Справа № 635/7461/19 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/1548/21 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: Умисне вбивство
29 липня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5
за участю прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Харківського районного суду Харківської області від 18 грудня 2020 року відносно ОСОБА_7 ,- -
Цим вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Мерефа Харківського району Харківської області, громадянина України, який має середню освіту, не працює, раніше засудженого вироком Харківського районного суду Харківської області від 11 квітня 2012 року за ч. 1 ст. 115 КК України до 7 років позбавлення волі; 28 вересня 2018 року звільнений за відбуттям строку покарання, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , Визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України та призначено покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 обчислено з моменту фактичного затримання - 26 серпня 2019 року.
Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишено раніше обраний - тримання під вартою.
Згідно вироку 26 серпня 2019 року близько 12:00 ОСОБА_7 , знаходячись в приміщенні кухні домоволодіння АДРЕСА_1 , де мешкав з дозволу господарки ОСОБА_9 та в присутності останньої, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 розпивали спиртні напої. Під час спільного вживання алкогольних напоїв, ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючись раптово виниклим наміром, направленим на умисне позбавлення життя ОСОБА_11 , на ґрунті раптового виниклого неприязненого відношення до останнього, обумовленого надмірним вживанням алкоголю, внаслідок якого перебував у стані гострої неускладненої алкогольної інтоксикації, взяв зі столу кухонний ніж та умисно наніс останньому два удари кухонним ножем в область життєво важливого органу - шиї. Після отриманого ножового поранення ОСОБА_11 відчувши різкий біль, вибіг з приміщення кухні та покинув територію вказаного домоволодіння, звернувся за допомогою до сторонніх осіб, які викликали швидку допомогу та потерпілого було доставлено до Мереф'янської ЦРБ, де його було прооперовано. Умисні протиправні дії ОСОБА_7 направлені на умисне позбавлення життя ОСОБА_11 , не були доведені до кінця з незалежних від нього причин, бо були припинені присутньою при цьому ОСОБА_10 , яка забрала у ОСОБА_7 ніж та поламала його. Після чого ОСОБА_7 залишився на місці скоєння злочину та продовжив розпивати спиртні напої. Умисними протиправними діями ОСОБА_7 ОСОБА_11 були спричинені непроникаючі поранення шиї у вигляді двох різаних ран, які в своїй течії потребували медичної допомоги з накладенням хірургічних швів та загоїлись з утворенням рубців, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров'я тривалістю понад 6- ти днів, але не більше 3-х тижнів (21 дня).
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 просить вирок суду змінити.
Перекваліфікувати дії ОСОБА_7 з ч. 3 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України на ч.2 ст. 125 КК України та призначити за нею покарання.
В обґрунтування своєї вимоги зазначає, що обвинувачений ОСОБА_7 не мав наміру на позбавлення життя потерпілого, оскільки вони з дитинства товаришують.
Під час спільного вживання алкоголю він дійсно заподіяв потерпілому ОСОБА_11 ножеві поранення.
Той факт, що удари були нанесені у життєво важливий орган - шию не можна розцінювати як умисел на вбивство, оскільки вони не були сильними та не мали проникаючого характеру та є легкими тілесними ушкодженнями як кожен окремо так і в сукупності.
Сам обвинувачений ОСОБА_12 з місця події не втікав, зателефонував до поліції та не заперечував, що саме через його дії ОСОБА_13 отримав тілесні ушкодження.
Також на думку автора апеляційної скарги суд першої інстанції не взяв до уваги покази потерпілого ОСОБА_11 , який пояснив про відсутність конфлікту між ним та ОСОБА_7 , не вважав, що останній намагався його вбити.
Також автор апеляційної скарги зазначає, що судом неправильно встановлено, оскільки не підтверджено жодним доказом, що протиправні дії ОСОБА_7 були припинені ОСОБА_13 , яка забрала в нього ніж та поламала його.
Але такі покази суперечать показам ОСОБА_7 , який пояснював, що ніхто його дій не припиняв.
Коли побачив кров потерпілого, сам поклав ніж на стіл, а свідок ОСОБА_13 його зламала.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали провадження колегія суддів вважає, що апеляційна скрга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.
Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, і оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, зокрема положеннями ст. 91 та ст. 94 КПК України.
Відповідно до ст. 91 КПК України, окрім іншого у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення; винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.
Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Названих вимог судом першої інстанції дотримано.
Відповідно до ч.3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Як вбачається з матеріалів провадження судом неодноразово здійснювались виклики в судове засідання свідка ОСОБА_14 .
На виконання ухвали суду про встановлення місця знаходження свідка ОСОБА_10 до суду надійшли дані про те, що остання не проживає за адресою, зазначеною в матеріалах провадження.
В судовому засіданні від 26.11.2020 року сторона обвинувачення відмовилась від допиту даного свідка проти чого сторона захисту також не заперечувала.
Після цього суд в наступному засіданні від 16.12.2020 року за згодою всіх учасників судового розгляду закінчив з'ясування обставин по справі та перевірку їх доказами та перейшов до дебатів.
Тобто, суд першої інстанції під час розгляду кримінального провадження зі свого боку забезпечив сторонам усі можливості для реалізації їх прав у судовому засіданні в межах кримінального процесуального закону.
Вимог про повторне дослідження доказів апеляційна скарга не містить.
Отже незгода в апеляційній скарзі із висновками суду про те, що саме свідок ОСОБА_15 припинила протиправні дії обвинуваченого, а відтак з незалежних від нього причин він не довів свій умисел на вбивство потерпілого до кінця є безпідставною.
Щодо кваліфікації дій обвинуваченого.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КК України вбивство - це умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Замах на вбивство може бути вчинений лише за наявності прямого умислу на позбавлення життя потерпілого, коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання.
Якщо такий умисел не встановлений, особа не може нести відповідальність за замах на вбивство.
Разом із тим, при кваліфікації злочинів проти життя і здоров'я особи питання про наявність чи відсутність умислу на вбивство необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного й потерпілого, що передувала події, їхні стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
Відповідно до правової позиції, що міститься в Постанові Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 01.10.2015 у справі № 5-134кс/15, за нормативним визначенням умисне вбивство (стаття 115 КК) з об'єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на життя людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв'язком між зазначеними діяннями та наслідками, а з суб'єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямими умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти смерть особи, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання.
Питання про умисел вирішується виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
Кваліфікуючи дії ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК суд першої інстанції правильно виходив із того, що судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ножем наніс послідовно один за другим два удари спрямованих в область життєво важливого органу - шию, де розташовані кровоносні артерії, при цьому предметом нанесення тілесних ушкоджень є саме ніж, що виключає їх «випадковість» на яку посилається обвинувачений.
Вказані обставини підтвердив потерпілий ОСОБА_11 , який вказав, що отримав два послідовних удари ножем в шию і що йому ( ОСОБА_7 ) не вистачило лише невеликої відстані, щоб удари були глибокими та смертельними.
Також судом обґрунтовано критично оцінені твердження обвинуваченого щодо відсутності у нього конфлікту з потерпілим, які також продубльовані в апеляційній скарзі сторони захисту.
Так під час судового розгляду обвинувачений не заперечував, що мав і бесіду і «непорозуміння» з потерпілим на вулиці коли вони зустрілись безпосередньо напередодні події злочину, а відсутність конфлікту не виключає раптове виникнення неприязного відношення до потерпілого у обвинуваченого, який страждає на хронічне психічне захворювання у формі синдрому залежності внаслідок вживання алкоголю і знаходився у стані сильного алкогольного сп'яніння.
Під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_7 не зміг пояснити з яких саме причин він наніс потерпілому два удари ножем в шию, та з яких міркувань вибрав для цього таке знаряддя як ніж, враховуючи, що на столі окрім ножа були й інші предмети.
Таким чином, твердження сторони захисту на відсутність в діях обвинуваченого складу інкримінованого злочину не ґрунтуються на жодних певних обставинах та спростовуються сукупністю доказів, досліджених в ході судового розгляду.
За таких обставин колегія суддів вважає вирок суду законним та обґрунтованим, а підстави для його зміни, наведені в апеляційній скарзі необґрунтованими.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 418, 419, КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Харківського районного суду Харківської області від 18 грудня 2020 року відносно ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою в той же строк з дня отримання копії судового рішення.
Головуючий- Судді-