ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
10 серпня 2021 року м. Київ № 640/8131/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу:
за позовомОСОБА_1
до Міністерства енергетики та захисту довкілля України
простягнення середнього заробітку в розмірі 41353,16 грн.
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з позовом до Міністерства енергетики та захисту довкілля України, в якому просила стягнути з названого Міністерства середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 16.01.2020 по 07.04.2020 у розмірі 41 353,16 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2020 позовну заяву залишено без руху, позивачці надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2020 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що була протиправно звільнена з державної служби відповідачем та поновлена на роботі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020 у справі №826/10649/18. Постанову суду в частині поновлення на роботі допущено судом до негайного виконання. Однак, станом на час її звернення до суду вказане судове рішення відповідачем не виконане, у зв'язку з чим позивачка вважає, що відповідач має виплатити їй середній заробіток за вказаний нею період часу невиконання рішення суду.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у її задоволенні, стверджуючи про об'єктивну неможливість виконати рішення суду про поновлення позивачки на роботі, а саме у зв'язку з касаційним оскарженням до Верховного Суду цього рішення та реорганізацією Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в Міністерство енергетики та захисту довкілля України.
У відповіді на відзив на позовну заяву позивачка, заперечуючи його доводи щодо відсутності підстав для задоволення позову, зазначила про те, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Ознайомившись із матеріалами справи суд встановив, що позивачка проходила державну службу на посаді головного спеціаліста відділу аудиту підприємств нафтогазового сектору департаменту внутрішнього аудиту Міністерства енергетики та вугільної промисловості України
Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 07.06.2018 №263-к ОСОБА_1 звільнено з указаної вище посади 11.06.2018 за ініціативою суб'єкта призначення через встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді на підставі пункті 2 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».
Не погоджуючись із таким звільненням, ОСОБА_1 у липні 2018 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просила:
- визнати неправомірним її звільнення 11.06.2018 з посади головного спеціаліста відділу аудиту підприємств нафтогазового сектору Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства енергетики та вугільної промисловості України з підстав встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді;
- зобов'язати Міністерство енергетики та вугільної промисловості України поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу аудиту підприємств нафтогазового сектору Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства енергетики та вугільної промисловості України;
- змінити дату та підставу звільнення, яка зазначена в наказі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України «Про звільнення ОСОБА_1 » від 07.06.2018 № 263-к та замість дати « 11 червня 2018 року» та підстави «за ініціативою суб'єкта призначення через встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді на підставі пункту 2 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», зобов'язати Міністерство енергетики та вугільної промисловості України внести зміни до вказаного наказу та зазначити дату звільнення, яка буде відповідати даті винесення рішення по суті даної справи, а підставу викласти в наступній редакції: в порядку переведення для подальшої роботи в апараті Генеральної прокуратури України на підставі пункту 2 частини першої 1 статті 41 Закону України «Про державну службу»;
- зобов'язати Міністерство енергетики та вугільної промисловості України внести відповідні записи у трудовій книжці ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Міністерство енергетики та вугільної промисловості України на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату з дня вимушеного звільнення по день поновлення на роботі;
- стягнути з Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000 грн. 00 коп.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.09.2019 у справі №826/10649/18 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020 у справі №826/10649/18 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.09.2019 задоволено частково, указане рішення скасовано, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства енергетики та вугільної промисловості про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди задоволено частково. Так, зокрема, суд:
- визнав неправомірним звільнення ОСОБА_1 11.06.2018 з посади головного спеціаліста відділу аудиту підприємств нафтогазового сектору Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства енергетики та вугільної промисловості України з підстав встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді;
- зобов'язав Міністерство енергетики та вугільної промисловості України поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу аудиту підприємств нафтогазового сектору Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства енергетики та вугільної промисловості України з 11.06.2018;
- стягнув з Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 276 357,17 грн.;
- стягнув з Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.;
- рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу аудиту підприємств нафтогазового сектору Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства енергетики та вугільної промисловості України з 11.06.2018 та стягнення з Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.
16.01.2020 ОСОБА_1 направила на адресу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України копію вищевказаної постанови суду разом із заявою від 16.01.2020 про поновлення на роботі, що підтверджується описом вкладення та дублікатом рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, які 20.01.2020 були вручені Міністерству.
15.01.2020 Окружний адміністративний суд міста Києва видав ОСОБА_1 виконавчий лист щодо виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020 у справі №826/10649/18 в частині, що стосується зобов'язання Міністерства енергетики та вугільної промисловості України поновити ОСОБА_1 на роботі з 11.06.2018.
Листом від 18.02.2020 №26/2-16.1-18 Міністерство енергетики та вугільної промисловості України повідомило позивачку про реорганізацію названого Міністерства шляхом приєднання його до Міністерства енергетики та захисту довкілля. Водночас інформувало про подання до Верховного Суду касаційної скарги на це судове рішення.
Ухвалами від 31.01.2020 та 04.03.2020 у справі №826/10649/18 Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020 у справі №826/10649/18.
Доцільно зауважити, що відповідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 №829 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» Міністерство енергетики та вугільної промисловості України реорганізовано шляхом приєднання до Міністерства енергетики та захисту довкілля України.
Згідно з пунктом 7 указаної постанови Кабінету Міністрів України Міністерство енергетики та захисту довкілля є правонаступником майна, прав і обов'язків Міністерства енергетики та вугільної промисловості.
Як убачається з інформації, що у відкритому доступі в Інтернет-мережі міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за посиланням https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result, станом на час вирішення судом даної справи Міністерство енергетики та вугільної промисловості України з 12.09.2019 перебуває у стані припинення.
Докази про виконання відповідачем постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020 у справі №826/10649/18 в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі з 11.06.2018 станом на час її звернення до суду з даним адміністративним позовом 07.04.2020 суду не надано.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Приписами статті 235 Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України) обумовлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
За правилами частини другої статті 235 зазначеного Кодексу при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Тобто, час вимушеного прогулу становить період, який починається з дня, наступного після незаконного звільнення, та закінчується днем винесення рішення про поновлення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частинами другою та третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно з пунктами 2 та 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Стаття 236 Кодексу законів про працю України (далі також КЗпП України) передбачає, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
Виходячи з лексичного значення (тлумачення) поняття «затримка» як «зволікання», за змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин негайно після проголошення судового рішення (постанова Верховного Суду України від 01.07.2015 у справі № 6-435цс15).
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню (стаття 235 КЗпП України).
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів громадян і держави.
Обов'язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов'язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов'язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.
Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов'язок полягає у тому, що у роботодавця обов'язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду чи отримання копії рішення суду, якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.
Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.
Відповідно до частини п'ятої статті 251 КАС України якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Як встановлено судом, постановою від 15.01.2020 у справі №826/10649/18 Шостий апеляційний адміністративний суд визнав неправомірним звільнення ОСОБА_1 11.06.2018 з посади головного спеціаліста відділу аудиту підприємств нафтогазового сектору Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства енергетики та вугільної промисловості України з підстав встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді та зобов'язав назване Міністерство поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу аудиту підприємств нафтогазового сектору Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства енергетики та вугільної промисловості України з 11.06.2018, допустивши в цій частині указане судове рішення до негайного виконання.
Оскільки Міністерство енергетики та захисту довкілля України є правонаступником прав і обов'язків Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, яке, у свою чергу з 12.09.2019 перебуває у стані припинення, то виконання постанови Шостого апеляційного суду від 15.01.2020 у справі №826/10649/18, зокрема в частині негайного поновлення її з 11.06.2020 на вищевказаній посаді, належало здійснювати саме Міністерству енергетики та захисту довкілля України.
Указане рішення прийняте судом у порядку письмового провадження, тобто за відсутності представника Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, тому 15.01.2020 назване Міністерство станом не володіло інформацією про прийняття цього рішення.
Судом також встановлено, що заяву ОСОБА_1 про виконання цього судового рішення разом із його копією назване Міністерство отримало 20.01.2020. Отже, обов'язок щодо виконання постанови Шостого апеляційного суду від 15.01.2020 у справі №826/10649/18 в частині негайного поновлення її на роботі виник у відповідача з 20.01.2020. Проте, станом на 07.04.2020 позивачку на роботі не поновлено. Докази зворотного суду не надано.
Таким чином, період невиконання рішення суду тривав з 20.01.2020 до 07.04.2020, тоді як позивачка помилково вважає, що цей період тривав з 16.01.2020.
Оцінюючи доводи відповідача про об'єктивність причин, що зумовили несвоєчасне виконання рішення суду, суд виходить із такого.
Так, зокрема, відповідач зазначив, що не погоджуючись із постановою Шостого апеляційного суду від 15.01.2020 у справі №826/10649/18 оскаржував її в касаційному порядку до Верховного Суду, який відповідними ухвалами відмовив у відкритті касаційного провадження.
Однак, суд не бере до уваги зазначену обставину, оскільки реалізація відповідачем права на касаційне оскарження судового рішення, допущеного до негайного виконання, жодним чином не впливає на реалізацію відповідачем визначеного КАС України обов'язку негайного виконання такого рішення.
Також не заслуговують на увагу суду доводи відповідача про те, що у зв'язку із реорганізацією Міністерства енергетики та вугільної промисловості України шляхом приєднання до Міністерства енергетики та захисту довкілля України Міністерство енергетики та вугільної промисловості України з 12.09.2019 перебуває у стані припинення та у його штатній структурі були відсутні працівники, зокрема державний секретар, до повноважень якого належало вирішення питання призначення/поновлення працівників цього Міністерства, тому, ні назване Міністерство, ні відповідач не мали можливості поновити позивачку на посаді.
Відхиляючи такі доводи відповідача, суд зазначає, що відповідно до статті 105 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України) учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.
Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.
Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.
До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.
Згідно з відомостями, що у відкритому доступі в Інтернет-мережі містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за посиланням https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result станом на час вирішення судом даної справи, головою комісії з реорганізації Міністерства енергетики та вугільної промисловості України є Уславець О.А., яка, відтак, наділена повноваженнями щодо управління справами названого Міністерства та вправі приймати рішення про призначення/поновлення на посаді позивачки.
Окрім того, ураховуючи, що Міністерство енергетики та захисту довкілля України є правонаступником прав і обов'язків Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, то таким чином воно отримало відповідно право та обов'язок щодо виконання рішення суду про поновлення позивачки на роботі, зокрема, шляхом його негайного виконання від часу отримання копії цього рішення.
Жодних перешкод, які об'єктивно унеможливлювали поновлення відповідачем позивачки на посаді відповідно до рішення суду, судом у ході судового розгляду справи не встановлено.
За наведених обставин суд дійшов висновку про обов'язок відповідача сплатити на користь позивачки середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про її поновлення на роботі, а саме з 20.01.2020 по 07.04.2020.
Указаний період включає в себе 56 робочих днів, а саме:
- у січні - 10 робочих днів;
- у лютому - 20 робочих днів;
- березні - 21 робочий день;
- у квітні - 5 робочих днів.
Середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, визначеними Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020 у справі №826/10649/18 встановлено, що відповідно до вищевказаного Порядку середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 689,17 грн.
Отже, середній заробіток за 56 робочих днів затримки виконання рішення суду про поновлення позивачки на роботі становить 38 593,52 грн. (56 р.д. х 689,17 грн. = 38 593,52 грн.), тоді як вона просила стягнути 41 353,16 грн. за 59 робочих днів.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, а тому підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідач правомірності свої дій не довів, що зумовило часткове задоволення позову.
Згідно із ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись вимогами ст.ст.2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити частково.
Стягнути з Міністерства енергетики та захисту довкілля України (03035, м. Київ, вул. Хрещатик, 30, код ЄДРПОУ 37552996) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020 у справі №826/10649/18 в частині її поновлення на роботі, допущеній до негайного виконання, за період з 20.01.2020 по 07.04.2020 у розмірі 41353,16 грн. (сорок одна тисяча триста п'ятдесят три гривні 16 коп.)
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства енергетики та захисту довкілля України (03035, м. Київ, вул. Хрещатик, 30, код ЄДРПОУ 37552996) понесені судові витрати в розмірі 420 (чотириста двадцять.) грн. 40 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.С. Мазур