ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/7904/19
провадження № 2/753/358/21
"04" серпня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т. О. з секретарем судового засідання Кирик К. С. за участі позивача ОСОБА_1 , розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуель Парк» про захист честі, гідності та ділової репутації,
У квітні 2019 р. ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуель Парк» (далі також - ТОВ «Гуель Парк», відповідач), у якому просила встановити факт порушення відповідачем її честі, гідності та ділової репутації поданням до Святошинського районного суду м. Києва свідомо неправдивих даних, що містяться в актах блокування будівельних робіт від 05.04.2017, 12.04.2017, 24.04.2017, 28.04.2017 та 31.05.2017, складених посадовою особою відповідача ОСОБА_2 .
На обґрунтування позову зазначила, що особисто не приймала участі у жодних діях, про які вказано у позові ТОВ «Гуель Парк», вимоги позову не мали під собою фактичного підґрунтя, у зв'язку з чим суд відмовив у їх задоволенні з підстав недоведеності. Позивач посилається на те, що позов було подано з метою її залякування та недопущення супротиву громадян діям відповідача по незаконному будівництву багатопаливної автозаправної станції на перетині АДРЕСА_1 . Вказала також, що вжиті судом заходи забезпечення позову у вигляді арешту майна порушили її громадянські права та права ОСОБА_3 .
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2019 для розгляду даної справи було визначено суддю Сирбул О. Ф.
Ухвалою судді від 21.05.2019 позовну заяву залишено без руху з підстав її подання без додержання вимог статті 175 ЦПК України.
31.05.2019 від позивача надійшла заява на виконання ухвали суду.
Ухвалою судді від 26.07.2019 позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08.10.2019 ухвалу про повернення позовної заяви скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою від 25.10.2019 відкрито провадження за даним позовом та справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання на 18.02.2020.
17.02.2020 від позивача надійшла заява про забезпечення доказів та зняття арешту з майна, яку ухвалою судді від 18.02.2020 було повернуто позивачу.
Підготовче засідання 18.02.2020 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді у нарадчій кімнаті та було перенесене на 28.05.2020.
28.05.2020 від позивача надійшла заява про відвід судді Сирбул О. Ф.
Ухвалою від 28.05.2020 заяву про відвід судді визнано необґрунтованою та прийнято самовідвід судді Сирбул О. Ф. у даній справі.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2020 справу передано до провадження судді Трусової Т. О.
Ухвалою від 01.06.2020 справу прийнято до провадження судді Трусової Т. О. та призначено в підготовче засідання на 16.11.2020.
16.11.2020 у зв'язку з неявкою відповідача суд відклав підготовче засідання на 22.01.2021.
22.01.2021 від позивача надійшла заява під назвою «Доводи і міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду».
В підготовчому засіданні 22.01.2021 позивач заявила клопотання про витребування від Святошинського районного суду м. Києва матеріалів цивільної справи № 759/7454/17, яку протокольною ухвалою суд залишив без задоволення та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 18.03.2021.
17.03.2021 від позивача надійшла заява про відвід судді Трусової Т. О.
Ухвалою від 17.03.2021заяву про відвід судді залишено без розгляду з підстав подання її після закінчення процесуального строку.
Ухвалою від 18.03.2021суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 25.05.2021.
29.03.2021 від позивача надійшла повторна заява про відвід судді Трусової Т. О.
Ухвалою від 29.03.2021відвід визнано необґрунтованим та матеріали справи передано для вирішення питання про відвід іншим суддею.
Ухвалою судді Курічової В. М. від 31.03.2021 відмовлено у задоволенні заяві позивача про відвід судді.
24.05.2021 від позивача надійшла заява про порушення судом прав і свобод громадян та вимог процесуального закону.
25.05.2021 у зв'язку з неявкою позивача суд відклав розгляд справи на 04.08.2021.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала пославшись на наведені у позовній заяві обставини та обґрунтування.
Відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку за адресою його місцезнаходження згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте його представник до суду не з'явився, відзив на позовну заяву не надійшов.
Заслухавши позивача, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
У травні 2017 р. ТОВ «Гуель Парк» звернулося до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до низки фізичних осіб, в тому числі і до ОСОБА_1 , про відшкодування матеріальних збитків, завданих неправомірними діями відповідачів (цивільна справа № 759/7454/17).
Вимоги позову ТОВ «Гуель Парк» були обґрунтовані тим, що починаючи з грудня 2016 р. відповідачі організували групу осіб, які постійно блокують будівельні роботи з реконструкції будівлі сервісного обслуговування водіїв та пасажирів з відкритою автостоянкою під багатопаливну АЗС за адресою: АДРЕСА_2 , чим завдають матеріальних збитків позивачу безпосередньо та опосередковано через збитки підрядника будівельних робіт.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03.05.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 07.02.2019, у задоволенні позову ТОВ «Гуель Парк» відмовлено з підстав недоведеності позовних вимог.
Даючи оцінку доводам позивача про те, що відповідач подав до суду акти, у яких містилась недостовірна інформація про її участь у блокуванні будівельних робіт, та порушення даною інформацією її особистих немайнових прав, суд виходить з наступного.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України).
Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
За загальним правилом, встановленим частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 ЦПК України).
За нормою статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Зміст цивільно-правового захисту честі, гідності та ділової репутації становлять правовідносини, за яких морально потерпіла сторона наділяється правом вимагати через суд спростування відомостей, які порочать її честь, гідність та ділову репутацію, а друга сторона, яка такі відомості поширила, зобов'язана дати спростування, якщо не доведе, що відомості відповідають дійсності.
Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34). Разом з тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
У зв'язку з цим статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
Згідно зі статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на їх недоторканність.
Відповідно до положень статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Слід зазначити, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.
Зокрема під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (пункт 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).
Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить визнати недостовірними (невідповідними) дані, які містилися у поданих ТОВ «Гуель Парк» на підтвердження позовних вимог у цивільній справі № 759/7454/17 письмових доказах - актах блокування будівельних робіт.
Незважаючи на те, що позивач не надала жодних доказів на підтвердження обставин,на які вона посилається як на підставу своїх вимог, суд в режимі повного доступу витребував з Єдиного державного реєстру судових рішень тексти судових рішень у цивільній справі № 759/7454/17.
Дослідженням рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03.05.2018 та постанови Київського апеляційного суду від 07.02.2019 установлено, що предметом позову у даній справі були вимоги ТОВ «Гуель Парк» до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про відшкодування збитків, завданих діями відповідачів по блокуванню будівництва.
Позовні вимоги ТОВ «Гуель Парк» підтверджувались зокрема актами блокування будівельних робіт, які містили відомості про вчинення відповідачами, в тому числі і ОСОБА_1 , дій, спрямованих на перешкоджання будівництву.
Відтак, подавши письмові докази на підтвердження заявлених вимог про відшкодування збитків, відповідач скористався правом на судовий захист, передбаченим цивільним процесуальним законодавством.
Позивач не посилається на те, що акти блокування будівельних робіт містять нецензурні висловлювання чи брутальні слова на її адресу.
При ухваленні рішення суд першої інстанції відхилив надані позивачем акти блокування будівельних робіт як недопустимі докази вказавши, що в даному випадку факт заподіяння шкоди має бути підтверджений актами правоохоронних органів чи суду.
З таким рішенням погодився суд апеляційної інстанції, який зазначив, що позивач не довів належними доказами факт заподіяння шкоди діями відповідачів.
З наведеного слідує, що інформація, спростування якої вимагає ОСОБА_1 , є результатом її участі в судовому розгляді цивільної справи, дана інформація мала відношення до предмету позову, була доказом у справі та оцінювалась судом при ухваленні судового рішення.
За таких обставин вимоги про її недостовірність не можуть бути предметом окремого судового розгляду, оскільки цивільним процесуальним законом встановлено спеціальний порядок дослідження та оцінки доказів. Розгляд такої вимоги по суті означав би повторну судову оцінку наданих суду доказів у раніше розглянутій справі, що суперечить принципу правової визначеності як елементу засади верховенства права.
Окрім того позивачем не надано доказів, які б свідчили про те, що оспорювана інформація виходила за межі судового засідання, і була доступною для загального (необмеженого) кола людей, а відтак не доведено факт поширення недостовірної інформації поза межами судового засідання.
Отже сукупність встановлених судом фактів свідчить про відсутність складу цивільного правопорушення, наявність є підставою для задоволення диффамаційного позову (позову про захист честі, гідності та ділової репутації).
За таких обставин вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими і недоведеними, у зв'язку з чим суд відмовляє у їх задоволенні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуель Парк» про захист честі, гідності та ділової репутації.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Суддя:
Повний текст рішення складено 12.08.2021.