Справа № 724/1066/21
Провадження № 2-а/724/29/21
11 серпня 2021 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді: Єфтеньєва О.Г.
при секретарі: Бабій Ю.В.
представника позивача: Рязанова Л.Г.
відповідача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хотин адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, поліцейського СРПП ВП № 2 (м. Хотин) Дністровського ВП ГУНП в Чернівецькій області Гоффмана Сержа Дмитровича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 540285 від 06.05.2021 року, -
24 травня 2021 року представник позивача Рязанов Л.Г. звернувся до суду із адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, поліцейського СРПП ВП № 2 (м. Хотин) Дністровського ВП ГУНП в Чернівецькій області Гоффмана Сержа Дмитровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 540285 від 06.05.2021 року.
В обґрунтування позову посилається на те, що 06 травня 2021 року приблизно о 15 год. 50 хв., керуючи автомобілем SKODA Fabia д.н.з. НОМЕР_1 у м. Хотині по вул. Незалежності, біля будинку № 21 позивач була зупинена співробітниками поліції, які рухались на службовому автомобілі позаду. Співробітник поліції ОСОБА_1 , котрий підійшов до неї, не пояснивши причини зупинки, одразу ж звинуватив її у тому, що вона перевозить неповнолітню дитину без допомоги дитячого крісла, а коли побачив дитину у кріслі - у тому, що дитина не є пристебнутою. Надавши для перевірки документи, позивач повідомила поліцейського, що Правил дорожнього руху вона не порушувала, дитина перевозилась згідно їх вимог. Однак пояснення позивача, співробітник поліції до уваги не взяв і одразу ж виніс оскаржувану постанову, копію якої позивачу на місці її винесення надано не було, постанова отримана засобами поштового зв'язку лише 14 травня 2021 року.
Вказує, що дії поліцейського не відповідають вимогам законодавчих актів, а постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі підлягає скасуванню, з огляду на наступне, у постанові поліцейським зазначено, що позивач порушила правила перевезення пасажирів, однак не уточнено в який саме спосіб та на якому сидінні автомобіля здійснювалося перевезення малолітньої дитини.
Зазначає, що малолітню дитину вона перевозила згідно ПДР у спеціальному пристрої, на задньому сидінні автомобіля. При цьому, враховуючи будову автомобіля, здійснюючи патрулювання вулиць чи охорону публічного порядку поліцейський фізично не міг побачити малолітню дитину, вік якої не досягнув 14 років, а зріст 145 см на задньому сидінні автомобіля, а також не міг бачити чи дитина перевозилася у спеціальному пристрої та чи була пристебнутою. Тому, у поліцейського не було підстав передбачених ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» для зупинки транспортного засобу.
Також зазначає, що своєї вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 10 ст. 121 КУпАП позивач не визнає. Дитина перевозилась згідно вимог ПДР України. В оскаржуваній постанові не зазначені докази на яких базується висновок про вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, дана обставина не визнавалася водієм під час розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейським. Тому постанова в частині встановлення складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 10 ст. 121 КУпАП у зв'язку з порушенням правил дорожнього руху передбачених абзацом 21.11.6. є незаконною у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Посилаючись на викладене просить суд: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 540285 від 06.05.2021 року, а провадження у справі закрити; вирішити питання щодо судових витрат.
10.06.2021 року на адресу Хотинського районного суду Чернівецької області від відповідача ГУНП в Чернівецькій області надійшов відзив на позовну заяву в якому вони просять відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 в повному обсязі, посилаючись на те, що 06.05.2021 об 15 год. 50 хв. поліцейським СРПП відділення поліції № 2 (м. Хотин) Дністровського відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області Гоффманом С.Д., під час патрулювання було виявлено, що водійка автомобіля марки «Шкода Фабія», реєстраційний номер НОМЕР_2 , керуючи вказаним транспортним засобом, перевозила малолітню дитину на задньому сидінні автомобіля в стоячому положенні, чим порушила вимоги підпункту «б» пункту 21.11 ПДР. Враховуючи те, що водій порушила ПДР, тому, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейськими було вирішено вказаний транспортний засіб зупинити, увімкнувши проблискові маячки синього і червоного кольорів та поданням спеціального звукового сигналу.
Зазначають, що підійшовши до автомобіля поліцейські встановили, що автомобілем керувала ОСОБА_3 , яка з метою уникнення відповідальності помістила дитину у дитячу утримуючу систему, однак, дитина перебувала не в пристебнутому положенні, що є порушенням п. 21.16 ПДР України. Встановивши факт вчинення Позивачкою адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 10 ст. 121 КУпАП, останній було роз'яснено її права як громадянина України, передбачені ст. 63 Конституції України положення ст. 268 КУпАП, в тому числі і право на захист. Відповідно до ст. 284 КУпАП було винесено постанову серії БАБ № 540285 від 06.05.2021 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу.
Вказують, що, представник Позивачки стверджує, що поліцейський підійшовши до її автомобіля під час розмови нібито не повідомив їй про причину зупинки, однак, вказане твердження є безпідставним та спростовується відео записами з боді камер поліцейського. Так, з відео вбачається, що поліцейські, підійшовши до автомобіля Позивачки повідомили їй, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону, причиною зупинки було порушення ПДР, а саме: порушення правил перевезення дітей, що є законною підставою для зупинки транспортного засобу. Також, не обґрунтованим є твердження представника Позивачки про те, що вона нібито перевозила дитину без порушення ПДР. При цьому будь-яких належних та достатніх доказів, окрім власних виправдовувальних пояснень, до позовної заяви не надано. Отже, підсумовуючи все вищевикладене, вважають, що міркування та аргумент позивача, викладені у позовній заяві є безпідставними та такими, що не відповідають обставин справи, а тому позов підлягає відхиленню.
17.06.2021 року від представника позивача Рязанова Л.Г. на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якому він посилається на те, що як вбачається із відео, наданого Відповідачем-І, позивач не могла зупинити транспортний засіб відразу ж після подання поліцейським сигналів про зупинку, за допомогою гучномовця такої вимоги на надавалось, а з чорно-білого відео не видно якого кольору були увімкнені маячки. Позивач вибрала місце для зупинки відповідно до Правил дорожнього руху, оскільки у місці подання сигналів без порушення ПДР вона зупинитись не могла, позаяк з правого боку знаходились виїзди з прилеглої території та перехрестя.
Вказує, що посилання представника відповідача на фото, яке додається до матеріалів справи, яким ніби-то доказується факт того, що позивач з метою уникнення відповідальності помістила дитину у дитячу утримуючу систему (при цьому керувала транспортним засобом, а дитина знаходилась на задньому сидінні) є завідомо неправдивим та таким, що умисно спотворює дійсні обставини справи. Із наданого представником відео не видно, що дитина на час зупинки транспортного засобу Позивачки була поза дитячим кріслом чи не пристебнутою. Тому із вказаного відео вбачається, що причина зупинки надумана.
Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, але її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні посилаючись на доводи вказані в позовній заяві та відповіді на відзив позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі. Визнав, що відповідач повідомив про те, що ведеться відео фіксація та про причини зупинки водію.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на доводи вказані у відзиви на позовну заяву ГУНП в Чернівецькій області, просив відмовити в задоволенні позову.
Представник відповідача ГУНП в Чернівецькій області в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні вказав, що патрулюючи вулицями м. Хотина було виявлено, що в автомобілі, як пізніше з'ясувалось ОСОБА_2 , на задньому сидінні стоїть маленька дитина, вона не сиділа в дитячій утримуючій системі та не була там пристебнута, тому були ввімкнені проблискові маячки та спеціальні звукові сигнали з метою зупинки т/з «Шкода Фабія». Проте водій даного транспортного засобу досить тривалий час не виконував вимогу про зупинку і зупинився біля відділення поліції № 2 (м. Хотин), звідки надійшов чоловік водійки. Поліцейським ОСОБА_1 були дотримані всі вимоги чинного законодавства при винесенні оскаржуваної постанови.
Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Судом встановлено, що постановою поліцейського СРПП ВП № 2 (м. Хотин) Дністровського ВП ГУНП в Чернівецькій області Гоффмана Сержа Дмитровича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 540285 від 06.05.2021 року, ОСОБА_6 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 10 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн., де зазначено, що 06.05.2021 року о 15:50 год. в м. Хотин по вул. Незалежності, 21, водій керувала транспортним засобом SKODA Fabia д.н.з. НОМЕР_1 та порушила правила перевезення пасажирів, а саме перевозила малолітню дитину вік якої не досяг 14 років, а зріст 145 см без спеціального пристрою та не пристебнутою до крісла сидіння, чим порушила п. 21.11.б ПДР України.
Крім цього, судом встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 позивач змінила прізвище із ОСОБА_7 на ОСОБА_8 .
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно п. 19 ст. 4 КАС України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
В силу ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Статтею 245 КУпАП встановлено, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як встановлено ст. 283КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Частиною 10 ст. 121 КУпАП передбачено: Порушення правил перевезення дітей - тягне за собою накладення штрафу на водія в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 21.11 б ПДР України, забороняється перевозити: дітей, зріст яких менше 145 см, у транспортних засобах без використання дитячих утримуючих систем, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, передбачених конструкцією цього транспортного засобу.
Згідно до п. 21.16 ПДР України, діти повинні перебувати у дитячих утримуючих системах у пристебнутому положенні.
Відповідачами не надано належних доказів та враховуючи пояснення відповідача ОСОБА_1 , який чітко та однозначно не заперечив наявність спеціального дитячої утримуючої системи в автомобілі Шкода, а на відео з боді камер особисто вказав, що бачить що дитина в кріслі, але не пристебнута.
Таким чином, порушення водієм п.21.11.б ПДР України не доведено.
Як вбачається із відео наданого з боді камер поліцейських, в діях водія вбачаються ознаки порушень п. 21.16 ПДР України, що є однією з підстав притягнення водія до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 10 ст. 121 КУпАП. Водій ОСОБА_3 не вчиняла жодних дій, які б свідчили, що вона не визнає, що порушила ПДР України, а саме правила перевезення дітей та не дала жодних пояснень з приводу невизнання цієї обставини. Натомість не зупинялася на вимогу поліцейських досить тривалий час та зупинившись не виконувала вимоги поліцейських, а просто сиділа за кермом водія із зачиненим вікном до приходу поліцейського Руснака О.М. з яким на даний час перебуває у шлюбі.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, згідно якої усі сумніви щодо доведення вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, дослідивши матеріали справи, суд, приходить до висновку, що постанову серії БАА № 540285 від 06.05.2021 року слід скасувати і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 2, 5, 9, 77, 139, 242, 243, 244, 245, 246, 286, п.п.10 п.1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 540285 від 06.05.2021 року, винесену поліцейським СРПП ВП № 2 (м. Хотин) Дністровського ВП ГУНП в Чернівецькій області Гоффмана С.Д. про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 10 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. і надіслати справу на новий розгляд до ВП № 2 (м. Хотин) Дністровського ВП ГУНП в Чернівецькій області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення (з урахуванням вимог пп. 15.5 п. 15 Розділу 7 Перехідних положень КАС України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О.Г. Єфтеньєв