проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"10" серпня 2021 р. Справа № 922/2490/21
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Істоміна О.А. , суддя Чернота Л.Ф.,
за участю секретаря судового засідання Новікової Ю.В.,
за участю представників:
стягувача (ФОП Куліченка В.М.) - адвокат Терпелюк Є.В., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 16.10.2012 № 1821 та ордер на надання правничої (правової) допомоги від 18.06.2021 Серія АХ № 1045393 ;
боржника (КП "Харківські теплові мережі") - Танчак Н.В., довіреність від 10.05.2012 № 38-2072/470;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ФОП Куліченка В.М. (вх. № 2196Х/3) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 29 червня 2021 року (повний текст складено 29.06.2021) у справі № 922/2490/21 про відмову у видачі судового наказу в частині стягнення витрат, понесених на професійну допомогу, винесену за результатами розгляду
заяви Фізичної особи-підприємця Куліченка Валентина Михайловича, м. Харків;
до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків;
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення 64702,00 грн,
23.06.2021 за вх. № 2490 до Господарського суду Харківської області надійшла заява про видачу судового наказу на підставі ст. 148, 154 ГПК України, підписана представником ФОП Куліченко В.М. - адвокатом Терпелюком Є.В., в якій заявник просить стягнути з КП "Харківські теплові мережі" заборгованість за договором підряду № 169/2018 від 07.11.2018 в сумі 64702,00 грн, судовий збір в сумі 227,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4200,00 грн.
Розглянувши заяву про видачу судового наказу в порядку наказного провадження, Господарський суд Харківської області видав судовий наказ від 29.06.2021 у справі № 922/2490/21 про стягнення з КП "Харківські теплові мережі" на користь ФОП Куліченка В.М. заборгованості за договором підряду № 169/2018 від 07.11.2018 в сумі 64702,00 грн та судового збору в сумі 227,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.06.2021 у справі № 922/2490/21 (суддя Смірнова О.В.) відмовлено у видачі судового наказу в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4200,00 грн, з посиланням на те, що витрати на професійну правничу допомогу не є вимогами про стягнення грошової заборгованості, за якими може бути видано судовий наказ в порядку ст. 148 ГПК України, заявником вимоги в цій частині не доведено належними доказами.
Повний текст зазначеної ухвали складено 29.06.2021.
Представник ФОП Куліченка В.М. - адвокат Терпелюк Є.В. звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.06.2021 у справі № 922/2490/21, справу повернути до Господарського суду Харківської області для вирішення питання про видачу судового наказу про стягнення з КП "Харківські теплові мережі" на користь ФОП Куліченка В.М. витрат, понесених на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, в сумі 4200,00 грн, та стягнути з КП "Харківські теплові мережі" на користь ФОП Куліченка В.М. судові витрати на правничу допомогу за подання апеляційної скарги в сумі 2000,0 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення статей 123, 126 ГПК України. Зазначає, що вимоги про розподіл судових витрат не відносяться до позовних вимог у розумінні норм ГПК України та мають компенсаційний характер за вчинення дій сторонами під час розгляду справи. Вважає, що витрати стягувача на професійну правничу допомогу в сумі 4200,00 грн обґрунтовані та співмірні з обсягом наданих послуг та часом, витраченим адвокатом на надання цих послуг, що підтверджується договором про надання професійної правничої допомоги від 18.06.2021 № 18/06-2021-1, актом приймання-передачі наданих послуг за договором про надання професійної правничої допомоги від 18.06.2021 № 18/06-2021-1 та платіжним дорученням від 18.06.202021 № 112 про сплату витрат на професійну правничу допомогу на суму 4200,00 грн.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.07.2021 у справі № 922/2490/21 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, встановлено строк для подання відзивів, заяв та клопотань по апеляційній скарзі та призначено розгляд справи на 10.08.2021 о 09:30.
На виконання зазначеної ухвали боржник - КП "Харківські теплові мережі" 09.08.2021 за вх. № 9132 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами стягувача, викладеними в апеляційній скарзі, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.
Дослідивши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, вислухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги стягувача, зважаючи на таке.
Порядок здійснення судочинства у наказному провадженні визначає Розділ ІІ "Наказне провадження" Господарського процесуального кодексу України.
Судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 ГПК України (ч. 1 ст. 147 ГПК України).
Судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 1 ст. 148 ГПК України).
За приписами п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам ст. 148 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 152 ГПК України, якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
За змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, грошовим є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, в тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто, в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Тобто, в наказному провадженні можуть бути розглянуті вимоги про стягнення грошової заборгованості, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за договором, умовами якого передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частина 7 ст. 43 Конституції України передбачає, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Частинами 1, 3 ст. 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
Зазначеним положенням Конституції України кореспондує ст. 16 ГПК України, якою передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
У відповідності до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Вимоги про розподіл судових витрат (стягнення судових витрат) не є самостійними вимогами та не стосуються суті основних вимог, судове рішення про розподіл судових витрат не є рішенням по суті основних вимог. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду в постанові від 04.03.2020 у справі № 914/633/18.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу ).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення можливості сторонам ефективно захистити свої права в суді, шляхом подання обґрунтованих позовних вимог та доказів на підтвердження заявлених вимог.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в три етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Згідно з чч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 та абз. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Витрати на професійну правничу допомогу покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема: договорів, рахунків тощо (абз. 1 ч. 8 ст. 129 ГПК України,).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 2 ст. 124 ГПК України передбачено право суду (а не його обов'язок) відмовити стороні, яка не виконала вимоги ч. 1 ст. 124 ГПК України щодо подання разом з першою заявою по суті спору попереднього розрахунку суми судових витрат, у відшкодуванні відповідних судових витрат, зокрема у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
За приписами п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, а також в постановах Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, від 04.03.2020 у справі № 914/633/18 та у додатковій постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 06.02.2021 у справі № 916/1830/19.
Враховуючи вищевикладене, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У суду відсутні підстави для відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо цією стороною буде документально доведено понесення нею таких витрат, зокрема надано: обґрунтований розрахунок понесених витрат, договір на правову допомогу, акт приймання-передачі виконаних робіт за договором на правову допомогу.
Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 11.09.2020 у справі № 922/3724/19, від 22.03.2018 у справі № 910/9111/17, від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, відступати від яких колегія суддів правових підстав не має.
Як вбачається з матеріалів справи, представник ФОП Куліченка В.М. - адвокат Терпелюк Є.В. у заяві про видачу судового наказу просить стягнути з КП "Харківські теплові мережі" витрати на оплату професійної правничої допомоги в сумі 4200,00 грн згідно з договором про надання професійної правничої допомоги № 18/06/2021-1 від 18.06.2021, укладеним між ФОП Куліченком В.М. та Адвокатським бюро «Євгенія Терпелюка». На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу заявник надав до заяви про видачу судового наказу копії наступних документів: договору про надання професійної правничої допомоги від 18.06.2021 № 18/06/2021-1 та додатку № 1 до зазначеного договору, яким передбачено перелік послуг, які надаються за цим договором, визначено погодинну оплату наданих послуг та їх вартість за кожну послугу в розмірі від 1000 грн за 1 годину; акту приймання-передачі наданих послуг за договором про надання професійної правничої допомоги від 18.06.2021 № 18/06-2021-1, в якому перелічені надані послуги; платіжного доручення від 18.06.2021 № 112 про сплату витрат на професійну правничу допомогу на суму 4200,00 грн; рахунку на оплату від 18.06.2021 № 08/06-7 на суму 4200,0 грн.
Згідно з умовами п. 1.1 договору про надання професійної правничої допомоги від 18.06.2021 № 18/06/2021-1, Виконавець - Адвокатське бюро «Євгенія Терпелюка» зобов'язався надавати Клієнту - ФОП Куліченку В.М. правову допомогу в порядку та на умовах, визначених цим договором.
На підтвердження факту надання Виконавцем юридичних послуг відповідно до умов цього договору, складається акт приймання-передачі наданих послуг (п. 1.2 договору).
Пунктами 4.2, 4.3 договору сторони узгодили, що розмір гонорару визначається погодинно в залежності від обсягу виконаних послуг згідно з актом приймання-передачі наданих послуг, складеним на умовах п. 1.2 договору. Вартість конкретної послуги визначається за домовленістю сторін.
Оплата виконаних протягом місяця послуг здійснюється Замовником не пізніше 15 днів з дня отримання акту приймання-передачі наданих послуг, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця (п. 4.4 договору).
Згідно з пп. 7.1, 7.2 договору про надання професійної правничої допомоги № 18/06/2021-1 від 18.06.2021, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2023.
Додатком № 1 до договору про надання професійної правничої допомоги № 18/06/2021-1 від 18.06.2021 сторони затвердили порядок обчислення гонорару (форми винагороди адвоката) у вигляді погодинної оплати наданої правової допомоги, передбачили перелік послуг, які надаються за цим договором, визначили погодинну оплату наданих послуг та їх вартість за кожну послугу в розмірі від 1000 грн за 1 годину.
Втім в акті приймання-передачі наданих послуг за договором про надання професійної правничої допомоги від 18.06.2021 № 18/06-2021-1 визначено перелік наданих послуг Адвокатським бюро «Євгенія Терпелюка» ФОП Куліченку В.М. на загальну суму 4200,00 грн, а саме:
- аналіз стану виконання зобов'язань сторін за договором на виконання вишукувальних робіт (послуг) від 07.11.2018 № 169/2018, укладеним між ФОП Куліченком В.М. та КП "Харківські теплові мережі";
- аналіз первинної бухгалтерської документації за договором на виконання вишукувальних робіт (послуг) від 07.11.2018 № 169/2018 на предмет її відповідності вимогам чинного законодавства України та аналіз відомостей, що містяться в актах звіряння розрахунків;
- аналіз банківських виписок щодо надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок ФОП Куліченка В.М. за договором на виконання вишукувальних робіт (послуг) № 169/2018 від 07.11.2018;
- підготовка до заяви про видачу судового наказу про стягнення суми боргу за договором на виконання вишукувальних робіт (послуг) від 07.11.2018 № 169/2018.
В акті приймання-передачі наданих послуг від 18.06.2021 № 18/06-2021-1 не визначено витраченого адвокатом часу на надання кожного виду послуг з професійної правничої допомоги, тому застосувати погодинну оплату так само, як і з'ясувати загальну вартість наданих послуг за договором № 18/06/2021-1 від 18.06.2021 з урахуванням вартості кожної з наданих послуг, визначеної Додатком № 1 до зазначеного договору, не представляється можливим.
Таким чином, заявником, в порушення чч. 2, 4 ст. 126 та ч. 8 ст. 129 ГПК України, наданими доказами не підтверджено суму заявлених витрат на професійну правничу допомогу, зокрема розрахунок зазначених витрат, що є підставою для відмови в задоволенні заяви про видачу судового наказу в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4200,00 грн.
За приписами абз. 2 ч. 2 ст. 277 ГПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що наведені скаржником в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування або зміни оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, тому апеляційна скарга залишається без задоволення, ухвала Господарського суду Харківської області від 29.06.2021 у справі № 922/2490/21 залишається без змін.
Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами чч. 1, 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Відповідно до пп. 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання апеляційної скарги на ухвалу суду сплачується судовий збір, що складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У відповідності до Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", станом на 01.01.2021 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 2270,00 грн.
Скаржник, у порушення вимог п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, не надав до апеляційної скарги доказів про сплату судового збору в сумі 2270,0 грн, тобто в порядку та розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір", з посиланням на відсутність у нього обов'язку сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу про відмову у видачі судового наказу. Зазначає, що згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду, викладеною в постанові від 20.12.2019 у справі № 240/6150/18, при ухваленні рішеннь, в яких суд, вирішивши питання про право, не вирішив питання про судові витрати, судовий збір не сплачується. Вказане питання не є самостійною позовною вимогою і не входить до ціни позову, тому не підлягає оплаті окремо при звернененні до суду із позовом або відповідною заявою, передбаченою процесуальним законодавством, тобто не є об'єктом справляння судового збору.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.07.2021 у справі № 922/2490/21 помилково за відсутності доказів про сплату судового збору за подання апеляційної скарги відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та призначено її до розгляду на 10.08.2021 о 09:30.
Встановивши після відкриття апеляційного провадження відсутність доказів про сплату судового збору за подання апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про необхідність стягнути зі скаржника - ФОП Куліченка В.М. до спеціального фонду Державного Бюджету України на рахунок Східного апеляційного господарського суду судовий збір в сумі 2270,0 грн, зважаючи на таке.
Як вбачається з постанови Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 20.12.2019 у справі № 240/6150/18, Об'єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду прийшла до висновку про відсутність обов'язку сплачувати судовий збір при оскарженні додаткового судового рішення, яким вирішено питання розподілу судових витрат, тобто вирішення тих питань, які не пов'язані із позовними вимогами.
Проте, оскаржувана ухвала від 29.06.2021 у справі № 922/2490/21 про відмову у видачі судового наказу, яка переглядається в апеляційному порядку у даній справі, не є додатковим судовим рішенням в розумінні ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, тому скаржник в апеляційній скарзі безпідставно посилається на відсутність у нього обов'язку сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу про відмову у видачі судового наказу з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.12.2019 у справі № 240/6150/18
До того ж, відповідно до судової практики Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо окремих питань застосування положень ГПК України, підпунктом 7 пункту 2 частни 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено ставку судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційних скарг на всі без винятку ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено зазначеним Законом справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали, в тому числі і за подання апеляційних скарг на ухвалу про відмову в задоволенні заяви про винесення додаткового судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 915/955/15 та постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.07.2020 у справі № 911/4241/15.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.
Підпунктом 21 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено справляння судового збору за подання до господарського суду заяви про видачу судового наказу в розмірі, що складає 0,1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, у випадку подання апеляційної скарги на ухвалу про відмову у видачі судового наказу справляється судовий збір в порядку та розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір".
Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, враховуючи, що апеляційна скарга залишається без задоволення та враховуючи, що при поданні апеляційної скарги не надано доказів сплати судового збору в сумі 2270,0 грн, скаржник - ФОП Куліченко В.М. має сплатити до спеціального фонду Державного Бюджету України на рахунок Східного апеляційного господарського суду судовий збір в сумі 2270,0 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати на професійну правничу допомогу покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на викладене, витрати скаржника - ФОП Куліченко В.М. на правничу допомогу за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, п. 12 ч. 3 ст. 2, ст.ст. 123, 126, 129, 147-148, 152, 244, п. 1 ч. 1 ст. 255, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст.ст. 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу ФОП Куліченка В.М. залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 29 червня 2021 у справі № 922/2490/21 про відмову у видачі судового наказу залишити без змін.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Куліченка Валентина Михайловича (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Державного Бюджету України (отримувач коштів - ГУК Харків обл/мХар Шевченк/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37874947; банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - № UA758999980313151206082020653; код класифікації доходів бюджету - 22030101; призначення платежу - *;101;1889901312;Судовий збір за апеляційною скаргою на ухвалу від 29.06.2021 по справі № 922/2490/21, Східний апеляційний господарський суд) судовий збір в сумі 2270,00 грн за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
Повний текст постанови складено 11.08.2021.
Головуючий суддя Н.М. Пелипенко
Суддя О.А. Істоміна
Суддя Л.Ф. Чернота