Справа № 646/15640/15-к Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/64/21
Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: Крадіжка
27 липня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
Головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської області на вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 листопада 2016 року у відношенні ОСОБА_7 , -
Цим вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Краснодон Луганської області, громадянку України, українку, із середньою освітою, вдову, інваліда 3-ї групи, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , не судиму,
визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення (нині проступку), передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст. 185 Кримінального кодексу України та їй призначено покарання у виді громадських робіт строком 80 годин.
Згідно вироку 27 жовтня 2015 року о 09-36 годині ОСОБА_7 , знаходячись у приміщенні магазину товариства з обмеженою відповідальністю „АТБ-Маркет”, розташованого за адресою: м. Харків, вулиця Вернадського, 12, діючи умисно, з корисливого мотиву, таємно заволоділа: ковбасою сирокопченою ТМ „Ситний ряд” „Сервелат” вагою 0,314 кг вартістю 48,67 грн.; ковбасою сирокопченою ТМ „Ситний ряд” „Московська” вагою 0,320 кг вартістю 59,50 грн.; ковбасою сировареною ТМ „Вигідна ціна завжди” „Золотиста” вагою 0,319 кг вартістю 39,23 грн.; ковбасою сировареною ТМ „М'ясна лавка” „Губернаторська” вагою 0,320 кг вартістю 42,51 грн.; двома банками ікри ТМ „Русский Посол” „Золотой запас” вагою по 0,130 кг вартістю 139,70 грн.; пакетом майонезу ТМ „Торчин” „Делікатесний” вагою 0,67 кг вартістю 16,25 грн., а всього майном на загальну суму 345,86 грн., що належить на праві власності зазначеному товариству, яке сховала до своєї сумки і намагалася зникнути, пройшовши через касу магазину і не пред'явивши зазначений товар до оплати, виконавши таким чином всі дії на заволодіння чужим майном, проте не довела свій злочинний задум до кінця з причин, які не залежали від її волі, оскільки була затримана працівниками охорони.
В апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність просить вирок скасувати та ухвалити свій вирок.
Призначити ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.15, ч.1 ст. 185 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень та звільнити її від призначеного покарання на підставі ст.. 49 КК Укїани.
В обґрунтування своєї вимоги зазначає, що ОСОБА_7 на момент ухвалення щодо неї вироку вже була особою пенсійного віку щодо якої не застосовується такий вид покарання як обмеження волі та наразі сплинус строк давності за вчинений нею кримінальний проступок.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали провадження колегія суддів приходить до наступного.
Фактичні обставини кримінального правопорушення і кваліфікація дій ОСОБА_8 , в апеляційній скарзі не оспорюються, тому згідно положень ч. 1 ст. 404 КПК України висновки суду першої інстанції щодо цих обставин в апеляційному порядку не перевірялися.
Згідно положень ч.3 ст.56 КК України покарання у виді громадських робіт не призначаються особам, визнаним особами з інвалідністю першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком мають жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Як вбачається з матеріалів провадження ОСОБА_7 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто станом на 09 листопада 2016 року, тобто момент ухвалення щодо неї вироку їй вже виповнилось 56 років, тобто вона досягла пенсійного віку.
Суд ці обставини залишив поза увагою і у порушення вимог ч.3 ст.56 КК України призначив обвинуваченій покарання у виді громадських робіт, що згідно п.1 ч.1 ст.413 КПК України, є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і відповідно до п.4 ч.1 ст.409 КПК України - підставою для скасування або зміни вироку суду.
Тому доводи скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є обґрунтованими.
За таких обставин вирок суду в частині призначеного покарання підлягає скасуванню.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання колегія суддів враховує дані про особу обвинуваченої встановлені судом першої інстанції та погоджується із розміром покарання, запропонованим прокурором у виді 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
При цьому колегія суддів виходить із того, що 01 липня 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», згідно якого кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 185 КК України наразі є кримінальним проступком, оскільки передбачає основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Статтею 5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Відповідно до ч.ч.3,4 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи. Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
В той же час названим законом посилено мінімальний розмір покарання у виді штрафу, а відтак ОСОБА_7 належить призначене покарання, яке передбачене санкцією ч.1 ст. 185 КК України, яка діяла на час скоєння нею кримінального правопорушення (нині кримінального проступку)
Також є слушними доводи прокурора щодо застосування положень ст. 49 КК України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Також, відповідно до ч.2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років.
Тобто закон передбачає загальний строк давності притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які ухиляються від слідства чи суду: п'ятнадцять років з часу вчинення злочину, п'ять років - з часу вчинення кримінального проступку.
З матеріалів провадження вбачається, що злочин, передбачений ч.2 ст.15, ч.1 ст. 185 КК України, який нині є кримінальним правопорушенням за який засуджено ОСОБА_7 вчинено нею 27.10.2015 року.
В період з 27.06.2017 року по 09.11.2020 року ОСОБА_7 перебувала у розшуку згідно ухвали апеляційного суду Харківської області від 27.06.2017 року.
Отже, тобто наразі сплинув загальний п'ятирічний строк притягнення її до кримінальної відповідальності, вона підлягає звільненню від покарання, призначеного за вказаними статтею КК України, на підставі ст.ст. 49, 74 КК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.404;405;417;418;419 КПК України, ст.. 49, 74 КК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.
Вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 листопада 2016 року у відношенні ОСОБА_7 в частині призначеного покарання скасувати.
Призначити ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.15, ч.1 ст. 185 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності, на підставі ч.2 ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Головуючий
Судді