02 серпня 2021 року справа № 580/2921/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень,
13.05.2021 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач).
На виконання вимог ухвали від 18.05.2021 про залишення позовної заяви без руху, позивач надав суду доказ сплати судового збору в належному розмірі та уточнений позов про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Черкаській області про (далі - відповідач) від 24.03.2021 №0064261-2403-2301 на суму 97807,01 грн. та від 24.02.2020 №0042617-5033-2301 на суму 50686,09 грн.
Позов мотивовано тим, що спірними рішеннями відповідач нарахував позивачу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на промислові будівлі та складські приміщення промислових підприємств, які відповідно до вимог податкового законодавства не є об'єктами оподаткування. Отже, спірні рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 01.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) правилами спрощеного позовного провадження. Також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву та доказів.
22.06.2021 відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі. Вказує на відсутність підтверджуючих документів, що нежитлові приміщення, які належать позивачу, використовуються за призначенням у господарській діяльності. Тому об'єкт оподаткування не відповідає обов'язковим для звільнення ознакам.
Ухвалою від 02.08.2021 суд допустив заміну первинного відповідача - Головне управління ДПС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 43142920) його правонаступником Головним управлінням ДПС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 44131663).
Оскільки обґрунтованих клопотань від учасників спору про розгляд справи у судовому засіданні з їх викликом суду не надходили, зважаючи на відсутність необхідності призначити у справі експертизу або викликати та допитати свідків, суд дійшов висновку розглянути справу без виклику сторін у судове засідання за наявними письмовими доказами.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач є співвласником (1/2 частини) цілісного майнового комплексу об'єкту нежитлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 5978,7 кв.м., а саме: «А2» - адмінкорпус з підвалом; «Б» - прохідна, ганок; «В2» - виробничий цех; «Д3,д,д1» - ОКЦ-50 з ваговою та прибудовою, ганок; «Ж» - склад; «З, з» - бункер сховище (3600т) з прибудовою; «І, і» - автогараж, дріжджовий цех з прибудовою; «К» - кукурудзосушилка; «Л» - кукурудзомолотилка; «М» - ДСП-32; «Н» - гараж; «О, о» - вагова з навісом; «П, п» - цех з прибудовою; «Р, р» - технологічний цех з прибудовою; «С» - цех зберігання гранульованих кормів; «Т» - свинарник; «У» - зерносклад; «Ф» - навіс; «Х» - склад; «Ц» - вбиралня; «Ш» - склад; «Ч» - погріб; «№1, 3, 4» - ворота; «№2, 11» - огорожа; «№5» - ДС; «№6» - силосна яма; «№7, 9» - пожежний резервуар; «№8» - колодязь; «№10» - башта Рожновського; «№12, 13» - КТП.
Щодо вказаних об'єктів нерухомості відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення, якими нарахував грошові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, від 24.03.2021 №0064261-2403-2301 на суму 97807,01 грн. за 2018, 2020 роки та від 24.02.2020 №0042617-5033-2301 на суму 50686,09 грн. за 2019 рік.
Не погоджуючись із ними позивач звернувся в суд з даним позовом.
Надаючи оцінку спірному рішенню, суд врахував таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України) є спеціальним законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Законом України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015, статтю 265 ПК України викладено у новій редакції, якою передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, як різновид податку на майно.
Згідно з підп.265.1.1 п.265.1 ст.265 ПК України (у редакції, чинній з 01.01.2015) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є складовим елементом податку на майно, який в силу приписів підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 цього Кодексу, належить до місцевих податків.
Відповідно до під.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.2.1. п.266.2. ст.266 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
На підставі підп.266.6.1. п.266.2 ст.266 ПК України що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Згідно підп.266.3.1. п.266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Відповідно до підп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Пункт 266.5.1 ст.266 ПК України передбачає, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Пунктом 30.1 статті 30 ПК України визначено поняття податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п. 30.2 статті 30 ПК України).
Отже, податковою пільгою є часткове або повне звільнення осіб від сплати певного податку за наявності передбачених та закріплених юридичних фактів.
Підпунктом 266.2.2. п. 266.2. ст.266 ПК України визначений перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткування, до яких підп. «є» зазначеної норми віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Законом України від 16.01.2020 №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23.05.2020, підп. «є» вказану норми викладено у такій редакції: Не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Оцінюючи доводи сторін щодо віднесення вказаних вище об'єктів до переліку нерухомості, які не є об'єктом оподаткування, відповідно до підп. «є» 266.2.2. п. 266.2. ст.266 ПК України, суд врахував таке.
Підпунктом 14.1.129-1 п.14.1 ст.14 ПК України визначено об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого господарські будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо (підп.«е»).
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості»).
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», що включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»; 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії»; 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»; 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості»; 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»; 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»; 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»; 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро- фаянсової промисловості»; 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) «Будівлі промислові та склади» належить клас (код 1251) «Будівлі промислові», який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу (код 1252) "Резервуари, силоси та склади" належать, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики.
Для вирішення спору суд врахував висновки Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі №820/3556/17 відповідно до яких застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
З розрахунку податкових зобов'язань до спірних ППР суд встановив, що вони прийняті стосовно цілісного майнового комплексу об'єкту нежитлової нерухомості за адресою: Черкаська обл., м. Корсунь-Шевченківський, вул. Уколова, 1, загальною площею 5978,7 кв.м., а саме: «А2» - адмінкорпус з підвалом; «Б» - прохідна, ганок; «В2» - виробничий цех; «Д3,д,д1» - ОКЦ-50 з ваговою та прибудовою, ганок; «Ж» - склад; «З, з» - бункер сховище (3600т) з прибудовою; «І, і» - автогараж, дріжджовий цех з прибудовою; «К» - кукурудзосушилка; «Л» - кукурудзомолотилка; «М» - ДСП-32; «Н» - гараж; «О, о» - вагова з навісом; «П, п» - цех з прибудовою; «Р, р» - технологічний цех з прибудовою; «С» - цех зберігання гранульованих кормів; «Т» - свинарник; «У» - зерносклад; «Ф» - навіс; «Х» - склад; «Ц» - вбиралня; «Ш» - склад; «Ч» - погріб; «№1, 3, 4» - ворота; «№2, 11» - огорожа; «№5» - ДС; «№6» - силосна яма; «№7, 9» - пожежний резервуар; «№8» - колодязь; «№10» - башта Рожновського; «№12, 13» - КТП, що перебувають у власності позивача.
Суд врахував, що видами діяльності позивача є: 22.23 Виробництво будівельних виробів із пластмас (основний); 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво; 24.33 Холодне штампування та гнуття; 25.12 Виробництво металевих дверей і вікон; 43.21 Електромонтажні роботи; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 43.32 Установлення столярних виробів; 43.91 Покрівельні роботи; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 77.40 Лізинг інтелектуальної власності та подібних продуктів, крім творів, захищених авторськими правами; 77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устатковання; 77.21 Прокат товарів для спорту та відпочинку; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів.
Отже, з урахуванням видів діяльності позивача та функціонального призначення згаданих вище об'єктів нежитлової нерухомості, як цілісного майнового комплексу, суд дійшов висновку, що вони призначені для використання у виробництві.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що ці об'єкти нерухомості підпадають під дію підп. «є» 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, а тому нарахування позивачу спірними рішеннями податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є необґрунтованим.
Тому оскаржувані податкові-повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Дотримуючись вказаних вимог, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір в сумі 1484,94 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача повністю.
Керуючись ст.ст.2, 6, 14, 242-245, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 24.03.2021 №0064261-2403-2301 та від 24.02.2020 №0042617-5033-2301.
2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м.Черкаси, вул.Хрещатик, буд.235; код ЄДРПОУ 44131663) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1484,94 грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят чотири гривні 94 коп.).
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з складення повного тексту судового рішення.
Суддя О.А. Рідзель