18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
10 серпня 2021 року м. Черкаси справа № 925/1021/19
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Буднік А.М., за участі представників сторін:
від позивача: Беленкова В.В. - адвокат за довіреністю;
від відповідача: Лук'яненко Г.О. - адвокат за ордером;
від третьої особи: АТ "Укртрансгаз": Пахомова О.А. - адвокат за довіреністю;
від відділу ДВС: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали скарги Комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго" на дії старшого державного виконавця у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" (м. Черкаси) до Комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго" (м. Сміла, Черкаська область) про стягнення 16 087 619,90 грн.
Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 16 087 619,90 грн., як частини вартості природного газу за листопад 2018 за наслідками відбору відповідачем енергоресурсу при відсутності у нього підтверджених обсягів природного газу від постачальників газу.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.02.2020 (а.с. 28-40, том 2) позов задоволено повністю та стягнуто з Комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго" (ідентифікаційний код 33648312, м. Сміла, Черкаська область, вул. В'ячеслава Чорновола, 72-А) на користь Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" (ідентифікаційний код 03361402, м. Черкаси, вул. Максима Залізняка, 142) --- 16 087 619,90 грн. основного боргу та 241 314,30 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2020 (а.с. 231-245, том 2) рішення Господарського суду Черкаської області від 10.02.2020 залишено без змін.
На виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 10.02.2020 були видані накази від 21.07.2020 (а.с. 249-250, том 2).
30.07.2021 відповідачем, Комунальним підприємством "Смілакомунтеплоенерго", подано суду скаргу № 1277 від 29.07.2021 на дії старшого державного виконавця, в якій просить суд:
- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яжук Сергія Сергійовича по проведенню оцінки майна - нежитлової будівлі котельні № 30, загальною площею 737,8м2, по вул. 40-річчя Перемоги, буд. 7 у м. Сміла, зареєстрованої на праві власності за Комунальним підприємством "Смілакомунтеплоенерго";
- визнати протиправною оцінку майна - нежитлової будівлі котельні № 30, загальною площею 737,8м2, по вул. 40-річчя Перемоги, буд. 7 у м. Сміла, зареєстрованої на праві власності за Комунальним підприємством "Смілакомунтеплоенерго", згідно з висновком про вартість Приватного підприємства "Ажіо" від 11.05.2021;
- зупинити передачу на реалізацію майна - нежитлової будівлі котельні № 30, загальною площею 737,8м2, по вул. 40-річчя Перемоги, буд. 7 у м. Сміла, зареєстрованої на праві власності за Комунальним підприємством "Смілакомунтеплоенерго", та заборонити передавати зазначене майно на реалізацію.
Відповідно до ст. 342 ГПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
В засідання на розгляд скарги не з'явився представник третьої особи - Смілянської міської ради та відділу ДВС.
Представник скаржник скаргу підтримав та просить суд її задовольнити повністю, змін до вимог скарги чи її правового обґрунтування суду не подано.
Представник позивача проти задоволення скарги заперечив повністю, подав суду письмові заперечення на скаргу з мотивів її недоведеності та необґрунтованості.
Представник третьої особи АТ «Укртрансгаз» у вирішенні скарги покладається на розсуд суду.
Заслухавши доводи та пояснення представників учасників справи з приводу поданої скарги, суд вважає, що у її задоволенні слід відмовити повністю, виходячи з такого:
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яжук Сергія Сергійовича від 13.08.2020 відкрито виконавче провадження ВП № 62814379 по виконанню наказу суду у даній справі (а.с. 4 том 4).
Доказів завершення виконавчого провадження станом на час вирішення скарги суду не подано.
14 квітня 2021 державним виконавцем складено постанову опису й арешту майна боржника - нежитлової будівлі котельні № 30, загальною площею 737,8м2, по вул. 40-річчя Перемоги, буд. 7 у м. Сміла, зареєстрованої на праві власності за Комунальним підприємством "Смілакомунтеплоенерго" (а.с. 5 том 4).
Постановою від 29.04.2021 державним виконавцем призначено суб'єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні - ПП «Ажіо», якому доручено надати письмовий звіт про оцінку з питань визначення ринкової вартості описаного нерухомого майна боржника (а.с. 7 том 4).
Скаржник вказує, що йому державним виконавцем було надіслано висновок про вартість нерухомого майна - нежитлової будівлі котельні № 30, загальною площею 737,8м2, по вул. 40-річчя Перемоги, буд. 7 у м. Сміла, зареєстрованої на праві власності за Комунальним підприємством "Смілакомунтеплоенерго", оцінку якого проведено Приватним підприємством "Ажіо" 11.05.2021.
Листом від 26.07.2021 № 1221 (а.с. 12 оборот, том 4) відповідач повідомив державного виконавця про те, що КП "Смілакомунтеплоенерго" не згодне із визначеною оцінкою нерухомого майна, яка проведена ПП «Ажіо» в розмірі 664 800,00 грн., оскільки весь звіт про оцінку майна відповідач не отримав, а оцінка цього ж майна згідно довідки про оціночну вартість об'єкта нерухомості, сформованої відповідачем 22.07.2021 з Єдиної бази даних звітів про оцінку (реєстраційний № 201-20210722-0002202575) становить 1 232 916,57 грн. (а.с. 14,15 том 4).
Крім того відповідач вказує, що фактично при проведенні оцінки майна ПП «Ажіо» не проводив огляд приміщень в середині, що вплинуло на результати оцінки майна. Також скаржник вважає, що таку оцінку було здійснено з порушенням норм чинного законодавства, а саме: оцінка нерухомого майна має здійснюватись відповідно до вимог Національного стандарту № 1 (затверджений Постановою КМУ від 10.09.2003 № 1440), яким визначено загальні засади здійснення оцінки нерухомого майна. Згідно з приписами п. 50 Національного стандарту № 1 “Загальні засади оцінки майна і майнових прав” -- проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об'єктом оцінки. Частиною 6 ст. 9 Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” унормовано, що положення (національні стандарти оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення. Ст. 11 цього ж Закону визначено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.
За твердженням скаржника, ним встановлено, що належних та допустимих доказів проведення особистого огляду суб'єктом оціночної діяльності об'єкта оцінки немає - у висновку про вартість (а.с. 12) прямо вказано, що оцінювачу не надано доступ до внутрішніх приміщень будівлі і він робив припущення про рівень внутрішнього облаштування на підставі зовнішнього огляду об'єкта оцінки.
Судом з пояснень учасників справи встановлено, що рецензування звіту про оцінку майна, який виготовлено ПП «Ажіо», не було проведено.
Також у відповідача немає власного звіту про оцінку майна, яка могла б бути замовлена ним у суб'єкта оціночної діяльності на заперечення проти висновків про ринкову ціну майна боржника, яка визначена ПП «Ажіо».
За правилами ст. 341 ГПК України скаргу на дії ДВС може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач пропустив строк на оскарження дій державного виконавця по проведенню оцінки майна - нежитлової будівлі котельні № 30, загальною площею 737,8м2, по вул. 40-річчя Перемоги, буд. 7 у м. Сміла, зареєстрованої на праві власності за Комунальним підприємством "Смілакомунтеплоенерго", яка розпочата постановою про призначення суб'єкта оціночної діяльності від 29.04.2021 і не пояснив причин поважності такого пропуску (якщо такі є).
Незважаючи на це суд розглядає всі вимоги боржника по суті, а не лише з точки зору дотримання строків на оскарження дій державного виконавця.
Суд не вбачає підстав для визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Яжук С. С. по проведенню оцінки майна відповідача, виходячи з такого:
Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” (ч. 1 ст. 5 Закону).
Статтею 18 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 6 ч. 3 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Відповідачем не доведено, що у КП «Смілакомунтеплоенерго" є достатньо грошових коштів для погашення за їх рахунок боргу перед позивачем для уникнення звернення стягнення на належне боржнику майно.
Отже державним виконавцем Яжук С.С. правомірно та в межах наданих повноважень вживалися дії, передбачені Законом України “Про виконавче провадження”, зокрема, щодо звернення стягнення на майно та підготовки його до продажу на прилюдних торгах.
Зокрема, ч. 1 ст. 48 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Відповідно до статті 56 Закону України “Про виконавче провадження” арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Статтею 20 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання. Експертом або спеціалістом може бути будь-яка дієздатна особа, яка має необхідні знання, кваліфікацію та досвід роботи у відповідній галузі.
Статтею 57 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що у разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна.
Отже, проаналізувавши статтю 57 Закону України “Про виконавче провадження”, суд дійшов висновку про те, що державний виконавець Яжук С.С. діяв у відповідності до наданих йому чинним законодавством повноважень при залученні до виконавчого провадження суб'єкта оціночної діяльності, доказів досягнення згоди про оцінку нерухомого майна відповідача між стягувачем та боржником у справі суду не подано.
Тому державним виконавцем правомірно та на виконання вищезазначених норм законодавства у межах виконавчого провадження № 62814379 було винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні - ПП «Ажіо» (а.с. 7 том 4), який має сертифікат, виданий 24.09.2020 за № 858/20 ФДМУ зі строком дії до 24.09.2023.
В справу не подано належні та допустимі докази оскарження відповідачем вищезазначеної постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності від 29.04.2021, а також докази визнання її незаконною в іншому порядку.
Отже, в цій частині скарга до задоволення не підлягає.
Щодо вимоги скаржника про визнання протиправною оцінки майна - нежитлової будівлі котельні № 30, загальною площею 737,8м2, по вул. 40-річчя Перемоги, буд. 7 у м. Сміла, зареєстрованої на праві власності за Комунальним підприємством "Смілакомунтеплоенерго", згідно з висновком про вартість Приватного підприємства "Ажіо" від 11.05.2021, судом встановлено наступне:
Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” (далі - Закон України “Про оцінку майна”)
Так, згідно з ч. 4 ст. 3 Закону України “Про оцінку майна” процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.
Датою оцінки є дата, за станом на яку здійснюються процедури оцінки майна та визначається вартість майна. Нормативно-правовими актами з оцінки майна можуть бути передбачені строки дії звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) від дати оцінки або дати її затвердження (погодження) замовником.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України “Про оцінку майна” оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України “Про оцінку майна” договір на проведення оцінки майна укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім.
Як вбачається з положень ст. 33 Закону України “Про оцінку майна” спори, пов'язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.
Відповідно до ст. 32 Закону України “Про оцінку майна” оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності несуть відповідальність за порушення вимог цього Закону в порядку, встановленому законами. Оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема за недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування і оцінювачі, які працюють у їх складі, несуть відповідальність відповідно до законів у межах положень та посадових інструкцій, що регламентують їх діяльність.
Отже, чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна) ним своїх обов'язків.
Доказів притягнення до відповідальності ПП «Ажіо» за порушення законодавства при складенні звіту про оцінку майна від 11.05.2021 відповідачем в справу не подано.
Крім того, відповідно до ст. 12 Закону України “Про оцінку майна” звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.
Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.
Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться (ст.. 57 ЗУ «Про виконавче провадження».
Згідно положень ст. 4 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.
Згідно ст. 13 цього ж Закону рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).
Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону.
Згідно зі статтею 76,77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином, протиправність оцінки майна боржника з підстав порушення при її проведенні вимог чинного законодавства може бути доказана лише через рецензування звіту про оцінку майна.
Доказів про проведення такого рецензування в справу не подано.
Отже, зацікавлена сторона може подати державному виконавцю заперечення проти звіту про оцінку і, в разі відмови останнім у призначенні рецензування звіту, може оскаржити його дії.
Відповідач також не спонукав через суд державного виконавця замовити таке рецензування, якщо вважав його проведення необхідним.
Отже, рецензування звіту з оцінки є єдиним законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки. При цьому суд виходить з такого:
Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.
Така правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов'язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 (провадження 18-18гс18) та Верховним Судом у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 711/650/13-ц, від 30 липня 2018 року № 23/100-12.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18 та від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц дійшла висновку, що визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.
При проведенні в рамках виконавчого провадження визначення вартості майна боржника Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" підлягає застосуванню в частині регулювання діяльності залученого державним виконавцем суб'єкта оціночної діяльності, та не стосується порядку призначення такого суб'єкта державним виконавцем. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі № 61-6546св18.
Аналіз статті 57 Закону України “Про виконавче провадження” свідчить про те, що учасники виконавчого провадження мають право на оскарження оцінки майна, а не процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до цієї статті державний виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України № 2658-ІІІ (Постанова)
В свою чергу, Закон "Про виконавче провадження" не містить обов'язку державного виконавця, або відповідного відділу Державної виконавчої служби здійснювати рецензування звіту про оцінку майна, здійснену суб'єктом оціночної діяльності. Вона є обов'язково лише якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування.
Отже заявником не доведено протиправність оцінки майна у межах виконавчого проваження.
В частині вимоги зупинити передачу на реалізацію майна - нежитлової будівлі котельні № 30, загальною площею 737,8м2, по вул. 40-річчя Перемоги, буд. 7 у м. Сміла, зареєстрованої на праві власності за Комунальним підприємством "Смілакомунтеплоенерго", та заборонити передавати зазначене майно на реалізацію суд зазначає, що за своїм змістом вона є похідною від попередніх вимог, залежить від їх задоволення.
На запитання суду відповідач не обґрунтував, які правові підстави він використовує для заявлення такої вимоги та її задоволення.
Оскільки відповідач не довів правомірність вимог про визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Яжук С.С. по проведенню оцінки майна - нежитлової будівлі котельні № 30, загальною площею 737,8м2, по вул. 40-річчя Перемоги, буд. 7 у м. Сміла та про визнання протиправною цієї оцінки, то задоволенню не підлягає і третя похідна вимога про зупинення передачі на реалізацію вказаного майна.
За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, враховуючи зазначене вище, скаржником не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у скарзі обставин, а тому скарга КП "Смілакомунтеплоенерго" від 29.07.2021 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 340, 342 ГПК України, -
Відмовити відповідачу, Комунальному підприємству "Смілакомунтеплоенерго", у задоволенні скарги № 1277 від 29.07.2021 на дії старшого державного виконавця.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.
Ухвалу може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів.
Повний текст ухвали складено 11 серпня 2021
Суддя Н.М. Спаських