11 серпня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/1904/21-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо не нарахування та невиплати з 17.07.2018 року підвищення до пенсії ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України від 28.02.1991 року №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити з 17.07.2018 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України від 28.02.1991 року №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік).
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що не має статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, однак, перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду як отримувач пенсії за віком та проживає в с. Киселів, Кіцманського району, Чернівецької області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 р. №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради України PCP про порядок введення в дію законів Української PCP "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. Позивач вказував, що рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 року №6-р/2018 відновлено з 17.07.2018 року дію ст. 39 Закону №796-ХІІ в редакції, чинній до з 01.01.2015 р., яка передбачала доплату непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі двох мінімальних заробітних плат. Таким чином, позивач вважає, що хоч і немає статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, однак проживає на території добровільного гарантованого відселення, а тому має право на підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер. Тому просив суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати йому з липня 2018 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач) подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити. У відзиві відповідач стверджує про їх безпідставність, оскільки позивач не має посвідчення і відповідно статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи. Також відповідач зазначає, що відповідно до Закону України "Про внесення зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №987-VIII від 04 лютого 2016 року (далі Закон №987-VIII), який набув чинності з 1 січня 2016 року, до Закону №796-ХІІ включено статтю 39, згідно з якою громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України. Таким чином, відповідач зазначив, що Законом №987-VIII статтю 39 Закону №796-ХІІ викладено в новій редакції, що не передбачає виплату підвищення непрацюючих пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення. Відповідач вважає, що до спірних правовідносин необхідно застосувати принцип незворотності дії закону у часі, тобто має застосовуватись стаття 39 Закону №796-ХІІ в редакції Закону після 1 січня 2016 року. З вказаних підстав, відповідач стверджує, що правових підстав для виплати підвищення непрацюючим пенсіонерам, що проживають на території радіоактивного забруднення, немає.
Рух справи у суді
Ухвалою суду від 28.04.2021 року адміністративний позов залишено без руху. 05.05.2021 року позивачем виправлено недоліки адміністративного позову, у зв'язку із цим ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 06.05.2021 р. відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та виклику сторін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Позивач, відповідно до паспорту громадянина України з 2003 року проживає у с. Киселів, Кіцманський район, Чернівецька область. (а.с. 6-7).
Згідно пенсійного посвідчення позивач перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернівецькій області як отримувач пенсії за віком (а.с.6-7).
Згідно з довідкою Веренчанської сільської ради позивач з 17.10.2003 р. по даний час зареєстрований та проживає в с. Киселів Кіцманського району Чернівецької області - на території, яка згідно постанови Кабінету Міністрів України №600-94-П від 29.08.1994 року відноситься до зони гарантованого добровільного відселення (третя категорія) (а.с. 12).
Відповідно до довідки про доходи позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернівецькій області і отримує пенсію за віком. За період з січня 2018 року по березень 2021 року позивач отримав пенсію на загальну суму 60814 гривень. (а.с. 11).
Мотивувальна частина
Позиція суду щодо підстав для виплати підвищення непрацюючим пенсіонерам, що проживають на території радіоактивного забруднення.
Спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення є Закон України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ)
Стаття 39 Закону № 796-ХІІ у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, була викладена наступним чином: Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: - у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; - у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати. Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Між тим, 28 грудня 2014 року прийнято Закон № 76-VIII, який набрав чинності 01 січня 2015 року, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого внесено зміни до Закону № 796-ХІІ шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.
Так, 04 лютого 2016 року прийнято Закон № 987-VIII, який згідно з розділом ІІ "Прикінцеві положення" набрав чинності з 01 січня 2016 року і яким включив до Закону №796-ХІІ статтю 39 такого змісту: "Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження "Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України".
Разом з цим, суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 указав, що обмеження чи скасування Законом № 76-VIII пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ, фактично є відмовою держави від її зобов'язань, передбачених статтею 16 Конституції України, у тому числі щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Приписи статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина друга), зобов'язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Отже, Закон № 76-VIII у частині скасування або обмеження пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ, щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суперечить положенню частини другої статті 3 Конституції України, відповідно до якого держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
Отже, з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України №6-р/2018 від 17 липня 2018 року, відновлено право особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи на отримання підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - зоні гарантованого добровільного відселення на підставі статті 39 Закону №796-ХІІ.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 та статті 39 Закону № 796-ХІІ із 17 липня 2018 року особи, зі статусом постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, мають право на щомісячне отримання підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, як установлено статтею 39 Закону № 796-ХІІ.
Позиція суду щодо права позивача на отримання підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України від 28.02.1991 р. №796-ХІІ.
Судом встановлено, що позивач проживає і зареєстрований тільки з 2003 року в с. Киселів, Кіцманського району, Чернівецької області. Село Киселів відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 р. №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради України PCP про порядок введення в дію законів Української PCP "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Закон України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" був прийнятий 28 лютого 1991 року № 796-XII. Статтею 1 Закону № 796 визначено, що цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Згідно вимог статті 65 Закону № 796 передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Однак, судом встановлено, що у позивача відсутній статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
З аналізу норм Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" можна зробити висновок, що підставою для отримання пільг та компенсацій у вигляді виплати підвищення до пенсії є сукупність трьох складових: 1) отримання від держави статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи; 2) бути пенсіонером 3 ) проживати на території добровільного відселення.
На підставі матеріалів справи встановлено, що позивач не має статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
А тому, позивач помилково вважає, що для отримання пільги від держави достатньо проживати на певній території, визначальним є те, що компенсація надається особам, які дійсно постраждали від наслідків аварії на ЧАЕС.
З огляду на наведе вище, суд вважає, що відсутні правові підстави для виплати позивачу підвищення до пенсії як пенсіонеру, який проживає на території с. Киселів, Кіцманського району, Чернівецької області.
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивач не навів належних обґрунтувань та не надав доказів набуття статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що позбавляє його права на отримання підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України від 28.02.1991 р. №796-ХІІ.
У зв'язку із зазначеним, суд дійшов висновку про безпідставність заявленого позову та відмовляє у його задоволенні.
Судові витрати
Відповідно до ч.2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки відповідач не поніс вказаних витрат, суд не вирішує питання про їх стягнення.
Керуючись статтями 9, 14, 77, 78, 90, 139, 143, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України ,-
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.
Повне найменування учасників процесу:
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ).
відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області площа Центральна, 3, м. Чернівці, 58002, код ЄДРПОУ 40329345).
Суддя Т.М. Брезіна