61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
11.08.2021 Справа № 905/934/21
Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ, в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця», м.Дніпро, Акціонерного товариства «Українська залізниця»
до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», м.Вугледар Донецької області,
про стягнення штрафу у розмірі 44' 840,00грн,
без повідомлення (виклику) учасників справи -,
Акціонерне товариство «Українська залізниця», м.Київ, в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», м.Вугледар Донецької області, про стягнення штрафу у розмірі 44' 840,00грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невідповідність фактичної маси вантажу у вагоні №55216592 зазначеній у накладній №52328333, що підтверджується складеним комерційним актом №463003/154 від 27.12.2020.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 28.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/934/21; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строк до 22.06.2021 (з урахуванням поштового пробігу) для подання через канцелярію суду відзиву на позов; встановлено позивачу строк на подання відповіді на відзив - п'ять днів з дня отримання відзиву.
Сторони належним чином повідомлялися про порушення провадження у справі, про що свідчать наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.
18.06.2021 через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив №1366 від 16.06.2021 на позовну заяву, в якому просить суд зменшити розмір штрафу до двох провізних плат, заперечує проти позовних вимог з наступних підстав:
- дані до протоколу зважування вагонів від 27.12.2020 вносились шляхом вписування вручну номерів вагонів та маси вантажу, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, зареєстрованої Міністерством юстиції України 11.10.2012 за №1716/22028. Тому наданий позивачем протокол зважування вагонів від 27.12.2020 не може бути належним доказом зважування вагонів та визначення маси вантажу у них;
- до протоколу зважування станцією Пологи Придніпровської залізниці не надані матеріли фото фіксації вагонів;
- зважування та завантаження вугілля у вагони на підприємстві відповідача здійснювалось на 200 тонних вагонних вагах справних і минулих державну повірку, в той час як переважування вантажу на станції Пологи Придніпровської залізниці здійснювалось на 150 т вагах без урахування похибок та вивантаження вугілля з вагонів, а різниця в масі вантажу виведена в результаті простих арифметичних дій;
- позивач не зважував тару (вагони) без вантажу, у той час як їх вага не завжди відповідає маркуванню на вагонах.
09.07.2021 через канцелярію суду від представника відповідача надійшла відповідь №15-04/440 від 07.07.2021 на відзив, у якій підтримує заявлені позовні вимоги, не погоджується з доводами відповідача, просить суд поновити строк для подачі відповіді на відзив на позовну заяву.
В обґрунтування пропущеного встановленого судом строку для звернення з відповіддю на відзив позивач посилається на велике навантаження на юрисконсультів, святкові і вихідні дні, приписи Прикінцевих положень ГПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав відзив на позовну заяву 23.06.2021 згідно зі вхідним штампом АТ "Укрзалізниця".
Згідно ч.1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Відповідно до ст.119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до частин 1, 2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Виходячи з аналізу норм процесуального законодавства, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, зобов'язаний забезпечувати дотримання принципу змагальності сторін.
Задля сприяння учасникам судового процесу в реалізації їх прав, визначених ГПК України, враховуючи приписи статті 119, та пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» ГПК України, суд вирішив прийняти до уваги під час розгляду справи позицію позивача у відповіді на відзив.
Відповідно до ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд ВСТАНОВИВ:
25.12.2021 Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» (вантажовідправник) зі станції Південнодонбаська Донецької залізниці відправило вантажоодержувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю “Донінтервугілля” на станцію Кривий Торець Донецької залізниці за залізничною накладною №52328333, зокрема, у вагоні №55216592 вугілля кам'яне, не поіменоване в алфавіті.
При оформленні вказаної залізничної накладної маса вантажу визначена вантажовідправником, що підтверджується графою 24 перевізного документу, відповідачем вказано масу вантажу у вагоні №55216592 - 65300кг.
У накладній вантажовідправником зазначено, що вантаж насипом, поверхня вантажу нижче рівня бортів вагона, вантаж промаркований повздовжньою смугою білого кольору по всій довжині вагону. Вантаж розміщено і закріплено згідно з п.2.3 гл.14 Додатка 3 до СМГС.
Згідно з п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Статтею 52 Статуту залізниць України визначені випадки, коли на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу.
27.12.2020 під час прибуття вагону №55216592 з вантажем на проміжну станцію Пологи Придніпровської залізниці на підставі актів загальної форми №1434/1П, №30514 від 27.12.2020 вказаної станції було здійснено перевірку маси вантажу, під час якої виявлено, що маса вантажу у спірному вагоні не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, у зв'язку з чим був складений комерційний акт №463003/154, відповідно до якого за результатами переважування на справних 150-тонних електронних вагах №89 станції Пологи (повірка 03.12.20) у вагоні №55216592 виявилось - маса брутто 93060кг, нетто - 70060кг, тара - 23000кг, що більше документу на 4760кг.
У вказаному комерційному акті також зазначено, що навантаження насипом нижче бортів вагону 200-300мм, з тех.скосами до торців вагону; маркування поздовжньою смугою жовтого кольору проглядається частково із-за снігового покриття товщиною 20-50мм. Виїмки, заглиблення відсутні, окреслення навантаження без порушень. Розвантажувальні люка зачинені на запірний механізм. Перекосу кузову немає. Вагон у технічному стані справний. Дано оперативне повідомлення.
"Розділ Д" комерційного акту підписаний начальником станції Чистов В.Є., агентом з розшуку Фольц Н.В., агентом комерційним Ковтун В.І.
Вказані у комерційному акті результати зважування підтверджуються випискою з книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах станції Пологи Придніпровської залізниці та протоколом зважування вагонів від 27.12.2020.
Згідно наявного в матеріалах справи технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки №89 станції Пологи Придніпровської залізниці дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію - 30.10.2007, міжпровірочний інтервал ЗВВТ становить 6 місяців, інтервал між оглядами-перевірками - 3 місяці; державна повірка здійснювалась 03.12.2020, ваги придатні для зважування. Тобто ваги, на яких проводилось контрольне переважування вантажу, проходили своєчасну перевірку та повірку.
Представником відповідача не надано доказів, які б викликали сумніви у достовірності показів зазначеного засобу ваговимірювальної техніки.
Відповідно до п.12 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002р. №334, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі "Є" комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: "Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено". Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається.
При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.
Так, на станції призначення був заповнений розділ "Є" комерційного акту №463003/154/46 від 27.12.2020 про те, що при переважуванні вантажу різниця проти цього акту не виявлена.
Посилаючись на положення статей 118 та 122 Статуту залізниць України, позивач нарахував та пред'явив до стягнення з відповідача штраф за невірно зазначену масу вантажу у розмірі п'ятикратної провізної плати за спірний вантаж у розмірі 44' 840,00грн.
Вказані обставини і стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:
Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст.173-175 Господарського кодексу України.
Як встановлено ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Згідно ч.2 ст. 908 Цивільного кодексу України та ч.5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту).
Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст.5 Статуту).
Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №863/5084, а також ст.23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п.2.1 та п.2.2, графи "Маса вантажу, визначена відправником, кг" та "Спосіб визначення маси" заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст.37 Статуту та п.5 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082, визначається відправником.
Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п.2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно ч.1 ст.129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Для засвідчення обставини невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах законодавцем у ст.129 Статуту визначено складання комерційного акту. Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті.
Отже, допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, в розумінні ч.1 ст.77 ГПК України, є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею.
Пунктом 10 Правил складання актів на виконання статті 29 Статуту залізниць України визначено імперативно частину суб'єктного складу працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів: начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також передбачено можливість участі в складенні комерційного акта одержувача вантажу, якщо він брав участь у перевірці, або інших працівників залізниці.
Таким чином, комерційний акт повинні підписати три працівники залізниці. Однак, зазначена норма не виключає можливості залучення до складення комерційного акту й інших працівників залізниці.
Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2018 у справі №910/3930/17 та від 18.06.2018 у справі №910/11397/17, від 23.11.2018 у справі №916/2450/17, від 21.08.2019 у справі №905/2360/18.
Відповідно до частин 1, 3 статті 64 та частини 3 статті 65 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство, як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов'язків між працівниками підприємства.
Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів, і такими доказами можуть підтверджуватися повноваження осіб на підписання комерційного акта.
Дану правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 23.11.2018 у справі №916/2450/17, від 21.05.2018 у справі №916/2001/17, від 23.06.2018 у справі №916/1993/17.
Як було зазначено вище, комерційний акт №463003/154 від 27.12.2020 підписали: начальник станції Чистов В.Є., агент з розшуку Фольц Н.В., агент комерційний Ковтун В.І.
Суд відзначає, що начальник станції має повноваження на підписання комерційних актів в силу прямої вказівки в пункту 10 Правил складання актів.
Позивачем визначено коло осіб працівників залізниці, яких згідно з наказом начальника станції Пологи Придніпровської залізниці №21 від 11.02.2020 «Щодо призначення відповідальних працівників станції Пологи бути уповноваженими особами на підписання від імені залізниці комерційних актів» уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів, у тому числі, агента комерційного Ковтун В.І., агента з розшуку вантажу та багажу Фольц Н.В. Також, в матеріалах справи міститься копія посадової інструкції агента комерційного Ковтун В.І. та копія посадової інструкції з доповненнями агента з розшуку вантажів та багажу Фольц Н.В. Згідно наданих посадових інструкцій вказані особи мають право підпису комерційних актів.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що наявний в матеріалах справи комерційний акт підписано уповноваженими працівниками залізниці в порядку пункту 10 Правил складання актів та вважається таким, що складений з дотриманням вимог чинного законодавства України, а тому визнається судом належним доказам на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу.
Суд також відзначає, що наявним в матеріалах справи актом підтверджується відсутність слідів доступу до вантажу. Викладені обставини дають підстави вважати що саме відправник неправильно зазначив масу вантажу у спірній накладній.
Відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, надлишок вантажу порівняно з масою, вказаною в накладній, вважається таким, що не перевищує норму, якщо він не виходить за межу граничного розходження визначення маси нетто, яке становить 0,2%. Так, норма надлишку за спірним перевезенням становить 130,6кг, що менше виявленого надлишку - 4760кг.
Доводи відповідача відносно того, що протокол зважування вагонів від 27.12.2020 не може бути належним доказом зважування вагонів та визначення маси вантажу у них з огляду на невідповідність вимогам Інструкції «Про порядок застосування засобів вагоновимірювальної техніки на залізничному транспорті», адже був складений шляхом вписування вручну номерів вагонів та маси вантажу, а не шляхом друкування, судом відхиляються з наступних підстав.
Відповідно до п.3.4. Інструкції «Про порядок застосування засобів вагоновимірювальної техніки на залізничному транспорті», що затверджена наказом Міністерства інфраструктури України № 442 від 31.07.2012 та зареєстрована Міністерством юстиції України 11.10.2012 за №1716/22028, результати зважування на електронних ЗВВТ повинні видаватися у друкованому вигляді, для чого конструкція вагопроцесора має передбачати можливість підключення до нього друкувального пристрою.
У ЗВВТ для статичного зважування, прийнятих в експлуатацію до набрання чинності цією Інструкцією, допускається відсутність друкувального пристрою (п.3.5 Інструкції).
Дослідивши наявний в матеріалах справи протокол зважування вагонів від 27.12.2020, судом встановлено, що він виконаний шляхом друкування та вписування вручну номерів вагонів та маси вантажу.
Згідно з технічним паспортом засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ), заводський №89 (вид ЗВВТ тензометричний, модифікація ЗВВТ-ВТВ-1СД), станції Пологи Придніпровської залізниці, якими було здійснено переважування, дата прийняття вказаних ЗВВТ в експлуатацію 30.10.2007, а отже до набрання чинності Інструкції «Про порядок застосування засобів вагоновимірювальної техніки на залізничному транспорті (набрала чинності 05.11.2012), у зв'язку з чим суд не вбачає порушень вказаної інструкції з огляду на п.3.5 Інструкції.
Заперечення відповідача в частині того, що до протоколу зважування станцією Пологи Придніпровської залізниці не надані матеріли фото фіксації вагонів не приймаються судом до уваги, так як чинним законодавством не передбачено надання до протоколу зважування вагонів фотофіксація вагонів.
Суд приймає до уваги також пояснення представника позивача у відповіді на відзив щодо відсутності на станції Пологи технічних засобів для фотофіксації спірних вагонів.
Посилання відповідача на те, що переважування вантажу на станції Пологи Придніпровської залізниці здійснювалось на 150т вагах без урахування похибок та вивантаження вугілля з вагонів, а різниця в масі вантажу виведена в результаті простих арифметичних дій; у той час, як відповідачем зважування спірного вантажу здійснювалось на 200 т вагонних вагах, які є справними та пройшли державну повірку, судом відхиляються з огляду на наступне.
Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами.
Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
За вимогами п.5 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом.
До розрахункових способів визначення маси вантажу належать: за трафаретом (підсумовування маси вантажу, зазначеної на кожному вантажному місці), за стандартом (множення суми стандартної маси вантажного місця на кількість місць вантажу), за заміром висоти наливу (з подальшим визначенням густини та об'єму вантажу за таблицею калібрування цистерн, розробленою заводом - виробником цистерни).
За домовленістю відправника, залізниці та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси вантажу.
Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов'язаний зазначити в накладній.
Відповідно до ст.13 Статуту залізниць України для зважування вантажів, багажу і вантажобагажу (товаробагажу) використовуються вагонні, вантажні, елеваторні та інші ваги.
Як вбачається з матеріалів справи, до залізничної накладної №52328333 відомості стосовно маси вантажу вносилися вантажовідправником (відповідачем по справі), спосіб визначення маси - на вагонних вагах 200тон.
Правильність внесених відомостей до вказаної накладної підтверджено електронним цифровим підписом представника відповідача (Графа 55 залізничної накладної).
Відповідач не бере до уваги пункт п.22 Правил видачі вантажів, за приписами якого перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення.
Таким чином, вказана норма не містить імперативного припису, а дозволяє залізниці у разі необхідності здійснювати перевірку маси вантажу на станції призначення у зручний для себе спосіб (аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 06.08.2014 у справі №911/866/14).
При цьому, саме зважування є найбільш точним способом визначення маси вантажу, що зазначено в п.3.18 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 №04-5/601 “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею”.
Суд відзначає, що визначення маси вантажу на станції Пологи здійснювалось тим самим способом, що і вантажовідправником перед відправкою, тобто шляхом зважування на вагах.
Позицію відповідача щодо неправомірності здійснення зважування без зважування тари (вагону) без вантажу, вага якої не завжди відповідає маркуванню на вагонах, суд не приймає, оскільки вказані вище норми та правила не встановлюють вимог щодо обов'язковості здійснення працівниками залізниці зважування тари вагона без вантажу при складанні комерційного акта, наявність розбіжностей фактичної маси тари належними доказами у справі не доведена, є припущеннями.
Чинним законодавством не передбачено, що при прийнятті вагону з вантажем до перевезення залізниця зобов'язана перевіряти правильність усіх відомостей, зазначених у накладній, зокрема масу вантажу. Перенесення в акти загальної форми і комерційний акт з перевізного документу залізницею даних щодо ваги вагону, перевірену відправником перед його завантаженням, не є порушенням чинного законодавства, зокрема «Правил видачі вантажів».
Як вже зазначалося судом, на станції призначення працівниками залізниці була здійснена перевірка маси у вагоні і в комерційному акті (розділ «Є») зроблена відмітка про те, що різниці проти даних комерційного акту виявлено не було.
Так, у даному випадку при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не було виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу. Відтак, новий комерційний акт не складався.
Доводи відповідача стосовно відсутності в матеріалах справи акту зважування вагонів на станції призначення судом відхиляються, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено, що відомості, внесені в розділ «Є» комерційного акту, мають підтверджуватися іншими документами про перевірку ваги.
За висновком суду заперечення відповідача є безпідставними та такими, що позбавлені належного доказового обґрунтування, не спростовують факту неправильного зазначення у накладній маси вантажу у спірному вагоні.
Згідно з п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. за № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Згідно із ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.
Відповідно до ст.118 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами.
При застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Враховуючи, що провізна плата за перевезення вантажу у спірному вагоні №55216592 складала 8'968,00грн, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача штраф в сумі 44'840,00грн. Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу є арифметично вірним, та відповідає ст.ст.118, 122 Статут залізниць України.
У відзиві на позов відповідач просив суд при винесенні рішення врахувати тяжкий фінансовий стан підприємства відповідача та можливість зменшення штрафних санкцій до двох провізних плат. Клопотання мотивовано завеликим розміром застосування штрафу по відношенню до загальної вартості вугілля у вагоні; здійсненням підприємством господарської діяльності в умовах проведення антитерористичної операції; нестабільним фінансовим станом підприємства, перевищенням кредиторської заборгованості над дебіторською; знаходженням з грудня 2019 підприємства у цілозмінному простої.
До відзиву на позов відповідач додав баланс ДП “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” станом на 31.12.2020, акти простоїв, довідку про вартість вугілля.
Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст.86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що зменшення розміру неустойки є правом суду, при реалізації якого повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість такого випадку. При цьому, саме на відповідача покладається обов'язок довести винятковість конкретного випадку та надати відповідні належні та допустимі докази на підтвердження цього.
Отже, звертаючись з клопотанням про зменшення розміру штрафу, відповідач повинен довести наявність обставин, які зумовлюють застосування зазначеної норми, а саме, надмірність розміру штрафу порівняно зі збитками позивача.
В клопотанні відповідач посилається лише на незадовільний фінансовий стан підприємства.
Проте, відповідно до ст.42 та абзацу 5 ст.44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.
При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.
З огляду на наведене, зазначені відповідачем обставини передусім є наслідком господарської діяльності відповідача, його власного комерційного розрахунку та ризику, а не виникли в силу якихось об'єктивних та незалежних від відповідача обставин.
Суд також зауважує на тому, що позивач є також господарюючим суб'єктом як і відповідач та несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.
Нарахування штрафу у п'ятикратному розмірі провізної плати встановлено законодавчо в п.118 Статуту залізниць України, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України. У суду відсутні підстави оцінювати цей розмір штрафу, як надмірно великий.
Суд також враховує, що відповідно до пункту 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України.
При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 29.04.2021 у справі №905/1450/20, від 27.03.2020 у справі №917/500/19, від 05.02.2019 №914/2339/17, які відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України, враховуються судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Враховуючи викладене, оскільки саме відповідач, як вантажовідправник, визначає масу вантажу, заповнює і підписує накладну, а згідно статті 24 Статуту саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача повністю.
Керуючись ст.ст.12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 236-238, 247, 252 ГПК, господарський суд, -
В И Р I Ш И В:
Позовні вимоги Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ, в особі регіональної філії “Придніпровська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», м.Вугледар Донецької області, про стягнення штрафу у розмірі 44' 840,00грн - задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» (85670, Донецька обл, м.Вугледар, вул.Магістральна, 4; код ЄДРПОУ 34032208) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (49038, м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, буд.108; код ЄДРПОУ 40081237) штраф у розмірі 44'840,00грн, а також витрати на сплату судового збору в розмірі 2270,00грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 ГПК України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень ГПК України).
Повний текст рішення, у зв'язку з перебуванням судді Макарової Ю.В. у відпустці з 19.07.2021 по 06.08.2021 включно, складено та підписано 11.08.2021.
Суддя Ю.В. Макарова