Справа № 642/5408/19 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/796/21
Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: Порушення правил безпеки
дорожнього руху або експлуатації транспорту
особами, які керують транспортними засобами
27 липня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
Головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5
за участю прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченої - ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8
потерпілого - ОСОБА_9
представника потерпілого - ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 10 серпня 2020 року відносно ОСОБА_7 , -
Цим вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українку, громадянку України, уродженку селища Полкова Микитівка Богодухівського району Харківської області, заміжню, не працюючу, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 (без номеру), визнано винною у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та їй призначено покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік та покладенням на неї обов'язків, передбачених п.п. 1,2 ч.1 ст. 76 КК України.
Іспитовий строк відраховано з моменту оголошення вироку.
Провадження за цивільним позовом ОСОБА_11 до АТ СК «МЕГА-ГАРАНТ» про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 104 131, 82 грн. закрито у зв'язку з відмовою цивільного позивача від позову.
Цивільний позов, заявлений ОСОБА_11 до ОСОБА_7 , задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_11 у відшкодування матеріальної шкоди 31 667 грн.25 коп., моральної шкоди - 25 000 грн., а всього стягнуто 56 667 грн. 25 коп.
В інший частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати у розмірі 17 898,84 грн.
Згідно вироку 05.05.2019 близько 08.45 годині ОСОБА_7 , керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ 21213», р.н. НОМЕР_1 , рухалась по автодорозі сполученням «Київ- Харків-Довжанський» зі сторони вул. Полтавський Шлях в напрямку вул. Клочківської міста Харкова. Рухаючись по вказаній автодорозі зі швидкістю 30 км/год, в районі 474 кілометру + 720 метрів вказаної автодороги, ігноруючи заборону виїзду за межі розмітки 1.1 Правил дорожнього руху України, вона почала здійснювати поворот ліворуч з наступним розворотом у напрямку ТЦ «ЛОСК», при цьому проявила неуважність та перед зміною напрямку руху керованого нею автомобіля не переконалась, що це буде безпечним і не створить перешкод для інших учасників дорожнього руху, чим грубо порушила вимоги п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України, в результаті чого допустила зіткнення з автомобілем «SKODA RAPID», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_12 , який рухався у напрямку провулку Лагерного міста Харків, внаслідок чого пасажир автомобіля «SKODA RAPID» Дзісь Ірина Миколаївна згідно висновку судово-медичної експертизи №12-14/288-А/19 від 21.06.2019 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого подовжнього перелому шийки правої лопатки без зсуву, які за своїм ступенем відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.
Порушення п.п. 10.1,10.4 Правил безпеки дорожнього руху України ОСОБА_7 , які згідно висновку судової автотехнічної експертизи № 7/672/673СЕ-19 від 26.07.2019 знаходяться в причинному зв'язку з подією та наслідками, виразилося в тому, що вона, керуючи автомобілем «ВАЗ
21213», перед зміною напрямку руху не переконалася в безпеці маневру, внаслідок чого допустила зіткнення з автомобілем «SKODA RAPID», який рухався в попутному напрямку в лівому ряду, що спричинило вищевказані наслідки.
В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_7 просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання - не призначати їй додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки; відмовити у задоволенні цивільного позову щодо стягнення з неї матеріальної та моральної шкоди - відмовити у повному обсязі.
Скасувати арешт на автомобіль «ВАЗ 21213», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
у іншій частині вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 10.08.2020 року залишити без змін.
В обґрунтування своєї вимоги зазначає що в діях іншого учасника події також є порушення Правил дорожнього руху України).
Разом з тим, обвинувачена щиро розкаялась, намагалась у добровільному порядку компенсувати спричинену шкоду, проте не дійшли згоди відносно розміру відшкодування - приймаючи це до уваги.
За таких обставин автор апеляційної скарги вважає достатнім основного покарання, без застосування додаткового покаранням у вигляді, позбавлення права керування транспортними засобами на строк 2 (два) роки.
Також, автор апеляційної зазначає, що під час досудового розслідування стороною обвинувачення було заявлено клопотання про накладення арешту як доказу у кримінальному провадженні, яке було задоволено та накладено арешт на автомобіль «ВАЗ 21213», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - Автомобіль).
В ході розгляду справи було заявлено клопотання про забезпечення позову, але було відмовлено у накладенні арешту у зв'язку з забезпеченням позову, та захисником неодноразово подавалось клопотання про скасування арешту ОСОБА_13 , проте було відмовлено та повідомлено, що при вирішенні справи по суті буде прийняте рішення про скасування арешту.
Натомість під час ухвалення вироку питання щодо зняття арешту з автомобілю «ВАЗ 21213», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 вирішено не було.
Також, автор апеляційної скарги не погоджується із вирішенням судом цивільного позову.
Так представником потерпілої було заявлено цивільний позов від у первинній редакції, в рамках якого одним з відповідачів залучено АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ”СК "Мега-гарант” (далі - АТ "СК "Мега-гарант"), у зв'язку з тим, що на момент події цивільно-правова відповідальність ОСОБА_7 була застрахована.
В ході судового провадження було укладено угоду між Позивачем та "СК "Мега- гарант", про дружнє врегулювання та як наслідок 29.07.2020 р. представником позивача подано заяву про відмову від позову.
Того ж дня 29.07.2020 р. представником Позивача було подано уточнений цивільний позов у якому: не було залучено "СК "Мега-гарант" у якості відповідача; взагалі та не малось жодного додатку, яким Позивач обґрунтовує позовні вимоги; не розписано (з посиланнями на суми та підстави) з кого стягнути відповідні заявлені позовні вимоги (лікування, моральну шкоду та інше), це є обов'язок Позивача; не зрозуміло з чого складається (розрахунки) сума 33 667,25 грн. (матеріальна шкода) та чим обґрунтовується.
Натомість даний позов був розглянутий судом, незважаючи на те, що представником позивача подано заяву про відмову від первісного цивільного позову.
Крім того, у новому цивільному позові взагалі не має посилання на суму 2 134,21 грн., а відповідно не зрозуміло, па підставі чого суддя самостійно приймає цю суму для розрахунків моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, потерпілу та його представника, які заперечували проти апеляційної скарги, обвинувачену та її захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Щодо призначеного покарання ОСОБА_7 то воно відповідає вимогам ст. 65 КК України, виходячи з наступного.
Так судом враховано ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відповідно до ч.2 ст. 12 КК України є нетяжким, наведені дані про особу ОСОБА_7 , яка не працює, не має офіційного джерела доходу, її вік- 54 роки, відсутність обставин які пом'якшують або обтяжують покарння.
Також судом першої інстанції було прийнято до уваги думку потерпілої ОСОБА_11 , яка вважала необхідним позбавити ОСОБА_7 прав на керування транспортними засобами.
Погоджуючись із таким висновком суду першої інстанції колегія суддів також зазначає, що підставами для судової дискреції (судового розсуду) при призначенні покарання виступають: кримінально-правові відносно-визначені (де встановлюються межі покарання та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який в своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.
Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
За таких обставин, зі змісту апеляційної скарги обвинуваченої, вбачається, що вона фактично порушує питання про недотримання судом визначених законодавством вимог, що стосуються конкретної винної особи і пов'язані із суддівським розсудом дискреційними повноваженнями.
Таким чином, доводи апеляційної скарги обвинуваченої ОСОБА_7 про невиправдане призначення їй додаткового покарання - є безпідставними.
Стосовно оспорювання відповідача до якого заявлено цивільний позов.
Як вбачається з матеріалів провадження у первісному позові заявленого потерпілою ОСОБА_11 відповідачами є ОСОБА_7 та АТ СК «МЕГА-ГАРАНТ» .
Під час судового провадження в суді першої інстанції між потерпілою ОСОБА_7 та "СК "Мега- гарант", укладено угоду про дружнє врегулювання та як наслідок 29.07.2020 р. представником позивача подано заяву про відмову від позову саме до АТ СК «МЕГА-ГАРАНТ».
Отже, розгляд судом уточненого вже раніше поданого цивільного позову відповідачем не суперечить правилам розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.
Щодо належного відповідача.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
За змістом Закону № 1961-ІV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.
Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.
Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Страхове відшкодування виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною.
При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.
З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.
Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.
Отже посилання в апеляційній скарзі на неналежного відповідача ОСОБА_7 не ґрунтується на законі.
Щодо обґрунтованості вимог цивільного позову.
Відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/Ю49684, за яким застрахована цивільно-правова відповідальність Обвинуваченої, розмір страхової виплати (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000 гривень.
В межах цього ліміту страховою компанією АТ «СК «МЕГА-ГАРАНТ» було відшкодовано потерпілій матеріальну шкоду, завдану обвинуваченою в сумі 98 000 гривень.
Після здійсненої Страховою компанією виплати, потерпіла відмовилась від подальших позовних вимог до АТ «СК «МЕГА-ГАРАНТ».
В той же час як вбачається із обох позовів (первісного та уточненого) між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою залишилась різниця в розмірі 31667,25 гривень.
Суд першої інстанції частково задовольняючи позов про відшкодування матеріальної шкоди у зв'язку з пошкодженням автомобіля «Skoda Rapid», р.н. НОМЕР_3 , у розмірі 31 667 грн.25 коп. також виходив з того, що вона є різницею між вартістю матеріальної шкоди згідно з висновком автотоварознавчої експертизи № 3724 від 12.03.2020, та погодженою зі страховиком сумою страхового відшкодування за пошкодження транспортного засобу (129 667 грн. 25 коп.- 98 000 грн.= 31 667 грн.25 коп.).
Таким чином висновок суду про часткове задоволення позовних вимог потерпілої є таким що ґрунтується на матеріалах провадження.
З цих же підстав є правильним висновок суду відсутності підстав для скасування арешту автомобіля ВАЗ 21213» р.н. НОМЕР_1 , належного ОСОБА_7 , оскільки позов до неї задоволено частково.
За таких обставин судове рішення є законним і обґрунтованим, а підстави для його скасування або зміни за доводами апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 418, 419, КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 10 серпня 2020 року відносно ОСОБА_7 залишити без змін
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Головуючий
Судді