05.08.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/378/21
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Матейко І. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до відповідача: Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго"
про стягнення заборгованості в сумі 241 829 грн 63 коп.
за участю:
від позивача: Орел Сергій Сергійович,
від відповідача: Громко Володимир Ярославович,
встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" із позовною заявою до Державного підприємства "Теплокомуненерго" про стягнення 77722 грн 35 коп. - пені, 67249 грн 67 коп. - 3% річних, 96857 грн 61 коп. - інфляційних втрат.
Вирішення процесуальних питань.
30.04.2021 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 24.05.2021 (ухвала від 30.04.2021), в якому суд відклав розгляд справи у підготовчому засіданні на 20.07.2021 та продовжив строк підготовчого провадження до 30.07.2021.
24.05.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№7603/21), який суд прийняв до розгляду.
Представник позивача подав відповідь на відзив (від 31.05.2021 вх.№8010/21), яку суд прийняв до розгляду.
07.06.2021 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№8548/21), які суд прийняв до розгляду.
20.07.2021 суд закрив підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначив на 05.08.2021.
05.08.2021 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу від 27.09.2019 №4166/1920-КП-15 в частині своєчасного розрахунку за поставлений природний газ. Позовні вимоги обґрунтував положеннями ст. 526,549, 612, 625, 655 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України. За прострочення виконання грошового зобов"язання позивач, керуючись п.8.2. договору та ст.625 ЦК України нарахував відповідачу пеню в сумі 77722 грн 35 коп., 67249 грн 67 коп. - 3% річних, 96857 грн 61 коп. - інфляційних втрат.
Позиція відповідача.
Відповідач проти позову заперечив, факт несвоєчасного виконання зобов"язання визнав, проте зазначив, що вини ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" в порушенні договірних зобов"язань немає через низький рівень розрахунків за надані послуги з теплопостачання населення та бюджетних установ і організацій. Просив зменшити розмір пені на 95%.
Обставини встановлені судом.
27.09.2019 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі- постачальник) та Державне міське підприємство "Івано-Франківськ теплокомуненерго" (споживач) уклали договір постачання природного газу №4166/1920-КП-15 (далі - договір). Сторони договору у цих правовідносинах керуються Законом України "Про ринок природного газу", Положенням про покладення спеціальних обов"язків на суб"єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2017 року №187 (далі - Положення) Правилами постачання природного газу, Кодексом газорозподільних систем, Кодексом газотранспортної системи. Зазначений вище договір укладений у письмовій формі, підписаний повноважними представниками сторін, підписи засвідчені печатками юридичних осіб, сторони погодили всі умови договору та досягли згоди щодо виконання умов останнього.
Відповідно до п.1.1. договору, постачальник зобов'язується поставити споживачеві у природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб"єктами господарювання, які не є бюджетними установами / організаціями (п.1.2 договору.)
Постачальник передає споживачу у жовтні 2019 квітні 2020 року замовлений споживачем обсяг (об"єм) природного газу в кількості 780,0 тис. куб. метрів (п. 2.1 договору).
Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному періоді постачання, оформлюється актом приймання-передачі.
Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем в той період (періоди), коли споживач був включений до Реєстру постачальника, що підтверджується споживачем в акті приймання-передачі газу.
В акті приймання-передачі природного газу, ціна на природний газ має відповідати ціні, зазначеній у Прейскуранті на відповідний період, також має бути врахований тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (п. 3.8 договору).
Споживач згідно з п. 3.9 договору зобов"язується надати постачальнику не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, зокрема, копію акта про надання послуг з розподілу природного газу за розрахунковий період, складеного між споживачем та оператором ГРМ, підписані споживачем два примірники акта приймання- передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного у розрахунковому періоді природного газу згідно з цим договором і з урахуванням пункту 3.8 цього договору, його фактична ціна та вартість.
Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання постачальником своїх зобов'язань за цим договором в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді (п. 3.11).
Ціна за 1000 куб.м природного газу визначається сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі Прейскуранту (п. 4.2 договору).
Загальна вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування (п. 4.4 договору).
Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу (п. 5.1).
Відповідно до п.7.2 договору (в редакції додаткової угоди від 28.01.2020 №5), у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього договору він зобов"язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 14,2 % річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2020 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1).
Сторони вносили зміни до вказаного договору шляхом підписання додаткових угод.
Згідно з додатковими угодами від 22.10.2019 № 1, від 12.11.2019 № 2, від 09.12.2019 № 3, від 26.12.2019 №4, від 28.01.2020 №5, від 24.02.2020 №6, від 23.03.2020 №7, від 23.04.2020 №8 сторони змінювали, зокрема, порядок та умови передачі природного газу, ціну природного газу та відповідальність сторін.
На виконання умов договору позивач за період жовтень 2019 - квітень 2020 передав відповідачу природний газ на загальну суму 3399152 грн 91 коп., що підтверджується актами приймання-передачі, які складені відповідно до договору від 27.09.2019 № 4166/1920-КП-15, підписані представниками двох сторін та скріплені їх печатками.
Відповідач в порушення умов договору за переданий природний газ розраховувався з порушенням строків, передбачених п.5.1. договору, що підтверджується випискою по операціях щодо ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго".
За порушення строків здійснення остаточного розрахунку за газ позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 77722 грн 35 коп., згідно з п.7.2. договору, а також керуючись ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних в сумі 67249 грн 67 коп та інфляційні втрати в сумі 96857 грн 61 коп. та звернувся до суду за захистом порушеного права.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України). Вказане положення кореспондується з приписами ст. 712 ЦК України.
Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до наведеного договір постачання природного газу від 27.09.2019 № 4166/1920-КП-15 є договором поставки.
На підставі господарського договору між суб'єктами господарювання виникають господарські зобов'язання, в силу яких один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173, 174 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Встановлені судом обставини свідчать про те, що позивач належним чином виконав договірні зобов'язання щодо поставки природного газу відповідачу. Відповідач здійснював часткову його оплату, при цьому з порушенням визначених у договорі строків.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) - ч. 1 ст. 610 ЦК України.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2).
Оскільки відповідач прострочив виконання зобов'язання, він повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Висновки суду.
Зважаючи на те, що факт порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати поставленого природного газу підтверджується матеріалами справи, суд перевірив правильність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат та дійшов висновку що вимога позивача про стягнення з відповідача 67249 грн 67 коп. 3% річних за період з 26.11.2019 - 31.01.2021 та інфляційних втрат в сумі 96857 грн 61 коп. за період грудень 2019 року - січень 2021 року обґрунтована та належить до задоволення.
Також, суд перевірив правильність нарахування позивачем пені за період з 26.11.2019 -31.01.2021 та зазначає, що поданий розрахунок є арифметично вірним.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 95 % від заявленої суми, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту наведених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, а також повинен врахувати інші інтереси сторін.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена у рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013.
Відповідно до частини 3 статті 13, частини 1 статті 76, частини 1 статті 78, частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявлених штрафних санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статті 74 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Дослідивши подані суду докази, проаналізувавши правові позиції сторін, врахувавши, що відповідач є неприбутковою організацією, не є кінцевим споживачем товару, здійснення оплати поставленого позивачем природного газу залежить в тому числі й від розрахунків споживачів з відповідачем, врахувавши сплату відповідачем основного боргу, збалансованість інтересів сторін, причини та строк прострочки платежу, захист майнових прав позивача та компенсацію за порушення грошового зобов'язання шляхом стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, відсутність доказів на підтвердження завдання збитків позивачу, а також враховуючи, що застосування штрафних санкцій спрямоване на стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру пені на 50 %.
За таких обставин, позов належить до часткового задоволення та стягнення з відповідача 38861 грн 18 коп. - пені, 67249 грн 67 коп. - 3% річних та 96857 грн 61 коп. - інфляційних втрат.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 3627 грн 44 коп., що підтверджується платіжним дорученням №0000017058 від 19 квітня 2021 року. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд зазначає, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Враховуючи викладене, судовий збір в сумі 3627 грн 44 коп. належить покласти на відповідача.
Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про стягнення коштів в сумі 241829 грн 63 коп. задовольнити частково.
Стягнути з Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", вул. Б. Хмельницького, буд. 59-А, м. Івано-Франківськ, 76009 (код 03346058) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601 ( код 20077720) - 38861 (тридцять вісім тисяч вісімсот шістдесят одну) грн 18 коп. - пені, 67249 (шістдесят сім тисяч двісті сорок дев"ять ) грн 67 коп. - 3% річних та 96857 (дев"яносто шість тисяч вісімсот п"ятдесят сім) грн 61 коп. - інфляційних втрат, а також 3627 (три тисячі шістсот двадцять сім) грн 44 коп. - судового збору.
В частині позовних вимог про стягнення 38861 (тридцять вісім тисяч вісімсот шістдесят одна) грн 18 коп. пені відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 11.08.2021
Суддя Т.В. Максимів