про повернення позовної заяви
12 серпня 2021 року справа № 480/5900/21
Cуддя Сумського окружного адміністративного суду Бондар С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Середино-Будської міської ради про поновлення на посаді, виплату середньої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Середино-Будської міської ради в якому просить: - поновити на посаді згідно моєї фахової освіти; - виплатити середню заробітну плату під час вимушеного прогулу з дати звільнення по час поновлення на роботі; - відшкодувати моральну шкоду в розмірі 100 000 грн. Ухвалою суду від 09.07.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, оскільки позивачем пропущений строк звернення до суду; зміст позовних вимог позивачкою викладено некоректно. Позивачу встановлено десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків. Суд визнав неповажними причини пропуску строку звернення до суду та запропонував позивачці надати клопотання про поновлення строку звернення до суду та вказати інші підстави для поновлення строку з відповідними доказами, поважності пропуску звернення до суду. Також запропоновано усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду уточненої позовної заяви. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху отримана позивачкою 19.07.2021. 06.08.2021 до суду поштою від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій позивачка уточнила позовні вимоги та надала суду заяву про поновлення строку звернення до суду. Заява мотивована тим, що 17.02.2021 її було звільнено з посади спеціаліста землевпорядника. Зазначає, що карантинні обмеження, її стан здоров'я та звернення до суду загальної юрисдикції, не дали можливості вчасно звернутись до суду. На думку позивача, це є поважними підставами пропуску строку звернення з позовом до адміністративного суду.
Дослідивши матеріали позовної заяви та зміст заяви про усунення недоліків, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
За приписами частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною 5 статті 122 КАС України.
Суд звертає увагу, що спірні правовідносини пов'язані зі звільненням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норм спеціального процесуального закону.
Згідно із частиною 1 статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
При визначенні початку вказаного строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Суд також зазначає, що доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Судом встановлено, що розпорядженням Середино-Будської міської ради від 17.02.2021 № 104-К звільнено з посади спеціаліста землевпорядника Рожковицької сільської ради ОСОБА_1 з 17 лютого 2021 року. З вказаним розпорядженням ОСОБА_1 ознайомлена. Копію наказу про звільнення та трудову книжку позивачка отримала 19.02.2021, про що сама зазначає у заяві про поновлення строку звернення до суду.
Отже, з 19.02.2021 ОСОБА_1 вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав та законних інтересів.
При цьому, позовну заяву до Сумського окружного адміністративного суду позивачкою подано 06.07.2021, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду.
Як свідчать матеріали справи, після звільнення з посади, ОСОБА_1 звернулася до Управління Держпраці у Сумській області та Середино-Будської міської ради із заявою про проведення перевірки щодо її звільнення.
Суд звертає увагу, що отримання позивачкою відповіді Управління Держпраці у Сумській області від 02.04.2021 на звернення, не змінює момент, з якого позивачка повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивачка почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і вказана дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Щодо підстави пропуску позивачем строку в зв'язку з введенням карантинних обмежень, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2» було установлено з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року карантин на усій території України. Надалі строк дії карантину неодноразово продовжувався.
Підпунктом 2 пункту 9 Закону України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (набрав чинності 02 квітня 2020 року) розділ VI «Прикінцеві положення» КАС України доповнено пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».
17 липня 2020 року набрав чинності Закон України від 18 червня 2020 року №731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон №731-IX), яким пункт 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України викладено у новій редакції, якою передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №731-IX встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року №540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Враховуючи, що Закон № 731-IX набрав чинності 17 липня 2020 року, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України, закінчилися 06 серпня 2020 року.
Позивачка була звільнена з посади 17.02.2021, тобто після набрання чинності Закону №731-IX.
Таким чином, підстави вважати поважними причини пропуску позивачкою строку звернення до суду внаслідок запровадження карантину відсутні, оскільки звернення до суду та закінчення перебігу строку звернення до суду не припав на час запровадження карантину. У свою чергу, позивачка не надала доказів, які б свідчили про те, що у зв'язку із запровадженням карантину у неї були вагомі труднощі, перешкоди для звернення до суду із цим позовом.
Сам факт встановлення карантину не може слугувати причиною для поновлення процесуального строку звернення до суду, а можливість поновлення процесуального строку визначається у взаємозв'язку зі встановленням поважності причин пропуску строку та їх зумовленості обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Суд зазначає, що перебування позивача у пригніченому моральному стані, пов'язаному з великим хвилюванням та переживаннями, її стан здоров'я та здоров'я її членів сім'ї не є обставинами, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду позивача.
Крім того, період захворювання позивачки та знаходження її на амбулаторному лікуванні, мав місце після закінчення місячного строку звернення до суду (квітень 2021 року).
Отже, вказані обставини, якими позивачка обґрунтовує поважність пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав, суд вважає неповажними.
Крім того, в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом у позовній заяві позивачка зазначила, що спочатку вона звернулася до Середино-Будського районного суду Сумської області в порядку цивільного судочинства.
Ухвалою Середино-Будського районного суду Сумської області від 09.04.2021 у цивільній справі №586/270/21 було відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до Середино-Будської міської ради про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.
Згідно з ухвалою Середино-Будського районного суду Сумської області від 23.06.2021 у даній справі провадження було закрито у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Враховуючи, що позивачка була звільнена з посади 17.02.2021, а звернулася до суду загальної юрисдикції лише 09.04.2021, вона пропустила місячний строк звернення до суду.
Наведені позивачкою підстави пропуску строку звернення до суду мають суб'єктивний характер та не позбавляли останньої можливості звернутись до суду з даним позовом у встановлені КАС України строки.
Позивачка не надала доказів існування об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали їй звернутись до суду з дня коли вона дізналася, що її права були порушені відповідачем.
Також позивачем не було надано доказів існування інших обставин або труднощів, які унеможливили дотримання позивачкою строків звернення до суду, встановлених законом.
Слід зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин. Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно таким критеріям: існують обставини, які унеможливлювали або ускладнили вчинення процесуальних дій у визначений законом строк і створювали об'єктивні перешкоди для звернення до суду; ця причина виникла протягом строку, який пропущено; ці обставини підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поважність причин пропуску строку звернення до суду може бути врахована судом лише у випадку наявності обставин, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі №826/17879/17. Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права. ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії" Суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду.
Таким чином, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. Аналогічна правова позиція підтримана у рішенні Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/201, в якому зазначено, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Таким чином, позивачем не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об'єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до суду протягом встановленого законом строку їх оскарження. Отже, суд дійшов до висновку, що підстави для поновлення строку, зазначені позивачкою у заяві про поновлення строку звернення до суду, не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду, тому заява про поновлення строку звернення до суду задоволенню не підлягає. З огляду на ч.ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суддя повертає позовну заяву. Згідно із п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. Враховуючи викладене, позовна заява ОСОБА_1 до Середино-Будської міської ради про поновлення на посаді, виплату середньої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, підлягає поверненню позивачу.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Середино-Будської міської ради про поновлення на посаді, виплату середньої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди і додані до неї документи - повернути позивачу.
Роз'яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п'ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Суддя С.О. Бондар