Єдиний унікальний номер 725/4077/21
Номер провадження 4-с/725/11/21
10.08.2021 Першотравневий районний суд м.Чернівців в складі:
головуючого судді Стоцька Л. А.
за участю секретаря: Майстрюк В.О.
представника заявника: Петрович Ю. Ф..
державного виконавця: Сарахман П. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці скаргу представника Акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» в особі філії - Чернівецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» на дії державного виконавця щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження,-
Представник скаржника звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.
В обґрунтування скарги зазначила, що рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12.11.2013 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь AT «Ощадбанк» заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії №1032 від 17.07.2008 року в сумі 275 752,58 грн. в тому числі прострочені відсотки - 173458,74 грн., комісія за обслуговування кредиту 2115,62 грн., пеня -100178,05 грн. та 2757,52 грн. судового збору, а також витрати за розміщення оголошення в пресі про виклик відповідачів в сумі 780 грн.
На виконання зазначеного рішення були видані виконавчі листи, які були звернені до виконання та державним виконавцем Другого відділу ДВС у м. Чернівці відкрито виконавче провадження та вчинялись виконавчі дії.
В подальшому, постановою Чернівецького апеляційного суду від 30.01.2019 року вказане рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12.11.2013 року в частині стягнення процентів за користування кредитом та комісії за обслуговування скасовано, а в решті залишено без змін, зокрема в частині стягнення з боржника пені в розмірі 100178,05 грн., а також за результатами апеляційного перегляду з боржника на користь стягувача підлягають стягненню судові витрати - судовий збір в розмірі 334,99 грн. та 283,37 грн. витрат за розміщення оголошення в ЗМІ про виклик до суду.
Не зважаючи на те, що боржником ОСОБА_2 рішення суду не виконане старший державний виконавець Другого відділу ДВС у м.Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сарахман П. М. 14 червня 2021 року виніс постанову про закінчення виконавчого провадження та повернення до суду виконавчого листа на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки вважає, що судове рішення на підставі якого видано виконавчий документ скасоване.
Копія вказаної постанови в порушення вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» була отримана стягувачем 17.06.2021 року.
Вважає, що рішення державного виконавця про закінчення виконавчого провадження з наведених в оскаржуваній постанові підстав не відповідає дійсним обставинам, а також суперечить законодавству, оскільки рішення суду на підставі якого видано виконавчий лист не було скасоване в цілому.
З урахуванням наведеного, посилаючись на норми процесуального права, вимоги Закону України «Про виконавче провадження», просив визнати незаконними дії головного державного виконавця Другого ВДВС у м.Чернівці Південно-західного міжрегіонального управління юстиції Сарахман П. М. щодо закінчення виконавчого провадження та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 14.06.2021 року щодо примусового виконання виконавчого листа №2-1274/12 виданого 18.12.2013 року Першотравневим районним судом м. Чернівці про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 ; зобов'язати вказаного державного виконавця відновити виконавче провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого листа.
Не погоджуючись із доводами заявника державний виконавець подав відзив в якому зазначив, що державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим листом виданим Першотравневим районним судом м.Чернівці від 18.12.2013 року та оскільки рішення № 2-1274/12 Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12.11.2013 року на підставі якого видано вказаний виконавчий документ було скасовано в певній частині, а тому виданий 18.12.2013 року на підставі вищезазначеного рішення виконавчий лист вважається нечинним так як втратив законну силу і виконавче провадження підлягає закінченню в порядку п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», при цьому відповідне судове рішення в тій частині, яка залишилась без змін вважається таким, що набрало законної сили з моменту оголошення постанови апеляційного суду, а саме з 30.01.2019 року.
Вважає, що з метою забезпечення реалізації права стягувача на примусове виконання судового рішення останньому слід звернутись до суду з заявою про видачу нового виконавчого листа з метою примусового виконання рішення суду, яке набрало законної сили 30.01.2019 року із зазначенням у виконавчому документі частини судового рішення яка підлягає виконанню.
Таким чином, вважає скаргу безпідставною та просить відмовити в її задоволенні.
В судовому засіданні представник стягувача скаргу підтримала та просила задовольнити з підстав зазначених у тексті скарги, а також відповіді на відзив.
Державний виконавець просив відмовити в задоволенні скарги, надав суду пояснення аналогічні тексту відзиву, а також зазначав, що виконавчі дії він уповноважений вчиняти виключно в межах тієї частини судового рішення, яка вказана у виконавчому документі.
Представник боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до суду заяву, в якій просив слухати справу за їх відсутності.
Боржник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся судом про час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суд не повідомив та у відповідності до вимог ч. 2 ст. 450 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду скарги.
Суд, заслухавши пояснення представника стягувача, державного виконавця, дослідивши матеріали скарги, дійшов до наступного.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб,інтересів держави.
Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно вимог ст. 89ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ст.ст. 55,124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Згідно ч. 5 ст. 124, п. 9 ст. 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. До основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
За ст.1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Так, судом встановлено, що з метою примусового виконання судового рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 12.11.2013 року, яке набрало законної сили 25.11.2013 року Першотравневим районним судом м.Чернівці 18.12.2013 року видано виконавчий лист №2-1274/12, боржник ОСОБА_2 .
В подальшому, постановою Чернівецького апеляційного суду від 30.01.2019 року рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12 листопада 2013 року в частині стягнення процентів за користування кредитом та комісії за обслуговування по кредиту скасовано, у задоволенні позову в цій частині відмовлено, у решті рішення суду залишено без змін.
У зв'язку з тим, що вказаною постановою суду апеляційної інстанції рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12.11.2013 року в частині стягнення процентів за користування кредитом, комісії за обслуговування по кредиту та в частині вирішення судових витрат скасовано, старший державний виконавець Другого відділу ДВС у м. Чернівці Південно-західного Міжрегіонального управління юстиції Сарахман П.М., посилаючись на вимоги п. 5 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 4188803 з примусового виконання виконавчого листа №2-1274/12 виданого Першотравневим районним судом м.Чернівці 18.12.2013 року.
У відповідності до вимог п. 5 ч. 1 ст. 39, абз. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Постанова про закінчення виконавчого провадження № 4188803 від 14.06.2021 року, що постановлена на підставі п. 5. ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» є незаконною, так як норма вказаної статті передбачає, що виконавче провадження підлягає закінченню в разі: скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Однак, рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12.11.2013 року по справі №2-1274/12 на підставі якого видано виконавчий документ повністю скасоване не було, а лише в частині.
Як вбачається зі змісту вищевказаної норми закону, вимоги закону допускають закінчення виконавчого провадження лише в разі повного скасування рішення суду на підставі якого виданий виконавчий документ, а в разі часткового скасування та залишення без змін рішення суду в стягненні певної частини боргу, повноважень на закінчення виконавчого документа в державного виконавця немає.
Відповідно до ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Сторони виконавчого провадження не зверталися до суду із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 є чинним.
За ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом, тобто оскаржувана постанова унеможливлює повторне звернення АТ «Ощадбанк» до органів ДВС з виконавчим листом.
Таким чином, старший державний виконавець Другого відділу ДВС у м. Чернівці Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сарахман П. М. вищевказаного не врахував та дійшов передчасного висновку про винесення оскаржуваної постанови.
Відповідно до ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державнийц виконавець здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що дана скарга підлягає до задовлення.
На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст.55, 124 Конституції України, ст.ст. 4, 18, 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 2, 4, 5, 7, 1, 12, 76-89, 258, 259, 260, 261,268, 273, 352, 353, 354, 355, 447-453 ЦПК України, -
Скаргу представника Акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» в особі філії - Чернівецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» на дії державного виконавця щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження - задовольнити.
Визнати незаконними дії старшого державного виконавця Другого відділу ДВС у м.Чернівці Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сарахмана П. М. щодо закінчення виконавчого провадження та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 14 червня 2021 року щодо примусового виконання виконавчого листа №2-1274/12 виданого 18 грудня 2013 року Першотравневим районним судом м. Чернівці про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 .
Зобов'язати старшого державного виконавця Другого відділу ДВС у м.Чернівці Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сарахмана П. М. відновити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1274/12 виданого 18 грудня 2013 року Першотравневим районним судом м. Чернівці про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 .
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду або в той самий строк через Першотравневий районний суд м. Чернівці відповідно до вимог п. 15.5 розділу тринадцятого ЦПК України.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці Л. А. Стоцька