевих державних адміністрацій - є відповідні розпорядження їх голів.
А відповідно до ст. 41 цього ж Закону, голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до положень статей 128, 129 ЖК УРСР, порядок надання жилої площі в гуртожитках визначається цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жила площа в гуртожитку надається одиноким громадянам і сім'ям, які мають право проживати у гуртожитках, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу місцевого самоврядування, у власності чи управлінні яких перебуває гуртожиток. На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку.
За змістом статей 1-3, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ. Особливості приватизації житлових приміщень у гуртожитках визначаються законом. До об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму. Не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Приватизація здійснюється, зокрема, шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю. Приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом. Спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.
Згідно змісту Преамбули та статей 1-2 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», цей Закон регулює правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо особливостей забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які за відсутності власного житла тривалий час на правових підставах, визначених законом, мешкають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, жилі приміщення в яких після передачі гуртожитків у власність територіальних громад можуть бути приватизовані відповідно до закону. Сфера дії цього Закону поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу. Цей Закон не поширюється на громадян, які, зокрема, мешкають у гуртожитку без правових підстав, визначених цим Законом. Для цілей цього Закону нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: 1) володіння жилим приміщенням у гуртожитку на правових підставах - право володіння жилим приміщенням у гуртожитку, на який поширюється дія цього Закону, що виникає на підставі приватизації мешканцями гуртожитків жилих і нежилих (житлових і нежитлових) приміщень у таких гуртожитках відповідно до цього Закону та Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", а також на підставі правочинів, укладених відповідно до Цивільного кодексу України, якщо інше не заборонено законом; 8) користування (використання) жилим приміщенням у гуртожитку на правових підставах, визначених цим Законом, - право користування (використання) жилим приміщенням у гуртожитку, на який поширюється дія цього Закону, що виникає на підставі: а) договору найму жилого приміщення, укладеного на підставі спеціального ордера, виданого згідно із статтею 129 Житлового кодексу Української РСР; б) договору оренди житла, укладеного згідно із статтями 810, 811-813 Цивільного кодексу України, - у випадках, визначених цим Законом; 9) ліжко-місце - умовна частина площі жилого приміщення у гуртожитку (кімнати, жилого блоку чи секції), визначена та виділена для тимчасового проживання в ньому одночасно декількох одиноких осіб однієї статі, не пов'язаних між собою сімейними та/або родинними стосунками. Площа одного ліжко-місця визначається власником гуртожитку з розрахунку на одну особу для кожного типу гуртожитку та не може бути меншою за розмір, визначений відповідно до санітарних норм, затверджених згідно із законодавством; 14) проживання у гуртожитку на правових підставах - проживання у гуртожитку (використання жилої площі в гуртожитку в якості житла) відповідно до цього Закону, а саме: а) у відомчих гуртожитках державної та комунальної форми власності - виключно за договором найму жилого приміщення, укладеним на підставі спеціального ордера, виданого згідно із статтею 129 Житлового кодексу Української РСР. Громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, можуть реалізувати конституційне право на житло або шляхом приватизації житла у гуртожитку (у випадках, передбачених цим Законом), або шляхом отримання соціального житла (відповідно до цього Закону та Закону України "Про житловий фонд соціального призначення"), або шляхом самостійного (на власний розсуд, за власні чи залучені кошти) вирішення свого (своєї сім'ї) житлового питання (відповідно до цивільного законодавства України).
Відповідно до змісту пунктів 1, 13, 17, 18 Положення «Про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року №396, Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян визначає порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, одноквартирних будинків, жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму, у власність громадян. Приватизація квартир (будинків), жилих приміщень в гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім'ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на житло.
У ст. 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Статтею 345 ЦК України закріплюється право фізичної або юридичної особи набувати право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом. Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.
Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання і утримання визначені Законом України від 19 червня 1992 року N 2482-XII "Про приватизацію державного житлового фонду".
Законом України від 04 вересня 2008 року N 500-VI "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" внесено зміни до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та дозволено приватизувати житло в гуртожитках, що перебувають у власності територіальних громад.
Законом України від 08 вересня 2011 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" уточнено порядок передання гуртожитків у комунальну власність з метою наступної приватизації житлових приміщень законними мешканцями гуртожитків.
Із системного аналізу згаданих нормативно-правових актів вбачається, що вони спрямовані, зокрема, на регламентацію правовідносин з приводу реалізації права громадян на житло шляхом передання їм у приватну власність житлових приміщень державного житлового фонду та гуртожитків.
Зазначений процес приватизації став необхідним у зв'язку зі зміною суспільних правовідносин у житловій сфері та переходом житла із державної власності у приватну власність громадян.
При цьому як Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" так і Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" передбачено, що спори, які виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду та щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків, вирішуються судом.
Отже, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду про скасування розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 26.10.2018 № 579 «Про видачу ордерів мешканцям гуртожитку», тобто розпорядчого документу, який стосується видачі ордерів: ОСОБА_9 на окрему кімнату НОМЕР_4; ОСОБА_8 на окрему кімнату № НОМЕР_1 та ОСОБА_4 на окрему кімнату НОМЕР_3 із зазначенням, що посадова особа не мала права розпоряджатися та видавати спірне Розпорядження про видачу ордерів.
Дії та бездіяльність державного органу або його керівництва та працівника (державного службовця) можуть бути оскаржені особою, яка вважає, що її права порушено.
Статтею 40 Конституції України передбачено право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до статті 55 Конституції, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із ст. 15 Закону України «Про звернення громадян», рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про звернення громадян», скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються.
Згідно із положення ч.1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Стаття 15 ЦК України, регламентує, що кожна особа, права якої порушено, не визнано або оспорено має право на захист такого права.
Отже, підставою звернення до суду є наявність порушеного, не визнаного або оспорюваного права та інтересу. У розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Статтею 16 ЦК України визначено захист цивільних прав та інтересів судом. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Способом захисту порушеного суб'єктивного права ОСОБА_1 обрано визнання дій незаконними та скасування розпорядження у правовому полі Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією, яка виконала функції в межах повноважень визначених чинним законодавством, відтак, позивач в силу положень статті 12 ЦПК України зобов'язаний довести порушення його прав та інтересів внаслідок саме прийняття оскаржуваного розпорядження.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Це означає, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Суд зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, який стверджує про їх порушення.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16 і підстави для відступлення від неї відсутні.
Отже, матеріали справи не містять жодного доказу, який би свідчив про застосування чи бодай можливе застосування спірного Розпорядження відповідача у правовідносинах, в яких бере участь позивач. При цьому варто зауважити, що власне саме спірне Розпорядження і визначає межі цих правовідносин, оскільки стосуються лише відповідача та третіх осіб, з вирішенням питання реалізації громадянами права на приватизацію житла у порядку та на підставах, визначених відповідними нормами чинного законодавства України з отримання права приватної власності на житло, яке закріплене та захищене Конституційним правом на житло.
До того ж матеріали справи не містять, а суду не надано доказів порушення прав позивача спірним Розпорядженням, а також не встановлено, які конкретно права ОСОБА_1 порушені.
Відсутні в матеріалах справи й докази застосування спірного Розпорядження до позивача ОСОБА_1 , чи хоча б вказівка на правовідносини, в яких може буде застосовано спірне Розпорядження або те, що визначені кімнати на правових підставах мають відношення до позивача. Таких обставин не наведено.
Безпосередньо позивач не зазнав жодного втручання в свої права, внаслідок прийняття спірного Розпорядження, оскільки воно не спричинило суттєвого негативного впливу саме на позивача і він не зазнав жодної реальної шкоди.
Суд звертає увагу, що з'ясування питання порушених прав, свобод чи інтересів позивача передує розгляду питання щодо правомірності (законності) рішення, яке оскаржується. Відсутність порушення прав, свобод чи інтересів позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності такого рішення.
За відсутності бодай одного випадку реального порушення прав, свобод чи інтересів позивача спірним рішенням - Розпорядженням відповідача, відсутніми є й підстави для задоволення позову.
Доводи позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів є абстрактними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу спірним Розпорядженням № 579 Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 26.10.2018 про видачу ордерів мешканцям гуртожитку на його конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси та свідчать про незгоду позивача з указаним розпорядженням, що не є тотожним порушенню права, свободи чи інтересу.
Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення у справі «Колишній Король Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-ХІІ).
Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (рішення у справі «Скордіно проти Італії» (8согбіпо v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 201 Ороку, яке набуло статусу остаточного 14 січня 201Іроку).
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Конституція України, проголосивши Україну соціальною, правовою державою, визначила зміст і спрямованість діяльності держави, зокрема її обов'язок щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав і свобод людини (статті 1,3 Конституції України).
Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.
Встановивши, що позивачем не доведено порушення його прав, свобод та інтересів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, вони в такому вигляді не ґрунтуються на встановлених нормах цивільного законодавства України, оскільки позивачем не надано суду доказів, які б суд міг покласти в основу задоволення вимог позивача, як це передбачено статтями 77-81 ЦПК України, і тому не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в разі відмови в позові покладається на позивача.
Керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України «Про місцеві державні адміністрації», Законом України «Про звернення громадян», статтями 7, 10, 75-79, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , Деснянської районної в місті Києві держаної адміністрації, треті особи без самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи без самостійних вимог на стороні відповідачів: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 про визнання дій незаконними та скасування розпорядження - відмовити повністю.
Судові витрати покладається на позивача.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва протягом тридцяти днів з дня його складання через Деснянський районний суд міста Києва.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_9 .
Відповідачі:
ОСОБА_5 (виконуюча обов'язки голови Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації), адреса місця роботи: м.Київ, проспект Маяковського, 29, ЄДРПОУ 37415088.
Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, місцезнаходження за адресою: м.Київ, проспект Маяковського, 29, ЄДРПОУ 37415088.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_10 .
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_11 .
ОСОБА_7 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_12 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_8 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_13 .
ОСОБА_9 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_14 .
ОСОБА_4 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_5 .
Повний текст рішення складено та підписано 09.08.2021.
Суддя В.В. Бабко