Головуючий суду 1 інстанції - Шубочкіна Т.В.
Доповідач -Карташов О.Ю.
Справа № 428/6939/20
Провадження № 22-ц/810/442/21
02 серпня 2021 року місто Сєвєродонецьк
Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати у цивільних справах:
головуючий суддя Карташов О.Ю.
судді Гаврилюк В.К., Стахова Н.В.,
за участю секретаря судового засідання Залюшного О.Г.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку
апеляційну скаргу
ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Шурхно Кирило Анатолійович
на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 квітня 2021 року, ухвалене у складі судді Шубочкіної Т.В., в залі судових засідань Сєвєродонецького міського суду Луганської області в м. Сєвєродонецьк
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна спільним майном подружжя та визнання права власності на Ѕ частку нерухомого майна
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна спільним майном подружжя та визнання права власності на Ѕ частку нерухомого майна.
В обґрунтування позову зазначила, що вона та ОСОБА_2 20.06.2019 року уклали шлюб.
У період шлюбу, 26.07.2019 року, за спільні кошти, подружжям була придбана квартира АДРЕСА_1 , яка була оформлена на відповідача.
З березня 2020 року вони фактично не проживають разом, шлюбні відносини не підтримують, тому стало питання про розподіл майна.
На даний час відповідач не визнає за нею права власності на частину квартири, відмовляється від поділу майна та виплати їй компенсації за її частку.
Враховуючи наведене, позивач просила в порядку поділу майна подружжя визнати за нею право власності на 1/2 частини квартири.
Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 квітня 2021 року ухвалено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна спільним майном подружжя та визнання права власності на Ѕ частку нерухомого майна задовольнити.
Визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 коп.
Суд першої інстанції вважав, що спірна квартира є об'єктом спільної сумісної власності подружжя оскільки її набуто сторонами у власність у період перебування у зареєстрованому шлюбі. Презумпція спільності майна подружжя, встановлена статтею 60 СК України, ОСОБА_2 не спростована.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Шурхно К.А., подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржуване рішення суду скасувати, повністю відмовити позивачці у задоволенні позову за необґрунтованістю.
Підставою апеляційного оскарження ОСОБА_2 зазначив, що шлюб між сторонами було укладено 20.06.2019 року, квартира, яка є предметом спору придбана 26.07.2019 року, тобто через 1 місяць 6 днів після укладення шлюбу. Очевидно, що за такий нетривалий проміжок часу гроші, необхідні для придбання квартири, спільними назвати важко, та в позовній заяві не наведено доказів того, що грошові кошти, за які придбана спірна квартира є спільними. Таким чином вказане нерухоме майно не є спільним майном подружжя, оскільки було придбано не за спільні, а за власні кошти ОСОБА_2 та не в результаті спільної праці сторін.
Позивачем ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Чесебієв А.П., подано відзив на апеляційну скаргу, у якому вона просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У судовому засіданні представник ОСОБА_2 адвокат Шурхно К.А. надав усні пояснення по суті справи, доводи скарги підтримав, зазначивши при цьому, що рішення суду першої інстанції є помилковим, а також прийнятим з порушенням норм матеріального права.
Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Чесебієв А.П. зазначили, що суд першої інстанції правомірно вирішив цей спір, правильно застосувавши норми матеріального й процесуального права.
Заслухавши доповідача, пояснення позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб 20.06.2019 року.
Квартира АДРЕСА_1 придбана ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу квартири, посвідченого нотаріально.
ОСОБА_1 зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 з 26.07.2019 року.
ОСОБА_2 зареєстрований в спірній квартирі 08.08.2019 року.
Оцінюючи аргументи учасників справи та висновки суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Статтею 65 СК України передбачено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
Згідно частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України).
У постановах Верховного Суду від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 та у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 сформульовано висновки про те, що у статті 60 СК України закріплено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
За ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалюючи оскаржуване рішення, міський суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, дійшов правильних висновків про задоволення позовних вимог з урахуванням того, що спірне нерухоме майно, квартира АДРЕСА_1 , набуто подружжям під час перебування у шлюбі, а тому є їхнім спільним майном та підлягає поділу між ними в рівних частинах, оскільки презумпція спільності права власності подружжя на майно не спростована відповідачем, ним не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірна квартира придбана лише за його особисті кошти чи подарована йому.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскарженій частині ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому на підставі статті 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення, без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Шурхно Кирило Анатолійович залишити без задоволення.
Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 06 серпня 2021 року.
Головуючий О.Ю. Карташов
Судді В.К. Гаврилюк
Н.В. Стахова