вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
12.08.2021м. ДніпроСправа № 904/5631/21
За позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Дніпровського державного аграрно-економічного університету в особі відокремленого підрозділу Коледжу електрифікації Дніпровського державного аграрно-економічного університету, м. Дніпро
про стягнення заборгованості в сумі 1 607 грн. 47 коп. за договором постачання природного газу від 25.02.2019 № 9448/19-БО(Т)-4 в редакції додаткових угод
Суддя Рудь І.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 28.05.2021 № 39/5-3963-21, в якому просить стягнути з Дніпровського державного аграрно-економічного університету заборгованість у розмірі 1 607 грн. 47 коп., з яких: 87 грн. 36 коп. - пеня, 14 грн. 72 коп. - 3% річних, 1 505 грн. 39 коп. - збитки, нараховані на підставі п.п. 3.13, 5.7 договору, відповідно до умов договору постачання природного газу від 25.02.2019 № 9448/19-БО(Т)-4 в редакції додаткових угод
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору.
У позовній заяві викладене клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою господарського суду від 14.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.
Відповідач вимоги суду не виконав та не надав витребувані судом документи.
Господарський суд наголошує на тому, що ухвала суду від 14.06.2021 завчасно надіслана відповідачу за його місцезнаходженням, згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.
Відповідно до поштових повідомлень № № 4930015797250, 4930015797268, що повернулися до суду 29.06.2021 та 07.07.2021 відповідно, Дніпровським державним аграрно-економічним університетом ухвала суду від 14.06.2021 отримана 16.06.2021, Коледжем електрифікації Дніпровського державного аграрно-економічного університету - 30.06.2021 відповідно.
За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про розгляд даної справи, але останній не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
25.02.2019 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Коледжем електрифікації Дніпровського державного аграрно-економічного університету (споживач) укладено договір постачання природного газу №9448/19-БО(Т)-4 (надалі - договір), відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, за кодом ДК 021:2015 09120000-6 - Газове паливо (природний газ), а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (п. 1.2. договору).
За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України (п.1.4 договору).
Згідно з п. 2.1 договору, в редакції додаткової угоди №3 від 26.04.2019, постачальник передає споживачу з 01 лютого 2019 року по 30 квітня 2019 року (включно) замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 30,000 тис. куб. м., в тому числі по місяцях: лютий 15,000 тис.куб.м., березень 10,000 тис.куб.м., квітень 0,00 тис.куб.м.
Загальна вартість цього договору становить 187 065,30 грн, крім того ПДВ - 37 413 грн, разом з ПДВ - 224 478,30 грн. (п. 4.3. договору).
Відповідно до п. 3.1. договору право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на газ споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
За умовами п. 3.8 договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі.
Згідно з п. 5.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Пунктом 5.4 договору передбачено, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного споживачем:
- у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов'язані з одержанням виконання;
- у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи;
- у третю чергу погашається основна сума заборгованості.
У разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 17,8% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. (п. 7.2 договору).
У пункті 9.3 договору сторони передбачили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.
Відповідно до п. 11.2 договору, пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп.3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абз. п'ятий підп.5) п.6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абз. третій підп.2) п.6.4 цього договору застосовуються з дня, зазначеного в повідомленні позивача, яке направляється не електронну адресу споживача, зазначену в п. 12 договору та розміщується на офіційному сайті позивача.
Додатковою угодою № 2 від 29.03.2019 сторони погодили, що пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп.3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абз. п'ятий підп.5) п.6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абз. третій підп.2) п.6.4 цього договору застосовуються сторонами з 01 березня 2019 року.
Пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абз.1) підп.3.9.2 п.3.9, абзац четвертий підп.5) п.6.2, абзац другий підп.2) п.6.4 цього договору з 01 березня 2019 року втрачають чинність.
Пунктом 3.13 договору передбачено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1 договору), споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному п. 5.7 договору. При цьому, розмір збитків визначається таким чином:
- якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період (п. 3.13.1);
- якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов'язаний відшкодувати збитки за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою:
В= (Vф-Vп)хЦхК
де: Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу;
Vп - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п. 2.1 договору;
Ц- ціна природного газу за цим договором;
К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5.
Відповідно до п. 5.7 договору відшкодування постачальнику збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13 договору, здійснюється наступним чином:
- постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив п. 3.9 договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1 договору, розраховує збитки відповідно до п. 3.13.1 або 3.13.2 п.3.13 договору;
- постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;
- споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов'язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.
Відповідно до підп.8 п.6.2 договору споживач зобов'язаний, зокрема, відшкодувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до п. 3.13 договору.
Відповідно до підп.4 п.6.3 договору, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, що виникли через порушення споживачем умов п. 2.1 договору у разі якщо відхилення фактично використаних споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.
Пунктом 11.1 договору визначено, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині постачання газу з 01 лютого 2019 року до 30 квітня 2019 року (включно), відповідно до ст. 631 ЦК України, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання умов зазначеного договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 107 121 грн. 07 коп., що підтверджується двосторонніми актами приймання-передачі природного газу, підписаними сторонами (а.с. 27,28):
- акт від 28.02.2019 на суму 81 530 грн. 54 коп. (за лютий 2019);
- акт від 31.03.2019 на суму 25 590 грн. 53 коп. (за березень 2019).
Позивач стверджує, що відповідач допустив порушення зобов'язання з оплати отриманого у березні 2019 газу у встановлений договором строк.
Згідно наявних у справі виписок відповідачем:
- 21.03.2019 сплачено 81 530 грн. 54 коп. за поставлений газ у лютому 2019;
- 03.05.2019 сплачено 25 590 грн. 53 коп. за поставлений газ у березні 2019.
Оскільки відповідач порушив умови договору щодо строку оплати спожитого газу, позивач, з посиланням на п. 7.2 договору, нарахував до сплати останньому пеню у розмірі 87 грн. 36 коп. за період з 26.04.2019 по 02.05.2019.
Із посиланням на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував та вимагає стягнути з відповідача 3% річних в сумі 14 грн. 72 коп. за вказаний період.
Відповідно до п. 2.1 договору постачальник передає споживачу у березні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 10,000 тис.куб.м.
Актом приймання-передачі від 31.03.2019 року сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у обсязі 3,420 тис.куб.м.
Таким чином, відповідач в березні 2019 року фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 6,580 тис.куб.м, ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 договору.
21.05.2019 позивачем на адресу відповідача направлено акт-претензію за вих. № 26-1199-19 від 16.05.2019, якою позивач вимагав від відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 17 724 грн. 81 коп. за різницю між замовленим в березні 2019 обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем природного газу в березні 2019.
Листом від 02.12.2019 № 26-4499-19 позивач повідомив відповідача про перерахунок за вищевказаним актом-претензією та зазначив, що у зв'язку з тим, що споживач у березні 2019 фактично спожив природний газ в обсязі меншому ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 договору, збитки, розраховані позивачем на підставі п.п.3.13 та 5.7 договору складають суму 1 505 грн. 39 коп.
Доказів оплати відповідачем заборгованості за позовом сторонами до матеріалів справи не надано.
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення сторонами договору про постачання природного газу, строк дії договору, порядок постачання природного газу, строк та порядок оплати за природний газ, наявність/відсутність заборгованості за природний газ, наявність прострочення в оплаті, періоди прострочення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з нормами ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Так, матеріалами справи підтверджується, що поставлений у березні 2019 природний газ відповідач оплатив із простроченням. Вказане вбачається із банківської виписки за 03.05.2019 (а.с. 42-44).
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Судом здійснено перевірку розрахунку пені та встановлено, що під час його проведення позивачем вірно визначено суми заборгованості та період прострочення, однак, арифметично розрахунок проведено не вірно. За розрахунком суду до стягнення з відповідача підлягає пеня у більшому розмірі, ніж нарахована позивачем. Проте, суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог. Стягнення пені у меншому розмірі є правом позивача. Тому позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 87 грн. 36 коп. суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З огляду на умови п. 5.7 договору строк відшкодування позивачу збитків є таким, що настав.
Перевіркою виконаного позивачем розрахунку 3% річних та збитків порушень норм чинного законодавства та умов договору судом не встановлено.
Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої, визначені договором, майново-господарські зобов'язання перед позивачем з оплати поставленого природного газу, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача 87 грн. 36 коп. пені, 14 грн. 72 коп. 3% річних та 1 505 грн. 39 коп. збитків - є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 165, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Дніпровського державного аграрно-економічного університету (49000, м. Дніпро, вул. Сергія Єфремова, 25, код ЄДРПОУ 00493675) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 87 грн. 36 коп. (вісімдесят сім грн. 36 коп.) пені, 14 грн. 72 коп. (чотирнадцять грн. 72 коп.) 3% річних, 1 5050 грн. 39 коп. (одну тисячу п'ятсот п'ять грн.. 39 коп.) збитків, 2 270 грн. 00 коп. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.
Повне рішення складено 12.08.2021
Суддя І.А. Рудь