Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
10 серпня 2021 року № 520/8295/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами років, станом не на 01 січня 2021 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01 січня 2021 року, з урахуванням проведених виплат.
В обґрунтування позову позивачем вказано на обставини вчинення відповідачем протиправних дій щодо нарахування та виплати йому грошової компенсації за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами років, станом не на 01 січня 2021 року. Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 18.05.2021 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.
Ухвалу суду засобами поштового зв'язку було направлено на адресу відповідача та отримано останнім, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
Представник відповідача правом подання відзиву на позов не скористався, заяви про визнання позову до суду не надав.
Відповідно до ч. 2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про наслідки неподання відзиву на позов та необхідних документів або заяви про визнання позову до суду.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та у відповідності до наказу цієї частини №759-ос від 18.12.2020 був виключений із списків особового складу військової частини у зв'язку зі звільнення у запас.
Позивачем вказано, що Військова частина НОМЕР_1 здійснювала нарахування та виплату йому при звільненні компенсації вартості неотриманого ним речового майна у період проходження військової служби.
При цьому, позивачем у позовній заяві наголошено на обставинах того, що з питань виплати компенсації за неотримане речове майно, при звільненні з військової служби, йому ніяких розрахунків не надавали.
Відтак, з метою з'ясування правильності нарахування компенсації за неотримане речове майно, позивач 22.04.2021 звернувся до відповідача з письмовим зверненням.
Листом Харківського прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 30.04.2021 року №703/М-81/4329 позивачу було надано довідку-розрахунок № 171 від 16.12.2020 року, де вказано речове майно, яке не було отримане ним під час проходження служби. По кожному пункту відповідно до довідки розрахунок № 19 від 04 червня 2019 року відпрацьована “Довідка закупівельних цін яких років застосовувались для нарахування грошової компенсації”, яка надається встановленим порядком. Також вказано, що згідно наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України №737-аг від 24.12.2019 року “Про заходи щодо організації речового забезпечення персоналу Державної прикордонної служби України у 2020 році» Госпіталь Державної прикордонної служби України (м. Харків) знаходився на речовому забезпеченні в Харківському прикордонному загоні, тому і було здійснено нарахування грошової компенсації за не отримане речове майно Харківським прикордонними загоном.
Позивачем у позовній заяві вказано, що ним не було отримано від відповідача зазначені довідки, проте після отримання відповіді від 30.04.2021 року №703/М-81/4328 йому стало відомо про те, що розрахунок компенсації вартості неотриманого речового майна здійснювався за цінами станом на дату виникнення права на речове майно. Так, з довідки закупівельних цін яких років застосовувались для нарахування грошової компенсації для підполковника ОСОБА_1 , що була надана разом з листом від 30.04.2021 року №703/М-81/4329, слідує, що відповідач нарахування компенсації здійснив за цінами минулих років, протягом яких позивач проходив військову службу на офіцерських посадах, а виплату нарахованої компенсації у сумі 33805,48 грн. здійснив відповідно до наказу від 17.03.2021 року №104-ос.
Однак, позивачем вказано, що відповідач повинен був здійснити нарахування та виплату йому грошової компенсації за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості такого майна. розрахованої Адміністрацією Держприкордонслужби станом на 01 січня 2021 року (рік виплати компенсації за неотримане речове майно), тобто, компенсація повинна була здійснюватися за цінами станом на 01 січня 2021 року, а не за цінами минулих років, як це було здійснено відповідачем.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.
Приписами ч.2 ст. 24 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25.03.1992 року №2232-XII визначено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991№ 2011-XII (далі - Закон № 2011) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із положеннями ст.ст. 1-2 Закону № 2011 військовослужбовці користуються всіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Згідно із ч.1 ст. 9-1 Закону № 2011 речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Судовим розглядом справи встановлено, що на виконання зазначеної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 за №178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178), пунктами 2, 3 якого передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Згідно з п. 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 за № 475, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.06.2017 за № 797/30665 (далі - Інструкція № 475), військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в порядку, визначеному Порядком №178. Військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за їх бажанням можуть отримати речове майно, яке не було отримане під час проходження служби. Закупівельна вартість речового майна, що використовується для нарахування грошової компенсації, доводиться ВРЗ до військових частин на початку року.
З аналізу вищевказаних норм слід дійти висновку про те, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.
Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Крім того, суд зазначає, що п.4 Порядку № 178 передбачено, що виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.
Зазначений висновок суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.10.2018 у справі № 803/756/17.
Також, суд зазначає, що відповідно до абз 1 та 3 п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 за № 1153/2008, (дія якого відповідно до ч. 3 Указу поширюється і на військовослужбовців Національної гвардії України) (далі - Положення №1153/2008) після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
З наведених законодавчих приписів випливає, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.
Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Зазначений висновок суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 29 серпня 2019 року у справі № 2040/7697/18 та від 30.07.2020 у справі № 820/5767/17.
Судом під час розгляду справи встановлено, що адміністрацією Державної прикордонної служби України було видано наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 11.02.2017 №33, наказ від 06.01.2018 № 30, наказ від 31.01.2019 № 21, від 17.02.2020 року №41 “Про доведення вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився”, якими затверджено додатки №1 “Вартість належних до видачі предметів речового майна” відповідно.
Відповідно до довідки - розрахунку № 171 від 16.12.2020 на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно позивачу нараховано 33805,48 грн, яка в подальшому відповідно до наказу начальника 4 прикордонного загону Східного регіонального правління Державної прикордонної служби України від 17.03.2021 № 104-ос була виплачена.
Суд, враховуючи вищевикладені норми та обставини справи, зазначає, що такі дії відповідача є неправомірними, оскільки норми п. 5 Постанови № 178 визначають обов'язок повноважного органу нарахувати та виплатити таку грошову компенсацію, виходячи з закупівельних цін, визначених на 1 січня поточного року.
Відтак, враховуючи обставини справи та те, що станом на день виключення позивача зі списків особового складу військової частини грошову компенсацію замість належних до видачі предметів речового майна за час проходження військової служби відповідачем виплачено не в повному обсязі за цінами минулих років, суд приходить до висновку про протиправність дій Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами років, станом не на 01 січня 2021 року.
Таким чином, враховуючи обставини справи та встановлення судом обставин порушення прав позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01 січня 2021 року, з урахуванням проведених виплат.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст.2, 6-11, 14, 77, 78, 139, 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами років, станом не на 01 січня 2021 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01 січня 2021 року, з урахуванням проведених виплат.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Мельников Р.В.