Справа № 638/2730/18
Провадження № 1-кп/638/267/21
Іменем України
11 серпня 2021 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Харкові об'єднане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 357 КК України,
У провадження Дзержинського районного суду м. Харкова знаходиться об'єднане кримінальне провадження №638/2730/18 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 357 КК України..
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова 01 липня 2021 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 діб - до 29 серпня 2021 року.
В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 на 60 діб.
Захисник та обвинувачений не заперечували проти задоволення клопотання прокурора.
Вислухавши думку учасників процесу, суд прийшов до наступного.
Відповідно до ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань, до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно з вимогами ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Прокурор обґрунтовує підозру ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, а саме за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 357 КК України, за вчинення яких, зокрема, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років позбавлення волі, зібраними під час досудового розслідування доказами.
При цьому, суд при вирішенні заявленого клопотання керується принципом презумпції невинуватості і не вирішує наперед процесуальну перспективу пред'явленого обвинувачення, а лише аналізує обґрунтованість та тяжкість пред'явленого обвинувачення, суспільної небезпеки злочинних дій, в яких обвинувачується ОСОБА_5 .
Суд враховує, що обвинуваченому інкримінується зокрема вчинення таємного викрадення чужого майна повторно та з проникненням в житло чи інше приміщення, грабіж, тобто відкрите викрадення чужого майна, вчинений повторно, які є тяжкими злочинами.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Крім того, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 неодружений, дітей на утриманні не має, офіційно не працевлаштований, а отже не має стійких соціальних зв'язків.
Також суд бере до уваги, що пред'явлене обвинувачення в сукупності з відсутністю міцних соціальних зв'язків, зокрема стабільного легального джерела доходу, може свідчити про наявність ризику вчинення нового злочину, оскільки ОСОБА_5 , як вбачається з обвинувальних актів, обвинувачується у злочинній діяльності, яку він ймовірно здійснював неодноразово, і така незаконна діяльність могла бути для обвинуваченого джерелом доходу.
Таким чином ризик втечі та вчинення ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення існує поза розумним сумнівом, оскільки після направлення обвинувального першого акту до суду підозрюваний продовжив злочинну діяльність в сфері злочинів проти власності.
Також суд вважає доведеним наявність існування ризику впливу на потерпілу з боку обвинуваченого, оскільки справа перебуває в суді першої інстанції на стадії судового розгляду.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_5 строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених п. 1, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, а продовження строку тримання під вартою на даній стадії процесу є виправданим, оскільки цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20 червня 2019 року по справі № 166/313/17, від 13 серпня 2020 року по справі № 674/1202/19, від 27 лютого 2019 року у справі № 0503/10653/2012, усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для тримання особи під вартою.
За таких обставин, з огляду на значимі для даного провадження обставини, суд вважає, що належить задовольнити клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 на 60 діб, оскільки застосування інших, більш м'яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.
Керуючись ст.ст.177, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 357 КК України, задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на 60 діб - до 08 жовтня 2021 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1