Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 серпня 2021 р. Справа№200/8174/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Черникової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради (юридична адреса: 84207, Донецька область, м Дружківка, вул. Машинобудівників, будинок 64, код ЄДРПОУ 26010987) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -
01 липня 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- стягнути з відповідача на користь позивача недоплачену одноразову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік в розмірі 10 246,00 грн.;
- стягнути з відповідача на користь позивача 5 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, що заподіяна протиправною бездіяльністю щодо нездійснення донарахування та виплати недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, як інвалід внаслідок війни ІІ групи. В квітні 2021 року йому була виплачена разова грошова допомога до 5 травня в розмірі 3 906,00 грн. Вважає, що зазначена виплата здійснена не в повному обсязі і не відповідає чинному законодавству України. У зв'язку з чим звернувся до суду із даним позовом (а. с. 1-5).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Позивачу поновлений строк звернення до суду (а. с. 19-20).
Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
19 липня 2021 року відповідачем до суду наданий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача. Повідомив, що механізм використання коштів встановлений Порядком використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранів війни і жертвам нацистських переслідувань, затверджений постановою Кабінетом Міністрів України від 08.04.2021 р. № 325. Щодо заявлених позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн., відповідач вважає такі позовні вимоги необґрунтованими. На підставі чого, просив у задоволенні позовних вимог відмовити (а. с. 25-30 ).
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , згідно паспорту серії НОМЕР_2 , виданий Дружківським МВ УМВС України в Донецькій області 21 квітня 1997 року, РНОКПП НОМЕР_1 (а. с. 8).
Позивач є особою з інвалідністю 2 групи внаслідок війни, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_3 від 21 січня 2020 (а. с. 8).
Відповідач, Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради, зареєстрований за юридичною адресою: 84207, Донецька область, м Дружківка, вул. Машинобудівників, будинок 64, код ЄДРПОУ 26010987 є органом державної влади та належним відповідачем у справі.
Листом від 29 квітня 2021 року № 0.2191/3558/21, відповідач повідомив позивача про виплату у 2021 році разової грошової допомоги, яка передбачена Порядком № 325, затвердженим Постановою КМУ від 08.04.2021 р., для осіб з 2 групою інвалідності внаслідок війни у розмірі 3 906,00 грн. (а. с. 9).
Згідно довідки, яка видана відповідачем 27 квітня 2021 року за вихідним № 0.215/3432/21, вбачається, що позивач перебуває на обліку в УСЗН Дружківської міської ради. У 2021 році відповідно до Постанови КМУ від 08.04.2021 р. № 325 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», позивачу було виплачено разову грошову допомогу до 5 травня у сумі 3 906,00 грн. (а. с. 10).
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
За унормуванням частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зміст частини другої статті 95 Конституції України передбачає, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Правовий статус ветеранів війни визначено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (зі змінами та доповненнями), який забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них (далі - Закон №3551-XII).
Пільги особам з інвалідністю внаслідок війни встановлені статтею 13 вказаного Закону.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року статтю 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було доповнено частиною четвертою такого змісту:
«Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком».
Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.09.2020 р. у зразковій справі №440/2722/20 (адміністративне провадження №Пз/9901/14/20) встановлено, що це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Суд зауважує, що дана справа є типовою справою до вищевказаної зразкової адміністративної справи №440/2722/20, яку розглянув Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду та рішенням від 29.09.2020 р. задовольнив позов частково, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 р.
У судових рішеннях по зразковій справі №440/2722/20, як Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, так і Велика Палата Верховного Суду дійшли висновку, що з 27.02.2020 р. розмір разової грошової допомоги до 5 травня підлягає нарахуванню і виплаті органом, уповноваженим здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) у розмірі, визначеному частиною 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (у редакції Закону України від 25.12.1998 р. №367-ХІV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у таких розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Згідно з частиною 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Пунктом 3 частини 2 статті 2 КАС України вказано, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивач є інвалідом війни 2 групи, а отже має право на отримання разової щорічної грошової допомоги до 5 травня у 2021 році у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком згідно статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (у редакції Закону України від 25.12.1998 р. №367-ХІV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), що є підставою для задоволення позову.
Щодо заявлених вимог позивача про стягнення моральної шкоди у сумі 5 000,00 грн., суд зазначає наступне.
Положеннями ст. 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 р. № 4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до п. 4, 5 Постанови, у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно з п. 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.10.2020 р. року справа № 580/1881/19, від 19.12.2018 р. у справі № 640/14909/16-ц, від 04.03.2019 у справі № 295/443/17 та від 08.05.2019 р. у справі № 233/3464/17.
Однак, будь-яких допустимих та достатніх доказів того, що рішення, дії чи бездіяльність відповідача будь-яким чином вплинули на стан здоров'я позивача, спричинили погіршення його стану, зумовили фізичні, душевні, психічні страждання останнього, позивачем не надано. Самого лише посилання на їх протиправність недостатньо для прийняття рішення про відшкодування моральної шкоди.
Позивачем не надано жодного документального доказу на підтвердження заподіяння моральної шкоди та на підтвердження причинного зв'язку моральної шкоди із діями заподіювача шкоди, розрахунку суми визначення моральної шкоди, а відтак, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди.
З урахуванням встановленого, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо позовних вимог позивача про встановлення судового контрою за виконанням судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В своєму ж позові про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення позивач не навів аргументованих доводів, та не надав доказів того, що рішення суду буде відповідачем тривалий час не буде виконуватись.
Окрім того, суд зазначає, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом суду. У зв'язку з чим, суд дійшов висновку про недоцільність встановлення судового контролю за виконанням судового рішення згідно зі ст. 382 КАС України.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ст. 5 Закону України “Про судовий збір”, доказів понесення ним інших судових витрат, матеріали справи не містять, отже судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2, 3, 5-9, 12, 15, 18, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 94, 139, 241-243, 245, 246, 263, 291, 295, 297, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради (юридична адреса: 84207, Донецька область, м Дружківка, вул. Машинобудівників, будинок 64, код ЄДРПОУ 26010987) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради, щодо невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Стягнути з Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради (юридична адреса: 84207, Донецька область, м Дружківка, вул. Машинобудівників, будинок 64, код ЄДРПОУ 26010987) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) недоплачену одноразову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік в розмірі 10 246,00 грн. (десять тисяч двісті сорок шість гривень).
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно приписів підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення Донецького окружного адміністративного суду подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складений та підписаний 12 серпня 2021 року.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.О.Черникова