09.08.2021 року м.Дніпро Справа № 908/546/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач)
судді Білецька Л.М., Верхогляд Т.А.,
розглянувши матеріали апеляційної
скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція"
на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.05.2021р. (повний текст складено 07.05.2021р., суддя - Мірошниченко М.В., м. Запоріжжя)
у справі № 908/546/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод підйомних машин та металоконструкцій", м. Запоріжжя
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м . Київ в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", м. Енергодар
про стягнення заборгованості за договором підряду № 75/144-19/1-121-11-19-08152 від 06.06.2019р. у розмірі 716 572,31 грн., яка складається з 666 579,20 грн. основного боргу, 8 448,36 грн. 3 % річних, 41 544,75 грн. інфляційних втрат
1. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.05.2021р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод підйомних машин та металоконструкцій" 666 579,20 грн. основного боргу, 8 448,36 грн. 3 % річних, 29 329,48 грн. інфляційних втрат та 10 565,35 грн. судового збору. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції зазначив, що відповідач, як замовник робіт, не був позбавлений можливості направити запит до Єдиного реєстру податкових накладних з метою отримання виписаної позивачем податкової накладної. Факт наявності заборгованості підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем, доказів сплати заборгованості в матеріалах справи не міститься. З урахуванням зроблених відповідачем оплат, позивач неправомірно нарахував інфляційні втрати за лютий-травень 2020 року. Згідно зробленого судом перерахунку інфляційних втрат, з відповідача на користь позивача стягується 29 329,48 грн. інфляційних втрат. У стягненні 12 215,27 грн. інфляційних втрат судом відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю позову в цій частині.
2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 05.05.2021р. в частині стягнення 8 448,36 грн. 3 % річних та 29 329,48 грн. інфляційних втрат, відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині, судові витрати покласти на позивача.
2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі відповідач вказує на невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції встановленим обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права. Зазначає, що при визначені строку виконання і строку прострочення грошового зобов'язання в частині вартості послуг за договором в розмірі суми ПДВ господарський суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, не застосував при розгляді справи частину 2 статті 530 ЦК України. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат господарський суд першої інстанції перевіривши розрахунок позивача, здійснений на загальну суму заборгованості 666 579,20 грн. не врахував того, що з цієї суми частина вартості послуг в розмірі суми ПДВ є простроченою не з 25.01.2020, а з 11.12.2020.
2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод підйомних машин та металоконструкцій» у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апелянта такими, що не підлягають врахуванню. Відповідач отримав від позивача зареєстровану податкову накладну 28.12.2019 року і, одночасно з цією подією, у відповідача виник обов'язок із сплати суми ПДВ. В свою чергу 3% річних та інфляційні втрати було розраховано з 25.01.2020 року. Як правильно зазначив суд першої інстанції в тексті оскаржуваного рішення, відповідачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження не складення позивачем податкової накладної та не внесення позивачем в Єдиний реєстр податкових накладних відомостей щодо податкової накладної по виконаним роботам. Таким чином, відповідач, як замовник робіт, не був позбавлений можливості направити запит до Єдиного реєстру податкових накладних з метою отримання виписаної позивачем податкової накладної. У даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної, у разі чого замовник повинен здійснити повну оплату виконаних робіт з урахуванням ПДВ в межах визначеного строку - 45-ти календарних днів з моменту підписання акту здачі-приймання виконаних робіт.
3. Апеляційне провадження.
3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.06.2021 відкрито апеляційне провадження у справі. Розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 09.08.2021р.
В судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, представники сторін надали пояснення по апеляційній скарзі.
09.08.2021 в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Завод підйомних машин та металоконструкцій” (підрядник, позивач у справі) та Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (замовник, відповідач у справі) укладений договір підряду № 75/144-19/1-121-11-19-08152 від 06.06.2019.
Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов'язується надати замовнику наступні послуги: «ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 Капітальний ремонт мостового крану вантажопідйомністю 200/32 тон із заміною кабелів та рихтуванням підкранової колії» (Код ДК 021:2015-45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація)».
Відповідно до п. 2.1 договору вартість послуг за договором складає 1749816,00 грн., крім того ПДВ 20% - 349963,20 грн., разом 2099779,20 грн.
Згідно з п. 2.2 оплата за договором здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника протягом 45 календарних днів з моменту підписання акту здачі-приймання виконаних робіт замовником. Оплата замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в ЄРПН у встановлених ПК України випадках та порядку.
Згідно з п. 12.1 договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2019.
Між сторонами у справі 10.12.2019 підписаний акт здачі-приймання наданих послуг по договору № 75/144-19/1-121-11-19-08152 від 06.06.2019, згідно якого вартість наданих послуг становить 1749816,00 грн., крім того ПДВ 20% - 349963,20 грн., усього до перерахування по даному акту: 2099779,20 грн. В акті зазначено, що він свідчить про здачу-приймання наданих послуг за договором № 75/144-19/1-121-11-19-08152 від 06.06.2019 та є підставою для оплати робіт замовником виконавцю.
Відповідач частково оплатив виконані роботи перерахувавши позивачу: 383200,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 1724 від 03.02.2020, 500000,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 2918 від 20.02.2020, 100000,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 4362 від 13.03.2020, 100000,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 4488 від 16.03.2020, 100000,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 4900 від 01.04.2020, 100000,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 5584 від 13.04.2020, 100000,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 5879 від 27.04.2020, 50000,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 6734 від 18.05.2020.
Факт укладення вказаного вище договору, підписання акту здачі-приймання та здійснення часткової оплати відповідач підтвердив у письмовому відзиві.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Позивач направив 30.11.2020 відповідачу претензію вих. № 88 від 30.11.2020 щодо оплати заборгованості у сумі 666579,20 грн. У відповіді (вих. № 28-23/8 від 04.01.2021) на вказану претензію відповідач зазначив, що розрахунки здійснюються нерегулярно та не у повному обсязі, сума 666579,20 грн. була своєчасно заявлена до резерву платежів.
Враховуючи наявну заборгованість позивач звернувся до господарського суду з позовом, за яким відкрите провадження у даній справі.
3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з частинами 1,2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до приписів статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Завод підйомних машин та металоконструкцій» та ДП «Національна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» укладено договір, який за своєю правовою природою є договором підряду.
Частинами 1-2 ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. (ч.1 ст. 854 ЦК України).
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ст. 193 ГПК України).
Пунктом 2.2. договору №75/144-19/1-121-11-19-08152 визначено, що оплата за договором здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника протягом 45 календарних днів з моменту підписання акту здачі-приймання виконаних робіт замовником.
Оплата замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в ЄРПН у встановлених ПК України випадках та порядку.
Матеріали справи містять Акт №6 здачі-приймання наданих послуг по договору від 10.12.2019 року, що підписаний та скріплений печатками сторін договору.
Протягом періоду з дня підписання Акту по день подання позовної заяви замовник здійснив погашення заборгованості на загальну суму 1 433 200, 00 грн. Сума заборгованості за договором складає 666 579,20 грн., що не оспорюється відповідачем.
Враховуючи положення п. 2.2. договору, перебіг строку перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника розпочався 11.12.2019. Останнім днем внесення оплати, що не призводить до порушення умов договору, є 24.01.2020. Перший день прострочення виконання зобов'язання - 25.01.2020 року.
Ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У кредитора згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України виникає право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 р. у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) дійшла висновку, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови).
Проаналізувавши умови договору, у т.ч. п. 2.2, 4.2 суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що умова договору про те, що оплата Покупцем частини вартості товару в розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), не змінює загального строку для оплати товару, встановленого в п. 2.2 договору, який обчислюється з моменту підписання акту здачі-приймання наданих послуг та становить 45 календарних днів.
Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Таким чином, відповідач як замовник робіт не був позбавлений можливості направити запит до Єдиного реєстру податкових накладних з метою отримання виписаної позивачем податкової накладної.
Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, що містяться в матеріалах справи апеляційний господарський суд встановив, що суд першої інстанції обґрунтовано відхилив частину вимог позивача у зв'язку з невірним проведенням розрахунків.
Разом з тим, не підтверджуються доводи апелянта, що частина вартості послуг в розмірі сум ПДВ є простроченою з 11.12.2020, а не з 25.01.2020, як було встановлено судом.
За таких обставин, враховуючи доведеність позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод підйомних машин та металоконструкцій» до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягненню з відповідача суми основного боргу в розмірі 666 579,20 грн., 29 329,48 грн. інфляційних втрат, 8 448,36 грн. - 3% річних.
3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.
3.5. Розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись статтями 275-282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 05.05.2021 р. у справі № 908/546/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено 11.08.2021
Головуючий суддя І.О. Вечірко
Суддя Л.М. Білецька
Суддя Т.А. Верхогляд