про закриття провадження у справі
11 серпня 2021 року м. Чернігів Справа № 729/333/21
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доОб'єднаної територіальної громади Бобровицької міської ради Чернігівської області в особі голови Т.М.Ковчежнюк
проскасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду до Об'єднаної територіальної громади Бобровицької міської ради Чернігівської області в особі голови Т. М. Ковчежнюк про скасування рішення Бобровицької міської ради від 11.12.2020 та від 28.01.2021 про відмову у наданні йому дозволу на розробку документації із землеустрою земельної ділянки площею 0,6 га та зобов'язання об'єднаної територіальної громади Бобровицької міської ради Чернігівської області прийняти рішення щодо надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі орієнтовною площею 0,6 га.
Ухвалою Бобровицького районного суду від 01.04.2021 постановлено позовну заяву ОСОБА_1 до голови об'єднаної територіальної громади Бобровицької міської ради Чернігівської області Ковчежнюк Т.М. про захист порушених прав щодо безкоштовної приватизації земельної ділянки - передати Чернігівському окружному адміністративному суду.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 справа № 729/333/21 залишена без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
У строк встановлений судом, позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 07.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали позовної заяви та додані до неї матеріали, суд вважає, що даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, з огляду на таке.
Нормами ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно з вимогами ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства .
Таким чином, до адміністративної відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один із його учасників - суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень (аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 у справі №6-2510цс15).
Отже, під час визначення предметної юрисдикції справи суд враховує суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин у справі.
Згідно із ч. 1, 4 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України).
Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.
Згідно із ч. 2, 3 ст. 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Положеннями ст. 118 ЗК України, зокрема, в частинах 1, 2, визначено, що громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
До клопотання додається розроблена відповідно до Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.
У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову.
Частинами 1-3 ст. 55 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.
Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.
У разі передачі у власність та користування земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування технічна документація розробляється на підставі дозволу, виданого відповідним органом.
Відповідно до положень Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ч. 1 ст. 1216).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ч. 1 ст. 1217)
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ч. 1 ст. 1233).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ч. 1 ст. 1218).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (ч. 1 ст. 1223).
Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом (ст. 1225).
Судом встановлено, що згідно рішення Бобровицької міської ради 2 сесії 8 скликання від 11.12.2020 № 59-2/VIII підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), орієнтовною площею 0,60 га на території Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області значиться те, що земельна ділянка, згідно рішення 4 сесії 12 скликання Осокорівської сільської ради від 5 травня 1995 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» була передана у власність гр. ОСОБА_2 .
Згідно рішення Бобровицької міської ради 4 сесії 8 скликання від 28.01.2021 № 154-4/VIII підставою для відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), орієнтовною площею 0,60 га на території Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області значиться те, що земельна ділянка згідно рішення від 5 травня 1995 року про передачу земельних ділянок у приватну власність передана у власність ОСОБА_2 (та згідно заповіту все майно в рівних частинах заповідає ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , виходячи з цього ОСОБА_1 потрібно звернутись до органів юстиції для прийняття спадщини, в разі пропущення строків подання заяви про прийняття спадщини звернутись до суду про визнання права власності за даною земельною ділянкою).
Матеріалами справи підтверджується, що спірна земельна ділянка площею 0,60 га на підставі рішення Осокорівської сільської Ради народних депутатів Бобровицького району Чернігівської області від 05.05.1995 була передана безкоштовно у приватну власність ОСОБА_2 (а.с. 20). При цьому, згідно Заповіту ОСОБА_2 , складеного та посвідченого державним нотаріусом 25.09.1990, вказана громадянка на випадок її смерті усе її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося. І взагалі все те, що їй буде належати на день її смерті і на що вона матиме право за Законом заповіла: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частинах (а.с. 24).
Відтак, з огляду на те, що у спірних правовідносинах питання прийняття рішення про надання позивачу дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,60 га стосується питання права власності на спірну земельну ділянку інших осіб, суд дійшов висновку про наявність спору про право цивільне.
Отже, зазначене вище вказує на приватноправовий характер даного спору, що в свою чергу, свідчить про підвідомчість цього спору місцевому суду.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Квитанцією від 04.06.2021 № 0.0.2149869199.1 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 908,00 грн.
Пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» передбачена підстава повернення суми сплаченого судового збору в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).
Керуючись статтями 238, 241-243, 248, 294-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Об'єднаної територіальної громади Бобровицької міської ради Чернігівської області в особі голови Т.М. Ковчежнюк про скасування рішення Бобровицької міської ради - закрити.
Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України (рахунок UA348999980313191206084025739, отримувач ГУК у Черніг.обл/тг мЧернiгiв/22030101, код ЄДРПОУ 37972475, банк Казначейство України (ел. адм. подат.), МФО 899998) судовий збір у сумі 908,00 грн, сплачений відповідно до квитанції від 04.06.2021 № 0.0.2149869199.1.
Роз'яснити позивачу, що, відповідно до частини 2 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Копію ухвали про закриття провадження у справі надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили в строк та порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційному порядку може бути оскаржена ухвала про закриття провадження у справі.
Ухвала суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського окружного адміністративного суду або до суду апеляційної інстанції протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю. О. Скалозуб