ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
10 серпня 2021 року м. Київ № 640/8173/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Міністерства юстиції України
провизнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просив суд визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України у зв'язку з ненаданням відповіді на запит (заяву) ОСОБА_1 від 08.01.2020; зобов'язати Міністерство юстиції України надати ОСОБА_1 відповідь на запит (заяву) від 08.01.2020.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2020 суд залишив позовну заяву без руху, встановивши позивачу строк для усунення її недоліків.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2020 відкрито спрощене позовнепровадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Позовні вимоги вмотивовано протиправною бездіяльністю відповідача, який всупереч приписам Закону України «Про звернення громадян» не надав позивачу відповідь на його заяву про надання запитуваної ним інформації.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просив відмовити у її задоволенні з огляду на необґрунтованість, стверджуючи, що належним чином розглянув звернення ОСОБА_1 та листом від 06.02.2020 №5736/П-1034/00011.2.2 надав йому відповідь.
Ознайомившись із матеріалами справи, суд встановив, що позивач 08.01.2020 звернувся до Міністерства юстиції України із запитом в порядку доступу до публічної інформації, в якому просив повідомити його про те, чи можуть посадові особи Збройних Сил України здійснювати затримання військовослужбовця за порушення військової дисципліни з ознаками алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння понад 3 години за відсутності передбаченого законодавством протоколу затримання на 1 добу. А також повідомити про те, яким чином можливо встановити, що військовослужбовець вийшов зі стану алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння.
Указаний запит Міністерство юстиції України отримало 13.01.2020, що ним не заперечувалося.
За наслідками розгляду вищевказаного запиту позивача, Міністерство юстиції України листом від 06.02.2020 №5736/П-1034/00011.2.2 надало на нього відповідь в порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян».
Указаний лист направлено на адресу позивача відповідачем 10.02.2020, що підтверджується витягом із журналу вихідної кореспонденції Міністерства юстиції України.
Оцінюючи доводи позивача щодо протиправної бездіяльності відповідача у зв'язку з ненаданням йому відповіді на його звернення, суд виходить із наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Законом України «Про звернення громадян» (далі також - Закон №393/96-ВР) врегульовано питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Статтею 2 Закону №393/96-ВР визначено, що законодавство України про звернення громадян включає цей Закон та інші акти законодавства, що видаються відповідно до Конституції України та цього Закону.
За змістом статті 3 цього Закону під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Виходячи із приписів викладеної правової норми направлений позивачем на адресу відповідача «запит в порядку доступу до публічної інформації» за своєю суттю є зверненням, а саме заявою щодо надання роз'яснень з питань, пов'язаних з проходженням військовослужбовцями військової служби.
Відповідно до положень статті 15 Закону №393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Статтею 20 Закону №393/96-ВР визначено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Відповідно до приписів пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №228 (далі також - Положення №228), Міністерство юстиції України (Мін'юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 Положення №228 визначено, що Мін'юст у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Відповідно до підпунктів 32 та 33 пункту 4 Положення №228 Мін'юст:
- надає роз'яснення з питань, пов'язаних з діяльністю Мін'юсту, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства, а також стосовно актів, які ним видаються.
- організовує розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних із діяльністю Мін'юсту, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, а також стосовно актів, які ним видаються.
Оскільки направлений позивачем на адресу Міністерства юстиції України «запит в порядку доступу до публічної інформації» за своєю суттю є заявою щодо надання роз'яснень з питань, пов'язаних з проходженням військовослужбовцями військової служби, отже, не стосується питань, пов'язаних з діяльністю названого Міністерства та його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління та актів, що ним видаються, то розгляд цього звернення відповідно до Положення №228 не належить до повноважень Мін'юсту.
Ураховуючи викладене, суд уважає, що відповідач в листі від 06.02.2020 №5736/П-1034/00011.2.2 належним чином роз'яснив позивачу про те, що відповідно до законодавства до його повноважень віднесено надання роз'яснень та організація розгляду звернень громадян з питань, пов'язаних з діяльністю Міністерства юстиції України, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, а також стосовно актів, які ним видаються.
Водночас у порядку інформації указаним листом Мін'юст повідомив ОСОБА_1 про те, що обов'язки, права та відповідальність військовослужбовців врегульовано розділом І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», статтею 14 якого встановлено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника. При цьому зауважив, що відповідно до положень статті 1 Закону України «Про звернення громадян» військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності.
Суд критично сприймає доводи позивача про ненадання відповідачем відповіді на його звернення, оскільки направлення Міністерством юстиції України листа 06.02.2020 №5736/П-1034/00011.2.2 10.02.2020 підтверджується журналом вихідної кореспонденції. При цьому суд зауважує, що указаний лист направлено на адресу позивача простою поштовою кореспонденцією, оскільки у нього відсутній обов'язок направляти такі листи рекомендованим поштовим відправленням.
Окрім того, судом встановлено, що звернення позивача розглянуте відповідачем та на нього надано відповідь у місячний строк, визначений статтею 20 Закону №393/96-ВР.
Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На переконання суду, відповідач належним чином виконав покладений на нього обов'язок щодо доведення протиправної бездіяльності Міністерства юстиції України щодо розгляду звернення позивача, тому позовні вимоги у повному обсязі є необґрунтованими і задоволенню судом не підлягають.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, підстави для відшкодування позивачу судових витрат відповідно до приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись вимогами ст.ст.2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.С. Мазур