Номер провадження 1-кп/754/709/21
Справа№754/5169/21
Вирок
Іменем України
29 липня 2021 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді ОСОБА_1
за участю секретарів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021100030000413 від 18.02.2021 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Івано-Франківськ, українця, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину 2019 року народження, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, -
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -
за участю сторони обвинувачення: - прокурора ОСОБА_5 ,
за участю сторони захисту: - обвинуваченого ОСОБА_4 ,
за участю потерпілої: - ОСОБА_6 , -
ОСОБА_4 28.01.2021 року приблизно о 08 годині 17 хвилин, будучи особою, яка керує транспортним засобом, знаходячись за кермом засобу підвищеної небезпеки - технічно справного автомобіля марки «Citroen Berlingo», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись в м. Києві по проїзній частині вул. С. Лифаря зі сторони вул. Пухівської у напрямку вул. Градинської, в порушення п.п. 2.3 «б», 4.16 «а», 10.1, 10.7 «ґ» Правил дорожнього руху України, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, вчасно не реагував відповідним чином на її зміну, перед початком руху та зміною його напрямку не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху та виконав розворот на регульованому пішохідному переході, розташованому перед перехрестям вул. С.Лифаря та вул. Закревського в м. Києві, що був позначений дорожніми знаками 5.35.1- 5.35.2 (Пішохідний перехід) і дорожньою розміткою 1.14.2 ПДР України, продовжуючи рух не надав перевагу для руху пішоходу ОСОБА_6 , яка пересікала проїзну частину по вказаному пішохідному переходу на зелене світло світлофора для пішоходів, справа наліво відносно напрямку руху автомобіля «Citroen Berlingo», д.н.з. НОМЕР_1 , і мала перевагу в русі, внаслідок чого вчинив наїзд на останню.
В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 отримала закриту травму правого колінного суглобу: трабекулярний набряк в ділянці латерального виростку велико-гомілкової кістки; набряково-травматичні зміни латеральної колатеральної зв'язки та зв'язок голівки малогомілкової кістки, підколінної зв'язки; набрякові зміни проксимальних відділів камбалоподібного м'язу; часткове ушкодження передньої хрестоподібної зв'язки, які відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу.
Відповідно до п. 2.3 (б) Правил дорожнього руху України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатись від керування цим засобом у дорозі.
Згідно п. 4.16 (а) Правил дорожнього руху України пішохід має право на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами, а також регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світлофора.
Відповідно до п. 10.1 Правил дорожнього руху України Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Згідно п. 10.7 (ґ) Правил дорожнього руху України розворот забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадку дозволеного розвороту на перехресті.
Порушення обвинуваченим ОСОБА_4 вимог п.п. 2.3 (б), 4.16 (а), 10.1, 10.7 (ґ) Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причинному зв'язку з виникненням вказаної дорожньо-транспортної пригоди та отриманням потерпілою ОСОБА_6 тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
В судовому засіданні ОСОБА_4 повністю визнав себе винуватим у пред'явленому обвинуваченні, підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини та показав суду, що 28.01.2021 року приблизно о 08 годині 17 хвилин по вул. Лифаря в м. Києві керуючи автомобілем «Citroen Berlingo», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив розворот на регульованому пішохідному переході, розташованому перед перехрестям вул. С.Лифаря та вул. Закревського в м. Києві, де у цей час знаходилась пішохід ОСОБА_6 . Були погані погодні умови. Відволікся на автомобіль, який розвертався попереду та скоїв на неї наїзд. Зазначив, що під час розгляду справи в суді намагався відшкодувати потерпілій матеріальну шкоду в повному обсязі, однак поштовий переказ коштів потерпілою отриманий не був та повернувся без вручення. Розкаюється в скоєному.
Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердила факт направлення від обвинуваченого грошових коштів, однак їх не отримала за порадою адвоката, має намір отримати відшкодування у порядку виконання судового рішення. Міру покарання обвинуваченому просила призначити на розсуду суду, цивільний позов у кримінальному провадженні просила задовольнити у повному обсязі.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позиції немає; останньому роз'яснено, що у такому випадку, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд вважає, що дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, та визнає його винуватим у вчиненні даного кримінального правопорушення.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд, відповідно до ст. 66 КК України, визнає його щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання, судом, відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, суспільну небезпеку скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше несудимий, є особою молодого віку, неодружений, зі слів має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання. Суд також враховує обставину, що пом'якшує покарання, тобто, щире каяття обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, та відсутність обставин, що обтяжують покарання. Крім того, суд враховує думку потерпілої ОСОБА_6 , яка підтримала думку сторони обвинувачення та просила призначити обвинуваченому покарання на розсуд суду.
Враховуючи викладене, суд вважає, що виправлення і перевиховання ОСОБА_4 можливі без ізоляції від суспільства, тому обирає йому покарання у вигляді обмеження волі із застосуванням ст. 75 КК України, тобто з випробуванням, з позбавленням останнього права керування транспортними засобами. При цьому суд вважає, що призначення обвинуваченому даного виду покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень.
Крім того, під час підготовчого судового засідання потерпілою ОСОБА_6 пред'явлено цивільний позов, в якому потерпіла просить стягнути з обвинуваченого на її користь матеріальну шкоду, завдану внаслідок вчинення кримінального провадження матеріальну, яка полягає у вартості її лікування в розмірі 5 887,00 грн., а також немайнову (моральну) шкоду у розмірі 60.000 грн.
Обвинувачений ОСОБА_4 цивільний позов визнав частково, а саме: розмір завданого матеріального збитку визнає у повному обсязі, розмір моральної шкоди визнав частково, вважає його завищеним.
Заслухавши пояснення цивільного позивача ОСОБА_6 , а також пояснення цивільного відповідача - обвинуваченого ОСОБА_4 , суд дійшов до наступного.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» при розгляді кримінальної справи суд зобов'язаний на основі всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи з'ясувати характер і розмір матеріальної шкоди, заподіяної злочином, наявність причинного зв'язку між вчиненим і шкодою, що настала, роль і ступінь участі кожного з підсудних в її заподіянні, а також, чи відшкодовано її повністю або частково до судового розгляду справи, і у вироку дати належну оцінку зазначеним обставинам.
Як встановлено судом, неправомірними діями ОСОБА_4 , які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що призвело до наїзду та потерпілу ОСОБА_6 та спричинення останній середньої тяжкості тілесні ушкодження, обвинуваченим останній була заподіяна матеріальна шкода, яка полягає у вартості витрат на лікування в розмірі 5 887.00 грн., що підтверджується ксерокопіями відповідних квитанцій та товарних чеків.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_6 про стягнення з ОСОБА_4 на її користь матеріальної (майнової) шкоди в розмірі 5 887,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Що стосується позовних вимог потерпілої ОСОБА_6 про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди в розмірі 60.000 грн., то суд дійшов до наступного.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, звернути увагу судів на те, що встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди
повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов'язаних з відшкодуванням такої шкоди.
Згідно п. 3 даної Постанови, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших
негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно п. 9 Постанови Пленуму, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до пп. 3 п. 10 вказаної Постанови, при заподіянні особі моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.
Враховуючи обставини справи, суд вважає, що неправомірними діями ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_6 була заподіяна моральна шкода, яка полягає у тривалих душевних стражданнях, негативних емоціях та переживаннях з приводу ушкодження її здоров'я, у порушенні звичного способу життя потерпілої та необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації, а також обставин, при яких потерпіла отримала тілесні ушкодження, ступінь їх тяжкості та глибину її страждань. Дотримуючись принципу розумності та справедливості, суд вважає, що внаслідок вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України потерпілій була завдана моральна шкода, яку суд оцінює у розмірі 30.000 грн.
На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави витрати за залучення експертів у кримінальному провадженні, а саме витрати на проведення судово-медичної експертизи № 042-246-2021 від 29.03.2021 року в розмірі 1.796.90 грн., а також витрати за проведення судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/111-21/13393-ІТ від 30.03.2021 року в розмірі 1 634,50 грн., всього - 3 431,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 371, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) року обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання у виді обмеження волі, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення, та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені п.п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду в розмірі 5 887,00 грн., а також моральну (немайнову) шкоду у розмірі 30.000 грн., всього - 35 887,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за залучення експертів у кримінальному провадженні в розмірі 3 431,40 грн.
Речовий доказ: один диск з відеозаписом з камери відео нагляду комплексної системи відеоспостереження «Безпечне місто», - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий: ОСОБА_1