79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"28" липня 2021 р. Справа №914/1345/20
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:
головуючий суддя Желік М.Б.
судді Орищин Г.В.
Галушко Н.А.
за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк" б/н від 12.03.2021 (вх.ЗАГС. №01-05/1055/21 від 25.03.2021)
на рішення Господарського суду Львівської області від 17.02.2021 (повний текст складено 25.02.2021, суддя Долінська О.З.)
у справі № 914/1345/20
за позовом: Акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк", м. Київ
до відповідача 1: Приватного підприємства "Едель", м. Львів
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Новодім Сервіс", м. Львів
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області Куйбіди-Кришкевич Христини Василівни, м. Львів
та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2: ОСОБА_1 , м. Львів - Брюховичі
про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48059288 від 01.08.2019 р.
за участю представників:
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2: представник Цукорник С.Г. ;
від інших учасників: не з'явилися.
Учаснику процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.02.2021 у справі №914/1345/20 у задоволенні позову Акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк" відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням скаржник звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 17.02.2021 у справі №914/1345/20 та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги Акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк" повністю.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2021 справу №914/1345/20 передано до розгляду колегії суддів у наступному складі: Желік М.Б. - головуючий суддя (суддя-доповідач), члени колегії - Орищин Г.В., Галушко Н.А.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.03.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк" залишено без руху, встановлено апелянту строк на усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів сплати судового збору.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021, після усунення недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 26.05.2021.
В судовому засіданні 26.05.2021 було оголошено перерву до 09.06.2021.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.06.2021 за клопотанням апелянта розгляд справи відкладено на 28.07.2021.
28.07.2021 на електронну адресу суду надійшло клопотання апелянта про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання через зайнятість в іншому судовому процесі. До клопотання додано копію ухвали Верховного Суду від 16.06.2021 про призначення розгляду справи № 873/42/21 на 28.07.2021 на 10:00 в місті Києві.
В судове засідання 28.07.2021 з'явилась представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2, - ОСОБА_1 . Інші учасники справи явки повноважних представників в судове засідання не забезпечили.
Розглянувши клопотання апелянта про відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на те, що позивач (апелянт) є юридичною особою та в разі зайнятості представника не позбавлений права забезпечити явку в судове засідання іншого представника для належного захисту своїх інтересів. У клопотанні апелянта не зазначено який саме представник не може прибути до Західного апеляційного господарського суду та який саме представник братиме участь в розгляді справи у Верховному суді в місті Києві. Колегія суддів також враховує, що розгляд справи в судовому засіданні 09.06.2021 було відкладено за клопотанням апелянта у зв'язку з відсутністю в представника можливості прибути в судове засідання, представник апелянта надав суду пояснення щодо фактичних обставин справи, вимог та доводів апеляційної скарги в судовому засіданні 26.05.2021, явка представників сторін в судове засідання не визнавалась судом обов'язковою.
Представник третьої особи-2 в судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечила, просила оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін, з огляду на наступне.
Акціонерне товариство "Міжнародний інвестиційний банк" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача-1 - Приватного підприємства "Едель" та до відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Новодім Сервіс" про скасування запису про право власності №32652372 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1885469946101.
Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 09.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 22.07.2020 залучено до участі у справі приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області Куйбіду-Кришкевич Христину Василівну як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів.
Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 03.08.2020 залучено ОСОБА_1 як третю особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2.
Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 09.12.2020 прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову за вх. №3095/20 від 30.11.2020 у справі №914/1345/20, постановлено подальший розгляд справи здійснювати з її врахуванням.
Таким чином, предметом позову є скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 48059288 від 01.08.2019.
Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що 31.05.2013 між АТ "Міжнародний Інвестиційний банк" (позивачем) та Приватним підприємством "Едель" (відповідачем-1) був укладений кредитний договір №00006.13- CBD.108. В якості забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором сторонами укладено іпотечний договір №00006.13-CBD/PL.108 від 31.05.2013, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юзвою Н.Б. за реєстровим номером №1456. Предметом іпотеки було наступне майно: 1) Виробнича будівля, позначена в плані під літерою "К-1-2", загальною площею 2670,3 кв.м. - реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №72034646101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. 2) Нежитлова будівля (навіс з воротами), позначена в плані під літерою "ГІ-1", загальною площею 170,2 кв.м. - реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №72329746101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. 3) Нежитлове приміщення (контрольно-пропускний пункт), позначене на плані під літерою "Г-1", загальною площею 151,8 кв.м. - реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №72143046101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
У зв'язку з невиконанням відповідачем-1 зобов'язань за кредитним договором АТ "Міжнародний Інвестиційний банк" звернувся до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.01.2018 у справі №914/2455/17, задоволено вимоги ПАТ "Міжнародний Інвестиційний банк" щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №00006.13-СBD.108 від 31.05.2013 в сумі 1 200 000,00 дол. США шляхом звернення стягнення на заставлене майно згідно з іпотечним договором №00006.13-CBD/PL.108 від 31.05.2013 та визнання за банком права власності на предмет іпотеки.
Після набуття у власність майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1, позивачем на території комплексу було виявлено самочинно збудовані окремі приміщення та перебудови, а саме: нежитлова будівля прохідної, що позначена літерою Є, площею 5,6 кв.м.; нежитлова будівля, що позначена літерою 3-2, площею 274,6 кв.м.; нежитлова будівля, що позначена літерою Ж, площею 207,5 кв.м.; нежитлова будівля навісу, що позначена літерою В-1 площею 261,1 кв.м. Позивач вказував на те, що не здійснював державної реєстрації права власності на перелічені нежитлові будівлі після звернення стягнення на іпотечне майно, оскільки об'єкти нерухомості мали статус об'єктів самочинного будівництва та не були введеними в експлуатацію відповідно до вимог законодавства України. 04.10.2019 позивачу стало відомо про факт незаконної реєстрації прав на ці нежитлові будівлі, проведеної на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаруіса Куйбіди-Кришевич Х.В. від 01.08.2019. Рішення було прийнятне приватним нотаріусом незаконно на підставі договору купівлі-продажу між ПП «Едель» та ЗАТ «Західвугілля» (правонаступником якого є відповідач-2 - ТзОВ «Новодім сервіс») та акту приймання-передачі нерухомого майна від 17.03.2003.
На переконання позивача незаконність рішення про державну реєстрацію полягає в тому, що договір купівлі-продажу, на підставі якого здійснено державну реєстрацію є неукладеним, оскільки, сторони не могли в силу вимог законодавства досягнути згоди щодо предмету договору. Так, нежитлові будівлі є самочинним будівництвом та не введені в експлуатацію, тобто не мають статусу нерухомого майна як об'єкту цивільного обороту. Окрім того, на будь-яких об'єктів будівництва (завершеного чи незавершеного), окрім будівель майнового комплексу, який був переданий в іпотеку позивачу за адресою АДРЕСА_1 станом на 17.03.2003 взагалі не існувало., якого на момент укладення у 2003 році не існувало, що підтверджується копією плану земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, який погоджено з Управлінням архітектури і містобудування від 09.09.2005.
Таким чином, позивач вважає, що однією з підстав для скасування рішення про право власності за відповідачем-2, ТзОВ "Новодім Сервіс", є встановлення відсутності правової підстави для реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме встановлення факту відсутності укладення договору купівлі-продажу будівель №04/195-1 від 17.03.2003. При цьому позивач вказує, що на порушення вимог п.п.1 ч.1 ст.27 Закону України №1952-IV державна реєстрація права власності на нежитлові будівлі була проведена на підставі неукладеного договору та за відсутності самих об'єктів нерухомого майна в цивільному обороті.
Позивач доводив, що відсутність документів бюро технічної інвентаризації про державну реєстрацію прав на нежитлові будівлі вказує на грубе порушення приватним нотаріусом Куйбідою-Кришкевич Х.В. вимог ч.2 ст.3 та п.3 ч.3 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952 ІV від 01.07.2004 та незаконність проведеної державної реєстрації.
Позивач вважає, що державний реєстратор, приймаючи рішення про державну реєстрацію прав власності, порушила вимоги ч.2 ст.5, п.4 ч.3 ст.10 Закону України №1952-IV «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п.41 постанови Кабінету міністрів України №1127 від 25.12.2015 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Щодо порушеного права позивач обґрунтовував, що незаконні дії відповідача-1, відповідача-2 та Приватного нотаріуса Куйбіди-Кришкевич Х.В. призвели до порушення прав АТ "Міжнародний інвестиційний банк" як кредитора, іпотекодержателя та власника приміщень, які знаходяться в АДРЕСА_1. Зокрема, відповідно до ч.5 ст.5 Закону України "Про іпотеку" у разі, якщо іпотекодавцем предмет іпотеки було реконструйовано або щодо нього було проведено самочинне будівництво (у тому числі але не виключно, споруджено нові будівлі, споруди тощо на земельній ділянці, що належить іпотекодавцю на праві власності чи перебуває в його користуванні) всі реконструйовані, новостворені об'єкти нерухомості вважаються предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.
Позивач зазначав, що відносно нежитлової будівлі (навіс з воротами), позначеної на плані під літерою Г-1 загальною площею 170,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та на яке позивач зареєстрував право власності 18.03.2018, відповідачем-1, ПП "Едель", була здійснена самовільна добудова, в результаті чого площа такого об'єкта була збільшена до 261,1 кв.м. Відповідно до ч.3 ст.5 Закону України "Про іпотеку" іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною у натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як окремий об'єкт нерухомості.
При цьому, позивач вважає, що у 2013 році відповідач-1, ПП "Едель", передаючи в іпотеку АТ "МІБ" виробничу будівлю, що позначена в плані під літерою "К-1-2", нежитлову будівлю (навіс з воротами), позначену в плані під літерою "ГІ-1", нежитлове приміщення (контрольно-пропускний пункт), позначене на плані під літерою "Г-1", що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, мав право на користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 відповідно до ст.377 ЦК України, ст. 120 ЗК України.
Відповідач-1, заперечуючи позовні вимоги, зазначав, що предметом іпотеки за кредитним договором були окремі об'єкти нерухомого майна (а не майновий комплекс, як вказує позивач), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Зокрема, рішенням Господарського суду Львівської області від 29.01.2018 у справі №914/2455/17 стягнуто на користь ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" суму заборгованості згідно з кредитним договором №00006.13-CBD від 31.05.2013, звернувши стягнення на заставлене майно ПП "Едель" за іпотечним договором №00006.13-CBD/PL.108 від 31.05.2013, а саме: виробничу будівлю, позначену в плані під літерою К-1-2 загальною площею 2670,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; нежитлову будівлю (навіс з воротами), позначену в плані під літерою ГІ-1, загальною площею 170,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; нежитлове приміщення (контрольно-пропускний пункт), позначений в плані під літерою Г-1, загальною площею151,8, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідач-1 вважає, що вказане рішення суду, підтверджує, що на все майно, яке було в іпотеці - звернено стягнення і позивач оформив на нього власність, відтак рішення суду щодо погашення заборгованості за іпотечним договором №00006.13-CBD/PL/108 шляхом звернення стягнення на заставлене майно ПП "Едель" виконано повністю.
Щодо приміщень будівлі прохідної, літ "Є", площею 5,6 кв.м., нежитлової будівлі, літ "З-2", площею 274,6 кв.м., нежитлової будівлі-навісу, літ. "В-1", площею 261,1 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, відповідач-1 вважає, що такі не мають жодного відношення до ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк", оскільки в іпотеку (чи за іншим договором) позивачу не передавались. У 2003 році вказані приміщення відчужені ПП "Едель" на користь ЗАТ "Західвугілля" за договором купівлі-продажу нерухомого майна №04/195-1 та передані за Актом приймання-передачі і не мають жодного відношення до будівель ПП "Едель", що передані в іпотеку ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" у 2013 році.
Окрім того, відповідач-1 зазначав, що всі будівлі, що передані в іпотеку розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці ПАТ "Львівське АТП 24654". У свій час, ПП "Едель" намагалося отримати згоду від користувача земельної ділянки ПАТ "Львівське АТП 24654" про вилучення земельної ділянки з його користування, однак, такої згоди від ПАТ "Львівське АТП 24654" не отримало, права на земельну ділянку за собою не оформило у зв'язку з відмовою органу місцевого самоврядування у такому оформленні.
Також відповідач-1, звертав увагу на позицію Міністерства юстиції України, висвітлену у Наказі Міністерства юстиції України №932/7 від 08.04.2020 та у Висновку колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 18.02.2020 про відсутність правового зв'язку між АТ "МІБ" та спірним нерухомим майном.
Відповідач-2, ТзОВ "Новодім Сервіс", заперечуючи позовні вимоги зазначав, що 17.03.2003 між Приватним підприємством "Едель" та Закритим акціонерним товариством "Західвугілля" (правонаступником якого є - Товариство з обмеженою відповідальністю "Новодім Сервіс") було укладено договір №04/195-1 купівлі-продажу будівель та підписано акт приймання-передачі будівель від 17.03.2003, за яким ЗАТ "Західвугілля" набуло у власність наступні будівлі, що розташовані по АДРЕСА_1: нежитлова будівля прохідної, що позначена літерою "Є", площею 5,6 м2; нежитлова будівля, що позначена літерою " 3-2", площею 274,6 м2; нежитлова будівля, що позначено літерою "Ж", площею 207,5 м2; нежитлова будівля навісу, що позначено літерою "В-1", площею 261,1 м2.
Відповідач-2 обґрунтовував, що відповідно до статті 128 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963, який діяв станом на дату набуття ЗАТ "Західвугілля" права власності на нерухоме майно, таке набувалось з моменту передання речі.
Відповідач-2 доводив, що 01.08.2019 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Куйбідою-Кришкевич Х.В., у відповідності до чинного законодавства, прийнято рішення № 48059288, у зв'язку з чим внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис №32652372 про реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Новодім Сервіс" на об'єкт нерухомого майна, реєстраційний №1885469946101.
Також відповідач-2 заперечував наявність порушеного права позивача, та вказував, що в свій час ПП "Едель" передало АТ "МІБ" в іпотеку індивідуально визначені об'єкти нерухомості з реєстраційними номерами №72034646101, №72329746101 та №72143046101. При цьому в тексті Іпотечного договору від 31.05.2013 не міститься умов про передачу будь-яких інших приміщень - самочинно збудованих чи реконструйованих. Крім того, вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 29.01.2018 у справі №914/2455/17 не підтверджує факту передачі спірного нерухомого майна в іпотеку АТ "МІБ".
В контексті викладеного, відповідач-2 звертає увагу, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірні будівлі збудовані на земельній ділянці, яка перебувала у власності чи користуванні ПП "Едель". Зазначає, що доказів самочинного будівництва ПП "Едель" спірних приміщень, позивачем також не надано.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Львівської області Куйбіда-Кришкевич Христина Василівна, заперечуючи позовні вимоги надала наступні пояснення.
01.08.2019 державний реєстратор - приватний нотаріус Куйбіда-Кришкевич Х.В. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень/з відкриттям розділу/, індексний номер: 48059288, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на: нежитлову будівлю прохідної під літ. "Є" загальною площею 5,6 кв.м.; нежитлову будівлю під. літ. "З-2" загальною площею 274,6 кв.м.; нежитлову будівля під літ. "Ж", загальною площею 207,5 кв.м.; нежитлову будівля навісу під літ. "В-1" загальною площею 261,1 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 за ТзОВ "Новодім Сервіс /ЄДРПОУ: 31526887/, відповідний запис №32652372 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1885469946101; на підставі договору купівлі-продажу будівель №04/195-1 від 17.03.2003, укладеного між ПП "Едель" та ЗАТ "Західвугілля", правонаступником якого є ТзОВ "Новодім Сервіс; акту приймання-передачі будівель.
При здійсненні реєстрації речових прав за новим власником у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, приватним нотаріусом було чітко встановлено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, та у чіткій відповідності до Закону, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Зазначене знаходить підтвердження в Наказі Міністерства юстиції України від 08.04.2020 №932/7 «Про відмову у задоволенні скарги Акціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний банк» від 18.10.2019», заявленої із аналогічних щодо пред'явленого позову мотивів та підстав.
Третя особа звернула увагу на те, що позивачем не надано жодних доказів встановлення органами державної влади чи місцевого самоврядування (Львівською міською радою чи її виконавчими органами, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки") на виконання їх повноважень, обставин наявності щодо спірних нежитлових будівель ознак самочинного будівництва. Натомість, у наданих технічних паспортах у експлікаціях внутрішніх площ до планів нежитлових будівель не зафіксовано самовільно збудованих або переобладнаних площ.
Згідно з наданими технічними паспортами, складеними 10.07.2019 сертифікованим суб'єктом господарювання, який здійснює технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна, нежитлові будівлі під літ.літ. "Є", "З-2", "Ж", "В-1" - є окремо визначеними об'єктами нерухомого майна. Згідно з даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, відсутні відомості про наявність обтяжень спірних об'єктів нерухомості чи перебування таких у іпотеці. Відтак, на момент вчинення реєстраційних дій у вищевказаних реєстрах записи й відомості про наявність обтяжень нежитлових будівель (нежитлової будівлі прохідної під літ. "Є" загальною площею 5,6кв.м.; нежитлової будівлі під літ."З-2" загальною площею 274,6кв.м.; нежитлової будівлі під літ."Ж", загальною площею 207,5кв.м.; нежитлової будівлі навісу під літ."В-1" загальною площею 261,1кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1) чи перебування таких у іпотеці були відсутні.
Аналіз договору купівлі-продажу від 17.03.2003 показує, що він укладений у простій письмовій формі, відповідно до вимог ст.44 ЦК УРСР. Матеріалами справи не підтверджується факт відсутності у продавця права продажу цього об'єкту, у матеріалах справи відсутні докази визнання в установленому порядку цього договору недійсним.
Згідно зі ст.128 ЦК УРСР, який діяв на момент укладення договору купівлі-продажу, право власності у набувача майна по договору виникає з моменту передачі речі, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.
Третя особа вважала помилковим посилання позивача в обґрунтування своїх висновків на відсутність реєстрації спірного майна, оскільки, якщо сторонами угоди, пов'язаної з переходом права власності (повного господарського відання) на майно, не дотримано вимог нормативних актів стосовно реєстрації майна, наприклад, правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, транспортних засобів тощо, то сама лише ця обставина не є підставою для визнання відповідної угоди недійсною, оскільки реєстрація майна не є елементом форми угоди. В зв'язку з цим, відсутність державної реєстрації спірного об'єкту нерухомості жодним чином не впливає на відповідність договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17.03.2003 чинному на той час цивільному законодавству та не позбавляє покупця права власності на це майно, набуте на підставі договору купівлі-продажу, який є належним правовстановлюючим документом. Оскарження договору №04/195-1 купівлі-продажу будівель від 17.03.2003 не є предметом даного спору, а без визнання вказаного правочину недійсним (скасування) задоволення пред'явлених позовних вимог є передчасним.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2, ОСОБА_1 , заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначав, що 01.10.2019 між ТОВ "Новодім Сервіс" - (відповідачем-2) та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, який посвідчений державним нотаріусом П'ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Тетяною Миколаївною та зареєстровано в реєстрі за №3-1899. На підставі вчиненого правочину, ОСОБА_1 став власником нерухомого майна, реєстраційний номер 1885469946101, який складається з нежитлової будівлі прохідної, площею 5,6 кв.м.; нежитлової будівлі, 3-2, площею 274,6 кв.м.; нежитлової будівлі, Ж, площею 207,5 кв.м.; нежитлової будівлі навісу, В-1 площею 261,1 кв.м. Придбані нежитлові будівлі мають один реєстраційний №1885469946101. Третя особа вказув на те, що спірне майно відсутнє у договорі іпотеки, що виключає можливість набуття АТ "МІБ" права власності на спірне майно в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки як в позасудовому так і в судовому порядку. На спірне майно не зверталось стягнення за рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/2455/17 від 29.01.2018.
Третя особа-2 вважає, що між АТ "МІБ" та нерухомим майном, право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_1 взагалі відсутній будь-який правовий зв'язок.
Розміщення спірного нерухомого майна на земельній ділянці, яка містить ту саму адресу, з майном, яке передавалось позивачу в іпотеку, не підтверджує, що ці приміщення були предметом іпотечного договору. Аналогічно адреса їх розміщення, не може підтверджувати, що на спірне майно було звернуто стягнення за рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/2455/17 від 29.01.2018.
Третя особа-2 заперечував доводи позивача про те, що спірне нерухоме майно мало статус самочинного будівництва, оскільки наведене не підтверджується жодним доказом. Вважає, що доводи АТ "МІБ" про те, що ОКП ЛОР "БТІтаЕО" не здійснювало реєстрації права власності на спірне майно за ПП "Едель" та ТзОВ "Новодім Сервіс" не спростовують доводів позивача, та не породжуюь у останнього жодних прав відносно спірного майна. Також припущеннями є доводи АТ "МІБ" про те, що ТзОВ "Новодім сервіс", як правонаступник ЗАТ "Західвугілля" оформило право власності на спірні приміщення, на підставі "неукладеного договору" та що ПП "Едель" було вчинено самовільну добудову до нежитлової будівлі під. літ. "Г-1" внаслідок чого, площа цієї будівлі збільшилась з 170,2 кв.м. до 261,1кв.м. і нібито в подальшому була зареєстрована як окремий об'єкт нерухомого майна.
Третя особа-2 зазначав, що земельна ділянка, на якій розміщені об'єкти, реєстрація яких оскаржується позивачем (як і об'єкти, що були предметом іпотеки), ніколи не була у користуванні іпотекодавця - ПП "ЕДЕЛЬ", що в свою чергу виключає віднесення таких об'єктів до предмету іпотеки в порядку ст. 5 Закону України "Про іпотеку". Натомість, доводить, що така земельна ділянка є у користуванні ТДВ "Автоколона №2207", як правонаступника ПАТ "Львівське АТП 24654".
ОСОБА_1 зазначав, що набув у власність спірні приміщення на підставі договору, який не оспорювався і не визнаний недійсним у визначеному Законом порядку. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №48947133 є дійсним та не скасованим. Відтак, ОСОБА_1 набув право власності на спірні об'єкти у встановленому законом порядку, а позивач протиправно вчиняє йому перешкоди у реалізації прав власника.
Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржене рішення, дійшов висновку про те, що позивачем не доведено наявності порушеного права та не підтверджено доводів позовної заяви, відтак у задоволенні позову необхідно відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржене рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Так, скаржник зазначає, що суд першої інстанції в оскарженому рішенні не надав оцінки обставинам, якими позивач обґрунтував заявлені до відповідачів вимоги, зокрема, наступним. 30.10.2018 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Баіровою Н.М. у виконавчому провадженні №57552323 була винесена постанова про арешт всього рухомого та нерухомого майна боржника - ПП «Едель». 10.09.2019 цей же приватний виконавець відкрив виконавче провадження №60008215 з примусового виконання виконавчого листа №796/167/2018, виданого Апеляційним судом м.Києва 25.09.2018 про стягнення з ПП «Едель» на користь АТ «Міжнародний інвестиційний банк 11 149 939,38 грн., та об'єднав виконавчі провадження №60008215 та №57552323 в зведене виконавче провадження №60026273. В період здійснення виконавчого провадження та наявності арешту на все майно ПП «Едель» здійснило незаконне відчуження нежитлової будівлі прохідної з літерою «Є», площею 5,6 кв.м., нежитлової будівлі, що позначена літерою «З-2», площею 274,6 кв.м., нежитлової будівлі, що позначена літерою «Ж», площею 207,5 кв.м., нежитлової будівлі навісу, що позначена літерою «В-1», площею 261,1 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_1, підписавши із ЗАТ «Західвугілля», правонаступником якого є ТзОВ «Новодім сервіс» договір №04-195-1 купівлі-продажу нежитлових будівель та акт приймання-передачі нерухомого майна, які начебто були укладені 17.03.2003. По факту незаконного відчуження нежитлових будівель було відкрито кримінальне провадження за ознаками правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України (невиконання судового рішення).
Крім того, відносно нежитлової будівлі (навіс з воротами) загальною площею 170,2 кв.м., на які 18.03.2018 зареєстрував право власності позивач, відповідач здійснив самовільну добудову, в результаті чого площа об'єкта була збільшена до 261 кв.м., що підтверджується технічними паспортами на будівлю літер «Г-1» навісу та на будівлю літер «В-1» навісу, які є однією і тією ж будівлею.
Скаржник зазначає, що наведені обставини свідчать про наявність порушених прав банку як власника нерухомості та сторони (стягувача) в рамках виконавчого провадження, що не було взято до уваги судом першої інстанції.
Апелянт вважає безпідставним посилання суду на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 28.02.2019 у справі №522/3665/17 та від 11.07.2019 у справі №826/14642/15 з огляду на неподібні фактичні обставини справ: різні предмети спору та різне матеріально-правове регулювання різних правовідносин.
На переконання апелянта, докази на підтвердження обставин щодо самочинного будівництва спірних нежитлових будівель та докази розміру земельної ділянки, якою користувався відповідач-1 для експлуатації виробничої будівлі «К-1-2», навісу з воротами «Г-1» та нежитлового приміщення (контрольно-пропускного пункту «Г-1», подані позивачем є вірогідними, оскільки жодних доказів на спростування цих обставин матеріали справи не містять.
Окрім того, суд першої інстанції не навів в оскарженому рішенні мотивів не застосування норм права, якими позивач обґрунтовував пред'явлені позовні вимоги.
Так, скаржник вказує, що суд першої інстанції не навів мотивів незастосування п.п.1 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 638, ч.3 ст.331 ЦК України, п.1 Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5, а також правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30.05.2019 у справі №585/2843/17, від 23.05.2019 у справі №922/3707/17, від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц, від 03.02.2020 у справі №911/1902/19, якими позивач обґрунтовував неукладеність договору №04-195-1 купівлі-продажу будівель від 17.03.2003 та порушення законодавства у сфері державної реєстрації. Апелянт наголошує, що відсутність документів бюро технічної інвентаризації про державну реєстрацію прав на нежитлові будівлі вказує на грубе порушення приватним нотаріусом Куйбіда-Кришкевич Х.В. вимог ч.2 ст.3 та п.3 ч.3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та незаконність проведеної державної реєстрації.
Також, скаржник зазначає, що суд не врахував та не навів мотиви відхилення положень Закону України «Про іпотеку» щодо розповсюдження іпотеки на об'єкти самочинного будівництва, які споруджені на земельній ділянці, яке перебуває у користуванні іпотекодавця, а також не врахував правової позиції Верховного Суду України в постанові від 13.04.2016 у справі №6-253цс16 та правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 14.06.2020 у справі №689/26/17, щодо принципу цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований, і за яким після набуття права власності на об'єкти нерухомості в АДРЕСА_1, до відповідача перейшло право користування земельною ділянкою за цією адресою.
Окрім того, суд не врахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18.04.2019 у справі №910/4650/17, згідно з якою незалежно від того, чи внесено зімни в договір іпотеки у зв'язку з перебудовою, добудовою тощо предмета іпотеки, іпотека поширюється на таку добудову, та правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15.09.2020 у справі №918/80/19, відсутність державної реєстрації обтяження нерухомого майна іпотекою не передбачає припинення іпотеки, якщо договір іпотеки залишається дійсним та іпотека не припинена на законних підставах.
Інші учасники справи правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
Матеріалами справи підтверджуються наступні фактичні обставини спору.
17 березня 2003 року між Приватним підприємством "Едель" - відповідач-1 як продавцем, та Закритим акціонерним товариством "Західвугілля" (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Новодім Сервіс") - відповідач-2 як покупцем, було укладено договір №04/195-1 купівлі-продажу будівель.
Відповідно до пункту 1.1. договору продавець передав у власність, а покупець прийняв у власність наступні будівлі, що розташовані по АДРЕСА_1: нежитлову будівлю прохідної, що позначена літерою "Є", площею 5,6 м2; нежитлову будівлю, що позначена літерою " 3-2", площею 274,6 м2; нежитлову будівлю, що позначена літерою "Ж", площею 207,5 м2; нежитлову будівлю навісу, що позначена літерою "В-1", площею 261,1 м2.
Між сторонами договору №04/195-1 купівлі-продажу будівель було підписано акт приймання-передачі будівель від 17.03.2003.
Згідно з пунктом 3.1. договору №04/195-1 купівлі-продажу будівель від 17.03.2003 право власності на майно переходить від продавця до покупця після підписання договору та/або акту приймання-передачі.
31.05.2013 між АТ "Міжнародний Інвестиційний банк" (позивачем) та Приватним підприємством "Едель" (відповідачем-1), був укладений кредитний договір №00006.13- CBD.108.
31.05.2013 між ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" та ПП "Едель" укладено іпотечний договір №00006.13-CBD/PL.108, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юзвою Н.Б. за реєстровим номером №1456. Іпотекою за цим договором забезпечувалися вимоги ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" до ПП "Едель", що випливали з кредитного договору №00006.13-CBD.108 від 31.05.2013.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.01.2018 у справі №914/2455/17 стягнуто на користь ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" суму заборгованості за кредитним договором №00006.13-CBD від 31.05.2013 шляхом звернення стягнення на заставлене майно ПП "Едель" згідно з іпотечним договором №00006.13-CBD/PL.108 від 31.05.2013, а саме на: виробничу будівлю, позначену в плані під літерою К-1-2 загальною площею 2670,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; нежитлову будівлю (навіс з воротами), позначену в плані під літерою ГІ-1, загальною площею 170,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; нежитлове приміщення (контрольно-пропускний пункт), позначений в плані під літерою Г-1, загальною площею 151,8, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
17.03.2018 рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 40165930 від 17.03.2018 приватним нотаріусом Барбуляк Христиною Миколаївною внесено запис про право власності №25288051 за Публічним акціонерним товариством "Міжнародний інвестиційний банк" (код ЄДРПОУ 35810511) на об'єкт нерухомого майна: виробнича будівля під літ. "К-1-2" загальною площею 2670, 3 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 72034646101).
17.03.2018 рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 40166064 від 17.03.2018 приватним нотаріусом Барбуляк Христиною Миколаївною внесено запис про право власності №25288243 за Публічним акціонерним товариством "Міжнародний інвестиційний банк" (код ЄДРПОУ 35810511) на об'єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення, літ "Г-1" загальною площею 151,8 кв.м., що розташоване за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна72143046101).
17.03.2018 рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 40166325 від 17.03.2018 приватним нотаріусом Барбуляк Христиною Миколаївною внесено запис про право власності №25288469 за Публічним акціонерним товариством "Міжнародний інвестиційний банк" (код ЄДРПОУ 35810511) на об'єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення, літ "ГІ-1" загальною площею 170,2 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна72329746101).
Відповідно до відповіді Управління земельних ресурсів Львівської міської ради від 20.12.2017 за №2408-6358, вбачається, що Львівською міською радою рішень про оформлення ПП "Едель" права користування земельною ділянкою на вул. Конюшинній не приймалось.
Відповідно до інформації Відділу у м. Львові ГУ Держгеокадастру у Львівській області від14.02.2020 №19-0.37.89/109-20, земельна ділянка, на якій розташовані об'єкти нерухомого майна: нежитлова будівля "ГІ-1" площею 170,2 кв.м., приміщення "Г-1" площею 151,8 кв.м., будівля "К-1-2" площею 2670,3 кв.м. перебуває у користуванні Автоколони №2207 Львівського обласного управління вантажного автомобільного транспорту (державний акт на право користування землею, який зареєстрований за №179 у 1982 році Пустомитівською районною радою народних депутатів).
19.07.2019 суб'єктом господарювання фізичною особою - підприємцем Когут Андрієм Богдановичем (кваліфікаційний сертифікат АЕ №001331) заведена інвентаризаційна справа №118/0807/-19 та виготовлено технічні паспорти на нежитлові будівлі (літ. Є, 3-2, Ж, В-1), розташованих за адресою: АДРЕСА_1.
01.08.2019 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Куйбідою-Кришкевич Х.В. прийнято рішення №48059288 у зв'язку з чим внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності №32652372 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Новодім Сервіс" на об'єкт нерухомого майна, реєстраційний №1885469946101, яке складається з: нежитлової будівлі-прохідної під літ. "Є"; нежитлової будівлі під літ. "З-2"; нежитлової будівлі під літ. "Ж"; нежитлової будівлі-навісу "В-1".
01.10.2019 між ТзОВ "Новодім Сервіс" та ОСОБА_1 укладено договір купівлі продажу нежитлових будівель, який посвідчений державним нотаріусом П'ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Тетяною Миколаївною та зареєстровано в реєстрі за №3-1899.
01.10.2019 на підставі вказаного договору, державним нотаріусом Кіріловою Т.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48947133 від 01.10.2019 та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності №33469735, відповідно до якого власником нерухомого майна, реєстраційний номер 1885469946101, який складається з нежитлової будівлі прохідної, площею 5,6 кв.м.; нежитлової будівлі, 3-2, площею 274,6 кв.м.; нежитлової будівлі, Ж, площею 207,5 кв.м.; нежитлової будівлі навісу, В-1 площею 261,1 кв.м. є ОСОБА_1
18.10.2019 АТ "Міжнародний інвестиційний банк" подав до Міністерства юстиції скаргу на рішення від 01.08.2019 №48059288, що прийняте приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Куйбідою-Кришкевич Христиною Василівною та рішення від 01.10.2019 №48947133, прийняте державним нотаріусом П'ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Тетяною Миколаївною щодо нежитлових будівель (літ. Є, 3-2, Ж, В-1), розташованих за адресою: АДРЕСА_1 та щодо анулювання доступу приватному нотаріусу Львівського міського нотаріального округу Куйбіді-Кришкевич Х. В. та тимчасового блокування доступу приватному нотаріусу Кіріловій Т.М. до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Куйбіди-Кришкевич Х.В.
18.02.2020 Висновком Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, розглянувши вищезазначену скаргу позивача, рекомендовано відмовити у задоволенні скарги АТ "Міжнародний інвестиційний банк".
08.04.2020 Наказом Міністерства юстиції України №932/7, на підставі Висновку Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора відмовлено у задоволенні скарги Акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк" від 18.10.2019, оскільки скарга подана особою, яка не підтверджує факту порушення її прав у результаті прийняття оскаржуваних рішень.
Листом від 16.10.2019 №1980-В Обласне комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" повідомило, що станом на 29.12.2012 реєстрацію права власності за об'єктами нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, а саме: нежитлова будівля прохідної, що позначено літерою "Є", площею 5,6 м2;- нежитлова будівля, що позначено літерою " 3-2", площею 274,6 м2; нежитлова будівля, що позначено літерою "Ж", площею 207,5 м2; нежитлова будівля навісу, що позначено літерою "В-1", площею 261,1 м2 за ПП "Едель" та ТзОВ "Новодім сервіс" бюро не здійснювало.
Відповідно до листа Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області від 27.02.2020 №1013-6/954-20 "Про надання інформації" щодо документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт ПП "Едель" за адресою: АДРЕСА_1, проінформовано, що відповідно до даних Єдиного реєстру, ведення якого розпочато з 20.05.2011, наявна інформація щодо видачі/реєстрації документів дозвільного та декларативного характеру на виконання підготовчих та будівельних робіт замовнику будівництва, фізичній особі зареєстровано у жовтні 2012 року за ЛВ 14212192938 декларацію про готовність об'єкта до експлуатації на склад та споруди виробничі універсальні літ К.1-2, АДРЕСА_1. На даному об'єкті ПП "Едель" виступає підрядником та проектантом.
Суд першої інстанції в оскарженому рішенні дійшов висновку, що твердження позивача про порушення його прав та інтересів у зв'язку з прийняттям оскаржуваного рішення про реєстрацію права власності в державному реєстрі речових прав не відповідає наявним у матеріалах справи доказам та положенням чинного законодавства України.
Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність чи відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення або захисту в обраний спосіб (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 24.12.2019 у справі №902/377/19).
Предметом позову у цій справі є скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а підставами позивач визначив те, що нерухоме майно, на яке зареєстровано право власності за відповідачем-2, є самочинним будівництвом та не набуло статусу нерухомого майна як об'єкта цивільних правовідносин; право власності за відповідачем-2 на спірне майно зареєстроване в державному реєстрі на підставі неукладеного договору купівлі-продажу; спірне майно не існувало станом на дату договору купівлі-продажу; спірне майно незаконно відчужене відповідачем-1 відповідачу-2 в час накладення арештів на все майно відповідача-1 у виконавчому провадженні; звернення позивачем стягнення на нерухоме майно відповідача-1, що перебувало в іпотеці позивача охоплює також спірне майно як самочинне будівництво та добудову об'єктів, зареєстрованих на праві власності за позивачем.
Місцевий господарський суд, зіславшись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 28.02.2019 у справі № 522/3665/17, 11.07.2019 у справі №826/14642/15, у справі №1340/4630/18, зазначив, що з'ясування питання порушених прав, свобод чи інтересів позивачів передує розгляду питання щодо правомірності (законності) рішення, яке оскаржується. Відсутність порушення прав, свобод чи інтересів позивачів є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності такого рішення. За відсутності бодай одного випадку реального порушення прав, свобод чи інтересів позивачів спірним рішенням відповідача, відсутніми є й підстави для задоволення позову.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про недоречність посилання в оскарженому рішенні на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 28.02.2019 у справі №522/3665/17, 11.07.2019 у справі №826/14642/15, у справі №1340/4630/18 з огляду на відмінні фактичні обставини у вказаних справах та у спорі, що розглядається, оскільки наведені судом правові висновки є загальними у правозастосуванні щодо встановлення порушеного права позивача.
Не погоджуючись з висновком суду про недоведення наявності в позивача порушеного права, апелянт стверджує, що суд першої інстанції не надав оцінки обставинам щодо незаконного відчуження ПП «Едель» нежитлових будівель в час дії арешту на все майно боржника, накладеного у виконавчому провадженні.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що з матеріалів позовної заяви вбачається, що 30.10.2018 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Баіровою Н.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №57552323 з виконання наказу №910/12757/16, виданого 01.08.2016 Господарським судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_3 та ПП «Едель» солідарно на користь ПАТ «Міжнародний інвестиційний банк» 3882241,44 грн. та 25500,00 витрат позивача, пов'язаних з вирішенням спору третейським судом.
30.10.2018 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Баіровою Н.М. було винесено постанову у ВП №57552323 про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику.
10.09.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Баіровою Н.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№60008215 від 10.09.2019 з виконання виконавчого листа №796/167/2018, виданого 25.09.2018 Апеляційним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_3 та ПП «Едель» солідарно на користь ПАТ «Міжнародний інвестиційний банк» заборгованості за кредитним договором №00006.13-CBО.108 від 31.05.2013, заборгованості за процентами за період з 01.09.2013 по 30.04.2017 та за період з 01.03.2016 по 30.04.2017 в сумі 11 149 939,38 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Баірової Н.М. від 10.09.2019 об'єднано виконавчі провадження №57552323 та №60008215 у зведене виконавче провадження №60026273.
16.12.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про відкриття кримінального провадження за заявою АТ «Міжнародний інвестиційний банк» з приводу невиконання директором ПП «Едель» Васильків В.В. рішення Господарського суду Львівської області щодо погашення заборгованості за іпотечним договором №00006.13-CBD.108.
Слід зазначити, що витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про внесення відомостей про відкриття кримінального провадження за заявою АТ «Міжнародний інвестиційний банк» не може слугувати належним доказом, на підставі якого можливим є встановлення факту незаконного відчуження нежитлових будівель під час дії арештів на нерухоме майно боржника, накладених у виконавчому провадженні.
Позивач не надав суду доказів щодо результатів проведеного розслідування, встановлених у розслідуванні обставин, вироку суду про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності тощо.
Відтак наведені скаржником обставини не є доведеними та не підтверджують наявність порушених прав позивача як власника нерухомості та стягувача у виконавчому провадженні незаконними діями відповідача-1 щодо відчуження спірного майна відповідачу-2, як вказується в апеляційній скарзі.
Окрім того, апелянт вказує, що про порушення його прав свідчить вчинення відповідачем-1 самовільної добудови нежитлової будівлі (навісу з воротами), позначеної в плані під літерою Г'-1 загальною площею 170,2 кв.м., що підтверджується технічним паспортом на будівлю навіс літерою «Г-1», виготовленого станом на 30.05.2013 ПП «БТІ Експрес-Сервіс» та технічним паспортом на нежитлову будівлю навіс під літерою «В-1», виготовленим станом на 10.07.2019 ФОП Когутом А.Б., які свідчать про однаковість опису конструктивних елементів вказаного об'єкту, а отже, це один і той же об'єкт. Апелянт вказує, що внаслідок добудови збільшилась площа об'єкту до 261,1 кв.м.
Колегія суддів зазначає, що у технічному паспорті на будівлю навіс літерою «Г'-1», АДРЕСА_1, виготовленому станом на 30.05.2013 ПП «БТІ Експрес-Сервіс» наведено опис конструктивних елементів: фундамент - бетон.стовп, стіни - метал. колони, покрівля - метал., загальна площа - 170,2 кв.м.
У технічному паспорті на будівлю навіс літерою «В-1», АДРЕСА_1, виготовленому станом на 10.07.2019 ФОП Когутом А.Б., наведено опис конструктивних елементів: фундамент - бетон.стовпчастий, стіни - метал. каркас (труби), покрівля - метал.профіль, об'єкт складається з двох частин навісу площею 131,9 кв.м. та навісу 129,2 кв.м., загальною площею 261,1 кв.м.
Однаковість опису конструктивних елементів у технічних паспортах двох приміщень не може достеменно свідчити про те, що обидва навіси є одним і тим же об'єктом, утвореним внаслідок самочинної добудови первісного об'єкта. Також, із порівняння технічних паспортів та схематичних планів, у них наведених, неможливо зробити висновку, що ці навіси в просторі накладаються повністю чи частково, або утворюють один об'єкт.
Суд першої інстанції в оскарженому рішенні вказав, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, що предмет іпотеки (виробнича будівля "К-1-2", навіс з воротами "ГІ-1", нежитлове приміщення (контрольно-пропускний пункт) "Г-1") були реконструйовані або щодо них було проведено самочинне будівництво (у тому числі, але не виключно, споруджено нові будівлі, споруди).
Таким чином, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що суд не надав жодної оцінки фактам щодо наявності порушених прав позивача, а саме самовільної добудови відповідачем-1 нежитлової будівлі, належної позивачу.
Відповідно до ст.5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.
Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору.
Стаття 33 Закону України "Про іпотеку" визначає підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" врегульовано, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; - заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека припиняється у разі набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.
Як встановлено матеріалами справи, рішенням Господарського суду Львівської області від 29.01.2018 у справі №914/2455/17 стягнуто на користь ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" суму заборгованості згідно з кредитним договором №00006.13-CBD від 31.05.2013 року шляхом звернення стягнення на заставлене майно ПП "Едель" згідно з іпотечним договором №№00006.13-CBD/PL.108 від 31.05.2013 року, а саме: виробничу будівлю, позначену в плані під літерою К-1-2 загальною площею 2670,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; нежитлову будівлю (навіс з воротами), позначену в плані під літерою ГІ-1, загальною площею 170,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; нежитлове приміщення (контрольно-пропускний пункт), позначений в плані під літерою Г-1, загальною площею 151,8, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
17.03.2018 рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, приватним нотаріусом Барбуляк Христиною Миколаївною внесено запис про право власності за Публічним акціонерним товариством "Міжнародний інвестиційний банк" (код ЄДРПОУ 35810511) на об'єкт нерухомого майна: виробнича будівля під літ. "К-1-2" загальною площею 2670, 3 кв.м., що розташована АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 72034646101); нежитлове приміщення, літ "Г-1" загальною площею 151,8 кв.м., що розташована АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна72143046101); нежитлове приміщення, літ "ГІ-1" загальною площею 170,2 кв.м., що розташована АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна72329746101).
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в силу статті 17 Закону України "Про іпотеку", іпотека за договором №00006.13-CBD/PL.108 від 31.05.2013 припинилася шляхом набуття позивачем права власності на предмет іпотеки, зокрема, виробничу будівлю, позначену в плані під літерою К-1-2 загальною площею 2670,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; нежитлову будівлю (навіс з воротами), позначену в плані під літерою ГІ-1, загальною площею 170,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; нежитлове приміщення (контрольно-пропускний пункт), позначений в плані під літерою Г-1, загальною площею151,8, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Окрім того, в іпотечному договорі №00006.13-CBD/PL.108 від 31.05.2013, та у рішенні Господарського суду Львівської області від 29.01.2018 у справі №914/2455/17 не визначено розміру та кадастрового номеру земельної ділянки, право на яку перейшло у зв'язку з переходом до позивача права власності на нежитлові будівлі, що знаходяться у АДРЕСА_1 під літерою К-1-2, ГІ-1, Г-1.
При цьому, відсутні дані щодо відведення такої земельної ділянки на користь ПП "Едель", матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували належність земельної ділянки по АДРЕСА_1 на праві користування та/або власності за ПП "Едель" та розміри такої земельної ділянки.
Відповідно позивачем не доведено в якому розмірі перейшло до останнього право користування земельною ділянкою при набутті права власності на нерухоме майно, окрім площ земельної ділянки, які займають виробнича будівля"К-1-2", навіс з воротами "ГІ-1" та нежитлове приміщення (контрольно-пропускний пункт "Г-1).
Колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про те, що суд не застосував до спірних правовідносин норм ст.377 ЦК України та ст.120 ЗК України, правових висновків Верховного Суду, які стосуються принципу цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований, оскільки в оскарженому рішенні проаналізовано ці правові норми, а суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено розміру земельної ділянки, яка за його твердженнями перебувала в користуванні ПП «Едель».
Натомість, як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка, на якій розташовані об'єкти нерухомого майна: нежитлова будівля "ГІ-1" площею 170,2 кв.м., приміщення "Г-1" площею 151,8 кв.м., будівля "К-1-2" площею 2670,3 кв.м. перебуває у користуванні Автоколони №2207 Львівського обласного управління вантажного автомобільного транспорту (державний акт на право користування землею, який зареєстрований за №179 у 1982 році Пустомитівською районною радою народних депутатів, відповідно до інформації Відділу у м. Львові ГУ Держгеокадастру у Львівській області від14.02.2020 №19-0.37.89/109-20).
Частиною 5 ст.5 Закону Украни "Про іпотеку" передбачено, що у разі якщо іпотекодавцем предмет іпотеки було реконструйовано або щодо нього було проведено самочинне будівництво (у тому числі, але не виключно, споруджено нові будівлі, споруди тощо на земельній ділянці, що належить іпотекодавцю на праві власності чи перебуває в його користуванні), всі реконструйовані, новостворені об'єкти нерухомості вважаються предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що після здійснення 17.03.2018 державної реєстрації права власності на нерухоме майно на території комплексу було виявлено самочинно збудовані окремі приміщення та перебудови (спірне нерухоме майно), а 04.10.2019 позивачу стало відомо про факт незаконної реєстрації прав на ці нежитлові будівлі.
У державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про реєстрацію іпотеки на користь Акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк" щодо нежитлових будівель, що розташовані по АДРЕСА_1: що позначені літерою "Є", площею 5,6 м2; літерою " 3-2", площею 274,6 м2; літерою "Ж", площею 207,5 м2; літерою "В-1", площею 261,1 м2.
Щодо реєстрації іпотеки апелянт зазначає, що згідно із ч.2 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна державна реєстрація прав на таке майно проводиться після його прийняття в експлуатацію в установленому законодавством порядку, відтак, реєстрація іпотеки на нерухоме майно, яке самочинно побудоване можлива лише після прийняття такого майна в експлуатацію в установленому законом порядку. Також апелянт покликається на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 18.04.2019 у справі №910/4650/17, згідно з якою незалежно від того, чи були внесені зміни до договору іпотеки у зв'язку з перебудуванням, добудовою тощо предмета іпотеки чи ні, іпотека поширюється і на таку добудову. Також апелянт покликається на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 15.09.2020 у справі №918/80/19 про те, що відсутність державної реєстрації іпотеки обтяження нерухомого майна іпотекою не передбачає припинення іпотеки, якщо договір іпотеки залишається дійсним та іпотека не припинена на законних підставах.
Стосовно вказаних аргументів колегія суддів вказує, що матеріалами справи не підтверджені доводи позивача щодо того, що предмет іпотеки (виробнича будівля "К-1-2", навіс з воротами "ГІ-1", нежитлове приміщення (контрольно-пропускний пункт) "Г-1") були реконструйовані або щодо них було проведено самочинне будівництво (у тому числі, але не виключно, споруджено нові будівлі, споруди). Тому безпідставним є застосування до спірних правовідносин правових висновків Верховного Суду, на які покликається апелянт.
Питання самочинного будівництва врегульовує стаття 376 Цивільного кодексу України, відповідно до якої житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Кожна з цих ознак є самостійною підставою віднесення нерухомого майна до самочинного будівництва.
Частина 2 ст. 376 Цивільного кодексу України унормовує, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Скаржник вказує, що доказами самочинного будівництва є те, що спірні об'єкти не введено в експлуатацію (доказів протилежного відповідач-1 не надав); план попереднього погодження місця розташування ПП «Едель», погоджений 19.09.2005 Львівським міським управлінням земельних ресурсів та Управлінням архітектури та містобудування м.Львова, з якого вбачається станом на 2003 рік не було побудовано жодних нових будівель за адресою АДРЕСА_1, крім майна, яке перебувало в іпотеці АТ «МІБ»; лист Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції від 27.02.2020 №1013-6/954-20, у якому вказано, що відповідно до даних Єдиного реєстру документів, що надають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, ведення якого розпочато 20.05.2011, наявна інформація, що фізичній особі зареєстровано в жовтні 2012 року за №ЛВ14212192938 декларацію про готовність об'єкта до експлуатації на склад та споруди виробничі універсальні (літ.К-1-2), АДРЕСА_1, на об'єкті підрядником та проектантом виступає ПП «Едель»; довідка ОКП «БТІ та ЕО» від 16.10.2019, відповідно до якої станом на 29.12.2012 реєстрація права власності за об'єктами нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1, а саме нежитлова будівля прохідної, позначена літерою «С» площею 5,6 кв.м., нежитлова будівля, позначена літерою «З-2» площею 274,6 кв.м., нежитлова будівля, позначена літерою «Ж», площею 207,5 кв.м., нежитлова будівля навісу, позначена літерою «В-1» площею 261,1 кв.м. за ПП «Едель» та ТзОВ «Новодім Сервіс» бюро не здійснювало; лист ОКП «БТІ та ЕО» від 05.10.2020 №3861, у якому вказано, що у відділі технічної та юридичної інформації БТІ інвентаризаційні справи на об'єкти нерухомості на АДРЕСА_1, за літерою «С» площею 5,6 кв.м., літерою «З-2» площею 274,6 кв.м., літерою «Ж», площею 207,5 кв.м. не обліковуються.
Перелічені докази скаржник вважає вірогідними, оскільки інші учасники справи не надали доказів, які б спростовували доводи позивача.
Колегія суддів зазначає, що на противагу вказаним доказам матеріали справи містять договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна від 17.03.2003 та акт приймання-передачі вказаного майна. Вказаний договір не визнано недійсним, позивач не порушує питання про підроблення вказаного договору. При цьому план попереднього погодження місця розташування не є документом, який підтверджує наявність чи відсутність нерухомого майна на земельний ділянці, адже має містити варіанти місця розташування об'єктів з метою погодження у дозвільних органах, а ведення Єдиного реєстру документів, що надають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів розпочато з 20.05.2011 та не містить відомостей до цього моменту. Водночас довідка та лист ОКП «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» з вірогідністю можуть свідчити про те, що реєстрація права власності на спірне майно не здійснювалась, що однак не є беззаперечним доказом ознак самочинного будівництва, а також того, що спірне майно не існувало у 2003 році.
Окрім того, апелянт вказує, що самочинно будівництво було здійснене відповідачем-1 на земельній ділянці площею 7557 кв.м., яка вже знаходилась у користуванні відповідача-1, оскільки межі земельної ділянки було погоджено згідно з планом погодження місця розташування ПП «Едель», погоджений 19.09.2005 Львівським міським управлінням земельних ресурсів та Управлінням архітектури та містобудування м.Львова.
Проте, такі доводи спростовуються листом Управління земельних ресурсів Львівської міської ради від 20.12.2017 за №2408-6358, відповідно до якого Львівською міською радою рішень про оформлення ПП "Едель" права користування земельною ділянкою на вул. Конюшинній не приймалось, та інформацією Відділу у м. Львові ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 14.02.2020 №19-0.37.89/109-20, про те, що земельна ділянка, на якій розташовані спірні об'єкти нерухомого майна перебуває у користуванні Автоколони №2207 Львівського обласного управління вантажного автомобільного транспорту.
Частиною першою статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Стаття 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначає, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката (п.1), та з інших визначених у цій частині підстав.
Апелянт стверджує, що спірні нежитлові будівлі не могли були предметом договору №04/195-1 купівлі-продажу будівель від 17.03.2003, оскільки їх не існувало як об'єкту цивільного обороту, відтак договір, на підставі якого прийнято рішення про державну реєстрацію є неукладеним, та вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що неукладеність договору є лише припущенням позивача.
У положеннях Цивільного кодексу УРСР, чинного на станом на 2003 рік, не містилось вимог щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, договір укладено у простій письмовій формі, відповідно до ст.128 ЦК УРСР право власності у набувача за договором виникало з моменту передачі майна, якщо іншого не передбачено договором чи законом.
За положенням частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Аналогічна норма містилась в Цивільному кодексі УРСР, чинному станом на 2003 рік.
Якщо буде доведено, що спірний договір його сторонами виконується, це виключає кваліфікацію договору як неукладеного. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №910/3359/18, від 29.10.2019 у справі №904/3713/18, від 19.02.2020 у справі №915/411/19.
Як вбачається з матеріалів справи після підписання договору купівлі-продажу будівель №04/195-1 від 17.03.2003 його сторони - ПП «Едель» та ЗАТ «Західвугілля» підписали акт приймання-передачі будівель за договором №04/195-1 від 17.03.2003, продавець та правонаступник покупця в процесуальних заявах стверджували про виконання такого договору, тобто сторони здійснили дії, спрямовані на виконання договору.
Твердження про те, що спірне нерухоме майно не набуло статусу об'єкта цивільного права в силу вимог чинного на той час законодавства і не могло бути предметом договору купівлі-продажу позивач обґрунтовує відсутністю доказів введення самочинного будівництва в експлуатацію та відсутністю доказів реєстрації права власності на це майно за відповідачем-1 в установленому законом порядку (станом на 2003 рік - доказів реєстрації в права власності в бюро технічної інвентаризації); вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню правові висновки Верховного Суду щодо «принципу внесення» у сфері обігу нерухомості в Україні, в силу якого право, яке підлягає реєстрації, виникає в момент такої реєстрації. Проте, за принципом змагальності, закріпленим у ст.13 ГПК України саме на сторону, яка посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог, покладається обов'язок довести такі обставини. При цьому сторона не вправі будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, оскільки відсутні докази протилежного або доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
Враховуючи наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що твердження позивача про порушення його прав та інтересів у зв'язку з прийняттям оскаржуваного рішення про реєстрацію права власності в державному реєстрі речових прав не відповідає наявним у матеріалах справи доказам та положенням чинного законодавства України, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.
Щодо доводів скаржника про те, що місцевий господарський суд в оскарженому рішенні не надав детальної оцінки кожному аргументу позивача, колегія суддів зазначає, що за висновками Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006) пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі колегія суддів вважає, що позивачу було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до змісту п.3 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.13, ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно із ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оскаржуване рішення вказаним вимогам відповідає.
Враховуючи встановлені обставини справи, зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.
В порядку положень ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, слід покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк" б/н від 12.03.2021 (вх.ЗАГС. №01-05/1055/21 від 25.03.2021) - відмовити.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 17.02.2021 у справі №914/1345/20 - залишити без змін.
3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги - покласти на скаржника.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Повний текст постанови складено 09.08.2021.
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Орищин Г.В.
суддя Галушко Н.А.