11 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 336/6438/18
провадження № 61-13303ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Жданової В. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 лютого 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Департамент архітектури та містобудування Запорізької міської ради, про визначення порядку користування житловим будинком,
У серпні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 лютого 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 липня 2021 року.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду, оскільки всупереч пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі не зазначено підставу (підстави), передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Особі, яка подала касаційну скаргу, слід звернути увагу, що у разі посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга, на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду) у касаційній скарзі слід зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в указаних у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 1 пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) або у зв'язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного суду (абзац 2 пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини 2 статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.
У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 4 статті 389 ЦПК України з посиланням на частину 1 статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини 1 статті 411 ЦПК України, який є обов'язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 3 статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини 3 статті 411 ЦПК України, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
Отже, у касаційній скарзі повинно бути зазначено конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України та/або пункт (абзац та/або пункт) статей 392 та/або 411 ЦПК України, який (які) відповідно до змісту касаційної скарги є підставою (підставами) подання цієї касаційної скарги та обґрунтування (мотивування) наявності цієї підстави (підстав).
У касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 зазначає підставами касаційного оскарження пункти 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме:
- що відсутній висновок Верховного Суду щодо предмета позовних вимог у справі про визначення порядку користування житловим будинком без зазначення щодо застосування якої конкретно норми права відсутній такий висновок;
- судами попередніх інстанцій розглянуто справу за його відсутності, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 не вказує конкретну норму права, яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні, з приводу застосування якої Верховний Суд ще не викладав своїх висновків, у зв'язку з чим не можна вважати, що заявник виконав вимоги закону щодо належного обґрунтування підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Таке обґрунтування не можна визнати належним, оскільки касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України має містити посилання на конкретну норму права, яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні, з приводу застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.
За таких обставин, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, яку викласти з урахуванням вимог цієї ухвали, разом із копіями уточненої скарги та додатками відповідно до кількості учасників справи.
Частиною другою статті 393 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявникові строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 лютого 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 липня 2021 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 10 вересня 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. С. Жданова