Провадження № 2/760/1136/21
Справа № 760/1104/20
10 серпня 2021 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Шереметьєвої Л.А., за участю секретаря - Фареник А.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд
Позивач звернувся до суду з позовом і, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 15 557, 71 гр.
Посилається в позові на те, що відповідач звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву №б/н від 15 жовтня 2010 року.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримала кредитну картку, у подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 14 800, 00 гр., що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.
При встановленні кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору дав свою згоду на прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.
Власник карткового рахунку зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту.
За умовами п. 1.1.1.58. договору овердрафт - короткостроковий кредит, який надається банком клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на його рахунку в розмірі ліміту кредитування.
При укладенні договору сторони керувалися ч.1 ст.634 ЦК України і укладений між ними договір є договором приєднання.
Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.
В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору станом на 21 червня 2020 року утворилася заборгованість у розмірі 18 698, 66 гр., яку просить стягнути в розмірі 15 557, 71 гр., а саме:
- 11 259, 35 гр. -заборгованість за тілом кредиту;
- 4 028, 36 гр. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625;
Виходячи з цього, невиконання відповідачем умов договору, просить задовольнити позов.
Позовна заява була зареєстрована в канцелярії Пирятинського районного суду Полтавської обл. 09 вересня 2020 року та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.
Ухвалою Пирятинського районного суду Полтавської обл. від 18 листопада 2020 року справа направлена за підсудністю до Солом'янського районного суду м.Києва.
Ухвалою суду від 14 грудня 2020 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками на адресу його реєстрації.
29 березня 2021 року на адресу суду надійшов відзив відповідача на позов, яким остання проти позову заперечує.
При цьому подала заяву про застосування строків позовної давності.
Зазначає, що позивач при зверненні до суду не надав доказів отримання нею кредитної картки, меморіальних ордерів про зняття нею готівки, а також використання нею кредитних коштів.
Підтвердила, що в 2014 році отримала кредит у ПАТ КБ'ПриватБанк», однак з 2016 року жодних платежів не здійснювала.
Виходячи з цього, вважає, що позивач пропустив строк для звернення до суду і просить у позові відмовити.
13 травня 2021 року позивач подав відповідь на відзив, у якому зазначає, що відповідач користувалася наданими їй кредитними коштами, розраховувалася в торговельній мережі, в тому числі 25 березня 2016 року, 25 вересня 2016 року знімала готівку в банкоматі, а 25 березня 2016 року поповнювала кредитну картку готівковими коштами через банкомат.
Таким чином, вважає безпідставними посилання відповідача на недоведеність банком отримання нею кредитної картки.
Щодо строкі позовної давності зазначив, що відповідно до Правил користування карткою, строк дії картки вказано на лицевій стороні картки. Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця.
Отже, строк дії перевипущеної картки до станнього дня серпня 2017 року.
До суду банк звернувся до спливу позовної давності 03 вересня 2020 року.
З урахуванням цього просить задовольнити позов.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Судом встановлено, що 15 жовтня 2010 року між сторонами був укладений кредитний договір шляхом підписання відповідачем Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.
При підписанні Анкети-заяви відповідач підтвердила свою угоду на те, що вказана заява разом з Умовами та правилами надання банківських слуг та Тарифами банку, які викладені на зазначеному в заяві офіційному сайті банку є Договором про надання банківських послуг.
Згода відповідача підтверджена її власноручним підписом у Анкеті-заяві.
З виписки по кредитному договору станом 26 червня 2020 року вбачається, що відповідач користувалася виданою банком кредитною карткою, проводила розрахунки в торговельній мережі та періодично вносила платежі в погашення кредиту.
/ а.с.12; 46 - 52 /
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 21 червня 2020 року утворилася заборгованість у розмірі 18 698, 66 гр., яка складається з:
- 11 529, 35 гр. -заборгованість за тілом кредиту;
- 4 028, 36 гр. - заборгованість за простроченими відсотками;
- 3 140, 95 гр. - пеня.
Скориставшись своїм правом, позивач 24 травня 2021 року подав до суду заяву про зменшення позовних вимог і просить стягнути з відповідача лише заборгованість за тілом кредиту та відсотками.
Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові № 175/4576/14 від 17 липня 2019 року, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом, умови договорів приєднання розробляються банком,а тому повинні бути зрозумілі усім споживачам, доведені до їх відома, а тому банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
За змістом статей 633, 634 ЦК України другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
За правилами ч.1ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
З цього випливає, що при укладенні кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Як зазначено вище, договір між сторонами був укладений у формі Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
В її змісті процентна ставка за користування кредитом не зазначена і така графа самим бланком даного документа не передбачена .
Крім того, Анкета-заява не містить таких умов договору, як відповідальність позичальника.
/ а.с. 12 /
З наданих позивачем Умов та правил надання банківських послуг та Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» в ПриватБанку, вбачається, що вони є внутрішніми документами банку і відповідачем, як позичальником, не підписані.
Суд вважає, що надана позивачем роздруківка вказаних документів із сайту банку, не дає можливості ідентифікувати дані документи та їх редакцію станом на момент укладення договору, а тому не є достатніми для висновку про їх достатність для висновку про стягнення з відповідача процентів та штрафів, зазначених у Анкеті.
/ а.с. 14 - 37 /
Це ж підтверджується правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17 / провадження № 14-131цс19 / і не спростовано позивачем при зверненні до суду.
Верховний Суд зазначив, що норми ст.634 ЦК України при вирішенні такого спору застосовуватися не можуть, оскільки при зверненні до суду позивач не надав будь-яких доказів, які б свідчили про те, що саме долучені до позову Умови та правила надання банківських послуг, якими обґрунтовуються вимоги позивача з посиланням на дану норму закону, які розміщені на офіційному сайті позивача,діяли при укладенні договору з відповідачем.
Виходячи з цього та викладеного вище, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами та пені за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки не підтверджують зазначених обставин.
Суд також вважає, що надані позивачем Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, не підписані позичальником, а також підписана нею Анкета-заява позичальника, яка є єдиним свідченням прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору, не можуть вважатися складовою кредитного договору в розумінні вимог Цивільного кодексу України.
За таких обставин надані документи не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 15 жовтня 2010 року шляхом підписання Анкети-заяви.
Відповідно до ч.1 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
З анкети-заяви відповідача, як позичальника, вбачається, що питання про розмір процентів при її підписанні відповідачем не узгоджувалося.
Суд вважає, що надані позивачем при зверненні до суду докази укладення договору не дають суду підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
При вирішенні спору суд також враховує наступне.
З точки зору ч.1 ст.11 Закону України « Про захист прав споживачів» відповідач є споживачем банківських послуг позивача.
Конституційний Суд України в рішенні щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбулиЗакону України від 22 листопада 1996 року № 543/96В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошовихзобов'язань'від 11 липня 2013 року у справі № 112/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст.42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Виходячи з цих обставин та викладеного вище, суд вважає, що вимоги ч. 2 ст.11 Закону України « Про захист прав споживачів» в частині повідомлення відповідача, як споживача, про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, при укладенні кредитного договору з відповідачем, позивачем дотримані не були.
Крім того, укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить ні строку дії такого договору, ні строку повернення кредиту (користування ним).
Відповідно до ст.530 ЦК України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Виходячи з цього, отримання відповідачем кредиту банку, використання кредитних коштів на власні потреби, невиконання відповідачем умов договору в частині повернення кредитних коштів, що призвело до прострочення тіла кредиту, суд приходить до висновку про порушення прав позивача, як кредитодавця, неповерненням кредитних коштів, та наявності у нього права ставити питання про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту.
В той же час, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.
За змістом ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Статтею 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як зазначено вище і не спростовує позивач у відзиві на позов, останні операції по картковому рахунку відповідачем здійснювалися в березні 2016 року.
До суду позивач звернувся в вересні 2020 року.
З урахуванням цього суд вважає, що позивачем пропущено строк для звернення до суду, а тому приходить до висновку про відмову в позові з цих підстав.
Суд не приймає до уваги твердження позивача в відповіді на відзив щодо строку дії кредитної картки, та, виходячи з цього, звернення до суду в межах строку позовної давності, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.
Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.
За змістом ст.ст. 76, 80, 229 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обгрунтовують заявлені вимоги чи заперечення, або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За змістом даних норм закону доказування - це діяльність, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів.
Це положення є одним із основних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності.
З довідки позивача вбачається, що після укладення кредитного договору відповідачу видавалися 3 кредитні картки:
- № НОМЕР_1 від 29 листопада 2010 року строком дії до липня 2014 року;
- № 5457082800934551 від 20 вересня 2013 року строком дії до червня 2017 року;
- № 5168742314009782 від 22 жовтня 2013 року строком дії до серпня 2017 року.
Остання операція по картковому рахунку відповідачем здійснена в березні 2016 року по картці, виданій 22 жовтня 2013 року.
Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік).
Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця.
З матеріалів справи вбачається, що позов зареєстровано Пирятинським районним судом Полтавської обл. 09 вересня 2020 року.
Позивач зазначає про дату звернення до суду 03 вересня 2020 року.
В той же час, будь-яка інша інформація, окрім дати реєстрації позову в суді 09 вересня 2020 року, в матеріалах справи відсутня.
Верховним Судом України 23 листопада 2016 року в справі № 6-2104цс16 висловлена позиція щодо строку виконання зобов'язань та плинності строків позовної давності.
Верховний Суд України зазначив, що відповідно до Правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку.
За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення, кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ПК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України).
Таким чином, строк для звернення позивача до суду з позовом є пропущеним.
Суд також не приймає до уваги заперечення відповідача, викладені в відзиві на поов, виходячи з наступного.
Подаючи відзив та заяву про застосування строків позовної давності, відповідач, в той же час, не заперечує договірних відносин з банком та отримання кредитної картки.
В відзиві на позов підтверджує здійснення останньої операції по картковому рахунку в березні 2016 року.
Тобто, відповідач не заперечує існування договірних відносин з банком, отримання кредиту та виконання умов договору.
З урахуванням цього, користування кредитними коштами позивача та виконання умов договору по погашенню кредиту, суд вважає безпідставними посилання відповідача на ненадання позивачем доказів отримання нею кредитної картки.
Керуючись ст.ст. 3,6,15,16,207, 509, 526, 530, 549,551, 610, 632, 633, 634, 638, 1048,1054, 1056-1 ЦК України, Законом України « Про захист прав споживачів», ст.ст. 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд
В позові Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л .А. Шереметьєва