Справа № 638/14751/20 Головуючий суддя І інстанції Грищенко І. О.
Провадження № 33/818/986/21 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
Категорія: Порушення правил щодо карантину людей
/ по справі про адміністративне правопорушення /
04 серпня 2021 року суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Гуржій І.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Пятаха Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 січня 2020 року стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-
Цією постановою
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, працює водієм в «Укравтотранс плюс», реєстраційний номер облікової картки платника податків не відомий, адреса проживання, що зазначена в протоколі: АДРЕСА_1 -
- визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 454 грн. 00 коп.
Постановою встановлено, що 17.10.2020 р. об 11:30 год. за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Клочківська, 366 водій ОСОБА_2 , керуючи автобусом БАЗ А 07914, державний номер НОМЕР_1 , здійснював регулярні пасажирські перевезення приміським автобусним маршрутом 1156 (Зооветеринарна академія - Центральний ринок) та перевозив пасажирів у кількості 35 осіб, чим перевищив визначену максимальну кількість місць для сидіння, яка складає 22 (двадцять два) місця, на 13 (тринадцять) пасажирів, чим порушив пункт 11.2. ПКМУ № 641 від 22.07.2020 р., чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 44 - 3 КУпАП.
Не погодившись з цим судовим рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить постанову судді скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення та у зв'язку із скасуванням акту, який встановлює адміністративну відповідальність.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_2 посилався на те, що вважає постанову передчасною, незаконною та необґрунтованою, винесеною з порушенням його права на захист, а також порушенням установленого порядку накладення адміністративних стягнень, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтвердили факт його неправомірних дій. Зазначає, що на момент розгляду справи усі забороняючі пункти Постанови №641 було виключені на підставі Постанови КМУ №1100 від 11.11.2020 року, а п.п. 10,15, 17-46-4 втратили чинність на підставі Постанови КМУ №1236 від 09.12.2020 року, що свідчить про скасування відповідальності особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акту, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього, у зв'язку з чим вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, а також про наявність підстав для закриття провадження у зв'язку з скасуванням акту, який встановлює адміністративну відповідальність. Крім того пояснює, що протокол про адміністративне правопорушення серія АПР 18 220044 від 17.10.2020 р. винесений із порушенням із порушенням положень чинного законодавства, а отже не може вважатися джерелом доказів у справі про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП. Зазначив, він не володіє українською мовою, а працівники поліції йому не надали перекладача, хоча він неодноразово про це їх просив. Також зазначає, що на момент складання протоколу салон автобусу взагалі був порожній і в ньому не було ані стоячих, ані сидячих пасажирів.
Разом з цим, ОСОБА_2 просить поновити йому пропущений строк апеляційного оскарження постанови судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 січня 2020 року, посилаючись на те, копія постанови йому не направлялась та отримана ним 09.03.2021 року лише після особистого звернення до канцелярії суду.
Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.
За таких обставин, з метою належного дотримання конституційних засад забезпечення доступу до правосуддя, - відкрито апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_2 .
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи ОСОБА_2 та його захисника адвоката Пятаха Ю.В.,які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити в повному обсязі, а також одночасно просили задовольнити клопотання директора ТОВ «Укравтотранс плюс» та передати матеріали справи на розгляд трудового колективу, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга та клопотання не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_2 у порушенні 11.2. ПКМУ № 641 від 22.07.2020 р, за що передбачена відповідальність за ст. 44-3 КУпАП.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП.
Суд першої інстанції виходив з того, що в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, яке виразилось в порушенні правил карантину людей.
З цим висновком апеляційний суд погоджується з огляду на наступне.
Відповідальність за статтею 443 КУпАП настає у разі порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Вказана норма КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до нормативно - правових актів, які регулюють правила карантину людей, санітарно - гігієнічних, санітарно - протиепідемічних правил і норм та є обов'язковими для виконання.
Відповідно до частини 1 статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів № 211 від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» установлено на усій території України карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України № 641 від 22 липня 2020 року (із змінами) установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої коронавірусом SARS - CoV - 2 (далі - COVID - 19), з 1 серпня до 31 грудня 2020 року на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано - Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої коронавірусом SARS - CoV - 2» та від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої коронавірусом SARS - CoV - 2».
Підпунктом 2 пункту 11 Постанови КМУ від 22 липня 2020 року за № 641 (в редакції, що діяла на час вчинення правопорушення) передбачено, що на території регіону (адміністративно - територіальної одиниці), на якій установлено «зелений» рівень епідемічної небезпеки, забороняється здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, зокрема перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролейбус), залізничному транспорті, у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу, визначена в реєстраційних документах на цей транспортний засіб. Перевізник несе відповідальність за забезпечення водіїв засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, та здійснює контроль за використанням засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок пасажирами під час перевезення, у тому числі виготовлених самостійно.
Згідно відомостей, які зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, 17.10.2020р. ОСОБА_2 перевозив пасажирів у кількості 35 осіб, що на 13 пасажирів перевищує кількість місць для сидіння, визначених в документах на транспортний засіб.
Внаслідок вищезазначеної події поліцейським складено протокол про адміністративне правопорушення серії АПР 18 220044 від 17.10.2020 року за порушення ОСОБА_2 вимог пункт 11.2. ПКМУ № 641 від 22.07.2020 року.
Належить взяти до уваги, що цей протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії службової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством, ОСОБА_2 не оскаржувалися, тобто останній не звертався до суду із скаргою в порядку, визначеному КАС України, а також не звертався із скаргою на дії працівників поліції до їх керівництва.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_2 відмовився надавати показання.
Захисник ОСОБА_2 - адвокат Пятаха Ю.В. в судовому засіданні апеляційної інстанції пояснила, що підтримує вимоги апеляційної скарги та подане через канцелярію Харківського апеляційного суду клопотання директора ТОВ «Укравтотранс плюс» ОСОБА_3 про передачу матеріалів справи на розгляд трудового колективу. Зазначила, що рішення суду першої інстанції вважає незаконним та необґрунтованим, оскільки на час розгляду справи п. 11.2. ПКМУ № 641 від 22.07.2020 року не існувало. Крім того, суд не витребував документи, якими встановлена в автобусі кількість посадочних місць, проте і у них з приводу цього ніяких доказів не має. Зазначає, що зі слів ОСОБА_2 свідків взагалі не було. Пояснила, що їй відомо про те, що працівниками поліції було здійснено відеозапис. Також пояснила, що з жовтня 2020 року дії працівників поліції, які складали протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 оскаржені не були. Зазначила, що штраф у розмірі 17000грн для ОСОБА_2 є непомірним, оскільки у квітні 2021 року помер його зять, у зв'язку з чим у нього на утриманні знаходиться донька, яка знаходиться у декретній відпустці та 2-х річна онука.
Відповідно відомостей письмових пояснень ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 17.10.2020 р., які були залучені інспектором взводу 2 роти 1 батальйону 3 УПП в Харківській області ДПП лейтенанта поліції Аліфіренком А. в якості свідків, вбачається, що 17.10.2020 р. вони стали свідками того, що в м. Харкові по вул. Клочківській, 366 автобус, державний номер НОМЕР_1 , здійснював перевезення пасажирів у кількості, що перевищує визначену максимальну кількість місць для сидіння (а.с.3,4).
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 443 КУпАП.
Доводи захисника про те, що зі слів ОСОБА_2 свідків взагалі не було апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки працівниками поліції зафіксовано свідків зазначеної подій в протокол про адміністративне правопорушення, а також відібрано від них письмові пояснення. Крім того, ОСОБА_2 був ознайомлений зі змістом цього протоколу, про що свідчить його власноручний підпис. Таким чином він був ознайомлений з його змістом і не мав до нього зауважень, а лише був не згоден з відомостями цього протоколу по його суті, а дії службової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством, ОСОБА_2 не оскаржувалися, а тому, апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості врахувати такі доводи.
Поряд з цим, ані ОСОБА_2 , ані його захисник не заперечували факту керування саме ОСОБА_2 пасажирським автобусом.
При розгляді справи, суд враховує всю сукупність доказів, які походять з різних джерел.
В цій справі суд апеляційної інстанції не вбачає будь-яких суперечностей, а тому, не вбачається необхідності перевірки окремих документів, в тому числі і пояснень свідків, які цілком узгоджуються з рештою відомостей на підтвердження винуватості ОСОБА_2 .
Крім того, письмове клопотання з певним обґрунтуванням про допит свідків при розгляді справи, як в районному суді так і під час апеляційного перегляду справи ОСОБА_2 не заявлялось.
Доводи ОСОБА_2 про те, що він не володіє українською мовою та працівники поліції на його неодноразову вимогу не надали перекладача апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки, як вбачається із відеозаписів з нагрудних камер патрульних поліцейських, ОСОБА_2 не просив надати йому перекладача та спілкуючись з працівниками поліції вільно відповідав на їх запитання, що свідчить про те, що він розумів суть інкримінованого йому правопорушення.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що на момент складання протоколу салон автобусу взагалі був порожній і в ньому не було жодного пасажиру апеляційний суд ставиться критично, оскільки з відеозаписів з нагрудних камер патрульних поліцейських чітко видно, що салон автобуса був повністю заповнений людьми, пасажири в автобусі не тільки сиділи, але й стояли, працівники поліції перерахували кількість людей, яких було 35 осіб.
Посилання ОСОБА_2 та його захисника на те, що п. 11 з постанови КМУ № 641 від 22.07.2020 р. виключений, а тому відсутні підстави для адміністративної відповідальності за ст. 44 - 3 КУпАП та наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 6 ст. 247 КУпАП у зв'язку із скасуванням акту, який встановлює адміністративну відповідальність, апеляційний суд вважає помилковими, оскільки закриття провадження у справі можливо у разі скасування акту, який встановлює адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч.1 ст. 8 КупАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Станом на день вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП пункт 11.2. ПКМУ № 641 від 22.07.2020 року був чинним.
Разом з цим, п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої коронавірусом SARS - CoV - 2» виключений на підставі постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 р., але відповідальність за здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, зокрема перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролейбус), залізничному транспорті, у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу і визначена в реєстраційних документах на такий транспортний засіб не скасована, наразі ця відповідальність передбачена п. п. 10 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої коронавірусом SARS - CoV - 2».
Відповідно до підпункту 4 пункту 148 розділу ІV «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспортну» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176 (у редакції постанови КМ від 26.09.2007 № 1184) водій автобусу має право не допускати до поїздки пасажира, якщо в салоні відсутні вільні місця.
Отже, в умовах епідемічної небезпеки на території м. Харкова, будучи суб'єктом відповідальності за статтею 443 КУпАП, при заповнюваності автобусу пасажирами у кількості, яка перевищує кількості місць для сидіння, ОСОБА_2 мав право відмовити пасажирам у їх перевезенні.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи.
Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які викликають необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Крім того, в матеріалах справи міститься клопотання директора ТОВ «Укравтотранс плюс» про передачу на розгляд трудового колективу матеріалів адміністративного провадження для застосування до ОСОБА_2 заходів громадського впливу.
В обґрунтування клопотання зазначив, що ОСОБА_2 має бездоганну виробничу характеристику, протягом часу роботи на підприємстві не мав жодного дисциплінарного проступку, володіє високою професійною підготовкою, користується авторитетом та повагою як у керівництва підприємства, так і у колективі. Враховуючи, що передбачене санкцією ст. 44-к КУпАП стягнення є надмірним для особи, що притягається до адміністративної відповідальності, вважає за доцільне передати матеріали даної справи на розгляд трудового колективу для застосування заходів громадського впливу, звільнивши ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності.
Дотримуючись вимог ст. 280 КУпАП («Обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення»), суд апеляційної інстанції, окрім іншого, повинен при розгляді апеляційної скарги враховувати та розглядати по суті наявні в матеріалах справи клопотання, в тому числі, трудового колективу або громадської організації. Така вимога законодавця чітко передбачена у змісті ст. 280 КУпАП та має імперативний характер, тобто без розгляду цього клопотання судовий розгляд не може вважатися повним та всебічним.
Клопотання за своїм змістом має суто формальний характер, оскільки в ньому не зазначено безпосередніх заходів, які будуть застосовані до правопорушника для оцінки їх дієвості, впливовості та ефективності в подальшому, враховуючи те, що він продовжує працювати водієм в умовах карантинних заходів, які продовжують існувати, оскільки епідемія COVID-19 в Україні не припинена.
Крім того, ОСОБА_2 не визнавав своєї вини, що свідчить про відсутність щирого каяття, що також обумовлює відмову в задоволенні клопотання. Апеляційний суд дійшов висновку, що визнання вини у скоєнні адміністративного правопорушення є однією з ключових підстав для задоволення такого клопотання, тобто при розгляді клопотання трудового колективу необхідно враховувати ставлення особи до скоєного правопорушення.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що передача матеріалів справи стосовно ОСОБА_2 на розгляд трудового не буде дієвим для виправлення останнього та запобігання ним скоєння інших правопорушень.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає, а також подане клопотання директора ТОВ «Укравтотранс плюс» про передачу матеріалів стосовно ОСОБА_2 на розгляд трудового колективу для застосування заходів громадського впливу задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Клопотання ОСОБА_2 задовольнити, поновивши йому процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 січня 2020 року.
У задоволенні клопотання директора ТОВ «Укравтотранс плюс» про передачу на розгляд трудового колективу матеріалів адміністративного провадження для застосування до ОСОБА_2 заходів громадського впливу.
Апеляційну скаргу захисника Гіблалієва Мубаріза Аріф огли - залишити без задоволення, а постанову судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 січня 2020 року, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков