Номер провадження 2/754/3650/21 Справа №754/3676/21
Іменем України
04 серпня 2021 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Таран Н.Г.
секретаря - Куценко Ю.В.,
без участі сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про позбавлення права користування житловим приміщенням,
Позивач звернулась в суд з вищевказаним з позовом до відповідача. У поданому до суду позові вказувала на те, що вона є власником Ѕ частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач по справі є колишнім чоловіком позивача, шлюб між ними було розірвано. У квартирі постійно зареєстрований відповідач по справі, однак в ній не проживає з 2010 року. Реєстрація відповідача в квартирі створює перешкоди для позивача у користуванні та розпорядженні житлом.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 15.03.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання.
Ухвалою суду від 25.05.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання залучено до участі у справі в якості третьої особи: ОСОБА_3 .
В судове засідання позивач не з'явилась, однак, подала заяву, відповідно до змісту якої просить проводити розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити. Не заперечує щодо заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Третя особа: ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, однак, подала заяву, відповідно до змісту якої просить проводити розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Оскільки відповідач від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності у судове засідання не з'явилась, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, позивач не заперечувала проти винесення заочного рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення виходячи з насутпного.
Судом встановлено, що відповідно до копії договору дарування частини квартири від 09.04.2010 року, позивач є власником Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 .
Крім того, третя особа: ОСОБА_3 є власником Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору дарування Ѕ частини квартири від 05.09.2013 року.
Відповідно до довідки Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської РДА від 10.02.2021 року, вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані 3 особи.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 07.09.2020 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.
Відповідно до акту від 11.02.2021 року складеного та підписаного мешканцями будинку АДРЕСА_1 та затвердженого начальником ЖЕД-318, вбачається, що ОСОБА_2 , 1987 року народження дійсно зареєстрований але не проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно довідки КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» від 11.02.2021 року вбачається, що ОСОБА_2 дійсно зареєстрований, але не проживає за адресою: АДРЕСА_1 згідно акту, підписаного мешканцями квартир АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 .
Відповідно до ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.
Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
За змістом ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У ч.1 ст.16 ЦК України встановлено. Що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Усунення перешкод власник може вимагати навіть тоді, коли ці перешкоди не пов'язані з позбавленням його володінням майном.
Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (ст. 396 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Однак, відповідач спільним побутом із позивачем не пов'язаний, що підтверджується доданими та дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, його право на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна
Згідно із ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах ВС.
Аналогічний висновок зроблений ВС у постанові від 16.01.2019 року в справі № 243/7004/17-ц.
При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 17.10.2018 року у справі № 521/17805/16-ц, відповідно до якої згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення, будинку або квартири, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.
Норма статті 391 ЦК України не передбачає можливості визнавати особу такою, що втратила право на житлову площу.
Також Верховний Суд роз'яснив, що за порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь-яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім'ї, а положення статті 405 ЦК України регулює взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім'ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Право користування житлом, яке знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також інших підстав, не заборонених законом і таких, що не суперечить моральним засадам суспільства.
Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім'ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання.
Судом встановлено, що відповідач не проживає у спірному будинку і не являється членом сім'ї позивача не пов'язаний спільним побутом. Отже, право ОСОБА_2 на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника.
З урахуванням вищезазначеного позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Крім того, позивач не наполягає на стягненні з відповідача судового збору.
Керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст.12, 16, 317, 319, 383, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 247 ч.2, 258-259, 263-265, 268, 280, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про позбавлення права користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування жилим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Суддя: Н.Г. Таран