печерський районний суд міста києва
Справа № 757/62071/17-ц
29 червня 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Остапчук Т.В.,
при секретарі судових засідань - Шимченко В.Р.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , треті особи: Служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_6 , Приватні нотаріуси Київського міського нотаріального округу Нікольська-Пукас Анна Володимирівна, Вегера Людмила Олександрівна , Малий Олексій Сергійович про визнання договору дарування недійсним та скасування реєстраційної дії,-
Позивачка в жовтні 2017р. звернулась до суду з позовом про визнання договору дарування недійсним та скасування реєстраційної дії. В обгрунтування позову посилається , що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_9 , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нікольською-Пукас Анною Володимирівною була відкрита спадкова справа. ОСОБА_9 мав спільних із ОСОБА_1 дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . За життя ОСОБА_9 набув 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . До складу спадщини ОСОБА_9 нотаріусом Нікольською-Пукас А.В. не було включено 1/2 частини квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1 .Невключення 1/2 частини квартири до складу спадщини пояснюється тим, що померлий ОСОБА_9 за життя не здійснив передбаченої процедури державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та не звернувся до реєстратора бюро технічної інвентаризації у межах визначеної адміністративно-територіальної одиниці для реєстрації.
В той же час, не звернувшись до реєстратора бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_9 не втратив законного права вчиняти дії щодо оформлення права власності на майно та не відмовився від прийнятої 1/2 частки квартири. Маючі в наявності чинний договір дарування 1/2 частини квартири, посвідчений нотаріально 13 травня 2011 року та зареєстрований за номером 1070, який підтверджує виникнення у ОСОБА_9 права власності на нерухоме майно та отримавши свідоцтво про право на спадщину, спадкоємці мали би всі законні підстави та можливість для реєстрації права власності на нерухоме майно за собою.Проте, відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, на даний момент єдиним власником зазначеної квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_4 . 1/2 частини квартири, яка належала покійному ОСОБА_9 , на підставі договору дарування була передарована його сестрі - ОСОБА_4 . Вважає , що спірна частина квартири була передарована ОСОБА_4 без законних на це підстав особою, яка вже передала відповідне право за договором дарування померлому ОСОБА_9 . Також, дарувальнику було достеменно відомо, що ОСОБА_9 прийняв дарунок за договором дарування від 13.05.2011 року та вказана 1/2 частина квартири, після смерті ОСОБА_9 , буде успадкована законними спадкоємцями та зареєстрована у встановленому законом порядку. Вважає, що договір дарування, серія та номер: 966, виданий 12.04.2017 р. посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С., відповідно до якого ОСОБА_4 набула 1/2 частини квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , має бути визнаний недійсним. Крім того, реєстрація права власності на 1/2 частину квартири за ОСОБА_4 була вчинена на підставі незаконного правовстановлюючого документа - оспорюваного договору та порушує права спадкоємців ОСОБА_9 , оскільки вони позбавлені права зареєструвати право власності на зазначене майно, що було подароване ОСОБА_9 на законних підставах. Вважає, що захист законних прав спадкоємців можливий шляхом скасування реєстраційної дії щодо реєстрації 12.04.2017 р. права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 за ОСОБА_4 для подальшої можливості реєстрації права власності у законному порядку. Тому просить суд визнати недійсним договір дарування, серія та номер: 966, виданий 12.04.2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С., між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , відповідно до якого ОСОБА_4 набула 1/2 частини квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1 . Скасувати реєстраційну дію про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером: 34752320 від 12.04.2017 р., вчинену державним реєстратором-приватним нотаріусом Малим Олексієм Сергійовичем щодо реєстрації права власності на 1/2 частини квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1 .Протягом розгляду справи син ОСОБА_9 та ОСОБА_1 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та донька - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , стали повнолітніми, та позовні вимоги підтримали повністю. Позивачі в судове засідання не з'явились, просили розглядати в відсутність.
Відповідачі в судове засідання не з'явились , надали відзив. Суд визнав можливим розгляд у їх відсутність.
3-ті особи в судове засідання не не з'явились, про місце, день і час розгляду справи повідомлені належним чином.
Ухвалою Печерського районного суду від 18 липня 2019 року прийнято до провадження позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , треті особи: Служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_6 , Приватні нотаріуси Київського міського нотаріального округу Нікольська-Пукас Анна Володимирівна, Вегера Людмила Олександрівна , Малий Олексій Сергійович про визнання договору дарування недійсним та скасування реєстраційної дії та призначено її до розгляду за правилами позовного (загального) провадження в підготовче судове засідання. 17.04.2019 адвокатом Ручко О.М. від імені позивачів до закінчення підготовчого засідання по даній справі було подано заяву про зміну предмету позову від 15.04.2019, якою доповнено позов наступною позовною вимогою майнового характеру: «Визнати право власності, за кожним пропорційно у відповідній частині, за спадкоємцями ОСОБА_9 : ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_3 ) на 1/2 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка судом залишена без розгляду.
13.11.2019 року через канцелярію суду представником позивачів було подано заяву про забезпечення доказів, шляхом витребування у Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малого Олексія Сергійовича доказів, яка задоволена судом.
Ухвалою Печерського районного суду від 11 листопада 2020 року заяву представника позивача про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на квартиру, а саме 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 , яка перебуває у власності ОСОБА_4
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку.
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_9 помер, що підтверджується копією свідоцтва по смерть серія НОМЕР_4 , видане Відділом реєстрації смерті у м. Києві 10.05.2015, актовий запис № 8033. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нікольською-Пукас Анною Володимирівною була відкрита спадкова справа.
ОСОБА_9 мав спільних із ОСОБА_1 дітей: ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_5 , виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві 02 грудня 1999 року, ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_6 , виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Печерського районного управління юстиції у місті Києві 17 серпня 2001 року, ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_7 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у місті Києві 08 червня 2013 року.
13.05.2011 за реєстровим №1070 ,яким посвідчений Договір дарування 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 , ОСОБА_9 прийняв в дар частину квартири від ОСОБА_5 ,що підтверджено Довідкою, що була надана 11.08.2017 приватним нотаріусом Вегерою Людмилою Олександрівною.
До складу спадщини ОСОБА_9 нотаріусом Нікольською-Пукас Анною Володимирівною не було включено 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 .
Судом встановлено, що відповідно до Інформаційної довідки від 18.10.2017 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, на даний момент єдиним власником зазначеної квартири АДРЕСА_2 зазначена ОСОБА_4 .
Згідно довідки, 1/2 частини квартири, яка належала покійному ОСОБА_9 , на підставі договору дарування була передарована його сестрі - ОСОБА_4 . Даний факт підтверджується даними із Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за якими 12.04.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим Олексієм Сергійовичем, було посвідчено договір дарування 1/2 частини квартири, серії та номеру 966, відповідно до якого ОСОБА_4 набула у власність зазначену частину квартири від ОСОБА_5 .
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вегерою Людмилою Олександрівною була надана Довідка від 11 серпня 2017 року за №190/01-16 про те, що 13.05.2011 року за реєстровим №1070 був посвідчений договір дарування 1/2 частини квартири номер АДРЕСА_2 , за яким ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_8 , прийняв в дар вищезазначену частину квартири.
Відповідно до ч. 1 ст. 717 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в редакції від 12.05.2011, що була чинна на момент вчинення правочину, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Згідно із ч. 1 ст. 718 ЦК України в редакції від 12.05.2011, що була чинна на момент вчинення правочину, дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі.
Відповідно до ч. 2 ст. 719 ЦК України в редакції від 12.05.2011 року, що була чинна на момент вчинення правочину, договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
За приписами ч. 1 ст. 722 ЦК України в редакції від 12.05.2011 року, що була чинна на момент вчинення правочину, право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.
Таким чином, 13 травня 2011 року ОСОБА_9 підписав договір Дарування 1/2 частини квартири номер АДРЕСА_2 , який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вегерою Людмилою Олександрівною, тим самим вчинивши дії щодо прийняття дарунку.
Відповідно до ч. 3 ст. 334 ЦК України в редакції від 12.05.2011, що була чинна на момент вчинення правочину, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Таким чином, право власності на 1/2 частини квартири виникло у ОСОБА_9 з моменту посвідчення договору дарування, зареєстрованому 13.05.2011 року за №1070.
Той факт, що померлий ОСОБА_9 за життя не здійснив передбаченої процедури державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та не звернувся до реєстратора бюро технічної інвентаризації у межах визначеної адміністративно-територіальної одиниці для реєстрації, не призводить до втрати ним права власності на зазначену 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 .
Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції від 16.03.2010 року, що була чинна на момент вчинення правочину, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції від 16.03.2010 року, що була чинна на момент вчинення правочину, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право власності на нерухоме майно.
Згідно із статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визначення і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом наведених норм державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.
Під час дослідження судом обставин існування в особи права власності, необхідним є, перш за все, встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація права не є підставою виникнення права власності, такої підстави законом не передбачено.
Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року по справі № 200/14707/17.
Аналогічний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року в справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18), постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 24 січня 2020 року в справі № 910/10987/18.
В Постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року (Справа № 334/3161/17) зазначено , що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми ЦК України. Суперечність між одночасно чинними нормами частини третьої статті 3 Закону № 1952-IV (у редакції Закону № 1878-VI) та частини четвертої статті 334 ЦК України (у редакції, чинній до 01 січня 2013 року) слід вирішувати на користь норми ЦК України: до 01 січня 2013 року право власності в набувача нерухомого майна за договором купівлі-продажу виникало за правилами частини четвертої статті 334 цього Кодексу - з моменту державної реєстрації такого договору як правочину. Особа, яка до 01 січня 2013 року придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, державну реєстрацію якого було належним чином здійснено, стала власником такого нерухомого майна з моменту державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу незалежно від того, чи здійснила ця особа в подальшому державну реєстрацію свого права власності.
Сукупний правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.
Таким чином, підставою, на якій померлий ОСОБА_9 набув право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 є саме договір дарування 1/2 частини квартири номер АДРЕСА_2 , посвідчений13.05.2011 року за реєстровим №1070.
Відповідно до частини другої статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній станом на дату проведення державної реєстрації права власності за Відповідачем - ОСОБА_4 ) відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, мають відповідати даним реєстраційної справи у паперовій формі, що містить документовані записи щодо прав на нерухоме майно та їх обтяжень. У разі їх невідповідності пріоритет мають дані реєстраційної справи у паперовій формі.
Наведеною нормою законодавець врегулював правову ситуацію, коли відомості, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не відповідають наявним чинним та нескасованим правовстановлюючим документам, на підставі яких проведені реєстраційні дії та які мають пріоритет над записами, що містяться у Державному реєстрі.
Правові висновки щодо статусу відомостей в Державному реєстрі речових прав на нерухоме та необхідності застосування частини другої статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у вирішенні питань, пов'язаних з правом власності на майно, викладений в постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року по справі № 761/27714/16.
Відповідно ж до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, на даний момент власником зазначеної квартири АДРЕСА_2 зазначена ОСОБА_4 .
Судом встановлено, що 12 квітня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим Олексієм Сергійовичем посвідчено договір дарування 1/2 частини квартири АДРЕСА_3 відповідно до якого ОСОБА_4 набула у власність зазначену частину квартири.
За приписами ч. 1. ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно із ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Таким чином, договір дарування, серія та номер: 966, виданий 12.04.2017 р. посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С., відповідно до якого ОСОБА_4 набула 1/2 частини квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , підлягає визнанню недійсним.
У частині другій статті 26 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній до 16 січня 2020 року, яка діяла на час звернення з позовом у цій справі) унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.
Проте згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону № 1952-IV викладено у новій редакції.
Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній з 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Отже, в розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень частини другої статті 26 Закону № 1952-IV у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Вказані правові висновки наведені в постановах Верховного Суду від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 278/3367/19-ц.
Оскільки з 16 січня 2020 року матеріально-правового регулювання спірних реєстраційних відносин істотно змінилося, то наразі ефективним способом захисту порушених прав є саме скасування рішення суб'єкта державної реєстрації щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_4 .
Згідно з положеннями статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі показань свідків, письмових доказів, речових і електронних доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
При таких обставинах позов підлягає задовленню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З відповідачів підлягає стягненню на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 680 грн.
Керуючись ст..203,215 ЦК України, , ст. ст. 2,5,10-13,19,76-82, 141,258 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 від імені та в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , треті особи: Служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_6 , Приватні нотаріуси Київського міського нотаріального округу Нікольська-Пукас Анна Володимирівна, Вегера Людмила Олександрівна , Малий Олексій Сергійович про визнання договору дарування недійсним та скасування реєстраційної дії - задовольнити.
Визнати недійсним договір дарування від 12.04.2017 року, серія та номер: 966, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2
Скасувати рішення суб'єкта державної реєстрації щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень за індексним номером: 34752320 від 12.04.2017 р., вчинену державним реєстратором - приватним нотаріусом Малим Олексієм Сергійовичем щодо реєстрації права власності на 1/2 частини квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_5 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_9 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_10 ) судові витрати у розмірі 320 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_6 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_10 ) судові витрати у розмірі 320 грн.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Дата складання повного тексту рішення 23.07.2021р.
Суддя Остапчук Т.В.