Справа №949/376/21
10 серпня 2021 року м.Дубровиця
Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді: Оборонової І.В.,
за участю секретаря: Волкодав А.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м.Дубровиця справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на його користь аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі в розмірі по 2000,00 грн. на кожну дитину щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позовної заяви до суду і до досягнення дітьми повноліття з проведенням індексації розміру аліментів відповідно до Закону.
Свої вимоги мотивує тим, що 05 січня 2007 року між ним та відповідачкою був укладений шлюб, який зареєстрований виконавчим комітетом Залузької сільської ради Дубровицького району Рівненської області, про що складено відповідний актовий запис №1. Від даного шлюбу у них народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти зареєстровані та проживають разом із позивачем. Позивач змушений самостійно купувати дітям весь необхідний одяг, продукти харчування, а також оплачувати витрати на їх лікування. Він самостійно бере участь в культурному та духовному вихованні дітей та піклується про їх стан здоров'я та розвиток. Відповідач у свою чергу ніякої участі у вихованні дітей не бере та матеріальної підтримки для їх належного утримання не надає. Добровільно про сплату аліментів домовитись з відповідачкою не вдалось.
До початку судового засідання від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує.
Від відповідачки до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому вона просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, у зв'язку з їх безпідставністю. Зазначає, що вона турбується про культурне та духовне виховання дітей, їх соціалізацію, а також піклується про їх стан здоров'я та розвиток. Вона ніколи не ухилялася від утримання дітей, і для забезпечення нормальної життєдіяльності дітей, їх матеріального забезпечення, що виражається у купівлі продуктів харчування, одягу, інших життєво необхідних речей, вона змушена була їхати на заробітки в сусідню державу. Відповідач постійно систематично відвідувала батьківські збори, брала участь у позакласній роботі колективів, під час дистанційного навчання постійно була на зв'язку, своєчасно реагувала на повідомлення, допомагала синам засвоювати навчальний матеріал. Вона ніколи не ухилялася він обов'язку утримання своїх дітей, які перебувають на її утриманні, а не позивача. Визначений позивачем розмір аліментів ніякими доказами не підтверджений та не доведено, що такі витрати дійсно необхідні. Крім того, від відповідачки надійшла заява про розгляд справи без її участі.
Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до переконання, що позов слід задоволити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 05 січня 2007 року між позивачем та відповідачем був укладений шлюб, який зареєстрований виконавчим комітетом Залузької сільської ради Дубровицького району Рівненської області, про що складено відповідний актовий запис №1 (а.с.5).
З копії свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 26 листопада 2007 року (а.с.6)) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 22 червня 2009 року (а.с.7)) вбачається, що їх батьком є ОСОБА_1 , а матір'ю ОСОБА_2 .
Згідно довідки про склад сім'ї №140/01 від 24 лютого 2021 року, виданої виконавчим комітетом Дубровицької міської ради, до складу сім'ї ОСОБА_1 входять: дружина - ОСОБА_2 ; син - ОСОБА_3 ; син - ОСОБА_4 та мати - ОСОБА_6 (а.с.8).
Згідно актів обстеження матеріально-побутових умов, ОСОБА_1 зареєстрований та проживає разом із дітьми, які знаходяться на його утриманні: ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою також зареєстрована мати дітей ОСОБА_2 , але з січня 2021 року за адресою реєстрації фактично не проживає і участі у вихованні дітей вона не приймає. Діти постійно проживають з батьком (а.с.17, 45).
Вказаними актами обстеження матеріально-побутових умов, підтверджується, що діти ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , проживають разом із батьком ОСОБА_1 . Крім того, ними спростовуються доводи відповідачки, що діти знаходяться на її утриманні.
Як вбачається з письмових пояснень ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , від 04 червня 2021 року, підписи на яких завірені старостою Дубровицької міської ради ОСОБА_9 , їм добре знайомі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у яких є двоє дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Діти проживають з батьком та перебувають на його утриманні. Батько купує дітям всі необхідні речі: одяг, ліки, продукти харчування. Також батько піклується про духовний розвиток дітей та становлення їх як особистостей. Подає належний приклад для наслідування та є зразковим батьком. Діти завжди охайні та доглянуті. В свою чергу мати, ОСОБА_2 , участі у вихованні дітей не приймає та не цікавиться їхнім життям. Хоч остання і працює за кордоном, однак зароблені кошти використовує не в цілях сім'ї, а на власні потреби. За рік до звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про стягнення аліментів, мати припинила брати участь у вихованні дітей, а її поведінка та вчинки відштовхнули від неї дітей, які намагаються її уникати, а спілкуються виключно з батьком (а.с.42,43).
Відповідно до ч.1 ст.18 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1997 року, батьки несуть однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 XII 78912 та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько, або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
За змістом ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 2, 3 ст. 181 СК України).
Відповідно до роз'яснень п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно вимог ч.1 ст.182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд приймає до уваги обставини, що мають значення, а саме: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до частини 2 статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч.1 ст.184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Відповідно до Закону України № 2475-VIII від 03.07.2018 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання", внесено зміни до ст.182 СК України, та визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно з вимогами ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо утримання дитини, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи:
- довідки від 03 червня 2021 року, які видані КНП "Дубровицький центр первинної медико-санітарної допомоги Дубровицької міської ради, відповідно до яких ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проходили обстеження у супроводі батька (а.с.46,47);
- довідки від 02 серпня 2021 року, які видані КНП "Дубровицька районна стоматологічна поліклініка Дубровицької районної ради, згідно яких ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відвідували у присутності батька КНП "Дубровицьку районну стоматологічну поліклініку (а.с.80,81);
- довідку №54 від 04 червня 2021 року, видану Залузьким ОЗЗСО І-ІІІ ст. Дубровицької міської ради від 20.05.2021 року, з якої вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 регулярно відвідують заняття у закладі. Діти завжди охайні, доглянуті та забезпечені всім необхідним. Тато цікавиться шкільним життям, слідкує за станом здоров'я дітей та підтримує зв'язок із класним керівником (а.с.44);
- фіскальні чеки, з яких вбачається, що позивач купував дітям продукти харчування та одяг (а.с.48-70, 82-86).
Відповідачкою долучено до матеріалів справи:
- довідку №49 від 20.05.2021 року, видану Залузьким ОЗЗСО І-ІІІ ст. Дубровицької міської ради, згідно якої, діти ОСОБА_4 та ОСОБА_3 регулярно відвідують заняття у закладі, діти завжди охайні, доглянуті. Мати постійно працює в команді з педагогами, які навчають синів, активно цікавиться шкільним життям дітей, їхніми взаємовідносинами з однолітками, досягненнями, успіхами у навчальній діяльності, допомагає їм із заняттями, дотримується демократичного стилю у вихованні та спілкуванні з дітьми. Мати систематично відвідувала батьківські збори, брала участь у позакласній роботі колективів. Під час дистанційного навчання постійно була на зв'язку, своєчасно реагувала на повідомлення, допомагала синам засвоювати навчальний матеріал (а.с.32).
- довідку від 21 травня 2021 року, яка видана КНП "Дубровицький центр первинної медико-санітарної допомоги Дубровицької міської ради, згідно якої ОСОБА_3 спостерігався дільничим педіатром - ОСОБА_10 з приводу стану здоров'я і лікувався амбулаторно, стаціонарно, на прийом звертався у супроводі матері - ОСОБА_2 (а.с.34).
Вищеперераховані докази є підтвердженням турботи та піклування позивача та відповідача про дітей, що є їхнім обов'язком, проте доказового значення при вирішенні позову про стягнення аліментів до досягнення дітьми повноліття, вони не мають.
При вирішенні позову, суд виходить з того, що відповідачка не заперечила наявності у неї можливості утримувати дітей, вона є здоровою, працездатною особою. Інших доказів, які б унеможливлювали сплату аліментів, або що на її утриманні перебувають інші особи відповідачкою, не надано.
При цьому суд виходить з необхідності забезпечення права дітей на рівень життя, достатній для їх фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Доказів того, що такий розмір аліментів є надмірним та покладення на відповідачку обов'язку з його сплати поставить її у скрутне матеріальне становище, матеріали справи не містять.
Крім того, варто зауважити, що та обставина, що відповідачка цікавиться життям дітей та допомагає їм у здобутті освіті у школі, не є тими обставинами, які б давали підстави для відмови у задоволенні позовних вимог, адже це є її обов'язком, як матері дітей та не звільняє її від обов'язку утримувати дітей матеріально.
Виходячи з вищевказаних норм Сімейного кодексу України, приймаючи до уваги, що неповнолітні діти позивача проживають разом із ним та домовленості між ним та відповідачкою про способи виконання обов'язку утримувати дітей не досягнуто, суд вважає вимоги позивача про стягнення із відповідачки аліментів на утримання дітей правомірними.
Враховуючи, що сторони повинні забезпечити дітям рівень життя, необхідний і достатній для їх нормального фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, виходячи з рівності прав та обов'язків батьків щодо дітей, встановленого прожиткового мінімуму на дітей, суд приходить до висновку про необхідність стягнення аліментів із відповідачки на утримання дітей в примусовому порядку в твердій грошовій сумі в розмірі по 2000,00 грн. на кожну дитину щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з моменту подачі позову і до досягнення дітьми повноліття, оскільки такий розмір аліментів буде відповідати інтересам дітей, обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.2 ст.184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч.1 п.3 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються: позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.
Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, з відповідачки на користь держави повинні бути стягнуті судові витрати, пов'язані з розглядом справи в розмірі 908,00 грн.
На підставі ст.ст. 180-183, 191 Сімейного Кодексу України, керуючись ст. 5 Закону України Про судовий збір ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей - задоволити.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі в розмірі по 2000,00 грн. на кожну дитину щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, із проведенням індексації розміру аліментів відповідно до Закону, починаючи з моменту подачі заяви до суду, а саме з 26 березня 2021 року і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий 05 вересня 1995 Дубровицьким РВ УМВС України в Рівненській області .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , паспорт серії НОМЕР_6 , виданий 22 січня 2007 Дубровицьким РВ УМВС України в Рівненській області .
Суддя:підпис
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя Дубровицького
районного суду
Рівненської області Оборонова І.В.