ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
10 серпня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/2493/20
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: Л.О. Будішевська, С.В. Таран,
при секретарі судового засідання: І.М. Станковій,
за участю представників учасників справи:
від позивача: О.М. Ткаченко,
від відповідача: П.П. Коліогло
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос»
на рішення Господарського суду Одеської області від 30.03.2021 (суддя Д.О. Бездоля, м.Одеса, повний текст складено 09.04.2021)
у справі №916/2493/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос»
до відповідача Головного управління ДПС в Одеській області
про зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос» (надалі - ТОВ «Фінансова компанія «Геліос») звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій просило:
1) припинити податкову заставу на належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос»: нежитлові приміщення третього поверху, загальною площею 579,9 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, будинок 59, приміщення 301, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 325247851101, номер запису про обтяження: 26491621; торговельно-допоміжну прибудову, загальною площею 3184,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, будинок 59-А, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 325296251101, номер запису про обтяження: 26471382;
2) зобов'язати Головне управління ДПС в Одеській області звільнити майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос», а саме: нежитлові приміщення третього поверху, загальною площею 579,9 кв.м, що знаходяться за адресою: м.Одеса, вул. Рішельєвська, будинок 59, приміщення 301, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 325247851101, номер запису про обтяження: 26491621, індексний номер рішення 41468946 від 06.06.2018; торговельно-допоміжну прибудову, загальною площею 3184,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, будинок 59-А, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 325296251101, номер запису про обтяження: 26471382, індексний номер рішення 41446894 від 05.06.2018, з-під податкової застави, а саме публічних обтяжень: 26491621 та 26471382 відповідно, вид обтяження: податкова застава від 05.06.2018 та 04.06.2018 відповідно, що накладені на підставі акту опису майна серія від 29.05.2018 № 50/15-32-17-11-19, обтяжувач: Головне управління ДФС в Одеській області;
3) зобов'язати Головне управління ДПС в Одеській області вилучити з Державного реєстру обтяжень нерухомого майна записи про податкову заставу, а саме: публічне обтяження 26491621, вид обтяження: податкова застава від 05.06.2018, що накладене на підставі акту опису майна серія від 29.05.2018 № 50/15-32-17-11-19, обтяжувач: Головне управління ДФС в Одеській області, що накладене на нежитлові приміщення третього поверху, загальною площею 579,9 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, будинок 59, приміщення 301, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 325247851101 (номер запису про обтяження: 26491621, індексний номер рішення 41468946 від 06.06.2018); публічне обтяження 26471382, вид обтяження: податкова застава від 04.06.2018, що накладені на підставі акту опису майна серія від 29.05.2018 № 50/15-32-17-11-19, обтяжувач: Головне управління ДФС в Одеській області, що накладене на торговельно-допоміжну прибудову, загальною площею 3184,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, будинок 59-А, реєстраційний помер об'єкта нерухомого майна: 325296251101 (номер запису про обтяження: 26471382, індексний номер рішення 41446894 від 05.06.2018).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником вищезазначених об'єктів нерухомості, право власності на які ним набуто в рамках вжиття заходів позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договору про відступлення прав вимог за іпотечними договорами. Відповідно до норм чинного законодавства України після набуття права власності ТОВ «Фінансова компанія «Геліос» (як іпотекодержателем) на зазначене нерухоме майно, податкова застава припинилась та втратила чинність. Між тим, наявність оскаржуваних обтяжень перешкоджає позивачу на власний розсуд розпоряджатись належним йому майном, при цьому, як зазначає позивач, згідно вимог закону у спірних відносинах саме відповідач наділений повноваженнями з виникнення та звільнення майна з-під податкової застави.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.03.2021 позов задоволено в частині припинення податкової застави на спірне нерухоме майно; в іншій частині позову відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги про припинення податкової застави, суд першої інстанції виходив з того, що позивач набув право власності на майно на підставі іпотечного договору, запис про обтяження цього майна іпотекою має пріоритет відносно спірної у даній справі податкової застави за датою державної реєстрації обтяження, відповідно, позивач, як власник та особа, яка не відповідає за зобов'язаннями іпотекодавця - ПАТ «Туристично-виробнича фірма «Чорне море» перед бюджетом у правовідносинах зі сплати останнім податків, має право на вільне розпорядження своїм майном та вимагати від інших осіб не порушувати його повноважень власника та не створювати йому перешкод щодо здійснення цих правомочностей, які в спірних правовідносинах носять триваючий характер і наявні в момент подання позову. За вказаних обставин та врахувавши, що нежитлові приміщення, належні на даний час на праві власності позивачу, не можуть бути використані для погашення податкового боргу ПАТ «Туристично-виробнича фірма «Чорне море», суд дійшов висновку про те, що податкова застава на ці приміщення має бути припинена.
У задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача звільнити нерухоме майно з-під податкової застави місцевий господарський суд відмовив з підстав того, що задоволення позовної вимоги про припинення цієї ж податкової застави є достатнім способом судового захисту та виключає необхідність зобов'язання судом відповідача додатково ще звільняти це майно від податкової застави.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача вилучити з Державного реєстру обтяжень записи про податкову заставу нерухомого майна, суд послався на те, що відповідач не є суб'єктом державної реєстрації прав, а тому позбавлений повноважень вилучати з реєстру відомості.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Одеської області від 20.03.2021, ТОВ «Фінансова компанія «Геліос» звернулося із апеляційною скаргою, в якій просило рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача звільнити спірне майно з-під арешту та ухвалити нове рішення про задоволення вказаної вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- виходячи із приписів пунктів 93.1., 93.2. статті 93 Податкового кодексу України, частини третьої статті 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі припинення податкової застави саме у відповідача виникає обов'язок звільнити майно платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів шляхом звернення до органу державної реєстрації прав із відповідною заявою про припинення обтяження;
- ухвалене рішення суду про припинення податкової застави не може бути виконане, оскільки саме лише припинення податкової застави не встановлює порядку вилучення запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідачем, а також не підпадає під випадки, передбачені пунктом 93.1. статті 93 глави 9 розділу ІІ Податкового кодексу України, за наявності яких контролюючий орган самостійно звільняє майно платника податків з-під податкової застави.
Одночасно із поданням апеляційної скарги скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 поновлено ТОВ «Фінансова компанія «Геліос» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 30.03.2021 у справі №916/2493/20; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Фінансова компанія «Геліос» на рішення Господарського суду Одеської області від 30.03.2021 у справі №916/2493/20; встановлено учасникам справи строк до 14.06.2021 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз'яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи; попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище норми або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення заявникові без розгляду.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 17.06.2021 з метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду справи, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, постановлено розглянути апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Геліос» на рішення Господарського суду Одеської області від 30.03.2021 у справі №916/2493/20 у розумний строк; розгляд справи №916/2493/20 призначити на 10.08.2021 об 11:00 год.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.08.2021 клопотання представників ТОВ «Фінансова компанія «Геліос» - адвоката Ткаченко Олени Миколаївни (вх.№2181/21/Д1 від 23.07.2021) та адвоката Колосюка Володимира Анатолійовича (вх.№2181/21/Д2 від 29.07.2021) про участь у судовових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено; постановлено судове засідання 10.08.2021 об 11:00 год. у справі №916/2493/20 провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EasyCon».
В судовому засіданні апеляційної інстанції 10.08.2021, яке відбулось в режимі відеоконференції, представник скаржника підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі, та просив її задовольнити. Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, 31.03.2014 між ПАТ «Імексбанк» (іпотекодержателем) та ПАТ «Туристично-виробнича фірма «Чорне море» (іпотекодавцем, майновим поручителем за ТОВ «Мідель») було укладено іпотечний договір №2138 (а.с.52-54, т.1), яким забезпечено вимоги іпотекодержателя за кредитним договором про відкриття кредитної лінії від 19.12.2013 №98/13 (кредитний договір), укладеним між іпотекодержателем та ТОВ «Мідель» (боржником), стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі тощо. Кредит відповідно до вищевказаного кредитного договору надається боржнику іпотекодержателем - кредитором на наступних умовах: сума кредиту - 130350700,00 грн; строк повернення кредиту - 16.12.2016; розмір відсоткової ставки визначається кредитним договором у розмірі 18 (вісімнадцять) відсотків річних. Крім цього, іпотекою забезпечені інші зобов'язання, що виникають в силу цього договору, а саме вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги по виконанню зобов'язань, передбачених кредитним договором і звернення стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки, якщо предмет іпотеки буде прийнятий на утримання іпотекодержателем; збитки, які можуть бути завдані іпотекодержателю внаслідок порушення боржником умов кредитного договору і порушення іпотекодавцем умов цього договору; штрафних санкцій, передбачених цим договором.
Згідно із пунктом 1.3. договору предметом іпотеки є нерухоме майно:
- нежитлові приміщення третього поверху, загальною площею 579,9 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, будинок 59, приміщення 301, та належать іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області 28.03.2014, індексний номер: 19673009, право власності на які зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області за реєстраційним номером об'єктом нерухомого майна: 325247851101, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.03.2014 №19673368;
- торговельно-допоміжна прибудова, загальною площею 3184,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, будинок 59-А, та належать іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області 28.03.2014, індексний номер: 19675744, право власності на які зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області за реєстраційним номером об'єктом нерухомого майна: 325296251101, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.03.2014 №19676250.
Відповідно до пункту 1.5. іпотечного договору заставна вартість предмета іпотеки визначається сторонами у сумі 24100000,00 грн.
В пункті 6.1. іпотечного договору визначене застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке надає право іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки, на підставі цього договору, шляхом, зокрема, прийняття предмета іпотеки у власність в порядку, визначеному ст.37 Закону України «Про іпотеку».
Договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором та додаткових договорів/угод до нього (пункт 7.1. іпотечного договору).
За змістом пункту 9.6. іпотечного договору відступлення прав за цим договором здійснюється іпотекодержателем без необхідності отримання згоди іпотекодавця, за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за кредитним договором. Відступлення прав іпотекодержателем за цим договором здійснюється за правочином про відступлення прав, який підлягає нотаріальному посвідченню.
26.05.2014 між ПАТ «Імексбанк» (іпотекодержателем) та ПАТ «Туристично-виробнича фірма «Чорне море» (іпотекодавцем, майновим поручителем за ТОВ «Мідель») укладено договір про зміни №1 до іпотечного договору (з майновим поручителем), посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. 31.03.2014 за реєстровим номером 2138 (а.с.55, т.1), згідно з яким пункт 1.1. іпотечного договору викладено в наступній редакції: «Цей договір іпотеки забезпечує вимоги іпотекодержателя за кредитним договором про відкриття кредитної лінії від 20.03.2014 №11/14 (кредитний договір), який укладено між іпотекодержателем та ТОВ «Мідель» (боржник-1), стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі тощо. Кредит відповідно до вищевказаного кредитного договору-1 надається боржнику-1 іпотекодержателем - кредитором на наступних умовах: сума кредиту - 119645000,00 грн; строк повернення кредиту - 19.03.2015; розмір відсоткової ставки визначається кредитним договором у розмірі 18 (вісімнадцять) відсотків річних. Крім цього, іпотекою забезпечені інші зобов'язання, що виникають в силу цього договору, а саме вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги по виконанню зобов'язань, передбачених кредитним договором і звернення стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки, якщо предмет іпотеки буде прийнятий на утримання іпотекодержателем; збитків, які можуть бути завдані іпотекодержателю внаслідок порушення боржником умов кредитного договору і порушення іпотекодавцем умов цього договору; штрафних санкцій, передбачених цим договором.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 19.08.2020 (а.с.61-64, т.1) 31.03.2014 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. на підставі вищевказаного договору іпотеки від 31.03.2014 №2138 було внесено в Реєстр:
- відносно нерухомого майна - нежитлові приміщення третього поверху, площею 579,9 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 59, приміщення 301, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 325247851101: запис про іпотеку №5177168 та запис про обтяження №5177133, вид обтяження - заборона на нерухоме майно, обтяжувач - ПАТ «Імексбанк» (код 20971504), особа, майно/права якої обтяжуються - ПАТ «Туристично-виробнича фірма «Чорне море» (код 02573556);
- відносно нерухомого майна - торговельно-допоміжна прибудова, загальною площею 3184,9 кв.м, об'єкт нерухомого майна в цілому складається з чотирьох поверхів та технічного поверху, за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, будинок 59-А, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 325296251101: запис про іпотеку №5177088 та запис про обтяження №5176999, вид обтяження - заборона на нерухоме майно, обтяжувач - ПАТ «Імексбанк» (код 20971504), особа, майно/права якої обтяжуються - ПАТ «Туристично-виробнича фірма «Чорне море» (код 02573556).
В подальшому, 29.05.2018 посадовою особою контролюючого органу Калашниковою Я.Є. було складено акт №50 про те, що платник податків - ПАТ «Туристично-виробнича фірма «Чорне море» за наявності законодавчих підстав відмовив у здійсненні опису майна у податкову заставу та/або не надав документи, необхідні для такого опису (а.с.43, т.2).
29.05.2018 заступником начальника ГУ ДФС в Одеській області Бондаренко А.Б. прийнято рішення №572/11/15-32-17-NN-18 про здійснення опису майна у податкову заставу, що перебуває у власності платника податків - ПАТ «Туристично-виробнича фірма «Чорне море» (а.с.44, т.2).
Актом опису майна Головного управління ДФС в Одеській області від 29.05.2018 №50/15-32-17-11-19 було оформлено у податкову заставу платника податків ПАТ «Туристично-виробнича фірма «Чорне море» наступне майно:
- торговельно-допоміжна прибудова, загальною площею 3184,9 кв.м, об'єкт нерухомого майна в цілому складається з чотирьох поверхів та технічного поверху, за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, будинок 59-А (згідно інформаційної довідки від 15.05.2018 №123901026, отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта);
- нежитлові приміщення третього поверху, загальною площею 579,9 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, будинок 59, приміщення 301 (згідно інформаційної довідки від 15.05.2018 №123901026, отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта).
Відповідно до даних вищевказаного акту опису майна сума податкового боргу складає 339379,18 грн.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 19.08.2020 (а.с.61-64, т.1) на підставі акту опису майна від 29.05.2018 №50/15-32-17-11-19, виданого Головним управлінням ДФС в Одеській області, акту відмови платника від 29.05.2018 №50 та рішення про опис майна у податкову заставу від 29.05.2018 №572/11/15-32-17-NN-18 було внесено в Реєстр записи про такі обтяження:
- відносно нерухомого майна - нежитлові приміщення третього поверху, площею 579,9 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 59, приміщення 301, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 325247851101: 05.06.2018 державним реєстратором ДП «Центр обслуговування громадян» Дятловою О.М. було внесено запис про обтяження №26491621, вид обтяження - податкова застава, розмір основного зобов'язання - 339379,18 грн; обтяжувач - Головне управління ДФС в Одеській області (код 39398646), боржник - ПАТ «Туристично-виробнича фірма «Чорне море» (код 02573556); можливість відчуження - за погодженням з обтяжувачем;
- відносно нерухомого майна - торговельно-допоміжна прибудова, загальною площею 3184,9 кв.м., об'єкт нерухомого майна в цілому складається з чотирьох поверхів та технічного поверху, за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 59-А, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 325296251101: 04.06.2018 державним реєстратором ДП «Центр обслуговування громадян» Ковач В.П. було внесено запис про обтяження №26471382, вид обтяження - податкова застава, розмір основного зобов'язання - 339379,18 грн; обтяжувач - Головне управління ДФС в Одеській області (код 39398646), боржник - ПАТ «Туристично-виробнича фірма «Чорне море» (код 02573556); можливість відчуження - за погодженням з обтяжувачем.
05.11.2019 між ПАТ «Імексбанк» (банком) та ТОВ «Фінансова компанія «Геліос» (новим іпотекодержателем) укладено договір про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрованим в реєстрі за №3819 (а.с.56-58, т.1). Згідно із договором, його було укладено за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених ПРОТОКОЛОМ ЕЛЕКТРОННИХ ТОРГІВ/MINUTES OF THE ONLINE BIDDING (AUCTION) #UKR-2019-03 від 14.08.2019, рішення виконавчої дирекції Фонду від 11.09.2019 №2292 «Про продовження строку, передбаченого для укладення договору купівлі-продажу майна (активів) АТ «Банк «Фінанси та Кредит», АТ «Дельта банк», АТ «Імексбанк», ПАТ «ВІЕЙБІ Банк», ПАТ «Діамантбанк», ПАТ «Енергобанк», ПАТ «ПТБ», ПАТ «Радікал Банк», ПАТ «Укрбізнесбанк», ПАТ «Київська Русь», ПАТ «Банк Траст» та ПУАТ «Фідобанк» та на виконання п.1.2. договору №108 про відступлення прав вимоги.
Відповідно до пункту 1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає новому іпотекодержателю належні банку, а новий іпотекодержатель набуває права вимоги банку до іпотекодавців юридичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього договору, надалі за текстом - іпотекодавці, включаючи права вимоги до правонаступників іпотекодавців, або інших осіб, до яких перейшли обов'язки іпотекодавців, за іпотечними договорами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього договору, надалі разом за текстом - іпотечні договори, надалі за текстом - права вимоги. Новий іпотекодержатель сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.
Згідно із пунктом 2 договору за цим договором новий іпотекодержатель в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього договору, набуває усі права іпотекодержателя за іпотечними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання іпотекодавцями зобов'язань за іпотечними договорами, сплати іпотекодавцями грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій у розмірах, вказаних у Додатку №1 до цього договору, передачі предметів іпотеки в рахунок виконання зобов'язань за кредитними договорами, зобов'язання за якими забезпечується згідно з іпотечними договорами (далі - кредитні договори), тощо. Права іпотекодержателя за іпотечними договорами переходять до нового іпотекодержателя у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення прав вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків іпотекодавців, що надане банку відповідно до умов кредитних договорів.
За умовами пункту 14 договору він набуває чинності з дати його підписання сторонами, скріплення відтисками печаток сторін (за наявності) та нотаріального посвідчення.
Згідно з реєстром договорів, права вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами, який є Додатком №1 до вищевказаного договору (а.с.58 - зворотна сторінка, т.1), на підставі договору відступаються права вимоги, зокрема, за: іпотечним договором з майновим поручителем ПАТ «Туристично-виробнича фірма «Чорне море» від 31.03.2014, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрованим в реєстрі за №2138 з урахуванням всіх змін та доповнень; боржник - ТОВ «Мідель» (код ЄДРПОУ 35880812); прострочена кредитна заборгованість - 119595000,00 грн; заборгованість за нарахованими відсотками - 2293602,76грн; прострочена заборгованість за нарахованими відсотками - 108091925,66грн; всього - 229980528,42 грн.
Як вбачається з наявних у справі витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.05.2020 (а.с.59-60, т.1), 25.05.2020 державним реєстратором Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Мерзлікіним Д.В. на підставі іпотечного договору з майновим поручителем від 31.03.2014 №2139, договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 05.11.2019 №3819 було внесено до Реєстру записи:
- №36615405 про реєстрацію права власності за ТОВ «Фінансова компанія «Геліос» (код 42322556) на об'єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення третього поверху, площею 579,9 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 59, приміщення 301, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 325247851101;
- №36615747 про реєстрацію права власності за ТОВ «Фінансова компанія «Геліос» (код 42322556) на об'єкт нерухомого майна: торговельно-допоміжна прибудова, загальною площею 3184,9 кв.м., об'єкт нерухомого майна в цілому складається з чотирьох поверхів та технічного поверху, за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 59-А, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 325296251101.
03.07.2020 позивач направив на адресу Головного управління ДФС в Одеській області заяву від 02.07.2020 за вих. № 020720/1 (а.с.65-66, т.1), в якій просив звільнити вищевказане майно ТОВ «Фінансова компанія «Геліос» з-під податкової застави та здійснити її виключення з відповідних державних реєстрів у порядку, передбаченому п.93.2. ст.93 глави 9 розділу ІІ Податкового кодексу України, посилаючись на те, що після набуття позивачем, як іпотекодержателем, права власності на зазначене нерухоме майно, податкова застава є такою, що припинилась та втратила чинність.
Листом за підписом в.о. начальника ГУ ДФС в Одеській області від 10.07.2020 №2963/9/15-97-04-01-06 заяву позивача від 02.07.2020 за вих. № 020720/1 було направлено начальнику Головного управління ДПС в Одеській області за належністю, з посиланням на те, що підрозділи, до компетенції яких входить розгляд відповідних заяв, в Головному управлінні ДФС в Одеській області відсутні (а.с.67, т.1).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 30.03.2021 (а.с.73-82, т.2), станом на день вирішення спору, в Реєстрі відсутні відомості щодо припинення спірних обтяжень - податкової застави на нежитлові приміщення, власником яких, згідно Реєстру, є ТОВ «Фінансова компанія «Геліос».
Суд попередньої інстанції, встановивши вищенаведені обставини справи та проаналізувавши положення статей 317, 321, 328, 391 Цивільного кодексу України, статей 1, 3, 17, 18 Закону України «Про іпотеку», пункту 14.1.155. статті 14, підпунктів 87.3.1., 87.3.2. пункту 87.3. статті 87, пункт 90.1. статті 90 Податкового кодексу України, дійшов висновку про пріоритетність права позивача відносно спірної у даній справі податкової застави за датою державної реєстрації обтяження і відсутність у податкового органу правових підстав на погашення суми податкового боргу за рахунок цього майна, та, відповідно, право позивача на вільне розпорядження своїм майном та вимагати від інших осіб не порушувати його повноважень власника та не створювати йому перешкод щодо здійснення цих правомочностей, у зв'язку з чим задовольнив позов в частині припинення податкової застави на належне ТОВ «Фінансова компанія «Геліос» нерухоме майно.
Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання відповідача вилучити з Державного реєстру обтяжень записи про податкову заставу нерухомого майна, суд, пославшись на частину першу статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зазначив про те, що оскільки відповідач не є суб'єктом державної реєстрації прав, відповідно позбавлений повноважень вилучати з реєстру відомості, відмовив у задоволенні вимоги про зобов'язання відповідача вилучити з Державного реєстру обтяжень записи про податкову заставу нерухомого майна.
Скаржник - ТОВ «Фінансова компанія «Геліос», звертаючись з апеляційною скаргою, правильність висновків суду в частині припинення податкової застави та відмови у задоволенні вимоги про зобов'язання відповідача вилучити з Державного реєстру обтяжень записи про податкову заставу нерухомого майна не оспорює, проте не погоджується з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача звільнити спірне майно з-під податкової застави.
Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, оскільки рішення Господарського суду Одеської області від 30.03.2021 у справі № 916/2493/20 відповідачем фактично оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача звільнити спірне майно з-під арешту, а суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги при апеляційному перегляді справи, колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду в апеляційному порядку оскаржуване рішення в частині задоволення позовної вимоги про припинення податкової застави та відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача вилучити з Державного реєстру обтяжень записи про податкову заставу нерухомого майна не переглядається.
Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.
Пунктом 1 частини другої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.
Згідно із пунктом 3 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у цьому Законі термін «заявник» вживається, зокрема, у такому значенні: орган державної влади, його посадова особа, якими встановлено, змінено або припинено обтяження, особа, в інтересах якої встановлено, змінено або припинено обтяження, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення обтяження речових прав.
За приписами частини другої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 № 553), визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна (пункт 1 вказаного Порядку).
Пунктом 6 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.
Отже, за змістом приписів Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та прийнятим на виконання вказаного Закону Порядку від 25.12.2015 №1127 судове рішення щодо припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили, є самостійною підставою для державної реєстрації припинення такого обтяження, яка здійснюється не тільки за заявою органу державної влади, його посадової особи, якими встановлено, змінено або припинено обтяження, а й за заявою особи, в інтересах якої припинено обтяження.
За таких обставин є правомірним висновок суду про те, що задоволення позовної вимоги про припинення цієї ж податкової застави є достатнім способом судового захисту та виключає необхідність зобов'язання судом відповідача додатково ще звільняти це майно від податкової застави.
Щодо посилань скаржника на приписи пунктів 93.1., 93.2. статті 93 Податкового кодексу України, частину третю статті 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» як на обґрунтування того, що у разі припинення податкової застави саме у відповідача, як обтяжувала та контролюючого органу, виникає обов'язок звільнити майно платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів шляхом звернення до органу державної реєстрації прав із відповідною заявою про припинення обтяження, а також того, що ухвалене рішення суду про припинення податкової застави не може бути виконане, оскільки саме лише припинення податкової застави не встановлює порядку вилучення запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідачем, а також не підпадає під випадки, передбачені пунктом 93.1. статті 93 глави 9 розділу ІІ Податкового кодексу України, за наявності яких контролюючий орган самостійно звільняє майно платника податків з-під податкової застави, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до пункту 14.1.155. статті 14 Податкового кодексу України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.
Пунктами 88.1., 88.2. статті 88 Податкового кодексу України передбачено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
За умовами підпунктів 87.3.1., 87.3.2. пункту 87.3. статті 87 Податкового кодексу України не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків: майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам (на час дії такої застави), якщо така застава зареєстрована згідно із законом у відповідних державних реєстрах до моменту виникнення права податкової застави; майно, яке належить на правах власності іншим особам та перебуває у володінні або користуванні платника податків, у тому числі (але не виключно) майно, передане платнику податків у лізинг (оренду), схов (відповідальне зберігання), ломбардний схов, на комісію (консигнацію); давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику податків як оплата за такі послуги, а також майно інших осіб, прийняті платником податків у заставу чи заклад, довірче та будь-які інші види агентського управління.
Право податкової застави виникає: 89.1.1. у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; 89.1.2. у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; 89.1.3. у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань (пункт 89.1. статті 89 Податкового кодексу України.
Згідно із пунктом 89.2. статті 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов'язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов'язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.
Пунктом 93.2. статті 93 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених пунктом 93.1 цієї статті.
Згідно із пунктом 93.1. статті 93 Податкового кодексу України майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: 93.1.1. отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку; 93.1.2. визнання податкового боргу безнадійним; 93.1.3. набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; 93.1.4. отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання; 93.1.5. виключено; 93.1.6. отримання платником податків згоди контролюючого органу на відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 92 цього Кодексу.
З вищенаведених приписів норм законодавства вбачається, що пунктами 93.1., 93.2. статті 93 Податкового кодексу України не регулюється порядок виключення податкової застави з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі звернення податкового органу, як обтяжувача, до органу державної реєстрації прав із відповідною заявою про припинення обтяження, а передбачено перелік відповідних документів, що є підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів.
При цьому, виходячи із сукупного аналізу вищезазначених норм Податкового кодексу України, пункти 93.1., 93.2. Податкового кодексу України щодо підстав звільнення майна з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів застосовуються до майна платника податків, яке належить йому на праві власності та на яке було накладено податкову заставу як спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у встановлені строки.
Отже, приписи пунктів 93.1., 93.2. Податкового кодексу України, на які посилається апелянт в обґрунтування своєї позиції про обов'язок відповідача звільнити спірне майно з-під податкової застави та за відповідною заявою відповідача виключити її з відповідних державних реєстрів, при вирішенні даного спору не застосовуються, оскільки у даному випадку майно знаходиться у податковій заставі у зв'язку з наявністю податкового боргу у ПАТ «Туристично-виробнича фірма «Чорне море» та яке вибуло з власності останнього і перебуває у власності нового власника - ТОВ «Фінансова компанія «Геліос», тоді як підставою для припинення податкової застави на належне ТОВ «Фінансова компанія «Геліос» нерухоме майно є пріоритет права позивача відносно спірної у даній справі податкової застави за датою державної реєстрації обтяження та порушенням податковою заставою прав власника в реалізації ним повноважень на розпорядження цим майном.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», яка регулює сферу дію вказаного Закону, цей Закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Частиною третьою статті 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.
Відтак, частина третя статті 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» щодо обов'язку обтяжувача подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру також не може бути застосований, оскільки відповідно до статті 1 вказаного Закону він визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, тоді як предметом податкової застави у даному випадку виступає нерухоме майно.
Таким чином, наведені скаржником підстави для скасування рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача звільнити спірне майно з-під податкової застави не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а вказане судове рішення слід залишити без змін.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 276, 281-284 ГПК України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 30.03.2021 у справі №916/2493/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 12.08.2021.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя Л.О. Будішевська
Суддя С.В. Таран