Рішення від 11.08.2021 по справі 904/2104/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2021м. ДніпроСправа № 904/2104/19 (904/5735/21)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Владимиренко І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат”, м. Кам'янське, Дніпропетровська область

до Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Київ

про стягнення штрафу за прострочення доставки вантажу у розмірі 52 722,10грн.

Без виклику (повідомлення) учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство “Дніпровський металургійний комбінат” звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства “Українська залізниця” про стягнення штрафу за прострочення доставки вантажу у розмірі 52 722,10грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що протягом вересня 2020 р. за залізничними накладними: №№ 50353234, 45516077, 45582608, 45539491, 45539517, 45473857, 45473865, 50430412, 40038663, 50466580, 50466598, 32896060, 45578069, 45804986, 45797594, 50594712, 50583665, 50583673, 50601996, 50602044, 50659499, 50659515, 46008546, 50790229, 36114288, 46473815, 46473831 Акціонерне товариство «Українська залізниця» допустило прострочення термінів доставки вантажів, що визначені статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажів. За порушення Відповідачем термінів доставки вантажів, перевезення яких оформлено вищевказаними накладними, позивачем нараховано штраф у загальному розмірі 52 722,10грн.

Ухвалою господарського суду від 15.06.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними у справі матеріалами. Запропоновано учасникам справи: Відповідачу:- протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відповідно до вимог статей 165, 178 ГПК України відзив на позовну заяву, а його копію з додатками надіслати всім учасникам справи; - у разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження подати відповідну заяву у строк протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; - у 10-ти денний строк з дня отримання від позивача відповіді на відзив (за наявності) надати суду, а також направити всім учасникам справи заперечення з урахуванням вимог частин третьої - шостої статті 165 та статті 167 ГПК України. Позивачу: - у 10-ти денний строк з дня отримання відзиву на позов подати суду, а також направити всім учасникам справи відповідь на відзив з урахуванням вимог частин третьої - шостої статті 165 та статті 166 ГПК України; Учасникам справи: - при поданні заяв по суті справи надати суду докази на підтвердження дати отримання таких заяв від інших учасників для перевірки судом дотримання строку подачі відповідних заяв, а також докази надсилання на адресу інших учасників справи заяв, що подаються до суду.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням №4930015766168, з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду - 22.06.2021.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року Акціонерним товариства "Українська залізниця" (далі - Відповідач) здійснено перевезення вагонів (вантажу) за залізничними накладними №№ 50353234, 45516077, 45582608, 45539491, 45539517, 45473857, 45473865, 50430412, 40038663, 50466580, 50466598, 32896060, 45578069, 45804986, 45797594, 50594712, 50583665, 50583673, 50601996, 50602044, 50659499, 50659515, 46008546, 50790229, 36114288, 46473815, 46473831, одержувач - Публічне акціонерне товариство “Дніпровський металургійний комбінат” (далі - Позивач).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що під час здійснення перевезення вантажів протягом вересня 2020 р. за залізничними накладними: №№ 50353234, 45516077, 45582608, 45539491, 45539517, 45473857, 45473865, 50430412, 40038663, 50466580, 50466598, 32896060, 45578069, 45804986, 45797594, 50594712, 50583665, 50583673, 50601996, 50602044, 50659499, 50659515, 46008546, 50790229, 36114288, 46473815, 46473831, Акціонерне товариство «Українська залізниця» допустило прострочення термінів доставки вантажів, що визначені статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажів.

За порушення відповідачем термінів доставки вантажів, перевезення яких оформлено накладними №№ 50353234, 45516077, 45582608, 45539491, 45539517, 45473857, 45473865, 50430412, 40038663, 50466580, 50466598, 32896060, 45578069, 45804986, 45797594, 50594712, 50583665, 50583673, 50601996, 50602044, 50659499, 50659515, 46008546, 50790229, 36114288, 46473815, 46473831, на підставі статті 116 Статуту залізниць України, позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача штраф у загальному розмірі 52 722,10грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову на підставі наступного.

Відповідно до приписів статті 307 ГК України, положення якої кореспондуються із нормами частини 1 статті 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (частина 3 статті 909 ЦК України).

Як визначено пунктом 6 Розділу 1 Статуту залізниць, накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. Аналогічна норма міститься в пункті 1.2 Правил оформлення перевізних документів.

За статтею 23 Статуту залізниць, відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції.

Відповідно до частини 1 статті 919 ЦК України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк. Аналогічна норма міститься в частині 1 статті 313 ГК України.

У відповідності з абз. 2 частини 2 статті 908 ЦК України, з частиною 5 статті 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються транспортними кодексами, транспортними уставами та іншими нормативно-правовими актами і правилами, що видаються відповідно до них.

Як встановлено статтею 2 Статуту залізниць України, Статут визначає обов'язки, права та відповідальність залізниць, підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Відповідно до статті 41 Статуту залізниця повинна доставити вантаж до місця призначення у встановлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки встановлюються Правилами обчислення строків доставки вантажів.

Пунктом 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажів визначено, що термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Також Правилами обчислення термінів доставки вантажів передбачено: у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах термін доставки вантажу обчислюється, виходячи з однієї доби на кожні повні та неповні 200 км. У разі перевезення вантажною швидкістю маршрутними відправками термін доставки на кожні повні та неповні 320 км складає 1 добу. Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної у перевізних документах. Терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу (відповідно пп.1.1.1 п.1.1; абз.1 п.2.1; п.2.4).

Зі змісту частини 4 статті 41 Статуту та пункту 2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажів вбачається, що вантаж вважається доставленим вчасно, якщо вагон з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з пунктом 2.9. Правил обчислення термінів доставки вантажів, залізниця має право на збільшення терміну доставки вантажу з підстав, зазначених у цих Правилах. Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки, повинна бути зроблена відмітка у перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.

Згідно зі статтею 130 Статуту залізниць належним доказом прострочення доставки вантажу залізницею є накладна.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Як зазначено у частині 2 статті 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно зі статтею 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 116 Статуту залізниць передбачено, що за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.

Відповідно до Інформаційного листа ВГСУ України № 01-06/420/2012 від 04.04.12 р., оглядового листа ВГСУ «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про залізничні перевезення» № 01-06/662/2014 від 21.05.14 р. нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.

Відповідно до положень статтею 130 Статуту залізниць, у разі прострочення доставки вантажу право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів має одержувач вантажу.

Позивачем надано розрахунок суми штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у вересні 2020 р. розмір якого склав 52 722,10 грн. по кожній залізничній накладній окремо з урахуванням відстані перевезення, залізничного тарифу, дат приймання вантажу до відправлення та дат прибуття вантажу на станцію призначення, встановленого терміну доставки та фактичного терміну доставки вантажу.

Матеріалами справи підтверджено, що за залізничними накладними №№ 50353234, 45516077, 45582608, 45539491, 45539517, 45473857, 45473865, 50430412, 40038663, 50466580, 50466598, 32896060, 45578069, 45804986, 45797594, 50594712, 50583665, 50583673, 50601996, 50602044, 50659499, 50659515, 46008546, 50790229, 36114288, 46473815, 46473831, вантаж відповідачем доставлено із порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статут залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, що підтверджується календарними штемпелями на накладних.

Суд перевірив розрахунок штрафу, здійснений позивачем та вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу за прострочення доставки вантажу у розмірі 52 722,10 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Публічного акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат” (51925, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, вул. Соборна, 18-б, код ЄДРПОУ 05393043) 52 722,10 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, а також судовий збір в сумі 2 270 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11.08.2021

Суддя І.В. Владимиренко