ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
11 серпня 2021 року м. Київ № 640/22636/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0095420-3314-2659 від 22.04.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не враховано розміру ставки податку, визначеного підпунктом 5.1 пункту 5 Положення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради, затвердженого рішенням Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 08.06.2018 №1, а саме - в частині розмежування ставок податку окремо для будівель, віднесених до житлової нерухомості у розмірі 0,5 % та окремо для допоміжних (нежитлових) приміщень у розмірі 0,2 %. Також позивач вказав, що податковим органом не було враховано період володіння позивачем майном, оскільки з 06.11.2019 позивач є власником лише Ѕ частини оподаткованого об'єкта.
Ухвалою суду від 29.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/22636/20 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
26.10.2020 до суду від представника Головного управління ДПС у м. Києві Ковальчука М.С. надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Стверджував, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно та з урахуванням всіх обставин справи, оскільки відповідно до підпункту 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до об'єкта/об'єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об'єкта/об'єктів перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.41 цього пункту. В той же час, оскільки площа належного позивачу на праві власності будинку перевищує п'ятикратний розмір неоподаткованої площі, то податок обчислювався на підставі вимог підпункту 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 та підпункту «ґ» підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України.
Відповідно до ухвали суду від 11.08.2021 допущено процесуальне правонаступництво відповідача у справі.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу від 07 вересня 2006 року на праві власності належало домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 731,4 кв.м., житлова площа 182,5 кв.м.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 05 листопада 2019 року №187585101 підтверджується реєстрація права власності на вказане домоволодіння за ОСОБА_1 29 червня 2010 року.
Як вбачається з Договору дарування частини житлового будинку № 2866 від 06.11.2019, ОСОБА_1 має право власності на Ѕ частину вказаного житлового будинку.
22 квітня 2020 року Головним управлінням ДПС у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0095420-3314-2659, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік у розмірі 40260,66 грн.
Не погодившись з рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Податковий кодекс України (в редакції станом на момент існування спірних правовідносин) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції статті 266 Податкового кодексу України введено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Водночас, базою оподаткування у відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
З наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що підставою для нарахування та сплати податку на нерухоме майно є право власності на відповідну житлову та/або нежитлову нерухомість. При цьому, об'єктом оподаткування може бути як об'єкт нерухомості в цілому, так і його частка.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу від 07 вересня 2006 року на праві власності належало домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 731,4 кв.м., житлова площа 182,5 кв.м.
Водночас, 06.11.2019 Ѕ частини будинку, на який нараховано оскаржуваний податок, була відчужена за договором дарування.
Вимогами підпункту 14.1.129 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що об'єкти житлової нерухомості - будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки.
Згідно підпункту 14.1.129.1 пункту 14.1.129 статті 14 Податкового кодексу України будівлі, віднесені до житлового фонду, поділяються на такі типи:
а) житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень;
б) прибудова до житлового будинку - частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну;
в) квартира - ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання;
г) котедж - одно-, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою;
ґ) кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах - ізольовані помешкання в квартирі, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів.
Садовий будинок - будинок для літнього (сезонного) використання, який в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків (пп.14.1.129.2 п.14.1.129 ст. 14 Податкового кодексу України).
Положеннями підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:
а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів «б» і «в» цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості;
ґ) за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а»-«г» цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
При цьому, вимогами пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України передбачено пільги із сплати податку.
Так, база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Враховуючи фактичні обставини справи та враховуючи загальну площу об'єкта (731,4 кв. метрів), пільга зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначена підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, у межах спірних правовідносин застосуванню не підлягає згідно з підпунктом 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України.
У той же час, відповідно до пункту 8.1 статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
Статтею 10 Податкового кодексу України встановлено перелік місцевих податків, який включає податок на майно (підпункт 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України).
Відповідно до статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з Податковим кодексом України, є місцевим податком.
Особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.
Верховна Рада України встановлює тільки перелік дозволених до впровадження місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв, - є компетенцією відповідних місцевих рад.
Так, відповідно до пункту 8.3 статті 8 Податкового кодексу України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Згідно з пунктом 4.4 статті 4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу, Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Тобто, безпосереднє встановлення місцевих податків, у тому числі і податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, віднесено Податковим кодексом України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.
У силу пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Відповідно до підпункту 5.1 пункту 5 додатку Положення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради 2 Положення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради, затвердженого рішенням Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №1 від 08.06.2018, ставки податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування: для будівель, віднесених до житлової нерухомості в розмірі 0,5 відсотків; для будівель, віднесених до житлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб - в розмірі 1 відсоток; для допоміжних (нежитлових) приміщень в розмірі 0,2 відсотка.
З наявного в матеріалах справи відзиву судом вбачається, що позивачу податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік, розраховане за формулою: 731,4 кв.м.*20,87 грн.+25000,00 грн = 40260,66 грн.
У той же час, судом вбачається, що контролюючим органом під час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не враховано розміру ставки податку, визначеного 5.1 п. 5 Положення, а саме: в частині розмежування ставок податку окремо для будівель, віднесених до житлової нерухомості, у розмірі 0,5 %, та окремо для допоміжних (нежитлових) приміщень у розмірі 0,2%, з урахуванням інформації про розмір об'єкта оподаткування, загальна площа якого становить 731,4 кв. метрів, а житлова площа - 182,5 кв. метрів, яка вказана у даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з чого контролюючий орган і мав виходити у межах спірних правовідносин.
До того ж, відповідно до п.266.8.1 ПК України, у разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.
Відповідно до договору дарування від 06.11.2019 № 2866 Ѕ частини будинку, на який нараховано оскаржуваний податок, перейшла до іншого власника.
Отже, право власності позивача на Ѕ частини будинку припинено 06.11.2019.
Таким чином, оскаржуваний податок повинен був нараховуватись пропорційно періоду перебування зазначеного об'єкту нерухомості у власника.
Водночас, відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року (справа №813/3274/17), повноваження щодо визначення суми грошових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є дискреційним повноваженням таких контролюючих органів. Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності рішення, передбаченим у Кодексі адміністративного судочинства України критеріям, не може підміняти контролюючий орган та перебирати на себе повноваження щодо застосування штрафу в іншому розмірі.
Таким чином, при неправомірному визначенні контролюючим органом суми грошових зобов'язань, відповідне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в повному обсязі, оскільки суд не уповноважений перебирати на себе дискреційні повноваження контролюючого органу з обчислення грошових зобов'язань.
У частині другій статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0095420-3314-2659 від 22.04.2020, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а також суперечить встановленим у справі обставинам, є протиправним та підлягає скасуванню, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 22.04.2020 №0095420-3314-2659.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 44116011) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 840,80 грн сплаченого судового збору.
Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).
Суддя В.П. Катющенко