16 червня 2021 року
м. Київ
справа № 295/14409/17
провадження № 61-12613св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
особа, яка подала касаційну скаргу, - ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Житомирського апеляційного суду
від 4 червня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Борисюка Р. М., Галацевич О. М. Григорусь Н. Й.,
У грудні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Ощадбанк») звернулось із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 4 березня 2019 року, ухваленим у складі судді Перекупки І. Г., позов задоволено.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ощадбанк» заборгованість за договором про іпотечний кредит № 9125905 від 23 серпня 2013 року у розмірі 511 653,52 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 4 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано рішення Богунського районного суду міста Житомира від 4 березня 2019 року і ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ощадбанк» заборгованість за договором про іпотечний кредит № 9125905 від 23 серпня 2013 року у розмірі 407 666,04 грн, з яких: 318 306,23 грн - заборгованість за кредитом;
12 743,65 грн - заборгованість за процентами; 58 329,38 грн - інфляційні втрати; 18 286,78 грн - 3% річних. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У липні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на вирішення судом апеляційної інстанції питання про його права, вказав на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 4 червня 2019 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Крім того, у липні 2019 року представник ПАТ «Ощадбанк» Кутина Т. М. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 4 червня 2019 року і залишити в силі рішення Богунського районного суду міста Житомира від 4 березня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 4 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ «Ощадбанк» та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції і ухвалою цього ж суду від 13 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 .
Ухвалою Верховного Суду від 8 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно зі статтею 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції.
Отже, вказана стаття визначає коло осіб, наділених процесуальним правом на касаційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи:
1) учасники справи; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Верховний Суд наголошує на тому, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1
статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
У справі, яка переглядається, предметом є стягнення заборгованості за кредитним договором і постановою апеляційного суду стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ощадбанк» заборгованість за договором про іпотечний кредит № 9125905 від 23 серпня 2013 року у розмірі 407 666,04 грн.
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що його як іпотекодавця не залучено до участі у справі. В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що у разі неоскарження судового рішення апеляційного суду він може втратити свій будинок, який є предметом іпотеки. Вказує, що він як іпотекодавець (особа, яка не брала участі у справі) буде позбавлений можливості оспорити суму заборгованості, у рахунок якої буде звертатися стягнення на предмет іпотеки, оскільки така сума вже буде встановлена преюдиційним судовим рішенням.
Частиною п'ятою статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені стосовно певної особи судовим рішенням в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути в загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2 ЦПК України змагальність сторін належить до основних засад (принципів) цивільного та господарського судочинства. Тому судове рішення у справі не може бути використане проти особи, яка не брала участі у цій справі. До того ж протилежний підхід призвів би до порушення статті 6 «Право на справедливий суд» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З аналізу приписів вказаних процесуальних норм слідує, що особа, яка не брала участі у справі, у якій встановлені певні обставини щодо неї, які вона не визнає, вправі спростувати ці обставини у загальному порядку. Тобто таке рішення не буде мати преюдиційного значення для особи, яка не брала участі у справі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року за наслідками розгляду справи № 921/730/13-г/3 (провадження № 12-6гс20), відступивши від висновку, викладеного Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 16 жовтня 2019 року у справі № 752/21064/15-ц, вказала, що при розгляді справи про звернення кредитором стягнення на майно заставодавця (іпотекодавця, майнового поручителя) останній може заперечувати проти суми заборгованості за основним зобов'язанням, навіть якщо вона встановлена судовим рішенням у справі за позовом кредитора до боржника та/або поручителя, зокрема доводити, що сума боргу є меншою або відсутня взагалі. Рішення суду, яким вирішено спір між кредитором та боржником та/або поручителем щодо стягнення заборгованості, яким визначено розмір такої заборгованості, не має преюдиційного характеру для заставодавця (іпотекодавця, майнового поручителя) за основним кредитним зобов'язанням і за загальним правилом не може бути оскаржено в апеляційному порядку такою особою у разі її незалучення до участі у справі.
Враховуючи відсутність порушення прав та інтересів ОСОБА_2 , касаційне провадження за його касаційною скаргою підлягає закриттю.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
До подібних правових висновків про закриття касаційного провадження, якщо права особи, яка не була залучена до участі у справі й вона оскаржує судові рішення, не порушені, дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові
від 7 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19).
Перевіривши право ОСОБА_3 оскаржити у касаційному порядку судове рішення апеляційного суду, Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження за його касаційною скаргою, оскільки ОСОБА_3 не довів, що оскаржуваними судовими рішеннями вирішено питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
Керуючись статтею 396 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Житомирського апеляційного суду від 4 червня 2019 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук