ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.08.2021Справа № 910/5221/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БОСТ-ТЕПЛОСЕРВІС"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОБУДСИСТЕМ"
про стягнення 171253,37 грн
Представники сторін:
від позивача: Калініна О.Ю.
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "БОСТ-ТЕПЛОСЕРВІС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОБУДСИСТЕМ" про стягнення 171253,37 грн, з яких: 83028,91 грн - заборгованість за договором, 65966,14 грн - пеня, 7479,34 грн - 3% річних, 14778,98 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором підряду №25/05/11 від 23.05.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БОСТ-ТЕПЛОСЕРВІС" залишено без руху.
05.05.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 13.05.2021 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/5221/21, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
15.06.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи довідки про стан заборгованості та акту виконаних робіт за договором про надання правової допомоги та копію прибуткового касового ордеру.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2021 призначено судове засідання у справі №910/5221/21 на 05.08.2021.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився. З метою повідомлення відповідача про час та місце судового засідання ухвала суду від 22.07.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Ухвала суду від 22.07.2021 отримана відповідачем 28.07.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105480121038.
Отже, за змістом пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Згідно із ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 05.08.2021 представник позивача надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд позов задовольнити.
У судовому засіданні 05.08.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
23.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКОБУДСИСТЕМ" (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БОСТ-ТЕПЛОСЕРВІС" (підрядник, позивач) укладений договір підряду №25/05/11 (надалі - договір підряду), відповідно до п.1.1. якого замовник фінансує виконання монтажних робіт по влаштуванню системи опалення, теплових завіс, теплопостачання припливних установок, згідно із додатком №1 до цього договору. На умовах даного договору підрядник зобов'язується під свою відповідальність виконати роботу з комплектуючими матеріалам (предмет підряду) по завданню замовника, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконану роботу та матеріали.
Роботи проводяться на об'єкті за адресою: с. Подвірки, Дергачівського району, Харківської області ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" (п.1.2. договору).
Монтаж виконується в обсязі, визначеному специфікацією робіт та матеріалів - зазначеного у додатку №1 до договору (п.1.3. договору).
Згідно із п.3.1. договору ціна договору включає відшкодування витрат підрядника на матеріали та роботи і переліком та цінами, погодженими сторонами договору шляхом підписання додатку №1 до цього договору та плату, за виконану ним роботу з урахуванням доопрацювання по-факту реалізації.
Відповідно до п.3.2. договору ціна монтажних робіт в обсязі додатку до договору визначається сторонами у розмірі 157925 грн може змінюватися в залежності від фактичного об'єму виконаних робіт.
У пункті 4.1. договору сторони домовилися про встановлення наступного порядку розрахунків за цим договором:
перший етап - передплата за матеріали у розмірі 50000,00 грн здійснюється протягом п'яти днів з моменту підписання договору;
другий етап - передплата за матеріали та роботи у розмірі 250000,00 грн здійснюється протягом десяти днів з моменту підписання договору;
третій етап - кінцевий розрахунок по договору після закінчення монтажу та прийняття замовником робіт здійснюється протягом трьох днів після підписання акта здавання-приймання виконаних робіт.
Згідно із п. 5.1. підрядник зобов'язується розпочати виконання робіт протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту оплати відповідно п.4.1. цього договору.
Пунктом 9.2.3. договору передбачено, що замовник зобов'язаний оплатити виконану роботу в розмірах і в строки, встановлені цим договором.
Згідно із п.12.2. договору передбачено, що дія договору закінчується 31.12.2017, але його дія продовжується до повного виконання сторонами зобов'язань.
У відповідності до Додатку №3 розмір договірної ціни на виконання монтажних робіт по влаштуванню системи опалення теплових завіс, теплопостачання припливних установок на об'єкті за адресою: Харківська обл., Дергачівський район, с. Подвірки ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" становить 149450,00 грн; вартість витрачених матеріалів становить 271033,91 грн; всього вартість виконаних робіт та вартість матеріалів по договору №25/05/11 від 23.05.20217 складає 420483,91 грн.
Позивач зазначає, що відповідачем на виконання договору здійснені наступні оплати: 25.05.2017 на суму 50000,00 грн, 03.07.2017 на суму 50 000,00 грн, 08.08.2017 на суму 50000,00 грн, 21.08.2017 на суму 107455,00 грн та 26.09.2017 на суму 50000,00 грн, всього: 337455,00 грн, на підтвердження чого надано у матеріали справи банківські виписки по рахунку позивача.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивачем понесені витрати на матеріали та фактично виконало роботи, передбачені договором, однак відповідач у порушення взятих на себе зобов'язань оплату понесених позивачем витрат та виконаних робіт у повному обсязі не здійснив, у зв'язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 83028,91 грн.
Посилаючись на порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати виконаних робіт за договором підряду №25/05/11 від 23.05.20217 та наявність у відповідача заборгованості у сумі 83028,91 грн, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 83028,91 грн, а також нарахованих у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання пені у сумі 65966,14 грн, 3% річних у сумі 7479,34 грн та інфляційних втрат у сумі 14778,98 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч.2 ст.837 Цивільного кодексу України).
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч.1 ст.854 ЦК України).
У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч.1 ст.843 ЦК України).
Судом встановлено, що відповідно до Додатку №3 розмір договірної ціни на виконання монтажних робіт по влаштуванню системи опалення теплових завіс, теплопостачання припливних установок на об'єкті за адресою: Харківська обл., Дергачівський район, с. Подвірки ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" становить 149450,00 грн; вартість витрачених матеріалів становить 271033,91 грн; всього вартість виконаних робіт та вартість матеріалів по договору №25/05/11 від 23.05.2017 складає 420483,91 грн.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що позивач поніс витрати на матеріали та фактично виконав роботи, передбачені договором на загальну суму 420483,91 грн.
Предметом позову у даній справі є вимоги про стягнення заборгованості у сумі 83028,91 грн за виконані монтажні роботи по влаштуванню системи опалення, теплових завіс, теплопостачання припливних установок та матеріали. Отже, позивач у відповідності наведених приписів процесуального закону мав довести суду належними доказами факт виконання робіт та суму витрат на матеріали.
Як підтверджено наявними у матеріалах справи банківськими виписками по рахунку позивача відповідач на виконання договору здійснив оплати на суму 337455,00 грн, а саме: 25.05.2017 на суму 50000,00 грн, 03.07.2017 на суму 50000,00 грн, 08.08.2017 на суму 50000,00 грн, 21.08.2017 на суму 107455,00 грн та 26.09.2017 на суму 50000,00 грн.
Умовами договору сторонами погоджено, що кінцевий розрахунок по договору після закінчення монтажу та прийняття замовником робіт здійснюється протягом трьох днів після підписання акта здавання-приймання виконаних робіт (п.4.1. договору).
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.
У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).
На підтвердження факту виконання робіт та понесеної суми витрат на матеріали позивачем у матеріали справи надано видаткові накладні, а саме: №203 від 01.06.2017 на суму 20282,00 грн, №211 від 13.06.2017 на суму 44163,00 грн, №257 від 12.07.2017 на суму 81080,00 грн, №664 від 18.12.2017 на суму 114078,14 грн, №665 від 18.12.2017 та на суму 11430,77 грн та №666 від 18.12.2017 на суму 149450,00 грн.
Згідно із видатковою накладною №666 від 18.12.2017 на суму 149450,00 грн вбачається, що до вказаної накладної включено роботи з монтажу за адресою: с.Подвірки, Дергачівський район, Харківська обл.
За поясненнями позивача у судовому засіданні 05.08.2021 сторонами були складені видаткові накладні на підтвердження факту виконання позивачем робіт та витрат на матеріали, акти сторонами не складалися.
Видаткові накладні №203 від 01.06.2017 на суму 20282,00 грн, №211 від 13.06.2017 на суму 44163,00 грн, №257 від 12.07.2017 на суму 81080,00 грн, №664 від 18.12.2017 на суму 114078,14 грн, №665 від 18.12.2017 та на суму 11430,77 грн та №666 від 18.12.2017 на суму 149450,00 грн підписані відповідачем без зауважень та заперечень.
Оцінивши надані позивачем у матеріали справи первинні документи, можна дійти висновку, що сторони дійшли згоди відобразити вартість робіт та витрат на матеріали у видаткових накладних.
Окрім того згідно із наданих позивачем у матеріали справи банківських виписок, відповідач 26.09.2017 здійснив часткову оплату на суму 50000,00 грн за монтажні роботи.
Виходячи з наведених вище приписів процесуального закону, суд дійшов висновку, що надані позивачем видаткові накладні підтверджують факт виконання позивачем робіт по договору №25/05/11 від 23.05.2017 та витрати на матеріали на загальну суму 420483,91 грн.
Відповідач у свою чергу не надав суду належних та вірогідних доказів на спростування факту виконання позивачем робіт та понесених останнім витрат на матеріали за договором №25/05/11 від 23.05.2017.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із п.4.1. договору умовами договору сторонами погоджено, що кінцевий розрахунок по договору після закінчення монтажу та прийняття замовником робіт здійснюється протягом трьох днів після підписання акта здавання-приймання виконаних робіт.
З огляду на умови договору, оскільки виконання позивачем робіт з монтажу за адресою: с.Подвірки, Дергачівський район, Харківська обл. підтверджується підписаною між сторонами видатковою накладною №666 від 18.12.2017 строк оплати за виконані позивачем роботи є таким, що настав.
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконав у повному обсязі зобов'язання по сплаті виконаних позивачем робіт та понесених останнім витрат на матеріали, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка не спростована відповідачем та становить 83028,91 грн.
Ураховуючи вище викладене, з огляду на те, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати виконаних позивачем робіт відповідачем не спростований, доказів оплати заборгованості у сумі 83028,91 грн відповідач суду не надав, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 83028,91 грн.
Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом
Посилаючись на прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховані пеня у сумі 65966,14 грн, 3% річних у сумі 7479,34 грн та інфляційні втрати у сумі 14778,98 грн.
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В пункті 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Судом встановлено, що договором №25/05/11 від 23.05.2017 відповідальність відповідача за порушення строків виконання грошового зобов'язання (оплати вартості виконаних робіт та витрачених матеріалів) у вигляді пені, не передбачена.
При цьому, з огляду на характер правовідносин, які склались між сторонами, відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати вартості виконаних робіт та витрачених матеріалів не передбачена і законодавчими актами.
Оскільки, сторони укладаючи договір №25/05/11 від 23.05.2017 не погодили відповідальність відповідача за порушення строків виконання грошового зобов'язання у вигляді пені, то позовні вимоги про стягнення пені у сумі 65966,14 грн є необґрунтованими, у зв'язку із чим суд відмовляє у задоволенні позову у цій частині.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року по справі № 910/13071/19 роз'яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Перевіривши розрахунки 3% річних, нарахованих на суму боргу 83028,00 грн за період з 29.03.2018 по 29.03.2021 та інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу 83028,00 грн за період з квітня 2018 року по лютий 2021 року, з урахуванням приписів ч.2 ст.237 ГПК України, судом встановлено, що розрахунки інфляційних втрат та 3% річних є правильними, а тому позовні вимоги у частині стягнення 3% річних у сумі 7479,34 грн та інфляційних втрат сумі 14778,98 грн підлягають задоволенню.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "БОСТ-ТЕПЛОСЕРВІС".
Щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
У відповідності до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано у матеріали справи: договір №23/03-21 про надання правової допомоги від 23.03.2021, укладений між позивачем та Адвокатом Калініною Оленою Юріївною, акт виконаних робіт від 10.05.2021 до договору №23/03-21, квитанцію до прибуткового касового ордеру №23/03-21 від 10.05.2021.
Згідно із актом виконаних робіт від 10.05.2021 до договору №23/03-21, вартість наданих послуг за договором №23/03-21 про надання правової допомоги від 23.03.2021 становить 10000,00 грн. В акті наведено опис робіт (наданих послуг) адвоката.
Позивач сплатив на користь адвоката грошові кошти в розмірі 10000,00 грн, що підтверджується прибутковим касовим ордером №23/03-21 від 10.05.2021.
Як встановлено судом, адвокатом Калініною О.Ю. було виконано наступну роботу: позовна заява - 3000,00 грн, представництво у суді - 3000,00 грн, листування - 500,00 грн, опрацювання нормативно-правових актів - 2000,00 грн, розрахунок та консультування - 1500,00 грн.
Повноваження адвоката Калініної О.Ю. підтвердженні ордером серії АН №1031336 від 29.03.2021.
Ураховуючи надані адвокатом послуги, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд приходить до висновку про обґрунтованість понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у сумі 10000,00 грн.
Судом враховано те, що за приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачем, у порядку ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, заяви про зменшення суми судових витрат не подано, заперечень щодо співмірності заявлених позивачем витрат на правову допомогу не наведено.
За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (у даному випадку - витрати на правничу допомогу), у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням наведеного, оскільки позовні вимоги у даній справі задоволені частково, то суд дійшов висновку про те, що з відповідача підлягають стягненню витрати позивача на оплату правничої допомоги пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у сумі 6148,04 грн.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОБУДСИСТЕМ" (02660, місто Київ, ВУЛИЦЯ АВТОПАРКОВА, будинок 7, ідентифікаційний код 39241755) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БОСТ-ТЕПЛОСЕРВІС" (61072, Харківська обл., місто Харків, ПРОСПЕКТ НАУКИ, будинок 39, ідентифікаційний код 34331126) заборгованість у сумі 83028,91 грн, 3% річних у сумі 7479,34 грн інфляційні збитки у сумі 14778,98 грн, витрати зі сплати судового збору у сумі 1579,31 грн та витрати на правову допомогу у сумі 6148,04 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 10.08.2021.
Суддя С. О. Турчин