Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
11.08.2021 р. справа №641/10058/16-а
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст.263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин, позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - владний суб'єкт, адміністративний орган, Управління) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
Матеріали позову одержані судом 19.07.2021 р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято 20.07.2021 р. Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 05.08.2021 р.
Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин, пенсіонер), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправними дії Управління Пенсійного фонду в Комінтернівському районі м. Харкова, вчинених при обчисленні середнього заробітку та розміру пенсії за вислугу років; 2) зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова здійснити перерахунок пенсії за вислугу років з 27.10.2015 року у розмірі 68 відсотків заробітку, обчисленого відповідно до підпункту «б» пункту 7 «Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418 з урахуванням заробітку за період роботи з січня 1986 року по грудень 1990 року на підставі довідки про заробіток Харківського Державного авіаційного виробничого підприємства від 14.04.2015 року № 9/85, та за період з липня 2003 року по вересень 2003 року - на підставі даних персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, із застосуванням відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №713 від 09.08.2005 щорічних коефіцієнтів зростання середньої заробітної плати працівників зайнятих в галузі економіки, з врахуванням раніш проведених виплат,
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що адміністративним органом проведено невірне обчислення суми призначеної пенсії.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (компетенційний правонаступник УПФУ в Комінтернівському районі м. Харкова; далі за текстом - адміністративний орган, владний суб'єкт, пенсійний орган, орган публічної адміністрації, ГУ, Управління), з поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення проти позову, зазначив, що громадянин виконував роботу парашутиста - випробувача лише у період 04.02.1989р.-30.09.1991р. Наголошував, що обчислення пенсії за бажаними для громадянина показниками призведе до зменшення підсумкового розміру пенсії.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .
27.10.2015р. заявник звернувся до УПФУ в Комінтернівському районі міста Харкова з питання призначення пенсії у порядку ст.54 Закону України від 05.11.1991р. №1788-XII "Про пенсійне забезпечення".
За наслідками розгляду означеного звернення громадянина пенсійним органом було вчинено відмову.
Постановою Комінтернівського районного суду міста Харкова від 30.05.2016р. у справі №641/3792/16-а на правопопередника відповідача було покладено обов'язок з 27.10.2015р. призначити та нарахувати пенсію заявникові за період роботи 22.06.1982р.-23.10.2003р. парашутистом рятувальником позаштатної парашутно-десантної групи, за період роботи 04.02.1989р.-30.09.1991р. парашутистом-випробувачем, за період з 16.02.1987р.-23.10.2003р. бортовим оператором з випуску парашутистів, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.1992р. №418 та відповідно до довідки №156 від 28.04.2015р. та довідки №131 - 0 від 16.04.2015р.
З наведеного випливає, що період роботи заявника парашутистом рятувальником позаштатної парашутно-десантної групи (22.06.1982р.-23.10.2003р.) поглинає як період роботи парашутистом-випробувачем (04.02.1989р.-30.09.1991р.), так і період роботи бортовим оператором (16.02.1987р.-23.10.2003р.).
У свою чергу період роботи заявника бортовим оператором (16.02.1987р.-23.10.2003р.) поглинає період роботи парашутистом-випробувачем (04.02.1989р.-30.09.1991р.).
На виконання рішення суду у справі №641/3792/16-а терорганом системи ПФУ районного рівня заявнику з 27.10.2015р. була призначена пенсія у сумі 4.626,32грн. (основний розмір пенсії - 4.551,14грн.; доплата за понаднормовий стаж у 7 років - 75,18грн.).
Розмір призначеної пенсії було обчислено владним суб'єктом з урахуванням ознаки заявника як працюючої особи; показника тривалості загального трудового стажу (тобто показника страхового стажу) - 42р. 05м. 19дн.; показника спеціального стажу роботи працівником льотного складу - 38р. 00м. 00дн.; показника середньомісячної заробітної плати за період 01.07.2000р.-31.03.2005р. та 01.05.2005р.-31.12.2008р. у сумі 7.947,78грн.; показника індивідуального коефіцієнту заробітної плати - 2,68450; показника індивідуального коефіцієнту стажу - 0,42417; показника величини підвищення індивідуального коефіцієнту стажу - 1,35, показника коефіцієнту стажу з урахуванням кратності 1,35 - 0,57263.
За викладеним у позові твердженням заявника, адміністративним органом під час обчислення розміру пенсії не було взято до обрахунку довідку Харківського державного авіаційного підприємства №9/45 від 14.04.2015р., де указаний розмір заробітку за період 1986р.-1990р.
Не погодившись із відповідністю закону вчиненого адміністративним органом владного управлінського волевиявлення з приводу обчислення розміру пенсії, заявник ініціював даний спір у межах справи №641/3792/16-а.
Постановою Комінтернівського районного суду міста Харкова від 30.05.2016р. (залишеною у силі ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.05.2017р.) у позові заявнику було відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 20.05.2021р. у справі №641/10058/16-а судові рішення судів нижчих інстанцій були скасовані, а справа направлена на новий розгляду до суду першої інстанції.
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 20.05.2021р. у справі №641/10058/16-а (тобто у цьому ж самому спорі): правовідносини з приводу практичної реалізації права заявника на пенсійне забезпечення виникли з 27.10.2015р., а тому до цих відносин підлягає застосуванню законодавство, яке було чинним станом на той момент; Частина третя статті 53 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції Закону України від 17.11.1999 №1222-XIV набрала чинності з дня опублікування цього Закону в Урядовому кур'єрі, 1999, 12, 07.12.99 N 229, тобто з 07.12.1999, була чинною станом на день звернення позивача з заявою про призначення йому спірної пенсії за вислугу років і врегульовувала правовідносини, пов'язані з обчисленням розміру такої пенсії; Чинною станом на 27.10.2015 була й постанова Кабінету Міністрів України від 10.02.2000 №264, якою установлено, що заробіток для обчислення пенсії особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації визначається згідно з пунктом 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації; із висновків постанови Верховного Суду України від 10.12.2013р. у справі №21-420а13, №21-420а13, Верховного Суду від 27.02.2020р. у справі №522/22925/16-а вбачається, що право на призначення пенсії та її перерахунок - два різних права. Відповідно, реалізація кожного з них має здійснюватися за правилами та відповідно до норм, чинних на момент реалізації кожного з визначених прав; постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30.05.2016р. у справі №641/3792/16-а встановлено, що вислуга років позивача, як парашутиста-рятувальника за період роботи з 22.06.1982 по 23.10.2003 складає 37 років. До вислуги років позивача, як парашутиста-рятувальника зараховується час роботи з 22.06.1982 по 23.10.2003 на посаді льотного складу і загальний розмір його вислуги років, як працівника льотно-випробного складу складає 37 років. На підставі викладеного, суд у справі №641/3792/16-а дійшов висновку про відсутність у відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова правових підстав для відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії в зв'язку з відсутністю у нього відповідного трудового стажу.
Ухвалою Комінтернівського районного суду міста Харкова від 25.06.2021р. справу №641/10058/16-а було передано за підсудністю до Харківського окружного адміністративного суду.
З огляду на приписи ст.30 КАС України спір підлягає вирішенню по суті.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.
У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Отже, усі без виключення суб'єкти права на території України зобов'язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З 01.01.2004р. таким законом є, насамперед, Закон України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".
Оскільки обидва перелічені закони регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні мають норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" як акту права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України "Про пенсійне забезпечення" підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням дії норм Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" в частині правил вирішенні на користь приватної особи колізій у тлумаченні закону.
Абзацами 1 і 2 п.16 розділу ХV Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
До того ж ч.1 ст.9 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" містить приписи про те, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника, але при цьому сам Закон України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачає підстав для призначення пенсії саме за вислугу років.
Тому слід керуватись ст.51 Закону України від 05.11.1991р. №1788-XII "Про пенсійне забезпечення", відповідно до якої пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
За правилами абзаців 1 і 2 ч.1 ст.52 Закону України від 05.11.1991р. №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають окремі категорії працівників авіації та льотно-випробного складу.
Право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті: працівники льотного і льотно-випробного складу за наявності вислуги років на цих посадах станом на 1 квітня 2015 не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок та після цієї дати при набутті вислуги років на цих посадах: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок.
Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України (п.«а» ст.54 Закону України від 05.11.1991р. №1788-XII "Про пенсійне забезпечення").
На подальший розвиток ст.54 Закону України від 05.11.1991р. №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" КМУ було прийнято постанову від 21.07.1992р. №418 про затвердження, зокрема, Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації (далі за текстом - Порядок №418).
За змістом п.1 Порядку №418 пенсії за вислугу років відповідно до ст.54 Закону України від 05.11.1991р. №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" призначаються працівникам льотно-випробного складу, безпосередньо зайнятим у льотних випробуваннях (дослідженнях) дослідної та серійної авіаційної, аерокосмічної, повітроплавальної і парашутно-десантної техніки, незалежно від відомчої належності підприємства, організації, де вони працюють.
Пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу встановлюються незалежно від віку за наявності вислуги на цих посадах станом на 1 квітня 2015 р. не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок та після цієї дати при набутті вислуги років на цих посадах: з 1 квітня 2015 р. по 31 березня 2016 р. - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок.
Пунктами 6 та абз.1 п.7 Порядку №418 запроваджено правило, за яким працівникам льотно-випробного складу пенсії за вислугу років обчислюються із середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на цю пенсію (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69 Закону), одержуваного перед її припиненням.
Пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу призначаються у розмірі 55 процентів заробітку (пункт 6 цього Порядку) і за кожний рік вислуги (у чоловіків - понад 30 років і у жінок - понад 25 років) пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії за віком. За кожний рік роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктом "а" статті 13 та статтею 14 Закону, пенсія збільшується на 1 процент заробітку.
Заробіток для обчислення пенсій працівникам льотно-випробного складу визначається в такому порядку:
а) у разі призначення (перерахунку) пенсії, яка обчислена із заробітку до 1992 року, скоригований відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 липня 1992 р. N 395 "Про додаткове коригування рівнів державних пенсій" (ЗП України, 1992 р., N 8, ст.188) середньомісячний заробіток підвищується за коефіцієнтом, який визначається як частка від ділення середньої заробітної плати працівників народного господарства за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, на 1005 карбованців;
б) якщо пенсія обчислюється з урахуванням заробітку після 1 січня 1992 р., то частина заробітку до 1 січня 1992 р. коригується відповідно до підпункту "а" цього пункту, а заробіток за кожний місяць після 1 січня 1992 р. збільшується на коефіцієнт, що визначається як частка від ділення середньої заробітної плати працівників народного господарства за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, на середню заробітну плату працівників народного господарства за відповідний місяць.
З одержаної суми обчислюється пенсія за нормами, встановленими Законом України «Про внесення змін до статті 53 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Розміри пенсій за вислугу років визначені ст.53 Закону України від 05.11.1991р. №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" у редакції Закону України від 17.11.1999р. №1222-XIV, де передбачено, що працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами першою - третьою, шостою статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія.
Пунктами 1, 2 розділу II передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, а також встановлено, що дія ст.53 Закону України від 05.11.1991р. №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" поширюється на працівників з числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконували спеціальні роботи в польотах, які вийшли на пенсію до набрання чинності цим Законом.
На подальший розвиток норм Закону України від 17.11.1999р. №1222-XIV КМУ була прийнята постанова від 10.02.2000р. №264 «Про порядок обчислення заробітку для призначення пенсій особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації» (далі за текстом - Порядок №264), якою установлено, що особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, заробіток для обчислення пенсії визначається згідно з пунктом 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації (тобто Порядку №418).
Зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли обчислення розміру пенсії має відбуватись за правилами п.7 Порядку №418.
Продовжуючи вирішення спору, суд відзначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
При цьому, з положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».
У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.
Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб'єктом не подано доказів відповідності закону оскарженого волевиявлення з приводу незастосування до відносин з приводу обчислення розміру пенсії заявника п.7 Порядку №418, а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу оскарженого рішення.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов'язковою умовою визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.
Проведеним судовим розглядом знайшов підтвердження факт невідповідності закону управлінського волевиявлення владного суб"єкт з приводу незастосування під час обчислення розміру пенсії заявника п.7 Порядку №418.
Тому у цій частині позов підлягає до задоволення у спосіб визнання протиправними дій пенсійного органу та обтяження пенсійного органу обов'язком провести обрахунок пенсії за правилами п.7 Порядку №418.
Відповідно до ст.41 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: 1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону; 2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
За правилами ст.65 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" у редакції Закону України від 22.05.2003 р. N 854-IV середньомісячний заробіток для обчислення пенсій береться за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерв у роботі та за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року до моменту звернення за пенсією. Заробіток за період роботи до 1 липня 2003 року враховується на підставі документів про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), виданих у встановленому законодавством порядку, а за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року - за даними персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. У разі відсутності відомостей про заробітну плату (виплати, дохід) у системі персоніфікованого обліку подаються документи про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), видані в установленому законодавством порядку. У разі якщо особа, яка звернулася за пенсією, пропрацювала менший період, ніж передбачено частиною першою цієї статті, середньомісячний заробіток визначається за фактичний період роботи шляхом ділення загальної суми заробітку за цей період на число місяців у ньому. Якщо працівник пропрацював менше одного календарного місяця, то заробіток за весь відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на число робочих днів за місяць, обчислене в середньому за рік (25,4 - при шестиденному робочому тижні та 21,2 - при п'ятиденному робочому тижні). У цьому разі для обчислення пенсії враховується заробіток у розмірі не більше двох тарифних ставок (окладів). У разі призначення пенсій працівникам, зайнятим на сезонних роботах, середньомісячний фактичний заробіток визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч.3 ст.53 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами першою - третьою, шостою статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія.
Звідси слідує, що пенсії у порядку п.«а» ст.54 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" підлягають обчисленню не з будь-якого заробітку, а саме з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років, тобто із винагороди заявника за виконання роботи парашутиста рятувальника позаштатної парашутно-десантної групи (22.06.1982р.-23.10.2003р.), роботи парашутиста-випробувача (04.02.1989р.-30.09.1991р.), роботи бортового оператора (16.02.1987р.-23.10.2003р.).
Між тим, судом достеменно з'ясовано, що згідно із записами у копії трудової книжки серії НОМЕР_1 заявник виконував функції найманого працівника за основним місцем роботи не пов'язані із працею парашутистом рятувальником позаштатної парашутно-десантної групи (22.06.1982р.-23.10.2003р.), парашутистом-випробувачем (04.02.1989р.-30.09.1991р.), бортовим оператором (16.02.1987р.-23.10.2003р.).
У цій частині вимоги заявника заявлені наперед, стосуються майбутніх правовідносин, котрі ще не склались у часі та відносно яких відсутні об'єктивні дані про нездоланний намір органу публічної адміністрації вдаватись до порушення закону та порушення суб'єктивних прав заявника.
До того ж самостійно сформульована заявником вимога про взяття пенсійним органом до обрахунку заробітку за період 01.01.1986р.-31.12.1990р. та 01.07.2003р.-31.09.2003р. (а загалом - 4р. 3 м.) не узгоджується ані з положеннями закону, ані з обставинами фактичної дійсності.
Ці ж міркування поширюються і на вимогу заявника про обчислення пенсії у розмірі 68% заробітку, застосування постанови КМУ від 09.08.2005р. №713 та щорічних коефіцієнтів зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузі економіки.
Оскільки у спірних правовідносинах орган публічної адміністрації ухилився від виконання владного повноваження з приводу обчислення пенсії заявника у порядку ст.54 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" із використанням правил з ч.3 ст.53 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" та п.7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації (затвердженого постановою КМУ від 21.07.1992р. №418), унаслідок чого розмір пенсії не визначений, то вимога про виплату пенсії у межах одного місяця заявлена також передчасно.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), вичерпно реалізував усі існуючі правові механізми з'ясування об'єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
З урахуванням установлених судом обставин позов підлягає частковому задоволенню із застосуванням способу захисту, сформульованого у резолютивній частині даного судового акту, що зумовлено потребою у виконанні приписів ч.2 ст.9 КАС України.
Довід владного суб'єкта про ймовірність зменшення розміру пенсії заявника після проведення перерахунку із застосуванням бажаного для громадянина алгоритму обчислень підлягає відхиленню, позаяк ані позивачем, ані відповідачем у ході розгляду справи не подано власних розрахунків розміру пенсії, обчисленої у порядку ст.54 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" із використанням правил з ч.3 ст.53 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" та п.7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації (затвердженого постановою КМУ від 21.07.1992р. №418).
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов - задовольнити частково.
Вийти за межі позову.
Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі міста Харкова з приводу обчислення з 27.10.2015р. розміру пенсії ОСОБА_1 у порядку ст.54 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" із використанням правил з ч.3 ст.53 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" та п.7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації (затвердженого постановою КМУ від 21.07.1992р. №418).
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області з 27.10.2015р. провести обчислення і виплату пенсії ОСОБА_1 у порядку ст.54 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" із використанням правил з ч.3 ст.53 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" та п.7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації (затвердженого постановою КМУ від 21.07.1992р. №418) на підставі довідки Харківського державного авіаційного підприємства №9/85 від 14.04.2015р. за період 01.01.1986р.-31.12.1990р.
Позов у решті вимог - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).
Суддя Сліденко А.В.