Справа № 136/92/21
провадження № 2/136/24/21
"02" серпня 2021 р. м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Шпортун С.В.
за участі секретаря судового засідання Мельник В.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну (зменшення) розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
В січні 2021 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якому просив припинити з нього стягнення аліментів на користь відповідача на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу) щомісячно, згідно виконавчого листа від 11.11.2008 Липовецького районного суду Вінницької області по справі №2-469/2008 від 03.09.2008; змінити розмір аліментів, які стягуються з нього на користь відповідача на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу) щомісячно, згідно виконавчого листа від 11.11.2008 Липовецького районного суду Вінницької області по справі №2-469/2008 від 03.09.2008, стягувати 1/8 частку всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дочкою повноліття.
Підставність вимог позивач обґрунтовує тим, що після ухвалення 03.09.2008 вищевказаного рішення Липовецького районного суду Вінницької області у нього змінився матеріальний та сімейний стан (він уклав новий шлюб та має ще трьох неповнолітніх дітей), що впливає на його здатність сплачувати аліменти у визначеному рішенням суду розмірі на користь відповідача, ставить його та його нову сім'ю вкрай скрутне матеріальне становище, позбавляє можливості нормально проживати, забезпечувати себе та сім'ю всім необхідним для мінімального функціонування організму, збереження та поліпшення стану здоров'я та стану здоров'я членів його сім'ї, придбання необхідного набору продуктів харчування та непродовольчих товарів, отримання послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб, що, на думку позивача, є підставою для припинення за таким рішенням стягнення аліментів та зменшення розміру аліментів, що послугувало приводом звернення до суду із даним позовом.
У подальшому позивач надав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог відповідно до якої вимоги викладено аналогічно зазначеним у позовній заяві окрім розміру, який він згоден сплачувати на утримання їх спільної із відповідачем дитини визначивши 1/6 частку всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дочкою повноліття.
У визначений судом строк відзиву на позов відповідач не подала, однак подала заяву, в якій позовні вимоги щодо стягнення аліментів на її користь із позивача на утримання їх спільної дитини у розмірі 1/6 частки від його заробітку (доходу) визнала, не заперечувала щодо їх задоволення.
Ухвалою суду від 25.01.2021 розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 25.05.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явились, зазначивши про це у заяві, що направлена була в адресу суду.
Відповідач, також в судове засідання не з'явилась, надала клопотання про розгляд справи у її відсутність.
З огляду на викладене, суд не вбачає правових підстав для відкладення розгляду справи, тому проводить його у даному судовому засіданні, на підставі зібраних у справі доказів, за відсутності сторін спору, при цьому фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши усі зібрані у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив, що за рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 03.09.2008 по справі №2-469/2008 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 було присуджено аліменти на утримання дитини - доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ј частки від його заробітку (доходу) щомісячно, до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду набрало законної сили та було звернуто до виконання шляхом видачі за заявою стягувача виконавчого листа 11.11.2008 за №2-469/2008.
Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 , в якому просить суд припинити стягнення аліментів за вищевказаним виконавчим листом, а також змінити розмір аліментів визначених за судовим рішенням в сторону зменшення, вказуючи, що з часу ухвалення цього рішення у нього відбулись зміни в сімейному та матеріальному стані.
Обставини щодо зміни прізвища відповідача із ОСОБА_4 на ОСОБА_6 сторонами спору визнавались, отож в силу приписів ст.82 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Наведене кореспондується із роз'ясненнями, що мають місце у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 заN 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів".
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним, а тому із значним погіршенням матеріального становища батька, може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 проживає у незареєстрованому шлюбі із гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вони є батьками трьох дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується та довідкою про склад сім'ї №576 від 14.12.2020 (а.с. 17), свідоцтвами про народження (а.с. 12,13,14, 16), посвідченням про пільги, передбачені законодавством для багатодітних дітей, серії БС №099447 від 24.11.2020 (а.с.17).
Із довідки виданої ТОВ "Вінницька птахофабрика" Філія "Переробний комплекс" від 02.12.2020 за №677 (а.с.15), встановлено, що ОСОБА_1 працює офіційно в ТОВ "Вінницька птахофабрика" на посаді підсобного робітника і його дохід за останні шість місяців становив 75 332,36 грн., з урахуванням відрахувань на сплату аліментів.
Аналізуючи надані позивачем докази судом встановлено, що у нього змінився сімейний та матеріальний стан з часу ухвалення рішення про стягнення із нього аліментів на користь відповідача, оскільки у сім'ї платника аліментів з'явились малолітні діти, яким він за законом зобов'язаний надавати утримування.
Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік встановлено прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років, починаючи з січня 2021 року - 1921 грн., з липня 2013 грн. з грудня 2100 грн.; для дітей від 6 до 18 років: починаючи з січня 2021 року - 2 395 грн. з липня - 2 510 грн. з грудня - 2 618 грн.; для працездатних осіб з січня 2021 року - 2270 грн., з липня 2379 грн. з грудня 2481 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно вимог ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В силу вимог ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У той же час позивач не навів належних та допустимих доказів, які б підтверджували його витрати та ставили у вкрай важке матеріальне становище його нову сім'ю та неможливість нести інші витрати (комунальні платежі, тощо).
Відсутні докази на підтвердження належності йому рухомого та нерухомого майна, тощо. А отримуваний ним дохід за шість місяців 2020 року, що становив 93580,56 грн., на підтвердження чого надана довідка з офіційного місця роботи дозволяє утримувати всіх його (чотирьох) дітей, не ставлячи у скрутне становище інших у відношенні до їх дитини із відповідачем (93580,56 грн. : 4-х дітей та позивача як працездатну особу = 3119.35 грн.).
При цьому, суд враховує, що позивач є особою працездатного віку, протипоказань до роботи за станом здоров'я не має, офіційно працевлаштований, отож спроможний та в силу діючого законодавства зобов'язаний надавати утримання їх спільній із відповідачем неповнолітній дитині.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, які слід стягувати із позивача на користь відповідача на утримання їх спільної дитини, суд виходить із приписів статті 81 СК України та частини третьої статті 181 СК України, які вказують на необхідність визначення розміру аліментів від частки доходу платника, а не його заробітку, що свідчить про більш широке тлумачення змісту цього поняття та виходять за межі трудових правовідносин.
Відповідно до ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Також, частинами 1 та 2 ст.27 Конвенції про права дитини та у відповідності до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідач надала до суду заяву, в якій згодна отримувати аліменти на утримання їх спільної із позивачем дитини у розмірі 1/6 частки, яка запропонована позивачем.
З урахуванням наведеного вище, встановлених судом обставин, а також обставин передбачених ч. 1 ст. 182 СК України, рівного обов'язку батьків щодо утримання їх спільної дитини, згоди відповідача на запропонований позивачем розмір аліментів, суд вважає, що позивач спроможний виплачувати аліменти на утримання їх спільної із відповідачем дитини у розмірі 1/6 частки від його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Суд вважає, що такий розмір аліментів відповідатиме фінансовим можливостям та обов'язку батька забезпечити умови життя та розвитку його із позивачем дитини, а також його дітей від іншого шлюбу та не поставить у менш невигідне становище когось із дітей та позивача, а розмір відрахувань від його доходу не перевищить максимально можливий розмір визначений законодавцем.
За таких обставин, суд задовольняє вимоги позивача в частині щодо зміни розміру аліментів.
Вирішуючи вимоги про припинення стягнення із позивача аліментів на користь відповідача на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу) щомісячно, згідно виконавчого листа від 11.11.2008 Липовецького районного суду Вінницької області по справі №2-469/2008 від 03.09.2008, суд враховує, що захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб суд здійснює у спосіб, визначений законом або договором. Водночас вимоги щодо припинення стягнення аліментів визначені нормами Сімейного кодексу України, зокрема ст.190, 273, у той же час позивачем не наведено жодних обставин та не підтверджено їх відповідними доказами, які дають право суду застосувати такий спосіб захисту порушених прав як припинення стягнення аліментів, що є підставами для окремого позову, отож в цій частині суд відмовляє в задоволенні позову.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до Глави 8 ЦПК України.
Ураховуючи те, що за вимогами про зміну розміру аліментів позивач був звільнений від сплати судового збору відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», які задоволено, тому такі витрати суд присуджує із відповідача в дохід держави, а щодо вимог про припинення стягнення аліментів в задоволені яких було відмовлено судом, то такі витрати суд відносить на рахунок позивача.
Відповідно до частин 1, 2 та 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином оцінка доказів по справі, а також стягнення судових витрат з сторін належить виключно до компетенції суду.
На підтвердження витрат пов'язаних з правничою допомогою адвоката додано лише Договір про надання правової допомоги від 30.11.2020, (а.с.20, 21), відповідно до якого у п.6 визначено розрахунок гонорару та затрачений час, де вказано, що консультація, узгодження правової позиції - 30 хв., підготовка, складання, подача позову - 2 год., гонорар 2500 грн. Водночас до матеріалів справи не додано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у даній справі.
За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для стягнення витрат пов'язаних з правничою допомогою адвоката із відповідачана користь позивача за їх недоведеності.
На підставі ст.180, 182, 192 СК України, керуючись ст. 2, 12, 13, 141, 259, 263 - 268 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) про зміну (зменшення) розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, - задовольнити частково.
Змінити розмір аліментів, які стягуються за рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 03.09.2008 у цивільній справі №2-469/2008 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання рішення законної сили та до повноліття доньки, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 , - на 1/6 частку всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
В іншій частині позову відмовити.
Розмір аліментів у новому розмірі слід стягувати з дня набрання рішенням суду законної сили.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 908, 00 (дев'ятсот вісім) грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів учасниками справи до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 11.08.2021.
Суддя С.В. Шпортун