вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
10.08.2021м. ДніпроСправа № 904/4879/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ) в особі філії "Центр з будівництва та ремонту колії" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" (м. Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік-Сервіс" (м. Кам'янське, Дніпропетровська область)
про стягнення штрафу за непоставлений на виконання договору поставки № ЦБРК-20-112 від 30.04.2020 товар у розмірі 152 268 грн. 00 коп.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр з будівництва та ремонту колії" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік-Сервіс" (далі - відповідач) суму штрафу за непоставлений на виконання договору поставки № ЦБРК-20-112 від 30.04.2020 товар у розмірі 152 268 грн. 00 коп.
Також позивач просить суд стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 284 грн. 02 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки № ЦБРК-20-112 від 30.04.2020 в частині повної та своєчасної поставки товару на загальну суму 761 340 грн. 00 коп., внаслідок чого позивач, на підставі пункту 8.3.1. договору, нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 20% від суми непоставленого в строк товару в сумі 152 268 грн. 00 коп. (761 340,00 х 20%).
Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2021 позовну заяву було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків протягом 7-ми днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. суду №27034/21 від 01.06.2021).
Ухвалою суду від 01.06.2021 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Слід відзначити, що ухвала суду про відкриття провадження у справі від 01.06.2021 надсилалась відповідачу двічі за його офіційним місцезнаходженням (а.с.86-97), а також додатково двічі - на офіційну електронну адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.80,82).
При цьому, поштові відправлення на адресу відповідача, в яких містилася ухвала суду від 01.06.2021, були повернуті за зворотною адресою з довідками АТ "Укрпошта" форми 20 "За закінченням терміну зберігання" від 29.06.2021 та від 21.07.2021 (а.с.86,92).
З цього приводу суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.
На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вулиця Соборна, будинок 3 А, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача (а.с.58).
Так, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).
Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв'язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил (пункт 94 Правил).
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).
У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.
При цьому, суд окремо звертає увагу, що з 01.01.2020 набрали чинності зміни до Правил надання послуг поштового зв'язку, внесені Постановою Кабінету Міністрів України № 1149 від 27.12.2019, відповідно до яких:
- рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка". Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", працівник поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 991 Правил);
- рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 992 Правил).
Таким чином, зберігання відділенням АТ "Укрпошта" поштових відправлень суду, які є "Судовими повістками" в розумінні чинного законодавства України в період більше, ніж три робочі дні, а також їх повернення із непередбачених для "Судових повісток" причин є неправомірним. Більше того, такі дії зумовлюють порушення права позивача на своєчасне вирішення справи судом.
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.
За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Так, ухвалою суду від 01.06.2021, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Однак, станом на 10.08.2021 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
З приводу строку розгляду даної справи суд зазначає таке.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
В той же час, розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
При цьому, розумним, зокрема вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).
Слід також відзначити, що з практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.
Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті статті 6 Конвенції, у зв'язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв'язку з поведінкою заявників.
Дана справа розглянута судом в межах розумного строку, тривалість якого обумовлена сукупністю таких об'єктивних причин:
- ухвала суду від 01.06.2021, направлена відповідачу за його офіційним місцезнаходженням 02.06.2021, була повернута з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 "За закінченням терміну зберігання" від 29.06.2021 (а.с.86-90);
- у зв'язку з фактичним неотриманням відповідачем ухвали суду про відкриття провадження у справі від 01.06.2021, господарським судом разом з супровідним листом від 05.07.2021 вказана ухвала була повторно направлена за офіційним місцезнаходженням відповідача 07.07.2021, однак вдруге була повернута з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 "За закінченням терміну зберігання" від 02.08.2021 (а.с.92-97);
- отже, тривалість розгляду даної справи судом обумовлена прагненням суду до надання можливості відповідачу скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, а також доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови поставки, факт поставки, загальна вартість поставленого товару, наявність прострочення та непоставки товару.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Так, 30.04.2020 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Центр з будівництва та ремонту колії" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнік-Сервіс" (далі - постачальник, відповідач) укладено договір поставки № ЦБРК-20-112 (далі - договір, а.с.8-15), відповідно до умов пунктів 1.1. та 1.2. якого постачальник зобов'язується у 2020 році поставити і передати у власність покупцю певну продукцію (далі - товар), відповідно до специфікації №1 (додаток № 1), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах договору. Найменування товару: код ДК 021:2015 - 44310000-6 Вироби з дроту (електроди), рік виготовлення: 2020.
У пункті 14.1. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2020 включно, а в частині розрахунків та гарантійних зобов'язань - до повного виконання їх сторонами.
Доказів зміни, визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Так, у пункті 1.4. договору визначено, що кількість та асортимент товару визначається у специфікації № 1 (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною договору.
Згідно з пунктом 3.1. договору ціна визначається договором і приймається сторонами: в національній валюті України. Постачання здійснюється за цінами, передбаченими у Специфікації № 1 (додаток № 1), включає вартість товару, тари, всі податки і збори, передбачені чинним законодавством, транспортні витрати постачальника згідно з пунктом 5.1. договору.
У відповідності до вказаних умов договору, сторонами було підписано специфікацію №1, в якій сторони узгодили, зокрема, найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість, всього на 761 340 грн. 00 коп. (а.с. 16).
Відповідно до умов пункту 3.2. договору, загальна сума договору становить: 761 340 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 20%: 126 890 грн. 00 коп.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Так, у розділі 5 договору сторонами були визначені умови і терміни постачання товару, зокрема:
- постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP (відповідно до вимог Інкотермс у редакції 2010 року), адреса: структурний підрозділ "Дублянська колійна машинна станція" філії "Центр з будівництва та ремонту колії", адреса: 81121, Львівська область, Пустомитівський район, село Муроване, вулиця Вокзальна, 8 (КМС-125), структурний підрозділ "Козятинська колійна машинна станція" філії "Центр з будівництва та ремонту колії", адреса: 22123, Вінницька область, Козятинський район, село Непедівка, вулиця Гагаріна, 60 (КМС-120), структурний підрозділ "Усатівська колійна машинна станція" філії "Центр з будівництва та ремонту колії", адреса: 67664, Одеська область, Біляївський район, село Усатове, вулиця Залізничників, 17 (КМС-261), структурний підрозділ "Знам'янська колійна машинна станція" філії "Центр з будівництва та ремонту колії", адреса: 27406, Кіровоградська область, м. Знам'янка, вулиця Калинова, 166 (КМС-63), структурний підрозділ "П'ятихатська колійна машинна станція" філії "Центр з будівництва та ремонту колії", адреса: 52100, Дніпропетровська область, м. П'ятихатки, вулиця Привокзальна, 352 (КМС-237), структурний підрозділ "Мелітопольська колійна машинна станція" філії "Центр з будівництва та ремонту колії", адреса: 72330, Запорізька область, Мелітопольський район, село Новобогданівка, вулиця 1-го Травня, 133 (КМС-136), структурний підрозділ "Основ'янська колійна машинна станція" філії "Центр з будівництва та ремонту колії", адреса: 61081, м. Харків, Мереф'янське шосе, 30-а (КМС-39), структурний підрозділ "Лиманський рейкозварювальний поїзд" філії "Центр з будівництва та ремонту колії", адреса: 84404, Донецька область,м. Лиман, вулиця Привокзальна, 54 (РЗП-6), відповідно до правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс у редакції 2010 року (пункт 5.1. договору);
- поставка товару здійснюється постачальником будь-яким видом транспорту на вказане місце постачання, та не повинна перевищувати 5 робочих днів від дати отримання відповідної письмової заявки покупця, підписаної уповноваженими представниками покупця. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у заявці несе покупець (пункт 5.2. договору);
- заявка покупця на товар направляється ним на електронну адресу: e-mail:office@unik-service.com.ua, на поштову адресу постачальника, зазначену у договорі, з повідомленням про вручення або вручається уповноваженому представнику постачальнику постачальника під розпис. Матеріальні витрати, що виникли при поверненні товару, який не був письмово заявлений, покладаються на постачальника (пункт 5.3. договору);
- датою поставки товару вважається дата підписання покупцем видаткової накладної або акта приймання-передачі (пункт 5.5. договору);
- перехід права власності на продукцію відбувається після її фактичної передачі на підставі належно оформлених первинних документів (товарно-транспортної накладної, видаткової накладної) на склад покупця (пункт 5.10. договору).
Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до умов пунктів 5.2. та 5.3. договору, позивачем були сформовані такі заявки:
- лист-заявка № ЦБРК-110 від 11.06.2020 щодо поставки товару на загальну суму 514 291 грн. 20 коп. (а.с.17);
- лист-заявка № ЦБРК-18/194 від 14.08.2020 щодо поставки товару на загальну суму 42 774 грн. 00 коп. (а.с.18);
- лист-заявка № ЦБРК-18/195 від 14.08.2020 щодо поставки товару на загальну суму 176 557 грн. 20 коп. (а.с.19);
- лист-заявка № ЦБРК-18/196 від 14.08.2020 щодо поставки товару на загальну суму 41 909 грн. 40 коп. (а.с.20);
- лист-заявка № ЦБРК-18/361 від 18.11.2020 щодо поставки товару на загальну суму 124 410 грн. 60 коп. (а.с.21);
- лист-заявка № ЦБРК-18/362 від 18.11.2020 щодо поставки товару на загальну суму 122 638 грн. 20 коп. (а.с.22);
- лист-заявка № ЦБРК-18/363 від 18.11.2020 щодо поставки товару на загальну суму 514 291 грн. 20 коп. (а.с.23).
Вказані вище листи-заявки були направлені відповідачу разом з претензією від 30.03.2021 на поштову адресу відповідачу, зазначену у договорі, отже у відповідності до умов пункту 5.3. договору. Належне направлення вказаних заявок підтверджується поштовою накладною від 01.04.2021, описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком від 01.04.2021 (а.с.27).
В той же час, як зазначає позивач, та що не спростовано відповідачем, обумовлений в Специфікації № 1 товар на загальну суму 761 340 грн. 00 коп. у визначені в пункті 5.2. договору (5 робочих днів від дати отримання відповідної письмової заявки покупця) поставлений позивачу не був.
Отже, загальна вартість не поставленого товару за договором складає 761 340 грн. 00 коп.
Суд відзначає, що з огляду на норми статті 525 Цивільного кодексу України та умови договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Враховуючи вказане, на підставі пункту 8.3.1. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 20% від суми непоставленого в строк товару в сумі 152 268 грн. 00 коп. (761 340,00 х 20%).
Несплата відповідачем у добровільному порядку нарахованих позивачем штрафних санкції за непоставку продукції і стала причиною звернення із даним позовом до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказів на підтвердження поставки товару, узгодженого у Специфікації № 1, а саме: товару на суму 761 340 грн. 00 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності прострочення, шляхом надання належних доказів, не спростував.
Так, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України .
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Так, у пункті 8.3.1. договору сторони передбачили, що за несвоєчасну поставку товару постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від суми непоставленого в строк товару.
Як було вказано вище, за прострочення виконання (невиконання) зобов'язання щодо поставки товару на підставі пункту 8.3.1. договору позивач нарахував штраф у розмірі 20% від суми непоставленого в строк товару в сумі 152 268 грн. 00 коп. (761 340,00 х 20%).
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку заявленого до стягнення штрафу в сумі 152 268 грн. 00 коп. та встановлено, що він проведений у відповідності до умов договору та є арифметично вірним.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.
Враховуючи викладене, вимоги позивача щодо стягнення штрафу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 152 268 грн. 00 коп.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
При цьому, судом під час прийняття рішення у даній справі проаналізовано фактичні обставин справи на предмет можливості застосування до них права суду на зменшення розміру штрафних санкцій, за наслідками чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (штрафу, пені).
Санкції за прострочку виконання грошових зобов'язань передбачені статтями 217, 230, 231 Господарського кодексу України. При цьому, частина 1 статті 229 Господарського кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 218 Господарського кодексу України та статті 614 Цивільного кодексу України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій або бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Між тим, суд звертає увагу, що:
- відповідач не навів суду жодного аргументу та не надав жодного пояснення з приводу причин неналежного виконання умов спірного договору;
- матеріали справи не містять жодного доказу, який би свідчив про майновий стан відповідача;
- сторони знаходяться в рівних економічних умовах та штрафні санкції є спірозмірними порівняно з допущеним відповідачем порушенням та його наслідками;
- відсутність будь-яких об'єктивних поважних причин невиконання відповідачем зобов'язань за договором;
- інфляційні процеси в Україні: зростання загального рівня цін і зниження купівельної спроможності гривні за період прострочення.
Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вказане, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій у даній справі.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 2 284 грн. 02 коп.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр з будівництва та ремонту колії" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік-Сервіс" про стягнення штрафу за непоставлений на виконання договору поставки № ЦБРК-20-112 від 30.04.2020 товар у розмірі 152 268 грн. 00 коп. - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік-Сервіс" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вулиця Соборна, будинок 3 А; ідентифікаційний код 39753876) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі філії "Центр з будівництва та ремонту колії" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" (01103, місто Київ, вулиця Залізничне шосе, будинок 5 Б; ідентифікаційний код 43112236) - 152 268 грн. 00 коп. - штрафу та 2 284 грн. 02 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 10.08.2021.
Суддя Ю.В. Фещенко