Справа №705/898/20
2/705/630/21
09 серпня 2021 року м.Умань
Уманський міськрайонний суд Черкаської області, в складі:
головуючої-судді Білик О.В.
за участю секретаря судового засідання Остропольської О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умані справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів на додаткове утримання дитини, -
Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру стягнення аліментів. Позивач за первісним позовом посилається на те, що рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11.10.2012 з нього стягувалися на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше 30 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, до повноліття дітей. На даний час старша дочка ОСОБА_3 досягла повноліття. Позивач за первісним позовом вказує, що не працює, має скрутне матеріальне становище, що не дає йому змоги сплачувати аліменти в розмірі 1/3 частини на одну дитину. Звернувшись до відділу ДВС з приводу перерахунку аліментів до ј частини, йому було відмовлено. На підставі вищевикладеного, посилаючись на норми чинного законодавства, позивач за первісним позовом просить суд змінити розмір аліментів, присуджених рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11.10.2012 та стягувати з нього аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, до повноліття дитини.
15.07.2020 на адресу суду відповідачем за первісним позовом ОСОБА_2 подано зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів на додаткове утримання дитини.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23.02.2021 зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів на додаткове утримання дитини об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру стягнення аліментів.
У зустрічному позові ОСОБА_2 посилається на те, що перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_1 у них народилося дві доньки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Після розірвання шлюбу з позивача за первісним позовом стягувалися аліменти на її користь на утримання дітей в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше 30 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, до повноліття дітей. ОСОБА_2 вказує, що ОСОБА_1 сплачував мінімальні аліменти та не приймав участі у додатковому утриманні дітей. Їх дочка ОСОБА_4 талановита дитина, приймає участь у різних олімпіадах та заходах, тому кошти на додаткові витрати позивач за зустрічним позовом поклала на себе. Позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , понесені додаткові витрати на дитину в розмірі 3712 грн.; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на дитину щомісячно в розмірі 500 грн. і до досягнення дитини повноліття.
Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 в судовому засіданні позов про зменшення розміру аліментів підтримав, зазначив, що матеріально допомагає дітям та надає додаткові кошти на їх утримання, на даний час старша дочка досягла повноліття, у зв'язку з чим просив суд зменшити розмір аліментів, відповідно до вимог чинного законодавства України. При вирішенні зустрічного позову покладався на думку суду.
Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом в судове засідання не з'явилася, довірила свої інтереси в суді представляти адвокату Єременко І.В.
Представник відповідача за первісним позовом та представник позивача за зустрічним позовом Єременко І.В. в судовому засіданні не заперечувала щодо задоволення позову про зменшення розміру аліментів з 1/3 частини на ј частину. Зустрічний позов підтримала та просила його задоволити, зазначивши, що додаткових коштів батько дитині не надає.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Судом встановлено, що рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11.10.2012 з ОСОБА_1 стягувалися на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше 30 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, до повноліття дітей.
11.10.2012 Уманським міськрайонним судом Черкаської області видано виконавчий лист у вищевказаній справі на підставі якого старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ульянівського районного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків Благовіщенського управління ДПС у Кіровоградській області № 1337 від 22.01.2020, інформація про доходи ОСОБА_1 за період з 1 кварталу 2019 року по 3 квартал 2019 року відсутня.
Благовіщенським районним відділом ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області видано довідку-розрахунок, в якій вказано, що борг ОСОБА_1 зі сплати аліментів по виконавчому листу № 2/318/1541/2012 станом на 01.02.2020 складає 3801,88 грн..
У зв'язку з тим, що донька ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла повноліття, то він звернувся з заявою до Благовіщенського районного відділу ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області та просив здійснити перерахунок аліментів з 24.09.2016, з моменту досягнення старшою дочкою повноліття та встановити стягнення аліментів лише на дочку ОСОБА_4 .
ОСОБА_1 була надана відповідь з Благовіщенського районного відділу ДВС в якій вказувалося, що йому з дати відкриття виконавчого провадження нараховувалися аліменти по 1/3 частині середньомісячної заробітної плати по Благовіщенському району, оскільки він не був офіційно працевлаштований. Після повноліття старшої доньки йому нараховується аліменти на одну дитину в розмір 1/3 частини середньомісячної заробітної плати по Благовіщенському району, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Крім того, Благовіщенським районним відділом ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області видано довідку-розрахунок, в якій вказано, що борг ОСОБА_1 зі сплати аліментів по виконавчому листу № 2/318/1541/2012 станом на 23.01.2020 складає 3373,21 грн..
Відповідно до частини 2 статті 51 Конституції України, статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно статі 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до статті 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 05.02.2014 при розгляді справи № 143цс13.
Як роз'яснено у пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Відповідно до статей 183, 184 Сімейного кодексу України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно частини 1 статті 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
При цьому, згідно з частиною 2 статті 182 Сімейного Кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Статтею 183 Сімейного кодексу України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Згідно з п.23 Постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У випадку зміни розміру аліментів у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Згідно з ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 81 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням встановлених обставин, приймаючи до уваги, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, імперативну норму про можливість зміни саме способу стягнення аліментів, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на положеннях Сімейного кодексу України.
Таким чином, враховуючи дані про особу платника аліментів, наведені позивачем підстави для зміни розміру аліментів, суд вважає, що позовні вимоги первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру стягнення аліментів підлягають задоволенню. Такий розмір аліментів, на думку суду, є розумним, не суперечить нормам матеріального права, а також буде справедливим балансом між захистом прав позивача та захистом прав неповнолітньої дитини, обов'язок по утриманню яких покладений на позивача.
При цьому, у новому розмірі аліменти мають сплачуватись з дня набрання рішенням законної сили, що узгоджується з положеннями абз.4 п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006.
Що стосується зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів на додаткове утримання дитини слід зазначити таке.
Згідно із ч.1 ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Отже, виходячи з аналізу ст. 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Зазначений висновок суду ґрунтується також на правовій позиці Верхового Суду України, висловленій 24 лютого 2016 р. у справі № 6-1296цс15, відповідно якої, виходячи з аналізу ст. 185 СК України, додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, які свідчать про необхідність додаткових витрат.
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, необхідно враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17.
Позивач повинен зазначити, які фактичні витрати на утримання дитини, викликані особливими обставинами вона здійснила, або, які витрати у майбутньому необхідно їй буде понести. Таких доказів позивач не надала і не обґрунтувала, які виняткові обставини існують, у зв'язку з якими вона повинна додатково витрачати грошові кошти на утримання дитини та розмір таких витрат.
У якості доказів понесених додаткових витрат на дитину ОСОБА_2 вказує факт купівлі дитині планшету Lenovo для онлайн навчання та долучає нефіскальний чек від 24.02.2020. Також, ОСОБА_2 долучила в якості доказів копії фіскальних чеків та видаткових накладних купівлі смартфону Xiaomi Redmi та ноутбуку ігрового Lenovo та відповідних аксесуарів до них. Однак, придбання вищевказаних пристроїв не можуть вважатися додатковими витратами на дитину, що викликані особливими обставинами. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.03.2020 у справі № 520/12681/17; 61-14849св19.
Також, в якості доказів позивач за зустрічним позовом долучила Договір ЧД № 10/123 від 18.03.2020 про розміщення інформаційних матеріалів у книзі «Майбутнє Черкащини - талановиті діти». У Договорі вказано, що повна вартість робіт становить 1500 грн. При цьому, позивачем за зустрічним позовом не було долучено квитанції на підтвердження сплати коштів за вказаним Договором.
Інших належних та допустимих доказів на підтвердження фактично понесених додаткових витрат на утримання дитини позивачем за зустрічним позовом подано не було.
З огляду на вищевикладені обставини, надавши аналіз наявним у справі доказам, керуючись нормами діючого сімейного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом на її користь додаткових витрат на утримання дитини у зазначеному розмірі, оскільки позивачем за зустрічним позовом неналежно сформовано доказову базу щодо понесення нею саме додаткових витрат на утримання дитини, тобто на розвиток її особливих здібностей, враховуючи, що додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст.12,13,81, 89, 141,259,263-265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру стягнення аліментів, - задовольнити.
Змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів його доходу щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, згідно рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11.10.2012.
Стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі ј частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Виконавчий лист, виданий 11 жовтня 2012 року на підставі рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 жовтня 2012 року (справа №2318/4068/2012; 2/2318/1541/2012) про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів його доходу щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, відкликати.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів на додаткове утримання дитини- відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Уманський міськрайонний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його складення.Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 10 серпня 2021 року.
Суддя О.В. Білик