Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 серпня 2021 р. Справа№200/8510/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Загацької Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання неправомірними дій та стягнення щорічної разової грошової допомоги, -
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (код ЄДРПОУ: 41336065, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, 70) з вимогами:
-визнати неправомірними дії Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, враховуючи висновки, викладені в Рішенні Конституційного Суду України №3-р/2020 від 27.02.2020, в загальному розмірі 7354 (сім тисяч триста п'ятдесят чотири) грн 00 коп. за 2021 рік;
-стягнути з Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради на користь ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій за 2021 рік, відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, враховуючи висновки, викладені в Рішенні Конституційного Суду України №3-р/2020 від 27.02.2020, в загальному розмірі 7354 (сім тисяч триста п'ятдесят чотири) грн 00 коп.;
-стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради судові витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката в сумі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн 00 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач в порушення вимог Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 сплатив позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня 2021 року у меншому розмірі, ніж встановлений Законом, у розмірі 1491 грн, що встановлений додатком до Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 №325. В задоволенні заяви про виплату недоплаченої частини разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік було відмовлено. Вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14.07.2021 у вказаній адміністративній справі відкрито провадження, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні (ст.263 КАС України). Запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву. Зазначена ухвала була направлена на адресу відповідача та вручена його представнику 17.07.2021, як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради (відповідач) у встановлений судом строк відзив на позов не надав.
За приписами ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ч.3 ст.263 КАС України, у справах даної категорії, заявами по суті справи є позов та відзив, відповідно до ч.4 ст.159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_2 , видане 08.06.2015); перебуває на обліку в Департаменті соціального захисту населення Маріупольської міської ради.
Відповідно до ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щорічно до 5 травня він має право на одержання разової грошової допомоги.
Вказану допомогу у 2021 році відповідач виплатив йому в розмірі 1491 грн, що встановлений додатком до Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2021 року №325, тобто в меншому розмірі, ніж передбачений ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
У червні 2021 року позивач через свого адвоката звернувся до відповідача із заявою, в якій просив сплатити йому разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, враховуючи висновки, що викладені в рішенні Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020, в загальному розмірі 8845 грн за вирахуванням раніше виплаченої суми в розмірі 1491 грн за 2021 рік (тобто 7354 грн).
Листом відповідача від 17.06.2021 №56.7-19898-56.1 в задоволенні заяви відмовлено з посиланням на те, що така допомога виплачена у повному обсязі у встановленому законодавством розмірі.
Станом на час розгляду даної справи вказана сума допомоги позивачу не виплачена.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” №3551-XII від 22.10.1993 (далі - Закон №3551).
Відповідно до ч.5 ст.12 Закону №3551 (в редакції Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 25.12.1998 №367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Підпунктом “б” пп.1 п.20 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” №107-VI від 28.12.2007 (набрав чинності 01.01.2008) ч.5 ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” викладено у такій редакції: “Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України”.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення підпункту "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VI від 28.12.2007.
Законом України від 28.12.2014 №79-VІІІ “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин” (набрав чинності 01.01.2015) розділ VІ “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови, а саме: №147 від 31.03.2015, №141 від 02.03.2016, №233 від 05.04.2017, №170 від 14.03.2018, №237 від 20.03.2019, №112 від 19.02.2020, №325 від 08.04.2021 якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій та особам, прирівняних до них.
Так, у постанові Кабінету Міністрів України “Деякі питання виплати у 2021 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань” №325 від 08.04.2021 (набрала чинності 09.04.2021) визначено розмір виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1491 гривня.
Водночас рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окремі положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №45, ст.425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У цьому ж рішенні зазначено, що визнане неконституційним положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №45, ст.425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
За положеннями ст.152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, з 27.02.2020 застосовуються положення ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону 25.12.1998 №367-XIV (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10рп/2008), а саме: щорічно до 5 травня учасникам бойових дій та прирівняним к ним особам виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
За визначенням, наведеним у ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003, мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Відповідно до ст.28 ч.1 вказаного Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" №1082-IX від 15.12.2020 встановлено у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 1 січня 2021 року - 1769 гривень.
Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2021 році становить 8845,00 грн (1769,00 грн х 5).
Оскільки разову грошову допомогу позивачу виплачено відповідачем у розмірі, меншому ніж передбачено ст.12 ч.5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", враховуючи відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів проведення відповідачем перерахунку належної позивачу допомоги до 5 травня за 2021 рік, суд дійшов висновку про порушення ним прав позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі.
Правові висновки аналогічного змісту, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рішенні від 29.09.2020 у справі №440/2722/20.
Під час розгляду справи судом встановлено, що розмір допомоги до 5 травня за 2021 рік, яку мав отримати позивач, становить 8845,00 грн, із врахуванням отримання позивачем допомоги в сумі 1491,00 грн, розмір невиплаченої позивачу допомоги становить 7354,00 грн.
Відтак, є підстави для задоволення вимог позивача про визнання незаконними дій відповідача щодо нездійснення перерахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік та зобов'язання виплатити допомогу в сумі 7354,00 грн.
За таких обставин позов підлягає задоволенню повністю.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір у даній справі стягненню не підлягає.
Позивачем до суду надано: договір від 14.06.2021 №093/06/21 про надання правової допомоги; додаток №1 від 14.06.2021 до вказаного договору про надання правової допомоги (який містить детальний опис наданих послуг, відповідно до якого виконавцем послуг позивачу надані наступні послуги: складення та надіслання адвокатського запиту до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради, що становить 30% прожиткового мінімуму, встановленого на 01 січня поточного року, - 681 грн, складання позовної заяви, що становить 50 прожиткового мінімуму, встановленого на 01 січня поточного року - 1135 грн, що разом складає 1816 грн); ордер та свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю.
Витрати за надану професійну правничу допомогу в сумі 1816 грн позивачем оплачені, що підтверджується довідкою від 30.06.2021 про підтвердження сплати правової допомоги відповідно до вказаного договору про надання правової допомоги та додатку до нього (в довідці відображено, що адвокат отримав від позивача вказану суму коштів).
За приписами ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Приписами ч.4 ст.134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу суд доходить висновку, що такі витрати дійсно пов'язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.
Суд не ставить під сумнів вартість гонорару адвоката, оскільки відповідний розмір визначений у додатку до договору про надання правничої допомоги.
Як визначено у ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Виходячи зі змісту ч.6 ст.134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої статті 134 КАС України суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268).
Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Суд зазначає, що згідно з інформацією, яка міститься в автоматизованій комп'ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду", адвокатом Латиш К.О. до Донецького окружного адміністративного суду подано аналогічні позовні заяви до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (справи за №200/6667/21, 200/5808/21-200/8524/21). Суд враховує, що предмети позовів у всіх цих справах подібні та стосуються виплати одноразової грошової допомоги учасникам бойових дій до 05.05.2021 у відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
З огляду на викладене, враховуючи обсяг позовної заяви, а також, те що справу віднесено до справ незначної складності, суд вважає, що понесені позивачем витрати в сумі 1816,00 грн є неспівмірними зі складністю справи.
Таким чином, на переконання суду заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у даній справі необхідно зменшити до 1000,00 грн, що відповідатиме вимогам співмірності, розумності та справедливості.
Отже, вимога представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвокатом підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір у даній справі стягненню не підлягає.
Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, пр-т Миру, 70, код ЄДРПОУ 41336065) про визнання неправомірними дій та стягнення коштів задовольнити.
Визнати неправомірними дії Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, враховуючи висновки, викладені в Рішенні Конституційного Суду України №3-р/2020 від 27.02.2020, в загальному розмірі 7354 (сім тисяч триста п'ятдесят чотири) грн 00 коп. за 2021 рік.
Стягнути з Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради на користь ОСОБА_1 недоплачену частину разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, враховуючи висновки, що викладені в рішенні Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020, в сумі 7354 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради на користь ОСОБА_1 здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 1000 грн.
Повне судове рішення складено 12.08.2021.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Т.В.Загацька