вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" серпня 2021 р. Справа № 920/263/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Сітайло Л.Г.
Буравльова С.І.
секретар Місюк О.П.
за участю
представників: позивача - Мусевич Ю.В.
відповідача - Скубира О.М.
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
на рішення Господарського суду Сумської області від 07.06.2021 (повне рішення складено 16.06.2021)
у справі №920/263/21 (суддя - Соп'яненко О.Ю.)
за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
до Акціонерного товариства "Сумський завод "Насосенергомаш"
про стягнення заборгованості.
У березні 2021 року Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкоплект" Державного підприємства "Нацональна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (змінено найменування на відокремлений підрозділ "Централізовані закупівлі") звернулося з позовом до Акціонерного товариства "Сумський завод "Насосенергомаш" про стягнення 2012396,40 грн штрафних санкцій за несвоєчасну поставку продукції за договором поставки №53-129-01-18-01674 від 10.12.2018, з яких: 1380380,40 грн - пеня та 632016,00 грн - 7% штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача строків поставки продукції за укладеним договором, що є підставою для сплати Акціонерним товариством "Сумський завод "Насосенергомаш" пені і штрафу згідно з умовами п. 7.2 договору.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 19.03.2021 відкрито провадження у справі №920/263/21, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
05.04.2021 до суду Акціонерним товариством "Сумський завод "Насосенергомаш" подано відзив на позовну заяву, у якому викладено клопотання про зменшення суми нарахованих штрафних санкцій за прострочення строків поставки продукції по договору на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України до справедливого розміру.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 07.06.2021 (повне рішення складено 16.06.2021) у справі №920/263/21 позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" задоволено частково, стягнуто з Акціонерного товариства "Сумський завод "Насосенергомаш" на користь позивача штрафні санкції в сумі 1006198,20 грн, в іншій частині у задоволенні позову відмовлено. З мотивувальної частини рішення убачається, що судом задоволено клопотання відповідача та зменшено загальний розмір пені і штрафу на 50% від заявленої суми.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права та визнано встановленими обставини, які не були доведені.
Позивач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, оскільки наявність підстав для стягнення штрафних санкцій не обумовлена фактом завдання збитків іншій стороні, а є видом забезпечення виконання зобов'язання, що застосовується у разі його порушення.
На переконання позивача, Акціонерним товариством "Сумський завод "Насосенергомаш" не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин щодо зменшення розміру штрафних санкцій.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2021 апеляційну скаргу у справі №920/263/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Буравльов С.І., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №920/263/21, призначено її до розгляду на 10.08.2021, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу п'ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали.
До суду 30.07.2021 від Акціонерного товариства "Сумський завод "Насосенергомаш" надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/3372/21 від 09.08.2021 у зв'язку з перебуванням судді Андрієнка В.В. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи №920/263/21.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2021 апеляційну скаргу у справі №920/263/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Сітайло Л.Г., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2021 справу прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.
У призначене засідання суду 10.08.2021 з'явилися представники сторін та надали пояснення по суті апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи убачається, що 10.12.2018 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" (покупець) та Акціонерним товариством "Сумський завод "Насосенергомаш" (постачальник) укладено договір поставки №53-129-01-18-01674, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, поставити запасні частини до насосів ГЦН-317 власного виробництва для потреб ВП "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом", а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію.
Найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна і строк поставки зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (п. 1.2 договору).
Згідно з п. 3.1 договору загальна сума договору становить 239442000,00 грн з ПДВ.
Відповідно до п. 5.1 договору строк поставки продукції зазначений у специфікації. За погодженням з покупцем допускається поставка продукції партіями.
Датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує факт надходження продукції на склад вантажоодержувача (п. 5.4 договору).
Згідно зі специфікацією до договору відповідач зобов'язався поставити позивачу 61 одиницю продукції загальною вартістю 239442000,00 грн, зокрема, по позиціях №9-11 специфікації у термін до 08.03.2019.
Відповідно до п. 7.2 договору за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої в строк продукції за кожен день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення виконання зобов'язання. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.
Також у п. 7.9 договору сторони погодили, що позовна давність для стягнення штрафних санкцій, передбачених п. п. 7.2, 7.3 та 7.5 договору, встановлюється тривалістю у два роки.
Відповідно до п. 10.1 укладеного правочину останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, а в частині оплати за поставлену продукцію - до повного розрахунку. Стосовно виконання гарантійних зобов'язань відповідача, передбачених договором, договір діє до закінчення строку дії гарантії на продукцію.
Як правомірно встановлено місцевим господарським судом, поставка продукції за специфікацією здійснена відповідачем з порушенням погоджених сторонами строків по деяких позиціях. Так, 58 одиниць продукції загальною вартістю 176294400,00 грн поставлено відповідачем позивачу достроково, 3 одиниці продукції загальною вартістю 63147600,00 грн поставлено відповідачем з простроченням (2 одиниці продукції загальною вартістю 54118800,00 грн з простроченням 19 днів, 1 одиниця продукції загальною вартістю 9028800,00 грн з простроченням 39 днів). Наведене підтверджується копіями видаткових накладними №30527 від 27.02.2019, №30594 від 31.03.2019, №30611 від 19.04.2019, №30632 від 26.04.2019, №30661 від 30.05.2019, №30724 від 27.06.2019, №30843 від 31.08.2019 та №31015 від 11.12.2019.
Наведені обставини стали підставою для звернення Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" з позовом до суду про стягнення з відповідача пені і штрафу на підставі п. 7.2 договору поставки.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції визнав доведеним факт порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині своєчасної поставки продукції. Разом з цим, судом задоволено клопотання відповідача та зменшено загальний розмір заявлених до стягнення пені і штрафу на 50%, що становить 1006198,20 грн.
З такими висновками місцевого господарського суду погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3 та 5 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтями 525 та 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст. 193 ГК України.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Як було зазначено вище та підтверджується матеріалами справи, поставка продукції за специфікацією здійснена відповідачем з порушенням погоджених сторонами строків за деякими позиціями. Зокрема, 58 одиниць продукції загальною вартістю 176294400,00 грн поставлено відповідачем позивачу достроково, 3 одиниці продукції загальною вартістю 63147600,00 грн поставлено відповідачем з простроченням (2 одиниці продукції загальною вартістю 54118800,00 грн з простроченням 19 днів, 1 одиниця продукції загальною вартістю 9028800,00 грн з простроченням 39 днів). Наведене підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Відповідно до п. 7.2 договору за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої в строк продукції за кожен день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення виконання зобов'язання. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.
Відповідно до розрахунку позивача стягненню з Акціонерного товариства "Сумський завод "Насосенергомаш" підлягає пеня в загальній сумі 1380380,40 за період з 12.03.2019 по 19.04.2019, виходячи з вартості несвоєчасно поставленого товару за специфікацією, у тому числі, 1028257,20 грн пені за несвоєчасну поставку товару вартістю 54118800,00 грн на підставі видаткової накладної №30594 від 31.03.2019 та 352123,20 грн пені за несвоєчасну поставку товару вартістю 9028800,00 грн за видатковою накладною №30611 від 20.04.2019.
Окрім цього, зважаючи на факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання у термін понад 30 днів щодо поставки продукції вартістю 9028800,00 грн за видатковою накладною №30611 від 20.04.2019, позивачем нараховано до стягнення 7% штрафу у розмірі 632016,00 грн.
Перевіривши розрахунок позивача та враховуючи встановлений судом першої інстанції факт порушення відповідачем договірних зобов'язань в частині дотримання строків поставки продукції, колегія суддів вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача неустойки у загальному розмірі 2012396,40 грн обґрунтованими по суті.
Поряд з цим, з огляду на ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором у спірний період, а також відсутність факту понесення позивачем збитків, місцевий господарський суд задовольнив клопотання Акціонерного товариства "Сумський завод "Насосенергомаш" та зменшив розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій на 50%.
У поданій апеляційній скарзі позивач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, оскільки наявність підстав для стягнення штрафних санкцій не обумовлена фактом завдання збитків іншій стороні, а є видом забезпечення виконання зобов'язання, що застосовується у разі його порушення. На переконання позивача, Акціонерним товариством "Сумський завод "Насосенергомаш" не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин щодо зменшення розміру штрафних санкцій.
Однак, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду стосовно наявності підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, у зв'язку з чим вважає необґрунтованими наведені доводи апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положеннями ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зі змісту наведених норм убачається, що при вирішенні питання про зменшення неустойки (штрафу), суд повинен встановити співрозмірність неустойки невиконаному зобов'язанню відповідачем та врахувати інтереси обох сторін.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Цивільні та господарські відносини ґрунтуються на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Отже зменшення розміру заявлених позивачем штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (штрафних санкцій).
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013, за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов'язання. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії. Крім цього, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Звертаючись до суду першої інстанції з клопотанням про зменшення штрафних санкцій, відповідач зазначав, що ним виконано свої зобов'язання з поставки продукції у повному обсязі, а прострочення становило незначний термін. Окрім цього, відповідач також вказував на відсутність прямих збитків позивача за наслідками прострочення поставки продукції.
Місцевий господарський суд, здійснивши аналіз наведених обставин зазначив, що:
- відповідачем виконано договірні зобов'язання з поставки продукції, а максимальний період прострочення становив 39 календарних дні;
- під час розгляду справи не встановлено факту понесення позивачем збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору в частині строків поставки;
- зменшення розміру штрафних санкцій на 50% є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Таким чином, при вирішенні питання про зменшення розміру пені і штрафу до 1006198,20 грн з заявлених до стягнення 2012396,40 грн, судом першої інстанції було дотримано принцип розумного балансу між інтересами сторін, враховані обставини справи, а також відсутність збитків кредитора.
При цьому, слід також зазначити, що чинним законодавством України не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Тому, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №911/867/19 та 25.02.2020 у справі №904/2542/19).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду Сумської області від 07.06.2021 у справі №920/263/21 прийнято з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" не підлягає задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 07.06.2021 у справі №920/263/21 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст складено 11.08.2021.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді Л.Г. Сітайло
С.І. Буравльов