Справа № 524/7431/20 Номер провадження 22-ц/814/1371/21Головуючий у 1-й інстанції Погрібняк О. М. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
10 серпня 2021 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Панченка О.О.,
суддів: Одринської Т.В., Пікуля В.П.,
при секретарі Філоненко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 лютого 2021 року, ухваленого у складі головуючого судді Погрібняк О.М., повний текст судового рішення виготовлено 23 лютого 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джоін ап!» про повернення грошових коштів, -
Зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джоін ап!» (далі - ТОВ «Джоін ап!») про захист прав споживача шляхом повернення грошових коштів.
Позов мотивовано тим, що 18 лютого 2020 року, в рахунок майбутнього надання туристичних послуг, згідно з замовленням № 2031262, ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Джоін ап!» 8670,00 грн., але у зв'язку з епідемією коронавірусу послуги не були йому надані. Він неодноразово звертався до відповідача з вимогами про повернення коштів, проте останні йому так і не були повернуті. Зазначає, що у зв'язку з цим йому було завдано моральної шкоди, яку він оцінює у розмірі 7000,00 грн.
Просив суд стягнути з ТОВ «Джоін ап!» на його користь 21633,34 грн., з яких 8670,00 грн. - вартість ненаданих послуг, 367,65 грн. - відсотки за користування чужими грошовими коштами, 174,27 грн. - інфляційні збитки, 161,32 грн. - три проценти річних від простроченої суми, 260,10 грн. - неустойка, 7000,00 грн. - моральна шкода та 5000,00 - витрати на правничу допомогу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 лютого 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Джоін ап!» про захист прав споживача шляхом повернення грошових коштів відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що надані позивачем докази, є неналежними та недостовірними, оскільки не містять інформації щодо предмета доказування та на їх підставі неможливо встановити дійсні обставини справи. Зокрема, суд був позбавлений можливості встановити факт наявності між позивачем і відповідачем договірних правовідносин у сфері надання туристичних послуг, оскільки ОСОБА_1 не було надано відповідного договору, а також будь-яких інших доказів на підтвердження способу його укладення, умов та строків виконання чи інших істотних умов.
Таким чином, місцевий суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог щодо захисту прав споживача на повернення грошових коштів та про відсутність відповідно існування правових підстав для цього.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 лютого 2021 року та ухвалити нове, яким повністю задовольнити його позовні вимоги.
У своїй скарзі апелянт посилається на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив і в судове засідання представник відповідача не з'явився.
Відповідно до ч.1 ст.367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача - адвоката Бровченка О.О., дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.
Встановлені обставини справи
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до квитанції №0.0.1620664972.1 від 18 лютого 2020 року, ОСОБА_1 перерахував на банківський рахунок ТОВ «Джоін ап!» кошти в розмірі 8670,00 грн. із призначення платежу «оплата за послуги згідно рахунку НОМЕР_1 ». Однак, жодних туристичних послуг не отримав.
У подальшому, ОСОБА_1 тричі (16 березня, 08 вересня та 02 листопада 2020 року) звертався до ТОВ «Джоін ап!» з письмовою вимогою про повернення сплачених ним коштів, однак відповіді не отримав.
У зв'язку з цим, 13 листопад 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Джоін ап!» про захист прав споживача шляхом повернення грошових коштів.
Суд першої інстанції відмовив ОСОБА_1 у задоволенні вказаного позову, проте повністю з таким висновком місцевого суду колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.
Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини
Положеннями ст.263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст.81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виходячи із змісту ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.80 ЦПК України).
Згідно зі ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно зі ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Положеннями ч.ч.2-3 ст.20 Закону України «Про туризм» від 15 вересня 1995 року №324/95-ВР до договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом. Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій чи електронній формі відповідно до закону.
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч.6 цієї статті.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності між ТОВ «Джоін ап!» та ОСОБА_1 факту укладення договору про надання туристичних послуг, оскільки останнім так і не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження існування у нього договірних відносин з ТОВ «Джоін ап!»
Натомість, апеляційний суд наголошує, що суд, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального та процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові ВП ВС від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15).
Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду від 23 жовтня 2019 року у справі №761/6144/15-ц).
Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Отже, обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia (аналогічну правову позицію викладено у постанові ВП ВС від 15 червня 2021 року у справі №904/5726/19).
У свою чергу, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Так, зобов'язання щодо безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК України).
Відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Загальна умова ч.1 ст.1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст.1212 ЦК тільки за наявності ознак безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Однак, у даному випадку, як було вже раніше встановлено, набуття ТОВ «Джоін ап!» коштів, які належать ОСОБА_1 , відбулося при відсутності між ними будь-яких належно оформлених договірних зобов'язань.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позовна вимога ОСОБА_1 до ТОВ «Джоін ап!» щодо стягнення 8670,00 грн. підлягає задоволенню, на підставі ст.1212 ЦК України, на яку позивач не посилався у своєму позові.
Вирішуючи вимоги про стягнення моральної шкоди апеляційний суд виходить з наступного.
У ст.23 ЦК України визначено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Відповідно до ч.4 ст.611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов'язань у договірних правовідносинах у випадку встановлення такої відповідальності законом або договором.
Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов'язань у випадках, передбачених договором або у випадках, передбачених ЦК України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди відповідно до положень ст.ст.4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законом.
Положеннями ч.1 ст.33 Закону України «Про туризм» встановлено, що суб'єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов'язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
У зв'язку з тим, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Джоін ап!» взагалі відсутні договірні правовідносини, підстав для стягнення моральної шкоди з відповідача також немає.
Крім того, з аналогічних підстав не підлягають задоволенню і позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення відсотків за користування грошовими коштами, інфляційних збитків, трьох процентів річних від простроченої суми та неустойки.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 та ч.4 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Відповідно до п.п.3, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи і неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 лютого 2021 року та часткове задоволеня позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Джоін ап!» про стягнення грошових коштів у сумі 8670,00 грн з постановленням нового рішення.
Щодо судових витрат
За приписами ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру встановлено судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду. За подання фізичною особою апеляційної скарги на рішення суду встановлено судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою у 2020 році, на 1 січня якого розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 2102 грн.
Оскільки вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 , який у даній справі звільнений від сплати судового збору, задоволено на 52,12% (8670 грн./16633,34 грн.), то з ТОВ «Джоін ап!» на користь держави підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання позову в сумі 438,22 грн. (840,80 грн. * 52,12%) та перегляд справи судом апеляційної інстанції в сумі 657,33 грн. (438,22 грн. * 150%), а всього 1095,55 грн.
Крім того, розмір судових витрат, понесених ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, підлягає зменшенню пропорційно розміру його задоволених позовних вимог, а саме до 3648,40 грн. (7000 грн.*52,12%).
Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст. 374, ст.376, ст.382, ст.384, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 лютого 2021 року скасувати та ухвалити нове.
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джоін ап!» задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Джоін ап!» на користь ОСОБА_1 8670,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Джоін ап!» на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з професійною правничою допомогою, понесені в суді першої інстанції, у розмірі 3648,40 грн.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Джоін ап!» на користь держави судові витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги в сумі 1095,55 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 10 серпня 2021 року.
Головуючий О.О. Панченко
Судді Т.В. Одринська
В.П. Пікуль