Іменем України
12 серпня 2021 р. № 400/5588/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Біоносенка В.В. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Заводського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), вул. Робоча, 1,Миколаїв,54029,
про:визнання дій неправомірними, визнання протиправною та скасування постанови від 30.01.20 р. ВП № 43286705,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Заводського відділу ДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з вимогами визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Заводського відділу ДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо винесення постанови від 30.01.2020 року у виконавчому провадженні №43286705 про стягнення виконавчого збору у розмірі 48589,13 гривень, визнати протиправною та скасувати спірну постанову від 30.01.2020 у виконавчому провадженні №43286705 про стягнення виконавчого збору у розмірі 48589,13 гривень.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що в період з 2014 по 2020 рік в провадження Заводського відділу ДВС перебувало виконавче провадження по стягненню з неї 581485,8 гривень на користь ПАТ «Марфін Банк». В січні 2020 р. стягувач подав заяву про повернення виконавчого документу, оскільки між боржником та кредитором була досягнута домовленість про погашення заборгованості шляхом набуття у власність іпотекодержателем предмету іпотеки. Тобто, погашення заборгованості відбулося за межами виконавчого провадження і в іншій спосіб, ніж передбачено виконавчим листом.
Відповідно до правової позиції, яку викладену в постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.01.2021 у справі №400/4023/19, при стягненні виконавчого збору відповідно до ч.3 ст.40 Закону №1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документу стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.
Державний виконавець не проводив виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом по справі №2/487/250/2014, виданого 05.04.2014 Заводським районним судом м. Миколаєва, а також державний виконавець не стягував у примусовому порядку суму зазначену у вказаному виконавчому листі. Таким чином, у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові, а отже, така постанова не відповідає вимогам ст.27 Закону №1404-VIII та підлягає скасуванню. Аналогічна правова позиція викладене у постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №2540/3203/18.
Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. Свою позицію аргументував тим, що оскільки виконавчий документ повернуто стягувачу згідно з п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», в силу спеціальних імперативних положень ч.3 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», яка регулює окремі випадки стягнення виконавчого збору, ст.19 Конституції України, державний виконавець був зобов'язаний винести постанову про стягнення виконавчого збору і інших законних варіантів дій не могло бути. Відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору є обов'язком, а не правом державного виконавця. Із вказаних підстав, посилання позивача є власним тлумаченням змісту ч.1, 2 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», яка встановлює загальні правила стягнення виконавчого збору, не можуть братися до уваги. Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права в аналогічних правовідносинах висловлена в постановах Верховного Суду, зокрема від 30.05.2018 по справі №808/3791/16 та від 18.10.2018 по справі №442/2670/17 та постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №460/2478/19 від 30.06.2021.
Оскільки, обидві сторони подали клопотання про розгляд справи без їх участі, суд розглянув справу в порядку письмового провадження.
Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.
05.04.2014 Заводським районним судом м. Миколаєва видано виконавчий лист на користь ПАТ «Марфін Банк» про стягнення з ОСОБА_1 581485,80 гривень.
16.05.2014 Заводським відділом ДВС відкрито за цим виконавчим листом виконавче провадження №43286705.
15.01.2020 стягувач ПАТ «МТБ Банк», який є правонаступником ПАТ «Марфін Банк» подав до Заводського відділу ДВС заяву про повернення виконавчого документу стягувачу.
16.01.2020 боржник та кредитор уклали додаткову угоду до кредитного договору, за якою банк простив позичальнику борг, а позичальник передав у власність банка квартиру.
29.01.2020 державним виконавцем Заводського відділу ДВС прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».
30.01.2020 державним виконавцем Заводського відділу ДВС прийнято постанову про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 в розмірі 48589,13 гривень.
Відповідно до ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Відповідно до ч.9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч.1 ст.39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Вищезазначеними нормами, які передбачають випадки, в яких не стягується виконавчий збір, відсутнє посилання, що виконавчий збір не стягується в разі повернення виконавчого документа стягувачу без виконання, коли фактичне виконання рішення суду не було здійснено.
Оскільки виконавче провадження закінчене саме на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404, то застосовуються наслідки, передбачені ч. 3 ст. 40 Закону № 1404, а саме: у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Аналогічним чином, регулювалось питання стягнення виконавчого збору і на час відкриття виконавчого збору в травні 2014 року.
Так, відповідно до ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» №606, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Тобто, відповідно, як до Закону №606 на час відкриття виконавчого провадження, так і відповідно до Закону №1404 на час стягнення виконавчого збору, розмір виконавчого збору залежить від суми, що підлягає стягненню, а не від фактично стягнутої.
Але, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №2540/3203/18 сформульована позиція, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.
Велика Палата Верховного Суду вважає вмотивованими висновки суду першої інстанції про те, що на момент виникнення спірних правовідносин обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору були: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.
Аналогічні висновки в подальшому викладені у постановах Верховного Суду у постановах від 22.01.2021 у справі №400/4023/19, від 08.07.2021 у справі №480/5242/19, від 31.05.2021 № 640/22392/19, від 31.03.2021 у справі №420/1536/19 та багатьох інших.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обставин, при яких суд може не врахувати висновки Верховного Суду, КАС України та Закон України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачають.
Враховуючи, перелічену вище сталу судову практику, суд вимушений погодитися з позивачем та задовольнити позов.
Щодо посилань відповідача на інші рішення Верховного Суду, то постанови від 30.05.2018 по справі №808/3791/16 та від 18.10.2018 по справі №442/2670/17 не є актуальними, у зв'язку з ухваленням Великою Палатою Верховного Суду постанови від 11.03.2020 у справі №2540/3203/18.
Постанова від 31.03.2021 у справі №420/1536/19 не стосувалася питання правомірності винесення постанови про стягнення виконавчого збору, а тому, вона не відноситься до предмету спору по цій справі.
Позов задовольнити у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Заводський відділ Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул. Робоча, 1,Миколаїв,54029 43315529) задовольнити повністю.
2. Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Заводського відділу ДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо винесення постанови від 30.01.2020 року у виконавчому провадженні №43286705 про стягнення виконавчого збору у розмірі 48589,13 гривень.
3. Визнати протиправною та скасувати постанову від 30.01.2020 у виконавчому провадженні №43286705 про стягнення виконавчого збору у розмірі 48589,13 гривень.
4. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. В. Біоносенко