2-о/754/102/21
Справа № 754/633/21
Іменем України
05 серпня 2021 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого - судді Галась І.А.,
при секретарі - Мельничук М.К.
за участі заявника ОСОБА_1
представника заінтересованої особи - ОСОБА_2
розглянувши цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення,
15 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою, в якій просив встановити факт наявності договірних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо надання юридичних послуг на підставі договору про надання юридичних послуг від 28 грудня 2019 року.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 18 січня 2021 року відкрито провадження за вищевказаною заявою, розгляду справи призначено в порядку окремого провадження.
Протягом розгляду справи заявник ОСОБА_1 пояснив, що 28 грудня 2019 року він та ОСОБА_3 уклали договір, предметом якого було надання ОСОБА_1 ОСОБА_3 послуг з правової допомоги щодо прийняття та оформлення спадщини, яка відкрилася після смерті матері ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_3 як замовник послуги зобов'язаний був до 15 січня 2020 року надати мені всі необхідні документи та оформити довіреність, на підставі якої він мав би змогу звернутися до нотаріальної контори та предмет прийняття та оформлення спадщини. 18 лютого 2020 року закінчувався термін прийняття спадщини. Але ОСОБА_3 абсолютно нічого не зробив для прийняття спадщини. Тому ОСОБА_1 підготував заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини, яку ОСОБА_3 14 лютого 2020 року особисто підписав, а він особисто 16 лютого 2020 року відправив її поштою до Першої київської державної нотаріальної контори. Також, 14 лютого 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 прибули до приватного нотаріуса Ракитянського В.А. на предмет оформлення довіреності. Нотаріус призначив нам зустріч на 17 лютого 2020 року. Це влаштовувало ОСОБА_3 , бо ОСОБА_1 ще встигав подати до нотаріальної контори заяву разом з ОСОБА_3 . А 14 лютого 2020 року ОСОБА_3 розпискою підтвердив, що якщо він до 18 лютого 2020 року не оформить на мене довіреність, то він приймає на себе всі наслідки матеріального характеру, які передбачені ст. 901-903 ЦК України. 17 лютого 2020 року довіреність оформлена не була.
Відповідно до наданих в судовому засіданні пояснень ОСОБА_3 пояснив, що договорів та розписок не підписував, а підписи лише схожі на його підпис.
Відповідно до вимог ст.. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Європейський суд зазначає, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави ( рішення у справі «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року, рішення у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно до роз'яснень, які прописані в п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичні значення» № 5 від 31.03.1995 року, з наступними змінами, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.05.1998 року зазначено, що в порядку окремої провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом та факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; якщо встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
За вимогами ч. 6 ст. 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що в даному випадку існує спір про право, а відтак суд приходить до висновку, що заяву про встановлення факту, що має юридичне значення слід залишити без розгляду.
Керуючись ст.ст. 293, 294, 315ч.4 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення.
Повний текст ухвали складений 09.08.2021 року.
Суддя: