Провадження № 11-сс/821/360/21 Справа № 694/1233/21Доповідач в апеляційній інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 303 КПК України
10 серпня 2021 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючогоОСОБА_1
суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретар ОСОБА_4
розглянувши в порядку, передбаченому ст. 107, ч. 4 ст. 405 КПК України, апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 14 липня 2021 року на бездіяльність СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви про кримінальне правопорушення.
ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області зі скаргою на бездіяльність СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області.
Скарга мотивована тим, що 06.07.2021 року ОСОБА_5 було подано до Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області заяву про вчинення кримінального правопорушення гр. ОСОБА_6 та його дружиною гр. ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 190 КК України, але до цього часу слідчим невнесено відомостей до ЄРДР та не розпочате розслідування.
Скаржник звертає увагу про те, що в його заяві не містяться відомості про вчинення кримінального правопорушення приватним нотаріусом Звенигородського нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_8 , яке розслідувалося за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України і не є повторним, але підлягають критичній оцінці, оскільки диспозиції ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України та ст. 205-1 КК України містять різні склади кримінальних правопорушень. Також вказане свідчить, що в період часу з 2014 року по теперішній час не надано кримінально-правової оцінки діянням ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 190 КК України.
Просив суд зобов'язати уповноважених осіб Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області у порядку ст. 214 КПК України внести відповідні відомості до ЄРДР за поданою ним заявою про вчинення кримінального правопорушення від 06.07.2021 року.
Ухвалою слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 14 липня 2021 року у задоволенні скарги ОСОБА_5 щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою від 06 липня 2021 року про вчинення правопорушення відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що заява ОСОБА_5 не містить відомостей, які б вказували на вчинення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 кримінального правопорушення передбаченого ст. 190 КК України.
Об'єктивна сторона шахрайства полягає у задоволенні чужим майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий - власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі. Безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій є обов'язковими ознаками шахрайства, які відрізняють його від викрадення майна та інших злочинів проти власності.
У даному випадку між скаржником та ОСОБА_6 та ОСОБА_7 існують цивільні відносини з приводу спадкування, які можуть бути вирішенні в порядку цивільного судочинства.
Не погодившись з ухвалою слідчого судді, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, у якій просив:
поновити строк апеляційного оскарження на ухвалу слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 14.07.2021;
скасувати ухвалу слідчого судді Звенигородського району суду Черкаської області від 14 липня 2021 року через невідповідність висновків суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою зобов'язати уповноважених посадових осіб Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області ст. 214 КПК України внести відповідні відомості до ЄРДР за його заявою від 06.07.2021 року, про те, що ОСОБА_6 та його дружина ОСОБА_7 достовірно знаючи про існування у померлої особи сина ( ОСОБА_5 ), який також прийняв спадщину але маючи злочинний намір заволодіння чужим майном, шляхом обману й зловживання довірою приватного нотаріуса ОСОБА_8 , повідомили про відсутність законних спадкоємців в заяві ОСОБА_6 від 15 липня 2014 року за № 215, та його дружиною ОСОБА_7 від 23 жовтня 2014 року за № 366, на підставі якої зареєстрували право власності на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 від 23.10.2014 року.
В обґрунтування мотивів апеляційної скарги вказує, що ухвала слідчого судді постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що слідчий суддя проігнорувала клопотання скаржника про дослідження письмових доказів, які зазначені в скарзі.
Мотиви апеляційної скарги аналогічні мотивам які викладені в скарзі, що була подана до суду першої інстанції.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить поновити строк апеляційного оскарження на ухвалу суду слідчого судді.
Відповідно до п. 3 ч. 2, 3 ст. 395 КПК України апеляційна скарга подається на ухвалу слідчого судді протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо, зокрема, ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений строк із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, ОСОБА_5 , не був присутній в судовому засіданні.
Копія оскаржуваної ухвали, відповідно до наданих суду матеріалів скарги № 694/1233/21, була направлена ОСОБА_5 , 21.07.2021 року, однак інформація про дату отримання останнім її копії в матеріалах справи відсутня.
Оскільки докази отримання ОСОБА_5 оскаржуваної ухвали в матеріалах скарги відсутні, апеляційний суд вважає, що причина пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 21.07.2021 року, є поважною, а тому строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Згідно ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Участь вказаних осіб в рамках апеляційного перегляду оскаржуваної ОСОБА_5 ухвали слідчого судді в контексті вимог процесуального закону не є обов'язковою, у зв'язку із чим колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду скарги за відсутності осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Згідно положень ч. 4 ст.107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_5 до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, слідчий суддя місцевого суду в повній мірі дотримався зазначених вимог закону.
Як зазначено у скарзі, 15 липня 2014 року його братом ОСОБА_6 була подана заява до приватного нотаріуса Звенигородського районного нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_8 про прийняття спадщини після смерті батьків - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , за № 215 спадкова справа № 72.2014, в якій вказано про те, що інших спадкоємців крім нього немає, а факт прийняття спадщини підтверджено довідкою Хлипнівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області про спільне проживання за № 352 від 15.07.2014, про прийняття даної заяви існує підпис приватного нотаріуса ОСОБА_8 .
Також аналогічна заява була подана до нотаріуса його дружиною ОСОБА_7 від 23.10.2014 за № 366. Відповідно до довідки про склад сім'ї, виданої Хлипнівською сільською радою від 29.10.2014 за № 473, разом з нині покійним ОСОБА_9 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживали: ОСОБА_10 - дружина; ОСОБА_5 - син, ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_6 - син, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно довідки, виданої Хлипнівською сільською радою від 29.10.2014 за № 475, ОСОБА_5 проживав разом з покійним батьком ОСОБА_9 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 (на день смерті проходив службу в ЗСУ).
Тому ОСОБА_5 вважає, що такі діяння брата ОСОБА_6 та його дружини ОСОБА_7 , які в змові, умисно надали неправдиві відомості (заяви) про прийняття спадщини його померлих батьків до нотаріуса, то такі діяння мають склад злочину, за який відповідно до ч. 2 ст. 190 КК України передбачена кримінальна відповідальність.
В матеріалах справи відсутні докази про те, що заявник отримав відповідь на його заяву від 06.07.2021 року від Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області, зокрема щодо внесення чи наслідків розгляду його заяви про вчинення кримінального правопорушення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить внести відповідні відомості до ЄРДР за фактом, а саме заволодіння чужим майном, шляхом обману й зловживання довірою приватного нотаріуса.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Перевіркою матеріалів скарги встановлено, що 12 липня 2021 року ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді із скаргою на бездіяльність СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області відповідно до ст. 303 КПК України, у зв'язку із невнесенням до ЄРДР за його заявою від 06 липня 2021 року про те, що ОСОБА_6 та його дружина ОСОБА_7 достовірно знаючи про існування у померлої особи сина ( ОСОБА_5 ), який також прийняв спадщину але маючи злочинний намір заволодіння чужим майном, шляхом обману й зловживання довірою приватного нотаріуса ОСОБА_8 , повідомили про відсутність законних спадкоємців в заяві ОСОБА_6 від 15 липня 2014 року за № 215, та його дружиною ОСОБА_7 від 23 жовтня 2014 року за № 366, на підставі якої зареєстрували право власності на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 від 23.10.2014 року.
Також в заяві від 06.07.2021 року просив невідкладно розпочати досудове розслідування, у формі попереднього слідства, з підстав вчинення правопорушення, що має ознаки складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України та визнати ОСОБА_5 потерпілим від кримінального злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
Відомості, які підлягають внесенню до ЄРДР та їх перелік визначені ч.5 ст.214 КПК України, відповідно до положень якої до ЄРДР підлягають внесенню, серед інших відомостей, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлені з іншого джерела.
Разом із цим, визначений у ч. 1, 4 ст. 214 КПК України обов'язок слідчого, дізнавача або прокурора не вимагає оцінки цими суб'єктами такої заяви (повідомлення) на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Такі вимоги не передбачають здійснення оцінки обґрунтованості заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а передбачають лише обов'язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення, які вона надає усвідомлено для реалізації відповідними органами завдань кримінального провадження.
Слідчий суддя, оцінивши обставини справи, прийшов до висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що заява ОСОБА_5 не містить відомостей, які б вказували на вчинення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 кримінального правопорушення передбаченого ст. 190 КК України (шахрайство).
У даному випадку між скаржником та ОСОБА_6 та ОСОБА_7 існують цивільні відносини з приводу спадкування, які можуть бути вирішенні в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи скаржника щодо бездіяльності працівників Звенигородського ВП ГУНП в Черкаській області є безпідставними, а скарга щодо невнесення відомостей в ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення є необґрунтованою та такою, що спростовується матеріалами справи, оскільки існують цивільні відносини з приводу спадкування, які можуть бути вирішенні в порядку цивільного судочинства.
Будь-яких нових доводів, що спростовують правильність висновку слідчого апелянтом не зазначено.
Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ст. ст. 370, 372 КПК України з урахуванням положень ч. 1 ст. 306 КПК України та Глави 26 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді обґрунтована та належним чином мотивована, а тому підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги не має.
За таких обставин колегія судів апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишає без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст.ст. 107, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, Апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 14 липня 2021 року на бездіяльність СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви про кримінальне правопорушення залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: ОСОБА_1
ОСОБА_2
ОСОБА_3