Справа № 420/12983/21
11 серпня 2021 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Катаєва Е.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, стягнення моральної шкоди,-
До суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, в якому просить:
- визнати протиправною відмову відповідача виконати вимоги Закону України «Про охорону дитинства» у частині безумовного надання ОСОБА_2 безоплатного проїзду усіма видами міського пасажирського транспорту;
- зобов'язати відповідача скасувати усі вже прийняті рішення; що ними обмежуються права пільгових категорій громадян у частині безумовного надання безоплатного проїзду усіма видами міського пасажирського транспорту відповідно до чинного законодавства;
- зобов'язати відповідача утримуватися від прийняття рішень, що ними обмежуються права пільгових категорій громадян у частині безумовного надання безоплатного проїзду усіма видами міського пасажирського транспорту відповідно до чинного законодавства;
- стягнути з відповідача на його користь 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч) гривень для компенсації моральної шкоди.
Також позивач просить надати звіт про виконання судового рішення.
У позові вказує, що керуючись ст.133 КАС України та ст.3.2.14 Закону України «Про судовий збір» просить звільнити його від сплати судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, крім іншого, позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст.160,161,172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. ст. 160,161 КАС України, у позовній заяві зазначаються, крім іншого, повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти; зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Статтею122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частин 1,2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
При цьому щодо визначення дотримання строку звернення до суду згідно з висновками Верховного Суду, зокрема, в постанові від 31.03.2021 року у справі №240/12017/19 зазначено, що на думку Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначенийзаконом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Крім того, в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року по справі №607/7919/17 та від 14.08.2018 року по справі 472/2190/17 (спірні правовідносини стосувались отримання допомоги до 5 травня), щодо обчислення строку звернення до суду зазначив, що питання дати, з якої особа дізнається про своє порушене право обчислюється не з дати отримання відповіді на лист (звертаючись до управління із заявою позивач штучно намагається поновити собі строк на звернення до суду). Питання обізнаності про порушення строку настає з дати отримання допомоги.
Позивач у позові вказав, що 20.08.2020 року його дитині було відмовлено у наданні пільгового проїзду за посвідченням дитини з багатодітної родини водієм маршрутного таксі 23 ( НОМЕР_1 ) міста Ізмаїл.
03.06.2021 року він звернувся до відповідача із проханням підтвердити правомірність такої відмови (із посиланням на нормативно-правовий акт); листом від 23.06.21 №3-666 відповідач повідомив його про існування локальних, підзаконних актів, однак вони фактично звужують права пільгових категорій громадян загалом - та право дитини на безкоштовний проїзд міським громадським транспортом зокрема.
Таким чином, позивач вказував про порушення прав його дитини 20.08.2020 року, проте до суду звернувся 23.07.2021 року.
Звернення позивача 03.06.2021 року до відповідача із проханням підтвердити правомірність такої відмови з огляду на позицію Верховного Суду є намаганням поновити строк звернення до суду. Враховуючи, що первинно позивач звертався відповідно до відповіді від 10.09.2020 року зі зверненнями до відповідача 19.08.2020,21.08.2020,25.08.2020 року.
Позивач не висвітлює питання пропуску ним строку звернення до суду, не надає заяви про його поновлення із зазначенням причин його пропуску.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно КАС України, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло.
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту чи окремих його положень;2) визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень;3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Позивач просить у вимогах визнати протиправною відмову відповідача виконати вимоги Закону України «Про охорону дитинства» у частині безумовного надання ОСОБА_2 безоплатного проїзду усіма видами міського пасажирського транспорту.
Проте позивач не зазначає яким саме чином саме зазначений у позові відповідач в межах своїх повноважень відмовив ОСОБА_2 надати пільги щодо безоплатного проїзду усіма видами міського пасажирського транспорту.
Позивач просить зобов'язати відповідача скасувати усі вже прийняті рішення, що ними обмежуються права пільгових категорій громадян у частині безумовного надання безоплатного проїзду усіма видами міського пасажирського транспорту відповідно до чинного законодавства.
Вказана вимога також не відповідає чіткості та зрозумілості, оскільки не зазначено які саме рішення (дата, номер рішення) відповідача позивач просить скасувати, в якій частини та на якій підставі скасування таких рішень.
Статтею 79 КАС України встановлено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Позивач у позові просить звільнити його від сплати судового збору.
Проте відповідно до ч.5 ст.161 КАС України у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача, зокрема, про звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору. Тобто таке клопотання повинно бути надано до позову із зазначенням підстав та відповідних доказів.
Позивачем не виконані вимоги частин 8,9 ст.44 КАС України, відповідно до яких процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). У разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Згідно ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, якій не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали.
Позивачу роз'яснено, що Інститут залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання до відкриття провадження по справі. Вимоги до адміністративного позову викладені у 160, 161 КАС.
Саме належним чином оформлений позов, якій вважається поданим у день первинного, направляється сторонам, тому не може бути уточненим, доповненим, тощо, оскільки саме за поданим належним чином оформленим позовом суд вирішує питання про відкриття провадження по справі за вимогами викладеними у позові.
Ухвалою суду від 28.07.2021 року позовну заяву залишено без руху та наданий позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви. Повідомлено позивача про необхідність в десятиденний строк з дня отримання ухвали суду усунути недоліки та роз'яснити, що в іншому випадку позов буде повернутий позивачу.
29.07.2021 року позивач до суду подав заяву про усунення недоліків, інших заяв, клопотань станом на 11.08.2021 року до суду не надійшло.
В наданій до суду заяві позивач вказав, що «наявним уточнюю позовні вимоги з тим, аби пункт « 2)» був вилучений».
Належним чином оформлений позов позивач до суду не надав.
Враховуючи зазначене у заяві вимогами позивача є:
- визнання протиправною відмову відповідача виконати вимоги Закону України «Про охорону дитинства» у частині безумовного надання ОСОБА_2 безоплатного проїзду усіма видами міського пасажирського транспорту;
- зобов'язання відповідача утримуватися від прийняття рішень, що ними обмежуються права пільгових категорій громадян у частині безумовного надання безоплатного проїзду усіма видами міського пасажирського транспорту відповідно до чинного законодавства;
- стягнення з відповідача на його користь 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч) гривень для компенсації моральної шкоди.
Таким чином, позивач не виклав вимоги чітко та зрозуміло, зокрема, щодо часу протиправних дій. Не надав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду з викладенням поважності причин його пропуску.
Також не виконані вимоги ч.5 ст.161 КАС України щодо додання до позовної заяви додаються клопотання про звільнення від сплати судового збору із зазначенням підстав та відповідних доказів.
Крім того, позивачем не виконані вимоги частин 8,9 ст.44 КАС України в редакції Закону України №1416-ІХ від 27.04.2021 року), на що йому вказано в ухвалі суду. Наявність Наказу ДСА від 01.06.2020 року №247 щодо запровадження підсистеми «Електронний суд», на якій посилається позивач, не звільняє його від обов'язку виконати вимоги частин 8,9 ст.44 КАС України.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач не усунув недоліки позову, у зв'язку з чим відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Згідно з ч.5,6,8 ст.169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом
При таких обставинах в силу п.1 ч.4 ст.169 КАС України позов підлягає поверненню.
Керуючись ст.169 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, стягнення моральної шкоди - повернути позивачу без розгляду.
Роз'яснити позивачу що повернення позовної заяви не позбавляє її права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом
Ухвала набирає законної сили у порядку ст.256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. ст. 293-295 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва