Постанова від 11.08.2021 по справі 911/2498/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2021 р. Справа№ 911/2498/18 (911/2350/20)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Полякова Б.М.

суддів: Пантелієнка В.О.

Верховця А.А.

за участю секретаря судового засідання Гудько А.В.

перевіривши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Брухт» (далі - ТОВ «Брухт», скаржник, заявник)

на ухвалу Господарського суду Київської області від 24.11.2020 (повний текст складено 01.12.2020)

у справі № 911/2498/18 (911/2350/20) (суддя Наріжний С.Ю.)

за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Росава»

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Брухт»

та відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі»

про визнання недійсними правочинів боржника

у відокремленому провадженні в межах справи № 911/2498/18

за заявою Голови ліквідаційної комісії Приватного акціонерного товариства «Росава»

до боржника Приватного акціонерного товариства «Росава»

про банкрутство

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 11.08.2021

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа № 911/2498/18 про банкрутство ПрАТ «Росава», провадження в якій відкрите ухвалою суду від 27.11.2018.

Постановою Господарського суду Київської області від 04.12.2018 визнано банкрутом ПрАТ «Росава» та відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою суду від 24.06.2020 ліквідатором ПрАТ «Росава» призначено арбітражного керуючого Комлика І.С.

На даний час у справі триває ліквідаційна процедура.

ПрАТ «Росава» звернулося до господарського суду з позовною заявою до ТОВ «Брухт» та ТОВ «Преміорі» про визнання недійсними правочинів боржника та стягнення коштів.

Узагальнені доводи позивача є наступними.

Щодо Договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 882 від 19.02.2019, вказаний договір підлягає визнанню недійсним на підставі спеціальної норми - ст. 42 КУзПБ, оскільки боржник фактично після відкриття провадження у справі про банкрутство безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони.

Крім того, перерахування коштів відбулось в порушення мораторію на задоволення вимог кредиторів, в порушення черговості задоволення вимог кредиторів та призвело до порушення прав визнаних судом кредиторів ПрАТ «Росава», оскільки такі витрати не пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури.

Щодо Договору про відступлення права вимоги № 770 від 10.02.2020, вказаний договір укладено з порушенням норм КзПБ, зокрема укладено з одним із кредиторів банкрута, а не внаслідок продажу такого права вимоги в порядку, встановленому ст. 63 та Розділом V Кодексу України з процедур банкрутства, отже договір підлягає визнанню недійсним згідно ст. 203, 215 ЦК України.

При цьому у ліквідатора відсутня інформація щодо оплати відповідачем-2 вартості відступлених прав за вказаним Договором.

Позивач зазначає, що внаслідок надання боржником відповідачу-1 фінансової допомоги за оспорюваним правочином активів боржника стало недостатньо для задоволення вимог кредиторів, адже сума грошових вимог кредиторів становить 9923959253,20 грн, а в ході здійснення досудової ліквідаційної процедури ліквідаційною комісією виявлено активи боржника на загальну суму 762111192,00 грн. В той же час, згідно проміжного ліквідаційного балансу станом на 04.07.2018 активи Боржника складали 3372203000,00 грн, тоді як зобов'язання становили 18711869000 грн, отже збиток товариства складав 16876750000 грн.

Отже, позивач стверджував, що правочин щодо надання боржником безоплатної фінансової допомоги, без повернення такої допомоги та без жодних майнових дій особи, якій надавалась допомога - ТОВ «Брухт», завдав збитків боржнику та кредиторам, які могли б задовольнити свої вимоги за рахунок реалізації відчуженого боржником майна.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.11.2020 заяву ПрАТ «Росава» від 11.08.2020 б/№ (вх. № 2372/20) до ТОВ «Брухт» та ТОВ «Преміорі» про визнання недійсними правочинів боржника задоволено. Визнано недійсним Договір № 770 від 10.02.2020 про відступлення права вимоги, що укладений між ПрАТ «Росава», ТОВ «Преміорі» та ТОВ «Брухт». Визнано недійсним Договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 882 від 19.02.2019, що укладений між ПрАТ «Росава» та ТОВ «Брухт».

Ключовими мотивами ухвали є:

- договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 882 від 19.02.2019, за яким ПрАТ «Росава» під час здійснення ліквідаційної процедури здійснило перерахування грошових коштів у сумі 246000,00 грн на користь ТОВ «Брухт», без відповідних майнових дій іншої сторони, має ознаки фраудаторного правочину, укладено з наміром ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямований на завдання шкоди кредиторам;

- договір № 770 про відступлення права вимоги від 10.02.2020, за яким ПрАТ «Росава» відступило на користь ТОВ «Преміорі» право вимоги до ТОВ «Брухт» за Договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 882 від 19.02.2019 на суму 246000,00 грн, укладено без дотримання вимог ст. 63 та Розділу V КзПБ, що є підставою для визнання Договору № 770 недійсним згідно ст. 203, 215 ЦК України.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, 24.12.2020 ТОВ «Брухт» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Ключовими мотивами скарги є:

- відсутні підстави для визнання договору № 882 недійним відповідно до ч. 1 ст. 42 КзПБ;

- жодних збитків за договором № 770 боржник не поніс.

Від ліквідатора ПрАТ «Росава» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Ключовим мотивом відзиву є:

- перерахування коштів за договором відбулося в порушення черговості задоволення вимог кредиторів та призвело до порушення прав кредиторів боржника визнаних судом.

Від ліквідатора ПрАТ «Росава» надійшли письмові пояснення, в яких ліквідатор посилається на практику апеляційного суду для формування єдиної практики в аналогічних спорах.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суду від 31.12.2020 справа № 911/2498/18 (911/2350/20) передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Поляков Б.М., судді Грек Б.М., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Брухт» на ухвалу Господарського суду Київської області від 24.11.2020 у справі № 911/2498/18 (911/2350/20), справу призначено до розгляду на 17.02.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 розгляд справи №911/2498/18 (911/2350/20) відкладено на 31.03.2021. Визнано явку представників сторін обов'язковою.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2021 розгляд справи №911/2498/18 (911/2350/20) відкласти на 20.04.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 призначено до розгляду в судовому засіданні справу №911/2498/18 (911/2350/20) за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Брухт» на ухвалу Господарського суду Київської області від 24.11.2020.

Розпорядженням керівника апарату від 11.05.2021 у зв'язку з перебуванням судді Верховця А.А., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2021 для розгляду справи №911/2498/18 (911/2350/20) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Поляков Б.М., судді - Гарник Л.Л., Пантелієнко В.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2021 розгляд справи №911/2498/18 (911/2350/20) відкладено на 07.07.2021. Визнано явку боржника та арбітражного керуючого обов'язковою.

Розпорядженням керівника апарату від 05.07.2021 у зв'язку з перебуванням судді Доманської М.Л., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2021 для справи №911/2498/18 (911/2350/20) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Поляков Б.М., судді - Отрюх Б.В., Пантелієнко В.О.

В судовому засіданні 07.07.2021 колегія суддів оголосила перерву у розгляді справи до 11.08.2021.

Розпорядженням керівника апарату від 05.08.2021 у зв'язку з перебуванням судді Отрюха Б.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2021 для справи 911/2498/18 (911/2350/20) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Поляков Б.М., судді - Верховець А.А., Пантелієнко В.О. Зазначена колегія суддів сформована відповідно до рішення загальних зборів суддів Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2018 зі змінами від 12.11.2019.

Відтак, судова колегія зазначає, що визначений за допомогою автоматизованої системи розподілу судової справи склад колегії суддів є судом, встановленим законом, у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Zand v. Austria», висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

В силу положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, 19.02.2019 між ПрАТ «Росава» (позикодавець) та ТОВ «Брухт» (позичальник) укладено Договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 882, відповідно до умов якого (п. 1.1.-1.3.) позикодавець зобов'язується надати позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у розмірі 110000,00 грн шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника. Фінансова допомога надається терміном до 30.09.2019 включно. Вказаний в цьому пункті строк може бути продовжений або скорочений за згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору.

Пунктом 1.4. Договору визначено, що позикодавець зобов'язаний вказати у платіжному дорученні наступне призначення платежу: «Надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору № 882 від 19.02.2019 без ПДВ».

Даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2019, якщо інше не буде додатково узгоджено сторонами, а в частині розрахунків, до повного виконання зобов'язань (п. 3.1. Договору).

Згідно виписки з банківського рахунку ПрАТ «Росава» в ПАТ «КБ «Акордбанк», 19.02.2019 Банкрутом було перераховано на користь ТОВ «Брухт» грошові кошти у сумі 110000,00 грн з призначенням платежу «надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору № 882 від 19.02.2019 без ПДВ».

Крім цього, згідно виписки з банківського рахунку ПрАТ «Росава» в КФ АТ «Місто Банк», 12.09.2019 Банкрутом було перераховано на користь ТОВ «Брухт» на підставі Договору безвідсоткової фінансової допомоги № 882 грошові кошти у сумі 136000,00 грн.

Отримання вказаних коштів від Боржника Відповідачем не заперечується та після відкриття провадження у даній справі № 911/2498/19 (911/2350/20) ТОВ «Брухт» було повернуто на користь ПрАТ «Росава» грошові кошти у сумі 246000,00 грн згідно платіжного доручення № 318 від 29.09.2020, у зв'язку з чим провадження у даній справі в частині стягнення вказаних коштів з Відповідача 1 закрите ухвалою суду від 03.11.2020.

Таким чином обставини щодо укладення Банкрутом ПрАТ «Росава» під час здійснення ліквідаційної процедури у справі про банкрутство Договору про надання безвідсоткової фінансової допомоги № 882 від 19.02.2019, за яким перераховано ТОВ «Брухт» вказані вище грошові кошти, є доведеними.

В подальшому, згідно матеріалів справи, 10.02.2020 між ПрАТ «Росава» (первісний кредитор), ТОВ «Преміорі» (новий кредитор) та ТОВ «Брухт» (боржник) укладено Договір № 770 (а.с. 17 Т1) про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого (п. 1.1., 1.2.) первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає на себе належне первісному кредитору право вимог згідно з Договором № 882 від 19.02.2019, укладеним між первісним кредитором ПрАТ «Росава» та боржником ТОВ «Брухт» в сумі боргу 246000,00 грн. Новий кредитор займає місце первісного кредитора в зобов'язаннях, що виникли з основних договорів в обсягах та на умовах, що існують на момент укладення цього договору.

Згідно п. 2.1., 2.2. Договору № 770, незалежно від виконання боржником його обов'язків перед новим кредитором, за передане право вимоги до боржника за основним договором, новий кредитор розраховується з первісним кредитором в розмірі загальної суми боргу боржника - 246000,00 грн. Новий кредитор зобов'язується до 31.03.2020, після підписання цього договору, закрити заборгованість, вказану в п. 2.1. цього договору.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 5.1. Договору № 770).

Матеріали справи не містять доказів перерахування ТОВ «Преміорі» на користь ПрАТ «Росава» грошових коштів на виконання Договору № 770 від 10.02.2020.

Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судом встановлено, що провадження у даній справі про банкрутство було відкрите 27.11.2018 та здійснювалось відповідно до норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Закон про банкрутство).

Договір № 882 від 19.02.2019 укладено Боржником за чинності норм Закону про банкрутство до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства.

Зокрема, 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII та згідно п. 2, 4 Прикінцевих та перехідних положень КзПБ установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації. Таким чином в подальшому під час провадження у даній справі про банкрутство підлягають застосуванню норми Кодексу України з процедур банкрутства.

Отже, з введенням в дію 21.10.2019 КзПБ, Закон про банкрутство втратив чинність, а дія норм Кодексу розповсюджується у тому числі на правовідносини, які виникли в межах справи про банкрутство.

Суд зазначає, що норми ст. 20 Закону про банкрутство кореспондуюся зі ст. 42 КзПБ, а норми ст. 38 Закону про банкрутство кореспондуюся зі ст. 59 КзПБ.

Частиною 2 ст. 42 КзПБ встановлено, що правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.

Таким чином, ст. 42 КзПБ регулює відносини, що виникли між боржником, кредитором та іншими особами з приводу дій боржника щодо розпорядження своїм майном, вчинені в так званий "підозрілий" період до відкриття провадження у справі про банкрутство або після відкриття провадження у справі про банкрутство. Вказані статті визначають підстави оспорювання майнових дій боржника з метою забезпечення зберігання майна в інтересах кредиторів або повернення майна боржника, у разі його вибуття, до ліквідаційної маси.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. У період протягом трьох років (згідно КУзПБ), що передували відкриттю процедури банкрутства або після відкриття справи про банкрутство дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.

Оскільки, період часу з моменту виникнення грошового зобов'язання у боржника у тому числі при загрозі неплатоспроможності або при надмірній заборгованості до дня порушення справи про його банкрутство є підозрілим періодом, а правочини (договори, майнові дії) боржника, що вчинені у цей період часу є сумнівними, ст. 42 КзПБ, встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, що вчинені ним протягом вказаного у Кодексі строку, тому будь-який правочин боржника щодо відчуження ним свого майна може бути визнаний недійсним на підставі наведеної норми, а майнові дії спростовані із застосуванням наслідків передбачених цією нормою.

Така правова позиція щодо правильного застосування норми права висловлена Верховним Судом у постановах від 13.02.2019 у справі № 04/01/5026/1089/2011, від 30.01.2019 у справі № 910/6179/17, від 23.04.2019 у справі № 19/5009/2383/11, від 30.01.2019 у справі № 910/7827/17.

При розгляді спорів в поряду ст. 42 КзПБ, належить брати до уваги, що дії боржника, зокрема, але не виключно щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна за ціною значно нижче ринкової, для цілей не спрямованих на досягнення розумної ділової мети або про прийняття на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова від власних майнових вимог, якщо вони вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.

Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

З огляду на сферу регулювання КзПБ і за змістом норм 42 Кодексу, вони є спеціальними по відношенню до загальних, установлених ЦК підстав для визнання правочинів недійсними, тобто ці норми передбачають додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 910/1405/14.

З матеріалів справи вбачається, що розмір грошових вимог кредиторів становить 9923959253,20 грн. В ході здійснення досудової ліквідаційної процедури ліквідаційною комісією виявлено активи Боржника на загальну суму 762111192,00 грн. В той же час, згідно проміжного ліквідаційного балансу станом на 04.07.2018 активи Боржника складали 3372203000,00 грн, тоді як зобов'язання становили 18711869000 грн, отже збиток товариства складав 16876750000 грн.

В ході здійснення аналізу фінансового становища ПрАТ «Росава», за наслідком інвентаризації майна Боржника, його оцінки та аналізу кредиторських зобов'язань підприємства, ліквідаційною комісією було виявлено те, що майна Боржника недостатньо для погашення всієї кредиторської заборгованості, що стало підставою для визнання ПрАТ «Росава» банкрутом згідно постанови суду у даній справі від 04.12.2018.

Як вже зазначено вище, одним з наслідків визнання боржника банкрутом є завершення господарської діяльності підприємства, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо (ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство та ч. 1 ст. 59 КзПБ).

Договір про надання банкрутом безвідсоткової фінансової допомоги третій особі за своєю суттю не відноситься до договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані.

Проаналізувавши матеріали справи в сукупності та оцінивши подані докази місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що вказані вище обставини щодо фінансового становища ПрАТ «Росава», обсягу його активів та розміру кредиторської заборгованості, факт перебування Боржника станом на 19.02.2019 в судовій процедурі ліквідації, свідчать про те, що Договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 882 від 19.02.2019, за яким ПрАТ «Росава» під час здійснення ліквідаційної процедури здійснило перерахування грошових коштів у сумі 246000,00 грн на користь ТОВ «Брухт», без відповідних майнових дій іншої сторони, має ознаки фраудаторного правочину, укладено з наміром ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямований на завдання шкоди кредиторам.

Доводи Відповідача 1 проти визнання Договору № 882 недійсним, зокрема про відсутність, на думку Відповідача 1, передбачених ч. 1 ст. 42 КУзПБ підстав для визнання правочину недійсним, спростовуються встановленими судом вище фактичними обставинами справи щодо наявності ознак фраудаторності оспорюваного правочину.

Отже, Договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 882 від 19.02.2019 підлягає визнанню недійсним в силу спеціальних підстав, передбачених ст. 42 КУзПБ (та які кореспондуються з аналогічними підставами, передбаченими ст. 20 Закону про банкрутство станом на дату укладення спірного договору).

Щодо Договору № 770 про відступлення права вимоги від 10.02.2020 колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 61 КзПБ встановлено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 62 КзПБ, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси. Майно, визначене родовими ознаками, що належить банкруту на праві володіння або користування, включається до складу ліквідаційної маси.

За змістом норм ч. 1 ст. 59, ч. 1 ст. 63 КзПБ, з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Кодексом, зокрема на аукціоні. Стаття 82 КзПБ передбачає особливості проведення аукціону з продажу права вимоги.

Проте Договір № 770 про відступлення права вимоги від 10.02.2020, за яким ПрАТ «Росава» відступило на користь ТОВ «Преміорі» право вимоги до ТОВ «Брухт» за Договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 882 від 19.02.2019 на суму 246000,00 грн, укладено без дотримання вимог ст. 63 та Розділу V Кодексу України з процедур банкрутства, що є підставою для визнання Договору № 770 недійсним згідно ст. 203, 215 ЦК України.

Стосовно доводу апелянта щодо повернення відповідачем -2 грошових коштів за договором безвідсоткової фінансової допомоги в розмірі 246 000 грн, то колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів такого повернення та факт повернення коштів заперечує ліквідатор боржника у своєму відзиві.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права та зводяться лише до незгоди із наданою судом правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що Європейський Суд з прав людини у рішенні, прийнятому у справі «Проніна проти України» зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а судове рішення першої інстанції - без змін як такого, що ухвалене з додержанням норм процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні апеляційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, на скаржника покладаються витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 253-255, 269, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Брухт» на ухвалу Господарського суду Київської області від 24.11.2020 у справі № 911/2498/18 (911/2350/20) залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 24.11.2020 у справі № 911/2498/18 (911/2350/20) залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу №911/2498/18 (911/2350/20) повернути до Господарського суду Київської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено ст. 287 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Головуючий суддя Б.М. Поляков

Судді В.О. Пантелієнко

А.А. Верховець