Постанова
Іменем України
06 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 725/2212/20
провадження № 61-2615св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради, державний реєстратор Карвацька Галина Федорівна, ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 29 жовтня 2020 року у складі судді Стоцької Л. А. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 14 січня 2021 року у складі колегії суддів: Перепелюк І. Б., Височанської Н. К., Лисака І. Н.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради, державного реєстратора Карвацької Г. Ф., ОСОБА_2 про скасування рішення державного реєстратора та запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до матеріалів первинної інвентаризації від 22 лютого 1966 року Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації (далі - Чернівецьке КОБТІ), житловий будинок
АДРЕСА_1 мав загальну площу 58,0 кв. м, житлову 30,40 кв. м та його забудовником був ОСОБА_3 .
У 1977 році в житловому будинку за вказаною адресою проведено реєстрацію поточних змін та зафіксовано загальну площу будинку 78,80 кв. м, житлову - 43,80 кв. м.
ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом
від 04 квітня 1978 року, набув у приватну власність все будинковолодіння АДРЕСА_1 . Свідоцтво зареєстроване Чернівецьким КОБТІ 05 квітня 1978 року номер запису 4575, у книзі № 34 сторінка 152.
На підставі договору купівлі-продажу від 17 липня 1978 року, ОСОБА_4 набула у власність 39/100 ідеальних часток будинковолодіння
АДРЕСА_1 , придбавши зазначену частку будинку
у ОСОБА_2 .
У липні 1979 року на підставі рішення Виконавчого комітету Першотравневої районної ради народних депутатів Чернівецької області від 20 липня 1979 року № 221/15 отримала дозвіл про поліпшення житлових умов у вищевказаному житловому будинку.
Висновком Чернівецького КОБТІ про часткове співвідношення між співвласниками будинковолодіння АДРЕСА_1 запропоновано видати свідоцтва про право власності ОСОБА_4 , яка користується 58/100 частин житлового будинку, ОСОБА_2 , який користується
42/100 частин житлового будинку.
06 вересня 2005 року ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно на 58/100 частин, яке зареєстроване
у Чернівецькому КОБТІ 08 вересня 2005 року на праві приватної спільної часткової власності № 11/969330.
Заявою від 23 вересня 2005 року, посвідченою приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Блауш Н. З. ОСОБА_2 відмовився від здійснення переважного права купівлі 58/100 часток будинковолодіння, як його співвласник, відповідно до статті 362 ЦПК України.
26 вересня 2005 року згідно договору купівлі-продажу, ОСОБА_4 ,
як продавець відчужує ОСОБА_1 , як покупцю, 58/100 ідеальних часток житлового будинку на АДРЕСА_1 .
03 жовтня 2005 року ОСОБА_1 зареєстровано право власності
на 58/100 часток житлового будинку, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 8520226.
У 2018 році позивачу випадково стало відомо про те, що ОСОБА_2 просить провести поділ земельної ділянки, яка належить йому на праві спільної сумісної власності, маючи нібито документ, на підставі якого йому належить
61/100 житлового будинку.
Позивач стверджувала, що із наявними в неї документами, які підтверджують
її право власності на 58/100 часток житлового будинку звернулася
до державного реєстратора Карвацької Г. Ф. , яка пояснила, що реєстрація права власності ОСОБА_2 здійснена нею на підставі свідоцтва про право
на спадщину від 04 квітня 1978 року та стверджувала, що у позивача
з ОСОБА_2 немає спільного будинковолодіння, оскільки у нього окремий будинок без співвласника.
При реєстрації права власності ОСОБА_2 на 61/100 часток державний реєстратор Карвацька Г. Ф. бачила суперечності з уже зареєстрованим
за позивачем правом власності.
Посилаючись на зазначені обставини, просила скасувати запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 61/100 частин житлового будинку
з надвірними будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 , номер запису про право власності у державному реєстрі речових прав
на нерухоме майно 21480830, від 17 липня 2017 року вчинений державним реєстратором Карвацькою Г. Ф. на підставі рішення індексний номер 36229096 від 20 липня 2017 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 29 жовтня 2020 року позов задоволено частково.
Скасовано запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2
на 6/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами
на АДРЕСА_1 , номер запису про право власності
у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; 21480830 від 17 липня 2017 року, вчинений державним реєстратором Карвацькою Г. Ф. на підставі рішення, індексний номер 36119096 від 20 липня 2017 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що Карвацька Г. Ф. , як державний реєстратор, приймаючи рішення про реєстрацію права власності
на 61/100 часток будинковолодіння АДРЕСА_1
та вносячи відповідний запис до державного реєстру речових прав на нерухоме майно не виконала вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки не подала запит до органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, не витребувала інформацію, необхідну для такої реєстрації.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 14 січня 2021 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову скасовано і прийнято в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з рішення висновками суду першої інстанції про те, що державним реєстратором порушено законодавство, оскільки вносячи відповідний запис до державного реєстру речових прав на нерухоме майно
не витребувала інформацію, необхідну для такої реєстрації. Разом із тим суд дійшов висновку, що спір про скасування запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов'язаний
із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою,
за якою зареєстроване речове право на це майно. Позовна вимога про визнання незаконним та скасування запису про державну реєстрацію права власності
на майно не може бути звернена до державного реєстратора, а звертається
до особи, яка порушує право власності. Отже, спір у позивача виник саме
з ОСОБА_2 з приводу порушення останнім права власності позивача
на майно внаслідок наявності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію ОСОБА_2 права власності на майно, а тому в частині позову ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради, державного реєстратора Карвацької Г. Ф. про скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно слід відмовити.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У лютому 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу
у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржувані судові рішення скасувати ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_4 належало 39/100 частин будинку, а ОСОБА_2 - 61/100, у наслідок добудови ОСОБА_4 змінилося дольове співвідношення між співвласниками ( ОСОБА_4 належало 58/100 частин будинку, ОСОБА_2 - 42/100). Разом із тим, судами залишено поза увагою, приписи частини 4 статті 357 ЦК України, відповідно
до якої співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити
у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності. Наведене призвело
до ухвалення незаконних рішень.
ОСОБА_2 своєї згоди на проведений Чернівецьким КОБТІ перерахунок часток не надавав, а тому державним реєстратором проведено реєстрацію права власності та зареєстровано за ОСОБА_2 право власності
на 61/100 частину спірного будинковолодіння на підставі поданих ним документів, які по теперішній час є чинними.
Суди застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 761/34735/17, від 07 квітня 2020 року
у справі № 916/2791/13.
Доводи інших учасників справи
У квітні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу у якому просила касаційну скаргу відхилити, а оскаржені судові рішення залишити без змін. Зазначала, що обґрунтування касаційної скарги щодо порушення норм статті 376 ЦК України та неврахуванням правової позиції Верховного Суду у справі № 916/2791/13 є безпідставним, оскільки виходить
за межі позовної заяви.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 725/2212/20, витребувано її з Першотравневого районного суду м. Чернівці.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
17 липня 1978 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, ОСОБА_4 придбала у власність 39/100 ідеальних часток будинковолодіння АДРЕСА_1 у ОСОБА_2 .
У липні 1979 року ОСОБА_4 на підставі рішення Виконавчого комітету Першотравневої районної ради народних депутатів Чернівецької області
від 20 липня 1979 року № 221/15 отримала дозвіл про поліпшення житлових умов в житловому будинку АДРЕСА_1 .
Додатком № 1 до рішення Виконавчого комітету Першотравневої районної ради народних депутатів Чернівецької області від 02 жовтня 1981 року № 538/17 отримала дозвіл про поліпшення житлових умов в житловому будинку
АДРЕСА_1 .
На підставі вказаних рішень Виконавчого комітету Першотравневої районної ради народних депутатів Чернівецької області, письмової згоди відповідача ОСОБА_2 від 02 січня 1979 року як співвласника будинковолодіння, інвентаризаційної справи від 24 лютого 2003 року, креслень на прибудову, затверджених районним архітектором 15 квітня 2004 року та поданих на розгляд міжвідомчої комісії, Висновку санітарно-епідеміологічної служби, зареєстрованого 24 березня 2004 року № 1462/02-02, експертного висновку протипожежної безпеки Першотравневого району м. Чернівці від 02 квітня 2003 року № 79/04-2004, заяви-згоди відповідача ОСОБА_2 від 15 квітня 2004 року, акту державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію індивідуального житлового будинку від 10 серпня 2005 року, рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 23 серпня 2005 року № 654/14 про затвердження акта державної технічної комісії про прийняття
в експлуатацію житлових будинків з належними надвірними спорудами ОСОБА_4 та ОСОБА_2 запропоновано замінити існуючі правовстановлюючі документи на свідоцтва про право власності на будинок
АДРЕСА_1 .
06 вересня 2005 року ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, форма власності приватна спільна-часткова 58/100 частин, яке зареєстровано у Чернівецькому КОБТІ 08 вересня 2005 року на праві приватної спільної часткової власності № 11/969330, дата прийняття рішення та внесення запису до Реєстру прав власності 08 вересня 2005 року, витяг про реєстрацію права власності від 08 вересня 2005 року № 8286557, номер запису 4575, книга 34, сторінка 152.
26 вересня 2005 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріусом, ОСОБА_4 - продавець, відчужує, а ОСОБА_1 - покупець, купує 58/100 ідеальних часток житлового будинку
АДРЕСА_1 . Право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності,
що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03 жовтня 2005 року № 852026.
Також в матеріалах справи наявна копія заяви ОСОБА_2 , посвідчена нотаріусом, про відмову від здійснення переважного права купівлі 58/100 часток будинковолодіня, як його співвласника, що передбачено статтею 362 ЦПК України.
Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину
від 04 квітня 1978 року державним реєстратором Карвацькою Г. Ф. здійснено реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 61/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 20 липня 2017 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства
є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 вказувала, що під час реєстрації за ОСОБА_2 права власності на 61/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами на
АДРЕСА_1 були наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для відмови
в державній реєстрації прав.
Частиною 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав
на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державний реєстратор:
1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими
та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно
та їх обтяженнями, зокрема: відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;
2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав
та приймає відповідні рішення;
3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації,
що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав,
чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підстави для відмови в державній реєстрації прав є, зокрема, наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно
та їх обтяженнями.
З огляду на зміст статтей 10, 24 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами
на нерухоме майно, їх обтяженнями і приймає рішення про державну реєстрацію прав, за наявності передбачених цим Законом підстав відмовляє у здійсненні державної реєстрації прав та їх обтяжень.
З огляду на вищенаведені норми права колегія суддів погоджується
із висновками судів попередніх інстанцій про те, що державний реєстратором прийнято рішення та внесений запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 права власності на 61/100 частин житлового будинку
з надвірними будівлями та спорудами без належної правової підстави,
що суперечить вже зареєстрованому праву власності на 58/100 частин цього житлового будинку за ОСОБА_1 .
Крім того, у вказаних правовідносинах належним відповідачем є особа, право
на майно якої оспорюється та щодо якої прийнято оскаржуване рішення про реєстрацію права власності.
Такі висновки щодо суб'єктного складу висловлені, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 823/235/16 (провадження № 11-404апп18) та від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (провадження № 14-61цс19).
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку,
що належним відповідачем у цій справі є ОСОБА_2 , а не Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради та державний реєстратор Карвацької Г. Ф.
Разом з тим, не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що судами попередніх інстанцій порушено приписи частини четвертої статті 357 ЦК України та правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 23 грудня
2019 року у справі № 761/34735/17, оскільки такі доводи не були заявлені
як в суді першої, так і апеляційної інстанцій, відповідно, вказані обставини не були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, а в силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Крім того, не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про незастосування судом висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, оскільки у цій справі предметом спору є зобов'язання знесення самовільно побудованої споруди, у справі яка розглядається предметом спору є скасування рішення державного реєстратора та запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах першої та апеляційної інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім обставинам справи, які ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якими погоджується суд касаційної інстанції та не є достатніми для скасування оскаржуваних судових рішень.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального
і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду
не спростовують.
Керуючись статтями 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 29 жовтня 2020 року
у нескасованій частині та постанову Чернівецького апеляційного суду
від 14 січня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ю. Бурлаков
В. М. Коротун
М. Є. Червинська